ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2016 року Справа № 918/1029/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Д.Кривди, С.Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина"на постановувід 02.02.2016Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 918/1029/15за первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна"доТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина"пророзірвання договору, стягнення 13 633,29 грн та повернення орендованого майназа зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина"доТовариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна"проспонукання до внесення змін до договору оперативного лізингу обладнання шляхом підписання додаткової угоди та про спонукання до надання оригіналів рахунків, оригіналів актів виконаних робіт, оригіналів податкових накладниху судове засідання прибули представники:ТОВ з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" Шевчук І.А (дов. від 15.07.2015), ТОВ "Журавлина"Гішко В.С. (дов. від 23.06.2015), Жученя Ю.Ю. (дов. від 01.01.2016 № 1), Політило О.В. - директор, Пуеккер А. (дов. від 01.01.2016), Крикуненко С.В. (дов. від 01.01.2016),у судовому засіданні Вищого господарського суду України, яке відбулось 12.04.2016, оголошена перерва до 14.04.2016 о 14:00,

заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" про розірвання договору оперативного лізингу, стягнення 13 633,29 грн заборгованості та повернення орендованого майна.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Журавлина" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" про спонукання до внесення змін до договору оперативного лізингу обладнання шляхом підписання додаткової угоди та про спонукання до надання оригіналів рахунків, оригіналів актів виконаних робіт, оригіналів податкових накладних.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.12.2015 (колегія суддів: О.Андрійчук, Є.Павленко, Н.Політика), залишеним без зміни постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 (колегія суддів: І.Павлюк, О.Демидюк, Г.Савченко), первісний позов задоволено частково: присуджено до стягнення 13633,29 грн заборгованості з орендної плати; зобов'язано ТОВ фірму "Журавлина" передати ТОВ з іноземними інвестиціями "Сканія України" лізингове обладнання за описом у додатку "А" до договору лізингу № 09/09 від 02.04.2009. У задоволені первісного позову в частині розірвання договору оперативного лізингу у позові відмовлено. У задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

02.04.2009 між ТОВ з іноземними інвестиціями "Сканія Україна" та ТОВ фірмою "Журавлина" укладений договір оперативного лізингу обладнання № 09/09 (далі - Договір), предметом якого є вивіски "Scania" (світлові табло з логотипами, неонові вивіски з логотипами та ін.), опис яких міститься у Додатку А до цього договору (лізингове обладнання) (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2 Договору строк лізингу, зазначеного в п. 1 цього договору, починається з 02.04.2009 та триває протягом 10 років і закінчується після сплати останнього платежу.

За п. 4 Договору протягом його строку лізингоотримувач за будь-яких обставин в абсолютно безумовному порядку сплачує щоквартально суму, як орендну плату за лізингове обладнання, яка на день укладення цієї угоди згідно з офіційним обмінним курсом гривні стосовно євро, встановленим НБУ, складає 1 650,00 грн, у т.ч. ПДВ - 275,00 грн. Офіційний курс НБУ на дату укладення цієї Угоди на 02.04.2009 року складає 1 EUR = 10.247160 грн. Договірна ціна з врахуванням ПДВ, що підлягає до сплати орендарем за кожен окремий календарний квартал, визначається на кожний останній день календарного кварталу оренди з урахуванням зміни курсу. Всі орендні платежі, зазначені в цій статті, повинні бути зроблені орендарем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок орендодавця не пізніше 5 дня наступного місяця за попередній квартал, починаючи з дати цього договору. Якщо не існує іншої домовленості сторін, такий платіж або платежі здійснюються шляхом банківського переказу на банківський рахунок, який Сканія Україна може зазначити у письмовому повідомленні.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується представниками сторін, що протягом ІІІ, ІV кварталу 2014 року та І, ІІ кварталу 2015 року відповідач за первісним позовом проплати за договором не здійснював, у зв'язку з чим за ним станом на 20.08.2015 утворилася заборгованість

у розмірі 13 633,29 грн.

03.08.2015 позивачем на адресу відповідача надіслано цінний лист № 20150308-2С з описом вкладення та повідомленням про вручення, що був отриманий останнім 14.08.2015, в якому повідомлялося про відмову позивача від договору на підставі ст. 782 ЦК України.

Отже, позивач скористався своїм правом на відмову від Договору, і такий договір, в силу положень ч. 2 ст. 782 ЦК України, є розірваним з 14.08.2015, таким чином правові підстави для задоволення позовної вимоги про розірвання договору відсутні.

Заперечуючи проти застосування до спірних правовідносин ст. 782 ЦК України, відповідач за первісним позовом зазначає, по-перше, що укладений між сторонами договір не є договором оренди; по-друге, сторонами врегульований спеціальний порядок його припинення; по-третє, лізингові платежі не є фіксованими; по-четверте, вказана норма пов'язана із невнесенням орендної плати протягом 3 місяців підряд, тоді як в укладеному між сторонами договорі лізингова плата сплачується щоквартально.

Щодо спеціального порядку припинення зобов'язань, то згідно з п. 3 Договору будь-яка із сторін, керуючись власним рішенням, може припинити дію цього договору лізингу шляхом надання письмового повідомлення іншій стороні після порушення такою іншою стороною своїх зобов'язань за цим договором лізингу. Таке припинення набирає чинності на 15 день після надання такого повідомлення, якщо таке порушення не усувається до того часу.

Вказаний пункт договору жодним чином не впливає на можливість реалізації позивачем права, передбаченого ст. 782 ЦК України, та настання наслідків, обумовлених нею, оскільки норма ст. 782 ЦК України сформульована імперативно та не передбачає можливості врегулювання на власний розсуд сторін порядок припинення зобов'язань з підстави невнесення орендної плати протягом трьох місяців підряд; по-друге, зі змісту вказаної норми вбачається, що наймодавець має право відмовитись від договору незалежно від того, внесе наймач у подальшому плату за користування чи ні. Тому, навіть у разі внесення наймачем плати за користування після настання строку оплати за третій місяць наймач вправі відмовитися від договору найму.

По суті, сторони домовилися, що несплата лізингових платежів є безумовною підставою для припинення зобов'язань за цим договором.

Щодо посилання відповідача на те, що лізингові платежі, обумовлені договором, не є фіксованими, то останні є необґрунтованими, оскільки фіксований платіж у розумінні ст. 286 ГК України, це не тільки тверда грошова сума, яка є сталою та не змінюється упродовж дії договору. Під фіксованим платежем розуміється як безпосередньо погоджена сума, яка підлягає до сплати, так і порядок її визначення, що є сталим протягом дії договору та дає можливість чітко визначитися сторонам із розрахунком суми, яка підлягає до сплати за користування майно.

У свою чергу, у п. 4 Договору сторони погодили формулу, за якою розраховується лізингова плата. Вказана формула не змінювалася сторонами з моменту укладення між сторонами договору, тобто розрахунок лізингової плати є сталим (фіксованим).

Також відповідач за первісним позовом стверджує, що останній не міг виконати свого обов'язку щодо сплати лізингових платежів, оскільки позивач у період, за який стягується заборгованість, не здійснював виставлення йому рахунків, не надавав актів виконаних робіт та податкових накладних.

Однак, умовами Договору не встановлено відповідного обов'язку позивача. Більше того, орендна плата має бути здійснена відповідачем щоквартально за будь-яких обставин та в абсолютно безумовному порядку не пізніше 5 дня наступного місяця за попередній квартал шляхом банківського переказу на рахунок позивача (п. 4 Договору).

Разом з тим, позивач не приймав виконання в інших періодах (починаючи з липня 2012 року (02.07.2012 позивачем розміщено інформацію про завершення співпраці з відповідачем) по вересень 2014 року (16.09.2014 Київським апеляційним господарським судом прийнято рішення, яким визнано недостовірною інформацію, розміщену позивачем, та зобов'язано останнього її спростувати). Неприйняття від відповідача грошових коштів у цей період обумовлене тим, що останній вважав договірні правовідносини з відповідачем припиненими.

Однак, враховуючи те, що позивач не заявляє про стягнення суми заборгованості за періоди, коли ним не приймалося виконання зі сторони відповідача, вказані обставини у розумінні ст. 613 ЦК України (прострочення кредитора) не оцінюються.

Повернення позивачем грошових коштів, сплачених відповідачем на виконання умов договору, яке мало місце у 2012-2014 роках, не є підставою, яка звільняє відповідача від взятих на себе зобов'язань за договором, тим більше враховуючи той факт, що відповідач, на відміну від позивача, вважав, що договірні зобов'язання не припинили свою дію.

Крім того, позиція відповідача про те, що останній не міг здійснити оплату до виставлення позивачем рахунків спростовується діями самого відповідача, який 26.10.2012, 13.03.2013, 14.07.2014 самостійно здійснював розрахунок орендної плати та її перерахування на рахунок позивача.

Вказане також свідчить про безпідставність посилань відповідача на усталену між сторонами практику у здійсненні розрахунків за договором.

Щодо заперечень відповідача за первісним позовом про невідображення операцій за договором у податкову обліку позивача, то зазначені обставини є предметом податкового законодавства, що регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, а не цивільно-(господарсько) правові відносини.

Щодо обставин закриття рахунку позивача за первісним позовом, рахунок, на який відповідач здійснював сплату орендних платежів, закритий позивачем 24.03.2015, що стверджується довідкою ІНГ Банк Україна.

Позивач жодним чином не повідомив відповідача про таке закриття, що не кореспондується з вимогами ч. 3 ст. 193 ГК України, за якою кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. При цьому, умовами договору, укладеного між сторонами, не передбачено обов'язку позивача щодо повідомлення відповідача про зміну банківських реквізитів (п. "в" 4 Договору).

У той же час зміна позивачем рахунку та неповідомлення відповідача про таку зміну жодним чином не вплинули на правові наслідки, пов'язані із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за цим договором, оскільки відповідач, зокрема і після закриття позивачем рахунку, не вчиняв жодних дій, спрямованих на здійснення перерахування лізингових платежів, до 14.08.2015, тобто до моменту отримання від позивача відмови від договору. У свою чергу, таке закриття рахунку та неповідомлення нових реквізитів, за якими слід було здійснювати оплату, мало б правове значення в оцінці взаємовідносин сторін лише за умови спроб належного виконання зі сторони відповідача своїх зобов'язань (його активних дій) та не вчинення позивачем дій, спрямованих на їх прийняття (прострочення кредитора).

Клопотання відповідача за первісним позовом про призначення судової економічної експертизи, не підлягає до задоволення, оскільки судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

З посиланням на вказане, суди попередніх інстанцій, дійшли висновку про розірвання Договору з 14.08.2015, та, відповідно, відмовили у задоволені позовних вимог про розірвання Договору.

Щодо вимоги за первісним позовом про стягнення 13 633,29 грн заборгованості судами зазначено наступне.

Протягом ІІІ, ІV кварталу 2014 року та І, ІІ кварталу 2015 року відповідач оплат за Договором у порядку, визначеному п. 4 договору, не здійснював, у зв'язку з чим за ним станом на 20.08.2015 утворилася заборгованість в розмірі 13 633,29 грн.

Розрахунок заявленої суми є обґрунтованим та арифметично правильним, з огляду на що позовні вимоги про стягнення 13 633,29 грн заборгованості підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про повернення орендованого майна судами зазначено наступне.

За ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 8 договору передбачено, що негайно після завершення або дострокового припинення лізингу та цього договору лізингу, лізингоотримувач за свій власний рахунок повертає лізингове обладнання Сканії Україна у належному відремонтованому та робочому стані, з урахуванням звичайного зношення під час належного його використання, шляхом доставки лізингового обладнання за свій рахунок у місце, про яке Сканія Україна повідомила письмово.

У зв'язку з тим, що договір оренди є розірваним з 14.08.2015, орендоване майно станом на момент розгляду спору відповідач позивачу не повернув, а продовжує без належних правових підстав користуватися ним, то позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути лізингове обладнання підлягає задоволенню.

Щодо зустрічної позовної заяви судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Зі змісту зустрічної позовної заяви вбачається, що предмет позовних вимог у частині внесення змін до договору зводиться до необхідності виставлення відповідачем рахунків для проведення платежів за договором.

За приписами ч.ч. 1-4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачене законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У свою чергу, за ч. 1 ст. 187 ГК України, яка регулює порядок укладення господарських договорів за рішенням суду, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору вирішуються судом.

З наведеного вбачається, що внесення змін до договору, укладеному на вільному волевиявленні сторін, у судовому порядку можливе лише за умови, що це передбачено угодою сторін, такі зміни ґрунтуються на раніше укладеному між сторонами попередньому договорі, обов'язок внесення таких змін ґрунтується на законі, а також у разі істотного порушення договору другою стороною.

Законодавчо визначені чи договірні підстави, які б поза волевиявленням обох сторін, тобто б всупереч свободі договору, передбаченої ст. 627 ЦК України, надавали можливість внести зміни до Договору в редакції, запропонованій позивачем, не встановлені.

Чинне законодавство не пов'язує можливість проведення оплати за договором, у тому числі найму (оренди), виключно на підставі виставленого рахунку, оскільки договір є самостійною та достатньою підставою для виникнення зобов'язань.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.

Крім того, оскільки судом встановлено факт припинення договірних зобов'язань на підставі ст. 782 ЦК України з 14.08.2015, то внесення змін до розірваного договору є неможливим.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача надати оригінали рахунків, актів виконаних робіт та податкових накладних, то оскільки такий обов'язок не визначено сторонами у Договорі та не передбачено вимогами чинного законодавства, то вказана вимога визнається необґрунтованою та безпідставною, тобто такою, що не підлягає до задоволення.

З посиланням на вказане вище, суди попередніх інстанцій частково задовольнили первісний позов, а у задоволенні зустрічного позову відмовили.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ТОВ фірма "Журавлина" посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Підставою позовних вимог про розірвання договору та повернення майна, позивачем визначена несплата відповідачем у встановлений Договором строк орендної плати за III, IV квартали 2014 року та I, II квартали 2015 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується сторонами, що орендні платежі за III, IV квартали 2014 року та I, II квартали 2015 року відповідач здійснив 14.08.2015. Зазначені платежі повернуті відповідачу банком у зв'язку із закриттям рахунку позивача. Попередні ж платежі, останні з яких здійсненні відповідачем 14.07.2014, сплачувались ним з іншим призначенням платежу, аніж за орендну плату за III, IV квартали 2014 року та I, II квартали 2015 року.

Тобто, у передбачений п. 4 Договору строк орендні платежі за III, IV квартали 2014 року та I, II квартали 2015 року не здійснені.

Незалежно від заперечень ТОВ "Журавлина" про неможливість сплати ним орендної плати за перший та другий квартали 2015 року, з огляду на закриття рахунку позивача (24.03.2015), останнім у касаційній скарзі визнається несплата ним коштів за Договором за четвертий квартал (три місяці) 2014 року.

Згідно зі статтею ч.5 ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Сторонами у пункті 4 Договору визначено, що орендна плата вноситься щоквартально.

Водночас, відповідно до ч.2 ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Тобто, імперативним законодавчим положенням підставою відмови від договору найму визначається несплата наймачем орендної плати протягом трьох місяців. При цьому, ч.2 ст. 782 ЦК України не встановлено, що у випадку щоквартальної плати, підставою для відмови від договору найму є несплата орендної плати протягом трьох кварталів підряд.

Отже, не здійснення орендарем у передбачених Договором строк оплати у четвертому кварталі 2014 року, яке визнається відповідачем, є підставою для розірвання Договору у відповідності до ст. 782 ЦК України.

За таких обставин, встановлення судами факту розірвання Договору з 14.08.2015 (отримання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від Договору) є обґрунтованим.

Правомірним є і задоволення вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за спірний період у розмірі 13 633,29 грн, яка нарахована позивачем у відповідності до п. 4 Договору (161,02 евро за квартал), оскільки докази оплати такої заборгованості відповідачем не надані.

Разом з тим, положеннями статті 785 Цивільного кодексу України та пункту 8 Договору визначений обов'язок орендаря повернути майно у випадку припинення договору.

Отже, з огляду на те, що наслідком розірвання Договору, є обов'язок відповідача за первісним позовом повернути майно, який останнім не виконаний, задоволення судами попередніх інстанцій вимоги про повернення відповідного майна є правомірним.

За таких обставин, підстав для зміни або скасування оскаржених судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Журавлина" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.02.2016 у справі № 918/1029/15 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

С. Могил