ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 922/4586/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПолянського А.Г.,суддівКравчука Г.А., Мачульського Г.М. (доповідач), розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Юнікон"на постановуХарківського апеляційного господарського судувід11.03.2015у справі№922/4586/14Господарського судуХарківської областіза позовомХарківської міської радидоПриватного акціонерного товариства "Юнікон"провнесення змін до договоруза участю

- позивача:Багліков В.С. (довіреність від 24.12.2014р.)- відповідача:Круль С.О. (довіреність від 25.12.2014р.),

В С Т А Н О В И В:

Харківська міська рада (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Юнікон" (далі - відповідач) про внесення змін до договору оренди № 214/01 від 11 вересня 2001 року, шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди землі у редакції позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку зі зміною нормативної грошової оцінки орендованої землі, на основі якої формується орендна плата, відповідно до Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, до договору оренди землі, укладеного позивачем з відповідачем, повинні бути внесені зміни, які оформлюються додатковою угодою.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.12.2014 (суддя Калініченко Н.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Тарасова І.В., судді Горбачова Л.П., Істоміна О.А.), позов задоволено частково, внесено зміни до п. 2.1 договору оренди землі, а саме щодо строків внесення орендної плати, реквізитів сплати, розміру орендної плати за земельну ділянку. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вищевказані судові рішення та прийняти нове, про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

У відзиві позивач просить відмовити у задоволення касаційної скарги, вказуючи, що судами повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми права.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спір у даній справі виник у зв'язку із внесенням змін до договору оренди землі №214/01 від 11.09.2001, укладеного між позивачем як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, за умовами якого земельна ділянка по вул. Довгалевського, 7 у м. Харкові загальною площею 2,0680 кв. м, надана у тимчасове платне користування на умовах оренди строком до 13.06.2026 для експлуатації та обслуговування промислової будівлі складського призначення, допоміжної споруди (естакади), та під'їзної внутрішньозаводської залізничної колії.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. (реєстровий № 8744), та зареєстровано 11.09.2001 за № 214/01 у Виконавчому комітеті Харківської міської ради в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Пунктом 4.1. договору сторони узгодили можливість зміни умов договору за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Судами також встановлено, що в подальшому рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01.01.2013р." встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013р." вводиться в дію з 01.01.2014 (п. 2, п. 3). Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

З метою приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства, Департаментом земельних відносин Харківської міської ради було одержано витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку, розташовану по вул. Довгалевського, 7 у м. Харкові, виконано розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності станом на 01.01.2013, одержано витяг №40 від 04.11.2013 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, підготовлено проект додаткової угоди до договору оренди землі від 26.03.2014, яку разом із листами-пропозиціями від 10.12.2013 №4645/0/225-13 рекомендованим поштовим відправленням направлено на адресу відповідача, отримання відповідачем якого підтверджується рекомендованим поштовим відправленнями.

Відповідач, в свою чергу, підписаний примірник додаткового договору до договору оренди від 11.09.2001№214/01 на адресу позивача не повернув.

З урахуванням наведених обставин позивач звернувся у суд із даним позовом про внесення змін до договору оренди землі.

Із встановлених судами обставин справи також вбачається, що за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 24.04.2012, укладеним між відповідачем та ТОВ "Ескаль", посвідченим 24.04.2012 приватним нотаріусом Остапенко Є.М., та зареєстрованим у Державному реєстрі правочинів, відповідач продав вказаному товариству нерухоме майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці.

Частково задовольняючи позов місцевий господарський суд мотивував своє рішення тим, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, оскільки вона є регульованою ціною.

Суд апеляційної інстанції погодився із такими висновками суду додатково вказавши, що продаж відповідачем нерухомого майна, що розташоване на орендованій відповідачем земельній ділянці, іншій особі, не припиняє правовідносин із оренди землі.

У касаційній скарзі як на підставу для скасування судових рішень відповідач посилається на те, що із продажем нерухомого майна, що розташоване на орендованій ним земельній ділянці, він перестав бути користувачем земельної ділянки з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Разом з тим, положення статті 2 Закону України "Про оренду землі" визначають, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до приписів статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ч.1).

Подібні положення містяться і у статті 377 Цивільного кодексу України.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (п."е").

Згідно із положеннями статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці (ч. 1 абзац 8).

Разом з тим, згідно із положеннями статті 34 цього Закону у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Також слід зазначити, що приписами пункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Положеннями статті 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частина 6 статті 6 Закону України "Про оренду землі" також встановлює вимогу про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно до закону.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Положеннями статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 15 цього Закону встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до пункт 6 частини першої статті 24 зазначеного Закону підставою для відмови в державній реєстрації прав є та обставина, що заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

З приписів наведених норм права, що регулюють спірні правовідносини, вбачається, що підстави для нарахування орендної плати за земельну ділянку, а отже і підстави для внесення змін до договору у даній справі, виходячи з того, що земельна ділянка із користування відповідача у встановленому порядку не вибула, а укладений між сторонами договір про її оренду залишився зареєстрованим відповідно до законодавства, позивачем підтверджені, а відповідачем не спростовані. Доводи відповідача проте, що він перестав бути користувачем земельної ділянки з моменту укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, є безпідставними.

Таким чином слід дійти висновку, що у відповідача виникло право на припинення договору оренди землі, однак враховуючи наведене для реалізації такого права відповідач мав вчинити відповідні юридично значимі дії, чого, як вбачається із встановлених судами обставин справи, зроблено не було.

Оскільки не вбачається порушень чи неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до прийняття неправильного по суті спору судового рішення, підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, з урахуванням мотивів, наведених у даній постанові, відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Юнікон" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 у справі Господарського суду Харківської області №922/4586/14, залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.А. Кравчук

Г.М. Мачульський