ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 910/7360/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Картере В.І., Гольцової Л.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Тернопільський радіозавод "Оріон"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 31.01.2017та на рішеннягосподарського суду Тернопільської області від 24.10.2016у справі№ 910/7360/15-г господарського суду Тернопільської областіза позовомЗаступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони УкраїнидоПублічного акціонерного товариства "Тернопільський радіозавод "Оріон"простягнення штрафних санкцій в сумі 792 194 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:

- Міністерства оборони України Глазунов М.Ю.,

- ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон" Дорош І.Л., Грицеляк В.М.,

- прокуратури Коркішко В.М.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року військовий прокурор Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі - прокурор в інтересах держави в особі Міноборони / позивач) звернувся до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Тернопільський радіозавод "Оріон" (ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон" / відповідач) про стягнення з останнього штрафних санкцій за несвоєчасне постачання танкових шоломофонів за умовами договору від 28.07.2014 № 342/3/6/6 у розмірі 792 194 грн., з яких: 344 381 грн. пені, 447 813 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 24.10.2016 (головуючий суддя Хома С.О., судді: Бурда Н.М.; Боровець Я.Я.) позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон" на користь Міністерства оборони України 46 628,36 грн. пені, 114 761,78 грн. штрафу; в решті позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 (головуючий суддя Дубник О.П., судді: Матущак О.І., Скрипчук О.С.) рішення господарського суду Тернопільської області від 24.10.2016 залишено без змін.

ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон", не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати.

Ознайомившись з матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність надання їм юридичної оцінки, дотримання судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 28.01.2014 між Міноборони України в особі начальника Центрального бронетанкового управління Збройних Сил України Озброєння Збройних Сил України Башинського Романа Сергійовича, що діє на підставі довіреності Міноборони України від 16.07.2014 № 220/486/д (замовник) та ПАТ "Тернопільський радіозавод" Оріон" в особі першого заступника голови правління Жегестовського Володимира Івановича, що діє на підставі Статуту (постачальник), відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів "Замовника" (протокол засідання комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України від 10.07.2014 №75/221/5) щодо визначення переможця та акцепту пропозиції за результатами застосування переговорної процедури закупівлі мікрофонів, гучномовців, апаратури приймальної для радіотелефонного та радіотелеграфного зв'язку (код 26.40.4) (танкові шоломофони ШШ-1) було укладено договір № 342/3/6/6 про закупівлю за державні кошти (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався до 31.10.2014 поставити замовнику мікрофони, гучномовці, апаратуру приймальну для радіотелефонного та радіотелеграфного зв'язку (танкові шоломофони ШШ-1), код 26.40.4 (далі - продукція) у кількості, в терміни та цінами, які визначені у специфікації, що є невід'ємною частиною договору (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити таку продукцію.

Згідно з п. 1.1. договору оплата продукції здійснюється замовником за рахунок фінансування згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.03.2014 № 244-Р "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету".

Пунктом 3.1. договору визначено, що ціна договору становить 6 397 339,02 грн., у тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 1 066 223,17 грн., за КПКВ 2101710 КЕКВ 2260 стаття 3639, встановлена сторонами під час проведення переговорів щодо укладення договору і зафіксована у протоколі погодження договірної ціни (додаток № 2). Ціна за одиницю продукції - відповідно до специфікації. Ціна цього договору залишається незмінною до повного виконання сторонами зобов'язань за договором, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків та відповідного зменшення сторонами ціни договору про закупівлю (п. 3.2. договору).

В силу пункту 4.1. договору розрахунки з постачальником за фактично поставлену продукцію, в тому числі за окремо поставлені партії продукції, здійснюються шляхом оплати замовником після пред'явлення постачальником рахунку на оплату та підписання акту приймання продукції (форма № 4) протягом 10 банківських днів, з дня підписання замовником, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України на призначені видатки та після надання постачальником у встановленому порядку документів, передбачених п. 4.2 цього договору.

У п. 5.1. договору встановлено, що строк поставки продукції, передбаченого специфікацією, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), не пізніше 31.10.2014. Дозволяється постачання продукції партіями. Місце поставки (передачі) продукції є військова частина А1589 (м. Золочів) (вантажоодержувач). Пакування продукції постачальником здійснюється в герметичних мішках, які забезпечують вологозахист.

Відповідно до п. 5.8. договору датою виконання зобов'язань "Замовником" є дата повного розрахунку з постачальником за умовами даного договору.

Згідно з пп. 6.1.1. договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлену продукцію.

У випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку (спір передається на розгляд до господарського суду за територіальною підсудністю справ згідно з ГПК України) (п.п. 9.1., 9.2 договору).

Пунктом 10.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

У відповідності до положень розділу 12 договору невід'ємною частиною цього договору є: Додаток 1. Специфікація, на 1 арк.; Додаток 2. Протокол погодження договірної ціни, на 1 арк.; Додаток 3. Акт взаєморозрахунків (зразок), на 1 арк.

Звертаючись до господарського суду міста Києва (в подальшому, справу передано за територіальною підсудністю до господарського суду Тернопільської області), військовий прокурор в інтересах держави в особі Міноборони вказував, що ПАТ "Тернопільський радіозавод" виконало свої зобов'язання щодо поставки продукції, передбаченої укладеним між ними договором, з простроченням, оскільки остаточна поставка продукції відбулась тільки 19.12.2014, замість 31.10.2014, що є підставою для нарахування за період з 01.11.2014 по 18.12.2014 та стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу.

Водночас, ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон", заперечуючи проти пред'явлених до нього вимог, зазначало, що таке прострочення сталося не з його вини. Відповідач, зокрема, вказував, що 28.12.2009 між Відкритим акціонерним товариством "Уфимкабель, м. Уфа (Росія) (продавець), з однієї сторони, та ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон" (покупець), з другої сторони, було укладено Контракт № 96, за умовами якого продавець зобов'язався поставити, а покупець оплатити та прийняти продукцію згідно зі специфікацією, яка є невід'ємною частиною контракту. Так, у специфікації № 1 до контракту № 96 від 07.03.2014 на поставку продукції підприємством ВАТ "Уфимкабель" ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон" зазначається найменування продукції: шнур ШПЕВ-8 (чор) в кількості 30 км, ціна за одиницю - 73 750 руб. РФ, сума 2 212 500 руб. РФ; шнур ШСРУ 7 х 0,08-Г-3,8 (чор) в кількості 3 тис. шт., ціна за одиницю 427 148 руб. РФ, сума 1 281 444 руб. РФ; шнур ШСРУ 7 х 0,08-Г-2,8 (чор) в кількості 3 тис. шт., ціна за одиницю 324 469 руб. РФ, сума 973 407 руб. РФ; шнур ШТСм-6Г-3.8 м (чер) в кількості 3 тис. шт., ціна за одиницю 88 518 руб. РФ, сума 265 554 руб. РФ.

Водночас, листом № 17/349 від 10.10.2014 Відкрите акціонерне товариство "Уфимкабель" повідомило відповідача про те, що у зв'язку із форс-мажорними обставинами, що виникли, в тому числі, технічного характеру, Відкрите акціонерне товариство "Уфимкабель" призупинило виробництво шнурів ШПЕВ, чим, за твердженням відповідача, фактично відмовилось від постачання ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон" продукції: шнурів марки ШПЕВ, що є комплектуючими для виробництва танкових шоломофонів ШШ-1, що у свою чергу, призвело до зриву термінів виготовлення та поставки танкових шоломофонів ШШ-1 в кількості 2049 штук за спірним договором № 342/3/6/6 від 28.07.2014, укладеним між Міноборони України та відповідачем.

У зв'язку з цим, ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон" листом № 108/160 від 06.11.2014 звернулося до Міноборони України, в якому зазначило, що в Україні шнур ШПЕВ-8 не виготовляється, а тому він (відповідач) розпочав пошук українських підприємств, які б змогли освоїти таке виробництво. Крім того, товариство казувало, що на звернення ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон" відгукнулось ТОВ "Азовська кабельна компанія", м. Бердянськ. ПАТ Тернопільський радіозавод "Оріон", профінансувавши розробку шнура ШПЕВ -8, отримало дослідний взірець, який відповідає ТУ 16-505.470-78 та вимогам військової прийомки. За твердженнями відповідача, ТОВ "Азовська кабельна компанія" зможе виготовити необхідну кількість шнура ШПЕВ-8 протягом 100 днів після фінансування у розмірі 70-ти відсотків вартості та підготовки виробництва. У зв'язку з вказаними обставинами, відповідач просив у позивача згоди для продовження терміну поставки танкових шоломофонів ШШ-1 в кількості 2049 штук за договором № 342/3/6/6 від 28.07.2014 до 28.02.2015.

Також, листом № 177/160/2 від 04.12.2014 відповідач звертався до Начальника озброєння Збройних Сил України з проханням продовжити термін поставки танкових шоломофонів ШШ-1 в кількості 4049 штук за договором № 342/3/6/6 від 28.07.2014 до 28.02.2015.

Однак, у своїй відповіді від 04.12.2014 начальник Центрального бронетанкового управління Збройних сил України Озброєння Збройних Сил України зазначив, зокрема, що відповідно до п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна). Зазначені обставини є виключні та розширеному тлумаченню не підлягають. При цьому, було наголошеному на тому, що на даний час в Україні воєнний стан не оголошено, а отже, держава Україна та Російська Федерація не перебувають у стані війни, що унеможливлює застосування положень пункту 8.1 договору, а продовження строку дії договору від 28.07.2014 № 342/3/6/6 до 28.02.2015 визнано безпідставним.

Крім того, заперечуючи проти наявності своєї вини, ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон" посилалося на лист № 19-08-5/1847/1 від 21.10.2014 Львівської торгово-промислової палати, який адресований ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон", в якому зазначається, зокрема, що спеціалісти Львівської торгово-промислової палати дійшли таких висновків: 1) ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон" доклало всіх зусиль і використало всі доступні для нього можливості для належного виконання зобов'язань за договором № 342/3/6/6 від 28.07.2014, а обставини, які перешкоджали своєчасному виконанню зобов'язань, а саме - вступ в законну силу положень акту державного органу влади, у тому числі таємних пунктів Указу Президента, можна визначити як надзвичайні і невідворотні за даних умов відповідно до законодавства України та вимог розділу VIII вказаного договору; 2) терміни виконання умов договору з поставки мікрофонів, гучномовців, апаратури приймальної для радіотелефонного та радіотелеграфного зв'язку (танкові шоломофони ШШ-1) можуть бути продовжені на підставі статті 652 Цивільного кодексу України та статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель". В листі також зазначалося, що інформація підготовлена на підставі наданих підприємством документів та доступних торгово-промисловій палаті джерел і не містить підтверджень вартісних, кількісних та якісних показників щодо вказаних у цьому листі товарів (продукції), умов контрактів, а також висновків і тверджень, які можуть впливати з інших, ніж вказані, джерел.

Господарський суд Тернопільської області, з яким погодився і Львівський апеляційний господарський суд, задовольняючи частково заявлений позов військового прокурора в інтересах держави в особі Міноборони України про стягнення пені та штрафу з ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон", виходив з того, що у зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідачем щодо своєчасної поставки продукції, на підставі пп. 7.3.1 договору з відповідача підлягають стягненню 46 628,36 грн. пені та штраф у розмірі 229 523,56 грн. Водночас, суд, в силу положень ч. 3 ст. 551 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, скористався наданим йому правом та прийняв рішення про зменшення розміру штрафу, стягнувши його в сумі 114 761,78 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими правомірними та обґрунтованими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, судами було з'ясовано, що остаточна поставка продукції відбулась тільки 19.12.2014, замість 31.10.2014, як це було визначено у договорі, тобто з простроченням. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази зміни сторонами інших строків поставки чи погодження їх зміни.

Відтак, встановивши, що відповідач здійснював поставку продукції, визначеної укладеним між сторонами договором, з простроченням, що підтверджується матеріалами справи, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність правових підстав для нарахування позивачем відповідних сум пені та штрафу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були нараховані до стягнення пеня за кожний день прострочення в сумі 344 381 грн. за період з 01.11.2014 по 18.12.2014, а також 447 813 грн. штрафу (7 % вартості договору за прострочення поставки понад 30 днів).

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом пп. 7.3.1. договору за порушення строків поставки продукції постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка ціни продукції, щодо якої порушені строки поставки за кожний день прострочення. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вартості договору за кожний місяць прострочення.

Частиною другою статті 231 ГК України унормовано, що у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зважаючи на викладене, господарський суд першої інстанції, з яким підставно погодився і апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок позивача та здійснивши власний перерахунок, дійшов обґрунтованого висновку, що до стягнення підлягають 46 628,36 грн. пені за період з 01.11.2014 по 18.12.2014, а також 229 523,56 грн. штрафу.

При цьому, Вищий господарський суд України погоджується з правомірною позицією судів попередніх інстанцій щодо зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, зважаючи на таке.

Частиною 1 статті 233 ГК України закріплено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз вказаних статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, господарський суд першої інстанції, позицію якого підтримав і апеляційний господарський суд, скористався своїм правом, наданим йому чинним законодавством щодо зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, який порушив зобов'язання, стягнувши його в сумі 114 761,78 грн., що становить 50 % від суми 229 523,56 грн.

При цьому, суди взяли до уваги важке матеріальне становище відповідача, неподання документального підтвердження понесення збитків Міністерством оборони України в результаті несвоєчасного виконання зобов'язань по договору № 342/3/6/6 від 28.07.2014 відповідачем, неподання письмових доказів підтвердження майнового стану позивача, ступінь виконання відповідачем основного зобов'язання за договором (на час розгляду справи поставка товару здійснена у повному обсязі), вживання відповідачем максимальних заходів для виконання зобов'язань за договором, а також той факт, що виробнича діяльність ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон" має важливе стратегічне значення для забезпечення обороноздатності держави.

Судами було вірно зауважено, що п. 8.1. договору передбачено звільнення сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна), а згідно з п. 8.3. договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або органом виконавчої влади за місцем виникнення вищезазначених обставин.

Так, Торгова промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб" (абз. 3 ч. 3 ст. 14 у редакції Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції").

В силу ч. 1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Таким чином, встановивши відсутність вказаного сертифікату Торгово-промислової палати України, який би засвідчував настання будь-яких обставин непереборної сили, що виникли поза волею сторін, що могли би бути підставою для звільнення, зокрема, відповідача від відповідальності за порушення умов договору, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про неможливість повного звільнення відповідача від сплати пені та штрафу, нарахованих за порушенням ним строків поставки спірної продукції, оскільки відповідач, в порушення ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України, не надав належних та передбачених умовами договору доказів того, що невиконання належним чином взятих на себе зобов'язань згідно з договором сталося саме внаслідок обставин непереборної сили.

ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон" в поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі вказує, що судами було проігноровано докази відповідача та лист Торгово-промислової палати України з відповідним висновком, що ПАТ "Тернопільський радіозавод "Оріон" доклало максимум зусиль і використало всі доступні можливості для належного виконання зобов'язань за договором, а порушення строків виконання договору мало місце не з вини відповідача, що є підставою для звільнення від штрафних санкцій.

Колегія суддів відхиляє такі посилання відповідача, з огляду на вищевказане, підкреслюючи при цьому, що саме сертифікат, а не висновок чи лист Торгово-промислової палати є належним та допустимим доказом, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий та апеляційний господарські суди в порядку ст.ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 908/4804/14).

Керуючись ст. ст. 1115 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Тернопільський радіозавод "Оріон" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 та рішення господарського суду Тернопільської області від 24.10.2016 у справі № 910/7360/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: В.І. Картере

Л.А. Гольцова