ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2015 року Справа № 918/545/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЄвсікова О.О.суддів:Кролевець О.А. Попікової О.В. (доповідач у справі) за участю представників: від позивача:Огороднік О.В. дов. від 23.12.2014р. № 534/12від відповідача:Ошурко Й.М. дов. від 29.12.2014р. № 1 від третіх осіб :не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівниця" на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2014р. та постановуРівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2014р.у справі№ 918/545/13 Господарського суду Рівненської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" Рівненської обласної дирекції доТовариства з обмеженою відповідальністю "Чарівниця"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору 1. Відкрите акціонерне товариство "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" 2. Відкрите акціонерне товариство "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" прозвернення стягнення на предмет іпотеки

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" Рівненської обласної дирекції звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівниця" про стягнення 535125,64 грн. заборгованості Відкритого акціонерне товариство "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" за кредитним договором від 28.11.2007р. № 010/89-07/393 та 905732,88 грн. заборгованості Відкритого акціонерного товариства "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" за кредитним договором від 28.11.2007р. № 010/89-07/389 шляхом звернення стягнення на заставлене згідно договору іпотеки від 29.11.2007р. № 010/89-07/054/г/1 майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Чарівниця".

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.08.14р. (суддя Качур А.М.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2014р. (головуючий суддя Саврій В.А., судді Савченко Г.І., Олексюк Г.С.) позовні вимоги задоволені частково, в рахунок погашення заборгованості Відкритого акціонерного товариства "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" перед ПАТ "Райффайзен банк Аваль" в сумі 535125,64 грн. за кредитним договором №010/89-07/393 від 28.11.2007 року, звернуто стягнення на заставлене згідно договору іпотеки №010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007 року нерухоме майно: нежиле приміщення, загальною площею 1285,3 кв. м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, проспект Миру, буд. 11, та належить ТзОВ "Чарівниця" на праві приватної власності та нежиле приміщення загальною площею 156,00 кв. м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, проспект Миру, буд. 11, та належить ТзОВ "Чарівниця" на праві приватної власності - шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу:

- нежитлового приміщення, загальною площею 1285,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, проспект Миру 11 - 8127109 (вісім мільйонів сто двадцять сім тисяч сто дев'ять) гривень, без ПДВ;

- нежитлового приміщення, загальною площею 156 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, проспект Миру 11 - 2391897 (два мільйони триста дев'яносто одна тисяча вісімсот дев'яносто сім) гривень, без ПДВ.

В частині позовних вимог про погашення 905732,88 грн. заборгованості Відкритого акціонерного товариства "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" перед ПАТ "Райффайзен банк Аваль" за кредитним договором №010/89-07/393 від 28.11.2007 року шляхом звернення стягнення на заставлене згідно договору іпотеки №010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007 року у задоволенні позову відмовлено.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чарівниця", не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до суду І інстанції.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилаючись на вимоги статті 35 Закону України "Про іпотеку" наголошує на тому, що позивачем не було дотримано процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки банком не направлялась письмова вимога боржнику та іпотекодавцю, а лист банку від 06.02.2013р., за відсутності відомостей щодо терміну та особи, якій необхідно виконати вимоги, не може розглядатись в якості належної вимоги. Також відповідач наголошує на тому, що судами в порушення вимог статті 38 та 39 Закону України "Про іпотеку" не враховано співмірність розміру заборгованості з вартістю іпотечного майна.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши доводи представників позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 564 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За приписами ч. 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Статтями 38 та 41 Закону України "Про іпотеку" передбачено можливість реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з дотриманням вимог цього Закону.

При прийнятті судових рішень у справі суд І та апеляційної інстанцій, керуючись, зокрема, приписами статей 526, 536, 546, 564, 572, 610, 589, 590, 1048 1054 Цивільного України, врахувавши вимоги статті статей 17, 35, 39 Закону України "Про іпотеку", дослідивши фактичні обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, встановили, що:

- 28 листопада 2007 року Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль") (кредитор) та Відкрите акціонерне товариство "Рівненське автотранспортне підприємство 15607" (позичальник 1) та Відкрите акціонерне товариство "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" (позичальник 2) було укладено генеральну кредитну угоду №010/89-07/054/г., відповідно до предмету якої кредитор на підставі угоди зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в додаткових кредитних договорах, що укладатимуться в рамках угоди між позичальником та кредитором, і які після їх підписання стають її невід'ємними частинами.

- в подальшому між ВАТ "Райффайзен банк Аваль" (кредитор) та ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" (позичальник) на підставі генеральної кредитної угоди №010/89-07/054/г від 28.11.2007р., було укладено кредитний договір №010/89-07/393 від 28.11.2007р., відповідно до предмету якого кредитор, на положеннях та умовах цього договору, та генеральної угоди №010/89-07/054/г від 28.11.2007р. відкриває позичальнику відновлювальну (револьверну) кредитну лінію в сумі 2400000,00 грн., зі строками погашення визначеними додатком №1 до кредитного договору №010/89-07/393 від 28.11.2007р.

- п. 6.1. кредитного договору №1, позичальник зобов'язаний використати кредит на зазначені в договорі цілі і в строки, передбачені цим договором, забезпечити повернення кредитору одержаного кредиту та сплату нарахованих процентів, передбачених договором комісій, неустойок, відшкодування витрат та збитків кредитора, викликаних неналежним виконанням цього договору.

- п.1.3 кредитного договору №1 передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти 12,75 % процентів річних.

- п 3.5 кредитного договору №1 проценти за користування кредитом нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої цим договором на залишок фактичної заборгованості за кредитом з дня перерахування коштів з позичкового рахунку позичальника до моменту фактичного повернення (погашення) кредиту (в тому числі і за період прострочення погашення кредиту). При розрахунку процентів день надання кредиту та день погашення заборгованості за кредитом вважаються одним днем.

- п.7.3 кредитного договору №1, у випадку невиконання позичальником умов розділу 6 кредитного договору, банк має право скасувати кредитний ліміт та достроково вимагати погашення заборгованості позичальника за кредитом, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.

- за порушення строків повернення кредиту (в тому числі строків зменшення кредитного ліміту), процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення (п.10.2 кредитного договору №1).

Суд І інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, частково задовольняючи позовні вимоги виходили з наступного:

- позивач виконав свої зобов'язання згідно кредитного договору №1 в частині надання кредитних коштів, що підтверджується наявними в справі меморіальними ордерами.

- заборгованість ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" на час розгляду справи місцевим господарським судом згідно кредитного договору №1 складала: 500000,00 грн. заборгованості по кредиту (в тому числі прострочена заборгованість по кредиту 0,00 грн.); 7219,18 грн. відсотків за користування кредитними коштами за період з 26.06.2014 року по 29.07.2014 року; 5945,21 грн. відсотків за користування кредитними коштами за період з 29.05.2014 року по 25.06.2014 року; 19321,92 грн. відсотків за користування кредитними коштами за період з 27.02.2014 року по 28.05.2014 року; 1153,03 грн. пені.

- докази сплати вказаної заборгованості позичальником, ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів", в матеріалах справи відсутні.

- позивач виконав свої зобов'язання згідно кредитного договору №1 в частині надання кредитних коштів, що підтверджується матеріалами справи, зокрема меморіальними ордерами, проте станом на час розгляду справи за ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" наявна заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами. Докази оплати вказаних відсотків ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" в матеріалах справи відсутні.

- відповідно до пункту 10.2 кредитного договору №1, за порушення строків повернення кредиту (в тому числі строків зменшення кредитного ліміту), процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

- станом на прийняття рішення господарським судом Рівненської області загальна сума боргу позичальника (ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів") перед позивачем внаслідок неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором № 1 становить 535126,64 грн.

Також судами було встановлено, що 29.11.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Чарівниця" (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки №010/89-07/054/г/1, відповідно до предмету якого з метою забезпечення виконання зобов'язань генеральною кредитною угодою №010/89-07/054 від 28.11.2007р., відповідач передав в іпотеку банку нерухоме майно: нежиле приміщення, загальною площею 1285.3 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська обл., м.Рівне, проспект Миру, буд.11. та належить ТОВ "Чарівниця" на праві приватної власності що підтверджується договором купівлі-продажу (бланк серії ААА №914160) посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Юган Г.І. 06 грудня 1999 року, та зареєстрований в реєстрі за №345; та нежиле приміщення загальною площею 156,00 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, м.Рівне, проспект Миру. буд. 11, та належить ТОВ "Чарівниця" на праві приватної власності, що підтверджується договором купівлі-продажу (бланк серії ВВМ №261787) посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Червук В. М. 15 жовтня 2004 року та зареєстровано в реєстрі за № 3018.

Згідно із пунктом 1.5. договору іпотеки, предмет іпотеки оцінюється сторонами в сумі 6335849,00 грн.

- умовами п.3.1.4. договору іпотеки сторони погодили, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, у тому числі, якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його відповідно до пункту 6 цього договору за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

- згідно п. 6.3 договору іпотеки, банк має право вимагати дострокового виконання зобов'язань кредитним договором, забезпеченим цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена звернути стягнення на предмет іпотеки у разі порушення боржником умов кредитного договору.

- звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється і в тому числі за рішенням суду (п.6.4 договору іпотеки).

Також судами було з'ясовано, що позивач, на виконання статті 35 Закону України "Про іпотеку", направив відповідачеві та боржнику письмову вимогу про виконання порушеного зобов'язання за кредитним договором та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержавтель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення ч. 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Наведене спростовує посилання заявника касаційної скарги на недотримання позивачем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, як на підставу для відмови у позові.

Господарським судом Рівненської області під час розгляду справи було призначено дві судові експертизи з метою встановлення початкової вартості ціни продажу предмету договору іпотеки №010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007 року.

Для встановлення вартості ціни продажу об'єкта договору іпотеки №010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007р., судами прийнято до уваги експертний висновок №40210/2_ПС від 16.07.2014 року, відповідно до якого станом на 16.05.2014р. ринкова вартість майна, що є предметом договору іпотеки №010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007 року та належить ТОВ "Чарівниця" на праві приватної власності:

- нежитлового приміщення, загальною площею 1285,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, проспект Миру 11 - 8127109 (вісім мільйонів сто двадцять сім тисяч сто дев'ять) гривень, без ПДВ;

- нежитлового приміщення, загальною площею 156 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, проспект Миру 11 - 2391897 (два мільйони триста дев'яносто одна тисяча вісімсот дев'яносто сім) гривень, без ПДВ.

Наведені обставини слугували підставою для визнання правомірними та задоволення позовних вимог про погашення 535125,64 грн. заборгованості Відкритого акціонерного товариства "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" перед АТ "Райффайзен банк Аваль" за кредитним договором №010/89-07/393 від 28.11.2007 року шляхом звернення стягнення на заставлене згідно договору іпотеки №010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007 року нерухоме майно: нежиле приміщення, загальною площею 1285,3 кв. м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, проспект Миру, буд. 11, та належить ТОВ "Чарівниця" на праві приватної власності, та нежиле приміщення загальною площею 156,00 кв. м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне, проспект Миру, буд. 11, та належить ТОВ "Чарівниця" на праві приватної власності, - шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження в порядку встановленому статтею 39 Закону України "Про іпотеку".

Однак касаційна інстанція вважає такі висновки попередніх судів передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 12 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як було встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, згідно пункту 1.5. договору іпотеки, предмет іпотеки оцінюється сторонами в сумі 6335849,00 грн.

Заборгованість ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" на час розгляду справи місцевим господарським судом згідно кредитного договору №1 складала: 500000,00 грн. заборгованості по кредиту (в тому числі прострочена заборгованість по кредиту 0,00 грн.); 7219,18 грн. відсотків за користування кредитними коштами, 5945,21 грн. відсотків за користування кредитними коштами, 19321,92 грн. відсотків за користування кредитними коштами та 1153,03 грн. пені.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 535125,64 грн. заборгованості ВАТ "Здолбунівський завод будівельних матеріалів" перед АТ "Райффайзен банк Аваль" за кредитним договором №010/89-07/393 від 28.11.2007р., суд звертає стягнення на заставлене згідно договору іпотеки №010/89-07/054/г/1 від 29.11.2007 року нерухоме майно шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу:

- нежитлового приміщення, загальною площею 1285,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, проспект Миру 11 - 8127109 (вісім мільйонів сто двадцять сім тисяч сто дев'ять) гривень, без ПДВ;

- нежитлового приміщення, загальною площею 156 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, проспект Миру 11 - 2391897 (два мільйони триста дев'яносто одна тисяча вісімсот дев'яносто сім) гривень, без ПДВ.

Однак, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Проте зазначене судами враховано не було.

При цьому залишились поза увагою судів приписи ч. 5 статті 33 Закону України "Про іпотеку", якою закріплено, що якщо предметом іпотеки є два або більше об'єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя.

Рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі та має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів вказаним вимогам не відповідають.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не з'ясували всі суттєві обставини справи, що мають значення для вирішення спору, не надали їм в порушення статті 43 Господарського процесуального кодексу України належної юридичної оцінки.

Згідно із статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (пункт 3 частини 1 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України), оскільки касаційна інстанція, згідно приписів статті 1117 цього Кодексу не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів, враховуючи приписи статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню як такі, що винесені без дослідження всіх обставин справи, які мають істотне значення для правильного розгляду спору по суті, з направленням справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівниця" задовольнити.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 14.08.2014р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.11.2014р. у справі № 918/545/13 скасувати.

Справу № 918/545/13 передати на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді: О.А. Кролевець

О.В. Попікова