ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2014 року Справа № 910/7163/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Корсака В.А.- головуючого, Данилової М.В. (доповідача), Данилової Т.Б.,за участю представників:позивача відповідача третя особаГрабовський О.О. (дов. від 27.12.2013 р. № 68/30В) Лабик Р.Р. (дов. від 12.05.2014 р. № 2554) не з'явилась (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 р.у справі № 910/7163/14 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега"до третя особа проПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" ОСОБА_6 стягнення страхового відшкодування у розмірі 20 560, 19 грн.В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Омега" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про відшкодування в розмірі 20560,19 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2014 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_6, який являється страхувальником за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/8307910 укладеним з відповідачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.07.2014 р. у даній справі (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Кропивної Л.В., суддів Руденко М.А., Смірнової Л.Г.), позов задоволено: стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" страхове відшкодування у розмірі 20560 ,19грн.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що страховик має право на відшкодування за рахунок винної особи тієї суми страхового відшкодування, яка фактично виплачена страховиком страхувальнику, тобто в межах суми фактичних витрат страхувальника за мінусом франшизи, передбаченої договором.

Крім того, судами було встановлено, що при виплаті суми страхового відшкодування не був врахований коефіцієнт фізичного зносу транспортного засобу, адже, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, тоді як реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжний документ про здійснення такої виплати.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 02.07.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 р. змінити, позовні вимоги задовольнити частково: стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Омега" 13 187, 78 грн. матеріальної шкоди, в решті позовних вимог відмовити; вирішити питання щодо розподілу сплаченого судового збору між сторонами.

Скаржник мотивує свої вимоги і доводи тим, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено всіх доказів та встановлено всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права в частині стягнення коштів.

Крім того, приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" звернулось до Вищого господарського суду України із заявою № б/н від 26.11.2014 р. про поворот виконання рішення суду, в якому скаржник просив у разі відмови в задоволенні позовних вимог позивача, або задоволенні позовних вимог у меншому розмірі, або припиненні провадження у справі чи залишенні позову без розгляду, вирішити питання про поворот виконання рішення в частині виконаній боржником.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/3017 від 17.11.2014 р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Корсака В.А., для вирішення питання щодо можливості прийняття касаційної скарги до провадження, сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий - Волковицька Н.О., судді Данилова М.В. (доповідач), Данилова Т.Б.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.11.2014 р. касаційну скаргу у справі № 910/7163/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.11.2014 р.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України № 03-05/3085 від 25.11.2014 р. у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Волковицької Н.О. та виходом з відпустки судді Корсака В.А., розгляд касаційної скарги здійснити у складі колегії суддів, затвердженому рішенням зборів суддів Вищого господарського суду України від 13.05.2014 р. № 1: головуючий - Корсак В.А., судді Данилова М.В. (доповідач), Данилова Т.Б.

26.11.2014 р. ухвалою Вищого господарського суду України розгляд справи № 910/7163/14 відкладено на 10.12.2014 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представника позивача та відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2013 р. між Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "Омега" та ТОВ "ВО "Інтеграл" був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №010-07-2086-10 від 15.10.2013 р., у відповідності до умов якого застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_1.

Згідно з Довідкою №9313297 про дорожньо-транспортну пригоду в м. Вишневе по вул. Жовтнева, 06.12.2013 р. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_1 (власник ТОВ "ВО "Інтеграл"), під керуванням ОСОБА_7 (водій ТОВ "ВО "Інтеграл" з 01.11.2005 р. згідно Розпорядження №28-к/05 від 31.10.2005 р., та згідно наказу №02-а/13 від 03.01.2013 р. автомобіль Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_1, закріплений за ОСОБА_7) та ЗАЗ 110270 державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6, що призвела до механічних пошкоджень автомобіля Volkswagen Golf (державний номер НОМЕР_1).

Судами встановлено, що 06.12.2013 р. про пошкодження автомобіля Volkswagen Golf (державний номер НОМЕР_3) та настання страхового випадку позивач був письмово повідомлений страхувальником - ТОВ "ВО "Інтеграл" шляхом подачі заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.12.2013 р. в адміністративній справі №369/12197/13-п ОСОБА_6, який керував автомобілем ЗАЗ 110270 (державний номер НОМЕР_2), визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Судом було встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_6 в результаті порушення ним п.п. 1.5, 2.3 Правил дорожнього руху, крім того, в результаті ДТП відбулося зіткнення двох автомобілів: Volkswagen Golf (державний номер НОМЕР_3) та автомобіля ЗАЗ 110270 (державний номер НОМЕР_2).

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_4 від 20.09.2011 р.) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику, ТОВ "ВО "Інтеграл", автомобіля марки Volkswagen Golf (державний номер НОМЕР_3) внаслідок вказаного ДТП, за результатам якої складено Звіт про оцінку №10553 від 12.12.2013 р. та калькуляцію від 16.12.2013 р., згідно з яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданого власнику Автомобіля, що його пошкоджено при ДТП, склала 14187,78грн.

Крім того, відповідно до рахунку-фактури №12-405 від 16.12.2013 р., складеного ФО-П ОСОБА_9, вартість відновлювального ремонту складала 21959,19грн.

Відповідно до рахунку-фактури №12-405 від 16.12.2013 р., страхового акту №10127-Т від 10.01.2014 р. за страховим випадком, що стався 06.12.2013 р., за Договором добровільного страхування наземного транспорту №010-07-2086-10 від 15.10.2013 р., з урахуванням розрахунку до виплати в якості страхового відшкодування, призначено 21560,19 грн.

Зі змісту заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 06.12.2013 р., вбачається, що ТОВ "ВО "Інтеграл" погодило виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

Судами встановлено, що згідно з наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №68 від 20.01.2014 р., на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №010-07-2086-10 від 15.10.2013 р., Страхового акту №10127-Т від 10.01.2014 р., позивач перерахував ФО-П ОСОБА_9 21560,19 грн.

З відмітки банку на вказаному платіжному дорученні вбачається, що перерахування страхового відшкодування на користь особи, яка здійснювала ремонт автомобіля Volkswagen Golf (державний номер НОМЕР_1), відбулось у повному обсязі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Омега" належним чином виконало умови договору страхування та виплатило потерпілій особі- ТОВ "ВО "Інтеграл" страхове відшкодування у розмірі 21560,19 грн.

Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у страховика у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні норми містить стаття 27 Закону України "Про страхування", за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Як вбачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6, як особи, яка на законних підставах експлуатувала автомобіль ЗАЗ 110270 (державний номер НОМЕР_2), була застрахована ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на підставі договору у вигляді полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/8307910 зі строком дії з 03.10.2013 р. по 02.10.2014 р., цим полісом встановлено франшиза в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно до статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, які не відшкодовуються страховиком за договором страхування.

Отже, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля марки ЗАЗ 110270 (державний номер НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_6 (особи, яка визнана винною у ДТП), має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Судами встанолено, що 04.03.2014 р. Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "Омега" зверталось до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" з вимогою про виплату страхового відшкодування у розмірі 21560,19 грн., яка отримана відповідачем 06.03.2014 р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення.

Проте, вказана регресна вимога позивача залишена ПАТ "Українська охоронно-страхова компанія" без реагування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" повинно відшкодувати Приватному акціонерному товариству "Акціонерна страхова компанія "Омега" шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком, (50000,00 грн.), виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Golf (державний номер НОМЕР_1), при цьому, в межах суми, що перейшла до позивача в порядку регресу в зв'язку із виплатою страхового відшкодування (21560,19 грн.) за мінусом франшизи (1000,00грн.), а отже - в сумі 20560,19 грн.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно з частиною 4 статті 9 Закону України "Про страхування" розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами договору добровільного страхування наземного транспорту №010-07-2086-10 від 15.10.2013 р. досягнуто згоди, що розмір збитків та виплата страхового відшкодування визначається на підставі Страхового акту (п.п. 6.4.5., 6.4.6, 6.4.9. договору страхування).

Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що договором страхування, укладеним між позивачем та страхувальником, не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням виключно звіту суб'єкта оціночної діяльності.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій, про те, що, з урахуванням вимог пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", наявність страхового акту №10127-Т від 10.01.2014 р., платіжного доручення №68 від 20.01.2014 р. та рахунку-фактури №12-405 від 16.12.2013 р., виставленого ФО-П ОСОБА_9, яка надала послуги з відновлювального ремонту пошкодженого майна, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими та такими, що спростовуються наявними доказами та встановленими матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, судова колегія вважає прийняту у справі постанову апеляційного суду, якою було залишено в силі рішення суду першої інстанції, такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її зміни чи скасування, не вбачається.

З цих підстав і заява приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" № б/н від 26.11.2014 р. про поворот виконання рішення суду задоволенню не підялгає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 р. у справі № 910/7163/14 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова