ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2015 року Справа № 904/6623/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк"на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2015у справі№904/6623/14 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомДержавного підприємства "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"доПублічного акціонерного товариства "Актабанк"прозобов'язання вчинити дії та скасування документівза участю представників сторінвід позивача:Кулинич А.П.від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Актабанк" про: зобов'язання відповідача здійснити перерахунок комісії за розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку №26007001314213 відповідно до тарифів, що діяли станом на 08.08.2014; скасування документів №208871, №208854, №208236, №208234, №208815, №208274, №826302; зобов'язання відповідача виконати платіжне доручення позивача №9 від 08.08.2014 на суму 78175 грн. (з урахуванням заяви про уточнення від 29.10.2014 за №01/04-06/662).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014 (суддя Панна С.П.) позов задоволено у повному обсязі з підстав його обґрунтованості.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 (колегія суддів у складі: Дерміна М.О., Березкіної О.В., Чус О.В.) рішення суду першої інстанції скасовано частково, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок комісії за розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку №26007001314213 відповідно до тарифів, що діяли станом на 08.08.2014, зобов'язано відповідача виконати платіжне доручення позивача №9 від 08.08.2014, а в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 15.04.2014 між Публічним акціонерним товариством "Актабанк" (банк) та Державним підприємством "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (клієнт) укладено договір на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку №В10-2001/Т (далі - Договір), за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок №26007001314213 у гривні для зберігання грошей та здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнта (надання послуг, які пов'язані з переказом коштів з/на рахунку/ок клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також із здійсненням інших розрахунково-касових операцій) за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов даного договору та вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. 2.2.1 Договору перелік, умови та/або вартість надання послуг (проведення операцій) за рахунком клієнта визначається тарифами банку на розрахункове-касове обслуговування у національній валюті. Клієнт оплачує банку комісії за разові послуги та комісії за безперервні послуги протягом 30 календарних днів із дня їх нарахування, але не пізніше дня закриття рахунку. Днем нарахування разових комісій є день надання разової послуги (проведення операції), днем нарахування щомісячних комісій є останній робочий день місяця, в якому надані безперервні послуги, але не пізніше для закриття рахунку. Факт ознайомлення клієнта з тарифами та факт обрання клієнтом тих чи інших тарифів засвідчується цим договором або додатковою угодою до цього договору, укладеною у випадках, визначених цим договором.

За змістом п. 2.5 Договору розрахункові та касові документи клієнта приймаються протягом операційного дня. Розрахункові документи, які надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження згідно умов договору. Розрахункові документи, які надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня згідно умов договору.

Пунктом 3.3.2 Договору встановлено, що банк зобов'язаний вчасно виконувати розрахункові та касові операції відповідно до нормативних документів Національного банку України, законодавства України та умов договору.

Клієнт обслуговується за діючими на момент надання послуг тарифами, що зазначені у тарифному пакеті "Стандарт" (п. 5.1 договору).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що банк має право самостійно змінювати (встановлювати) тарифи та/або розмір процентної ставки по оплаті залишку коштів на рахунку клієнта. Банк змінює тарифи (перелік тарифів, умови та/або вартість послуги/операції) та/або розмір процентів по оплаті залишків коштів на рахунку, повідомляючи про це клієнта за 10 календарних днів до вступу в дію змінених тарифів одним з наступних способів: шляхом внесення відповідної інформації у виписки з особового рахунку клієнта; шляхом розміщення відповідних письмових повідомлень на дошці оголошень у приміщенні банку; шляхом розміщення відповідної інформації на офіційній веб-сторінці банку www.aktabank.com. Зміни до договору набувають чинності, а нові тарифи починають діяти з 11-го дня після повідомлення банком клієнта відповідно до п. 5.2 цього договору.

Клієнт при незгоді зі зміною тарифів зобов'язаний до дати вступу в силу нових тарифів письмово повідомити про це банк, для вирішення питання про розірвання договору й закриття рахунку. Факт неподання клієнтом письмового повідомлення про незгоду обслуговуватись на нових умовах до вступу в дію цих умов та проведення клієнтом операції за рахунком після вступу в силу нових тарифів та/або розміру процентів по оплаті залишку коштів на рахунку, підтверджує згоду клієнта на його обслуговування у банку за новими тарифами.

Відповідно до Додатку № 1 до протоколу засідання Тарифного комітету №К-280714-469/1 від 28.07.2014 ПАТ "Актабанк" в односторонньому порядку змінено тарифи з розрахунково-касового обслуговування в національній валюті пакет "Стандарт". Однак доказів повідомлення позивача про зміну тарифів банку згідно з вимогами п. 5.2 Договору, зокрема шляхом розміщення оголошення на дошці оголошень у приміщенні банку, відповідачем не надано.

Позивачем 08.08.2014 в операційний час надано відповідачу платіжні доручення щодо перерахування коштів на загальну суму 983426,00 грн., а саме:

1. Платіжне доручення №8 від 08.08.2014, отримувач: ДПІ у Святошинському р-ні Міндоходів, призначення платежу: сплата єдиного внеску (сума переказу 155000,00 грн.);

2. Платіжне доручення №9 від 08.08.2014, отримувач: Святошинський РВДК, призначення платежу: прибутковий податок за липень 2014 року (сума переказу 78175,00 грн.);

3. Платіжне доручення №10 від 08.08.2014, отримувач: Святошинський РВДК, призначення платежу: сплата авансові внески податку на прибуток (сума переказу 25251,00 грн.);

4. Платіжне доручення №11 від 08.08.2014, отримувач: Святошинський РВДК, призначення платежу: сплата податку на додану вартість (сума переказу 150000,00 грн.);

5. Платіжне доручення №13 від 08.08.2014, отримувач: Святошинський РВДК, призначення платежу: сплата єдиного внеску (сума переказу 250000,00 грн.);

6. Платіжне доручення №14 від 08.08.2014, отримувач: Святошинський РВДК, призначення платежу: сплата податку на додану вартість (сума переказу 125000,00 грн.);

7. Платіжне доручення № 15 від 08.08.2014 року, отримувач: ДПІ у Святошинському р-ні Міндоходів, призначення платежу: прибутковий податок (сума переказу 200000,00 грн.).

Згідно з випискою по рахунку №26007001314213 від 11.09.2014 при виконанні платіжних доручень №8, №10, №11, №13, №14, №15 ПАТ "Актабанк" за документами №208871, №208854, №208236, №208234, №208815, №208274 стягнута комісія виконання платежу за період 11.09.14-11.09.14 згідно з пунктом договірного списання за договором №В10-2001/Т від 15.04.2014 без ПДВ на загальну суму 77880,02 грн.

Крім цього, за документом №826302 відповідачем здійснено списання 500 грн. з рахунку №26007001314213 в якості оплати комісії за ведення рахунку згідно з пунктом договірного списання договору №В10-2001/Т від 15.04.2014 за період 01.08.14-31.08.14 без ПДВ.

Позивач листами від 12.08.2014 за № 01/03-06/493 "Щодо виконання взятих на себе зобов'язань за договором від 15.04.2014 року № В10-2001/Т", "Про застосування старих тарифів до платіжних доручень, розірвання договору, здійснення взаєморозрахунків" вимагав від відповідача виконання останнім умов вищевказаного договору та виконання розрахунково-касового обслуговування спірних платіжних доручень. Але відповідач на звернення позивача не відреагував.

На підставі постанови правління Національного банку України від 16.09.2014 за №576 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Актабанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.09.2014 за №90 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Актабанк", згідно з яким з 17.09.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Актабанк". Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 17.09.2014 до 17.12.2014.

Підставою для звернення Державного підприємства "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" до господарського суду з позовом у даній справі стали викладені вище обставини стягнення відповідачем комісії виконання платежу на загальну суму 77880,02 грн. та комісії за ведення рахунку в сумі 500 грн., які позивач вважає неправомірними, та невиконання у зв'язку з цим відповідачем платіжного доручення №9 від 08.08.2014 з посиланням на недостатність коштів на рахунку позивача.

У зв'язку з викладеним позивач заявив вимоги про: зобов'язання відповідача здійснити перерахунок комісії за розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку №26007001314213 відповідно до тарифів, що діяли станом на 08.08.2014; скасування документів №208871, №208854, №208236, №208234, №208815, №208274, №826302; зобов'язання відповідача виконати платіжне доручення позивача №9 від 08.08.2014 на суму 78175 грн. (з урахуванням заяви про уточнення від 29.10.2014 за №01/04-06/662).

У силу ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, а також визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України також передбачено захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання або споживачів шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Статтею 1068 ЦК України у ч.ч. 1, 3, 4 передбачено, що банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка; банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Натомість, клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

У силу ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1089 ЦК України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Водночас Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у п. 16 ст. 2 визначено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

У силу п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Обмеження, встановлене вказаною вище нормою, не поширюється на зобов'язання банку, зокрема, щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. При цьому вкладником у розумінні названого закону є фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката; а зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України (п. 4 ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Поняття ж кредитор банку визначено у ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" як юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виконати платіжне доручення №9 від 08.08.2014, суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на положення п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зазначивши, що здійснення розрахунково-касових операцій банками не входить до визначеного вказаною нормою переліку дій, які не можуть бути здійснені під час запровадження тимчасової адміністрації, а відповідні обмеження не поширюються на зобов'язання банку за договорами банківського рахунку вкладників.

Проте з таким висновком погодитися не можна, оскільки у даній справі згідно з положеннями ЦК України, Законів України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і "Про банки і банківську діяльність" та на підставі договору банківського рахунка між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини, які мають майново-грошовий характер, а отже позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на якого поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Така позиція відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 01.04.2015 у справі №510/5560/14 та від 10.06.2015 у справі №927/1379/14.

Наявність певних інших передбачених законом підстав, у зв'язку з якими обмеження, встановлене вказаною вище нормою, не поширюється на спірні правовідносини сторін позивачем не доводилась та судами не встановлена.

Водночас висновки судів щодо безпідставного невиконання відповідачем свого обов'язку з перерахування коштів до введення тимчасової адміністрації не спростовують необхідність дотримання вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" щодо порядку задоволення вимог кредиторів банку при його виведенні з ринку та ліквідації.

Отже, статус кредитора ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" стосовно ПАТ "Актабанк" на момент вирішення даного спору спростовує висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що на нього не поширюються обмеження щодо задоволення його вимог до відповідача під час запровадження у ньому тимчасової адміністрації, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Зважаючи на викладене, рішення суду першої та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню в зазначеній частині спору з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог як таких, що не підлягали задоволенню під час дії у відповідача тимчасової адміністрації.

Водночас колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про скасування документів №208871, №208854, №208236, №208234, №208815, №208274, №826302, якими відповідач лише зафіксував здійснені ним господарські операції та які не є правочинами чи актами в розумінні ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Тобто заявлені позивачем вимоги в зазначеній частині не відповідають встановленим законом способам захисту прав та інтересів, а відтак не підлягали задоволенню.

Разом з тим, розглянувши позовні вимоги Державного підприємства "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок комісії за розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку №26007001314213 відповідно до тарифів, що діяли станом на 08.08.2014, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли по суті правильного висновку, що за відсутністю належного повідомлення позивача у передбачений Договором спосіб про зміну тарифів банку у відповідача відсутні правові підстави для застосування таких тарифів.

Однак, задовольняючи вказані позовні вимоги, суди як першої, так і апеляційної інстанцій не врахували, що в силу п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 23.03.2012 за № 6 роз'яснив, що у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. Резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно.

Проте на підставі позовних вимог ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" у вказаній частині неможливо ухвалити рішення, резолютивна частина якого відповідала би приписам законодавства (навіть у разі достатніх правових підстав для задоволення позову), оскільки у прохальній частині позову сторона не визначає, зокрема, за який період, щодо яких платежів чи щодо якої суми відповідачем має бути здійснений перерахунок комісії, а також тарифи, відповідно до яких, на його думку, відповідач має здійснити перерахунок комісії.

З огляду на викладене судові рішення в зазначеній частині позовних вимог підлягають скасуванню, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі №904/6623/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок комісії за розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку №26007001314213 відповідно до тарифів, що діяли станом на 08.08.2014, та про зобов'язання відповідача виконати платіжне доручення позивача №9 від 08.08.2014, отримувач: Святошинський РВДК, призначення платежу: прибутковий податок за липень 2014 року (сума переказу 78175,00 грн.). У задоволенні вказаних позовних вимог відмовити.

У решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 у справі №904/6623/14 залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (м. Київ, вул. Серпова, 3, 03115; ідентифікаційний код 00699773) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві; рахунок отримувача: 31211254700007; код за ЄДРПОУ: 38004897; код банку отримувача: 820019; код класифікації доходів бюджету: 22030004) 1705,20 грн. судового збору за подання касаційної скарги. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя О.Євсіков

Судді О.Кролевець

О.Попікова