ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року Справа № 910/30250/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Львов Б.Ю і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Сервіс-Полімер", м. Дніпропетровськ (далі - Підприємство), та товариства з обмеженою відповідальністю проектно-виробничого підприємства "Равіола", м. Дніпропетровськ (далі - Товариство),

на рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2016 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016

зі справи № 910/30250/15

за позовом Підприємства та

Товариства

до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі - територіальне відділення АМК),

про скасування рішення.

Судове засідання проведено за участю представників:

Підприємства - не з'яв.,

Товариства - не з'яв.,

територіального відділення АМК - Портянка О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.02.2016 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 (колегія суддів у складі: Коротун О.М. - головуючий, Гаврилюк О.М. і Гончаров С.А.): у позові відмовлено; з Підприємства і Товариства стягнуто в доход державного бюджету України по 1 218 грн. (з кожного) судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство і Підприємство просять скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і передати останню "до суду першої інстанції для розгляду справи по суті". Скаргу з посиланням на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини, Конституції України, Законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про здійснення державних закупівель", Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5, Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано порушенням названими судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права у розгляді даної справи.

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, і просить останні залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

За результатами цього розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Рішенням адміністративної колегії територіального відділення АМК від 07.10.2014 № 37-ДСК (далі - Рішення № 37-ДСК):

- встановлено, що дії Підприємства і Товариства під час підготовки та участі у процедурі відкритих торгів із закупівлі товарів: метали та продукція металообробки код 27.10.5 (дріт катанка гладка в бунтах діаметром 5,0 та 5,5 мм), які проводилися у травні - червені 2012 року державним підприємством "Богуславське лісове господарство", є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів;

- за вказане порушення накладено штрафи: на Підприємство у сумі 68 000 грн., на Товариство - в сумі 64 000 грн.

Позивачі просили визнати протиправним та скасувати Рішення № 37-ДСК .

Копії згаданого рішення були направлені на адреси позивачів і отримані: Підприємством - 17.10.2014, Товариством - 17.10.2014.

Строк оскарження Рішення № 37-ДСК закінчився 17.12.2014, а позовна заява з даної справи надійшла до господарського суду 30.11.2015, - після закінчення встановленого законом строку оскарження цього рішення. У зв'язку з цим позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода Підприємства і Товариства з відмовою їм у позові у зв'язку, зокрема, із застосуванням попередніми судовими інстанціями положень частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно з цим положенням заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Попередніми судовими інстанціями з'ясовано та скаржниками не заперечується, що Рішення № 37-ДСК одержане ними 17.10.2014, а оскаржене до господарського суду 30.11.2015, тобто після закінчення (спливу) строку, передбаченого частиною першою статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Як вказано в пункті 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", зазначений у, зокрема, частині першій статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк є присічним; закінчення присічного строку, незалежно від причин його пропуску заінтересованою особою, є підставою для відмови в позові про визнання недійсним рішення (розпорядження) Антимонопольного комітету України та його органів.

Аналогічний за змістом висновок неодноразово викладався і в постановах

Верховного Суду України, зокрема від 29.05.2007 № 9/205-06-5910, від 01.09.2009 зі справи № 3-3472к08-21/19. Про підвідомчість справ, пов'язаних з оскарженням рішень органів Антимонопольного комітету України, саме господарським, а не адміністративним судом також неодноразово зазначалося в постановах Верховного Суду України, в тому числі від 17.06.2015 № 910/1331/14, від 23.06.2015 № 21-688а15/818/3383/13-а.

Відтак звернення Товариства з адміністративним позовом щодо оскарження Рішення № 37-ДСК (а не з позовом у порядку господарського судочинства) ніяким чином не впливало на перебіг та закінчення строку, встановленого частиною першою статті 60 названого Закону, в тому числі не переривало й не продовжувало цього строку.

Що ж до посилання Підприємства і Товариства на зміну, на їх думку, "позиції Верховного суду України щодо підсудності справ за публічно-правовими спорами за участю органів Антимонопольного комітету України", то вони (ці посилання) не свідчать про порушення або неправильне застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді даної конкретної господарської справи, тобто не підтверджують наявності передбачених статтею 11110 ГПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Стосовно посилання скаржників на судові рішення Європейського суду з прав людини слід зазначити, що, як вказано у згаданих постановах Верховного Суду України від 17.06.2015 № 910/1331/14 і від 23.06.2015 № 21-688а15/818/3383/13-а:

- відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом;

- Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції;

- відтак висновок адміністративних судів про належність спорів у цих справах (про скасування рішень органів Антимонопольного комітету України) до юрисдикції адміністративних судів не ґрунтується на правильному застосуванні статті 6 Конвенції стосовно "суду, встановленого законом".

Водночас згідно з положеннями ГПК України:

- при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу (частина третя статті 82);

- висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права (частина перша статті 11128).

Слід також зазначити, що й господарські суди, включаючи Вищий господарський суд України, незмінно дотримувалися правової позиції стосовно підвідомчості справ за участю органів Антимонопольного комітету України саме господарським судам. Зокрема, таку правову позицію було викладено в пункті 1 названої постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15, яку (постанову) було розміщено до загального відома, зокрема, в юридичних інформаційно-пошукових системах, у тому числі "Законодавство" та "Ліга".

Не відповідає дійсності довод скаржників про те, що їх "позбавлено можливості оскаржити рішення відповідача". Таку можливість вони реалізували, звернувшись спочатку з позовом, а потім з апеляційною і касаційною скаргами в даній справі. Відмова ж у задоволенні позову і апеляційної скарги була зумовлена недотриманням позивачами установленого згаданою нормою Закону України "Про захист економічної конкуренції" порядку і строку оскарження Рішення № 37-ДСК.

Стосовно доводів скаржників про протиправність оскаржуваного Рішення

№ 37-ДСК слід зазначити таке.

Як вказано в абзаці першому пункту 21 названої постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15, господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.

Отже, попередніми судовими інстанціями обґрунтовано не прийняті доводи Підприємства і Товариства, пов'язані з неправомірністю - на думку останніх - Рішення № 37-ДСК.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 зі справи № 910/30250/15 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства "Сервіс-Полімер" та товариства з обмеженою відповідальністю проектно-виробничого підприємства "Равіола" - без задоволення.

Суддя В. Селіваненко

Суддя Б. Львов

Суддя В. Палій