ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 01-23/903/83/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Акулової Н.В.,

Саранюка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04 травня 2016 року у справі № 01-23/903/83/16 Господарського суду Івано-Франківської області за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз", м. Івано-Франківськ, про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце проведення засідання повідомлені належним чином,

в с т а н о в и в:

У лютому 2016 року позивач ПАТ АБ "Укргазбанк" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вказував, що 07.09.11 між ПАТ АБ "Укргазбанк" (кредитором) та ПрАТ "Агро-Союз" (позичальником) був укладений кредитний договір № 4/11/к, згідно якого, з врахуванням доповнень до договору, банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії з лімітом 15 000 000 грн., а позичальник - повернути кредит в строк до 22.02.15 та сплатити проценти за користування кредитом на визначених договором умовах.

Зазначав, що 31.03.14, в забезпечення виконання позичальником зобов'язань за вказаним кредитним договором, між ним (іпотекодержателем) та ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" (іпотекодавцем) був укладений договір іпотеки № 4/11/к/З-1, згідно якого іпотекодавець передав йому в іпотеку цегляну будівлю А-1 площею 618,6 кв.м. та складське приміщення з офісною частиною площею 1 797,6 кв.м., що розташовані під № 74а по вул. Рівненській в с. Струмівка Луцького району, Волинської області.

Посилаючись на порушення позичальником своїх зобов'язань в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом та на невиконання майновим поручителем зобов'язань боржника на вимогу банку від 29.12.15, позивач просив в рахунок погашення заборгованості в сумі 17 400 089,58 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, визначеною судом на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У березні 2016 року ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з зустрічним позовом до ПАТ АБ "Укргазбанк" про визнання договору іпотеки недійсним.

Вказував, що договір іпотеки № 4/11/к/З-1 від 31.03.14 зі сторони ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" підписаний директором ОСОБА_4 за відсутності відповідного рішення загальних зборів, що є порушенням ч. 1 ст. 59 Закону України "Про господарські товариства" та п.п. 6.2.15, 6.9 Статуту ТОВ "Корпорація "Агро-Союз".

Посилаючись на укладення договору іпотеки № 4/11/к/З-1 від 31.03.14 директором ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" за відсутності у нього необхідного обсягу цивільної дієздатності, позивач просив визнати вказаний договір недійсним з підстав, що передбачені ст.ст. 203 215 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14 березня 2016 року (суддя Булка В.І.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04 травня 2016 року (колегія суддів у складі: Кузь В.Л. - головуючого, Данко Л.С., Оришин Г.В.), зустрічну заяву повернуто без розгляду.

Судові акти мотивовані посиланнями на несплату позивачем судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а також на не надання позивачем доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу у справі, що є порушенням п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України та відповідно до п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України є підставою для повернення зустрічної позовної заяви без розгляду.

У касаційній скарзі ТОВ "Корпорація "Агро-Союз", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір" та с. 2 ст. 44 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нову ухвалу про прийняття зустрічної позовної заяви до розгляду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Приписами ст. 60 ГПК України встановлено, що відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.

До позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів та сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України).

Судами встановлено, що ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" звертаючись до Господарського суду Івано-Франківської області з зустрічним позовом до ПАТ АБ "Укргазбанк" про визнання договору іпотеки недійсним, не додано доказів відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів та сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

В пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачена можливість відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати цього збору з урахуванням майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, як встановлено апеляційним господарським судом, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору у встановленому законом розмірі для звернення з зустрічним позовом.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.42 ГПК України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Як роз'яснено в абзаці 3 п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.13 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Таким чином, як органи державної влади, що утримуються за рахунок держбюджету, так і суб'єктів господарювання та громадян поставлено законом у рівні умови в частині обов'язку сплачувати судовий збір, у зв'язку з чим, вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими учасниками судового процесу шляхом звільнення чи відстрочення сплати судового збору призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Відповідно до п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України не подання доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі та не подання доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів є підставою для повернення позову без розгляду.

Встановивши, що ТОВ "Корпорація "Агро-Союз" при зверненні з зустрічною позовною заявою не було надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, а також доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу у справі, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду.

З вказаних обставин правильно виходив суд апеляційної інстанції залишаючи ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Доводи касаційної скарги про обов'язок суду за власною ініціативою звільнити позивача від сплати судового збору не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, а тому їх слід залишити поза увагою суду.

За таких обставин, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агро-Союз" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04 травня 2016 року у справі № 01-23/903/83/16 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська

Судді : Н.В. Акулова

В.І. Саранюк