ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2016 року № 917/712/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В.суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: Тереза Ю.О. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"на рішення та постановуГосподарського суду Полтавської області від 21 липня 2016 р. Харківського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2016 р.у справі№ 917/712/16за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно- промислова компанія "Полтавазернопродукт"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир"про стягнення 6 739 292,19 грн. ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (т.12, а.с.128-130, 145,146) заборгованості за договором №193-П постачання молока коров'ячого незбираного від 12.01.2015 року у сумі 6 739 292,19 грн., з яких 5 537 946,74 грн. - основний борг, 456 476,81 грн. - проценти за користування чужими грошовими коштами, 41 357,88 грн. - 3% річних, нарахованих на суму основного боргу, 550 832,61 грн. - пеня, 152 678,15 грн. - інфляційні нарахування.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.07.2016 р. (суддя Г.І.Бунякіна), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 р. (головуючий - Істоміна О.А., судді - Барбашова С.В., Білецька А.М.), позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" 5537946,74 грн. заборгованості за поставлені товарно-матеріальні цінності (молоко коров'яче незбиране) за умовами договору №193-П постачання молока коров'ячого незбираного від 12.01.2015 р. за період січень - жовтень 2015 року, 456476,81 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 40965,01 грн. 3 % річних, 546131,06 грн. пені за порушення договірних зобов'язань щодо оплати за придбане молоко, 152678,15 грн. інфляційних нарахувань та 83844,81 грн. судового збору. Відмовлено у позові в частині стягнення 392,87 грн. 3 % річних та 4701,55 грн. пені.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки його представника в судове засідання. Вказане клопотання судом відхилено.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарськими судами, 12.01.2015 р. між ТОВ "Інвестиційно-промислова компанія "Полтавазернопродукт" (постачальник) та ТОВ "Гадячсир" (покупець) було укладено договір № 193-П постачання молока коров'ячого незбираного, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупця молоко коров'яче незбиране (товар) - сировину власного виробництва в кількості, якості та строки, обумовлені цим договором, що відповідає за якістю чинним державним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, а покупець - прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами цього договору за договірними цінами, обумовленими в додатках (протокол узгодження цін на товар), які є невід'ємними частинами даного договору (пункт 1.1).

За пунктом 1.4 договору, поставка товару оформлюється спеціалізованою товарною накладною за формою-1 ТН (МС), що є невід'ємною частиною ТТН за типовою формою 1-ТН. Покупець зобов'язаний передати постачальнику 1-й примірник (вантажовідправника) спеціалізовану товарну накладну за формою 1-ТН (МС) та повернути її не пізніше наступної доби з відміткою покупця (підписом, печаткою або штампом), який підтверджує прийняття товару, та в строки, передбачені даним договором, здійснювати повний розрахунок з постачальником за поставлений останнім товар (пункт 3.10, 3.11 договору);

Розрахунок з постачальником за поставлений товар покупець проводить протягом 5 банківських днів з дати поставки кожної партії товару. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (пункт 6.5 договору в редакції додаткової угоди від 12.02.2015 року);

Одночасно контрагентами, на виконання умов договору, було погоджено та підписано ряд протоколів погодження ціни, в яких сторони узгодили планову закупівельну ціну за 1 тону молока. Дані протоколи є невід'ємними частинами договору (том 1, а. с. 84-107).

22.10.2015 року сторонами підписано угоду про розірвання договору постачання молока коров'ячого незбираного № 193-П від 12.01.2015 року та порядок виконання зобов'язань між ТОВ "Гадячсир" та ТОВ "Інвестиційно - промислова копанія "Полтавазернопродукт" (том 1, а. с. 107 - 109), у відповідності до якої контрагенти дійшли згоди про те, що з дати укладання цієї угоди, зобов'язання постачальника з поставки молока коров'ячого незбираного від 12.01.2015 року припиняються.

Крім того, за пунктом 2 цієї угоди, покупець визнав і підтвердив свій основний борг перед постачальником, що виник у зв'язку з неоплатою покупцем поставленого по договору товару, що станом на дату укладання цієї додаткової угоди складає 6 236 669,39 грн., а також визнав і підтвердив свій обов'язок зі сплати процентів, передбачених цією угодою.

Сторони у пункті 3 визначили, що покупець, за встановленим порядком, зобов'язується погасити суму основного боргу, на загальну суму 6236669,39 грн. та сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами, передбачені пунктом 5 угоди, на загальну суму 772937, 30 грн.

У пункті 5 угоди, сторони дійшли згоди про те, що крім погашення суми основного боргу, покупець щомісячно сплачує постачальнику за користування чужими грошовими коштами 24,4% річних від простроченої суми, які нараховуються з моменту виникнення у покупця заборгованості по договору, по кожному окремому платежу.

Проте, незважаючи на укладену угоду, оплата заборгованості здійснювалась відповідачем із порушенням визначених графіком строків, що і стало причиною звернення позивача до суду.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою договір є договором поставки.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Жодних доказів відмови прийняти товар з огляду на його невідповідність обумовленим договором характеристикам (як передбачено пунктом 4.11 договору), відповідач не надав.

Встановивши, що спеціалізовані товарні накладні та приймальні квитанції за період з січень - жовтень 2015 року, які містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам нормативних актів щодо порядку їх складання та заповнення, а тому є належними та допустимими доказами, що підтверджують факт здійснення господарської операції з поставки позивачем відповідачу молока коров'ячого незбираного, та, відповідно, виникнення в останнього на підставі умов договору та приписів статті 692 ЦК України обов'язку по проведенню розрахунків за отриману продукцію, суд пришов до правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача 5537946,74 грн. основного боргу, оскільки в порушення умов договору за отриману продукцію (молоко) він розрахувався частково.

В касаційній скарзі відповідач також посилається на безпідставне нарахування процентів за користування грошовими коштами, пені, інфляційних втрат та 3% річних на вказану суму основного боргу, зазначаючи, що угодою від 22.10.2015 року про розірвання договору про постачання молока коров'ячого незбираного № 193-П від 12.01.2015 року, контрагентами було замінено зобов'язання за договором поставки на зобов'язання за договором позики, тобто мала місце новація в розумінні ст. 604 ЦК України, що виключає можливість стягнення 24,4 % річних за користування коштами позивача.

Ці доводи вже предметом дослідження в суді апеляційної інстанції, який обгрунтовано відхилив їх, зазначивши, що відповідно до ч. 2 ст. 604 ЦК України новація - це спосіб припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.

Новація - це угода сторін про те, що первісне зобов'язання припиняється, а між учасниками виникає нове. Сторони мають обумовити у своїй угоді припинення зобов'язання, що раніше діяло, і заміну його новим зобов'язанням.

Не можуть сприйматися як новації договори про зміну окремих елементів договірного зобов'язання: сторін (зміна кредитора чи боржника), умов (предмет, строків, місця виконання та інших умов), заміну самого виконання.

За змістом статті 604 ЦК України зобов'язання є новим, якщо наявний безпосередній юридичний зв'язок між зобов'язанням, що припинилося, та новим зобов'язанням. Вказана обставина повинна бути відображена у договорі, як-то у тексті договору про це повинно бути прямо і недвозначно вказано або ж маж випливати із сутності нового зобов'язання.

В цьому ж випадку угода про розірвання договору не є новацією у розумінні статті 604 ЦК України, оскільки не передбачає, що зобов'язання припиняються за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим.

Із тексту угоди, не вбачається, що сторонами було припинено первісне зобов'язання, що виникло з договору постачання №193-П від 12.01.2015 року, та замінено його на позикове зобов'язання - як це здійснюється при новації, навпаки у пункті 12 угоди акцентували увагу на тому, що новація у даному випадку не відбувається, і зобов'язання з оплати будуть припинені тільки після їх виконання.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що угода від 22.10.2015 року, укладена між сторонами спору, є не новацією, а тільки деталізованим порядком розстрочення існуючої у відповідача перед позивачем на момент укладання угоди від 22.10.2015 року заборгованості за договором постачання молока коров'ячого незбираного №193-П від 12.01.2015 року, доводами касаційної скарги не спростовується.

Оскільки пунктом 5 угоди від 22.10.15 року передбачено плату покупцем постачальнику за користування чужими грошовими коштами у розмірі 24,4% річних від простроченої суми, що узгоджується з приписами статті 536 ЦК України, а також відповідає принципу свободи договору, встановленому статтями 6, 627 ЦК України, то суд правильно стягнув з відповідача на користь позивача 456476,81 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Враховуючи, що проценти, передбачені ст. 536 ЦК України і проценти, що стягуються відповідно до ст. 625 ЦК України мають різну правову природу, а в чинному законодавстві відсутні обмеження щодо одночасного стягнення процентів, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України та іншими нормами, суд правильно стягнув також 3% річних в річних від простроченої суми, передбачені ст. 625 ЦК України, у сумі 40965,01 грн. та інфляційні втрати в розмірі 152678,15 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частиною 3 статті 549 Цивільного Кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої ст.231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 8 угоди передбачено, що у разі прострочення покупцем строку виконання своїх грошових зобов'язань, передбачених цією угодою, відповідач зобов'язується сплатити позивачу ( у разі його письмової вимоги) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, а тому судом правильно стягнуто 546131,06 грн. пені

Доводи касаційної скарги про неправильний арифметичний розрахунок неустойки. 3% річних, інфляційних втрат не знайшли свого підтвердження при перевірці правильності їх арифметичного розрахунку, тому відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України оскаржувані судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги відповідача зводяться до переоцінки доказів та не спростовують висновків господарських судів першої та другої інстанції, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Гадячсир" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 21 липня 2016 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2016 року у справі за № 917/712/16 - без змін.

Поновити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 21 липня 2016 р.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Вовк Суддя І. Кондратова