ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року Справа № 6/174-09

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіПрокопанич Г.К.,суддівАлєєвої І.В., Євсікова О.О.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 р. (головуючий суддя Огороднік К.М., судді: Тимошенко О.М., Коломис В.В.)на рішенняГосподарського суду Вінницької області від 20.06.2013 р. (головуючий суддя Говор Н.Д., судді Білоус В.В., Тварковський А.А.)у справі№ 6/174-09Господарського суду Вінницької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в особі Київської філії Акціонерного товариства "Український інноваційний банк"доВідкритого акціонерного товариства "Вінніфрут"простягнення 6.324.293,69 євро та 1.343.437,66 доларів США,за участю представників позивачаКириленко О.П.,відповідачаСлюсар О.В.,В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.06.2013 р. у справі

№ 6/174-09, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 р., припинено провадження у справі в частині стягнення заборгованості за кредитом в сумі 1.281.032,24 дол. США, заборгованості за процентами в сумі 60.102,26 дол. США, пені за процентами в сумі 2.303,16 дол. США, заборгованості за кредитом в сумі 4.186.370,41 євро, заборгованості за процентами в сумі 291.900,47 євро, пені за простроченим кредитом в сумі 92.685,37 євро, пені за простроченими процентами в сумі 13.581,04 євро, пені за перевищення максимального ліміту заборгованості в сумі 11.697,72 євро. В задоволенні позовних вимог про стягнення 137.204,51 дол. США пені за кредитом, 61.110,87 дол. США пені за процентами, 421,16 дол. США річних за кредитом, 113,65 дол. США річних за процентами, 1.728.058,68 євро заборгованості за кредитом, 454.911,66 євро заборгованості за процентами, 2.051.006,08 євро пені за кредитом, 356.505,92 євро пені за процентами, 16.163,69 євро пені за перевищення максимального ліміту, 111.735,38 євро річних за кредитом, 14.366,34 євро річних за процентами відмовлено.

Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого суду.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку", ст. 80 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку щодо визнання процедури набуття позивачем прав на іпотечне майно за договором № 02-02/25з від 06.09.2005 р. позасудовою.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.09.2005 р. між Акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (банк) (правонаступником якого є ПАТ "Укрінбанк") та ВАТ "Вінніфрут" (позичальник) був укладений кредитний договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 296 (далі - кредитний договір).

Пунктом 3.1 кредитного договору передбачено, що банк надає позичальнику кредит на умовах відновлюваної кредитної лінії на термін 60 місяців окремими частинами ("траншами") в межах максимального ліміту заборгованості до 3.515.000 євро, з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 10.08.2010 р., графік змін максимального ліміту заборгованості визначений Кредитним договором.

Протягом дії договору сторони вносили зміни до умов договору. Зокрема, договором про внесення змін № 11 від 11.11.2008 р. сторони виклали п. 3.1.1 кредитного договору в редакції, яка визначила валюту відновлювальної кредитної лінії у доларах США і євро та максимальний ліміт заборгованості до 6.815.000,00 євро або еквівалент в доларах США з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом 10.08.2010 р., графік змін максимального ліміту заборгованості визначений договором про внесення змін № 11.

Відповідно до п. 6.1.1 кредитного договору невиконанням зобов'язання є подія, коли позичальник не зміг виконати будь-яке із зобов'язань по цьому договору і така неспроможність тривала протягом 1 робочого дня після одержання повідомлення, надісланого позичальникові банком.

Відповідно до п. 3.6.2 кредитного договору обов'язкове дострокове повернення кредиту, сплата процентів, комісії та інших платежів, передбачених цим договором, буде невідкладно відбуватися у випадку, коли має місце реквізиція чи конфіскація майна позичальника, або його значної частини, у випадках, передбачених п. 6.1 цього договору, у разі втрати не з вини банку забезпечення, зазначеного п. 3.7 цього договору та незаміни (поновлення) його іншим рівноцінним майном, а також в інших випадках, передбачених цим договором та гарантійними документами. Про необхідність дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів банк письмово повідомляє позичальника.

Відповідно до п. 3.6.3 кредитного договору дострокове повернення кредиту, сплата процентів, комісії та інших платежів, передбачених цим договором, у випадках, зазначених у пп. 3.6.2 цього договору, повинно бути здійснено позичальником протягом 10 робочих днів з дня отримання від банку письмового повідомлення щодо необхідності дострокового повернення кредиту, сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених цим договором. У випадку порушення зазначеного строку сплати банк має право проводити будь-яку роботу щодо примусового стягнення боргу відповідно до чинного законодавства України, в т. ч. звернути стягнення на заставлене майно тощо.

Відповідно до п. 3.7 кредитного договору у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, сторони передбачили укладання нотаріально посвідченого договору застави № 02-02/25з від 06.09.2005 р., згідно з яким позичальник передає в іпотеку частину цілісного майнового комплексу "Калинівський завод фруктових концентратів" (виробничі будівлі, споруди та обладнання), який розміщений за адресою: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45, заставною вартістю 41.713.676,19 грн.

Іпотечний договір був укладений сторонами 06.09.2005 р. і посвідчений приватним нотаріусом Калинівського районного нотаріального округу ОСОБА_6, реєстраційний запис № 3181 від 06.09.2005 р., з подальшими змінами та доповненнями.

Відповідно до п. 1.2 іпотечного договору ВАТ "Вінніфрут" як іпотекодавець з метою забезпечення виконання передбачених кредитним договором зобов'язань передає в іпотеку частину цілісного майнового комплексу "Калинівський завод фруктових концентратів" (виробничі будівлі, споруди та обладнання), котрий розміщений за адресою: Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45 (предмет іпотеки).

Згідно з п. 2.2 іпотечного договору, із внесеними додатковою угодою №4 змінами, передане в іпотеку майно за згодою сторін оцінене у 77.661.309,18 грн.

Відповідно до пунктів 3.2.1 та 3.2.3 іпотечного договору іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником зобов'язань, забезпечених іпотекою, згідно з цим Договором одержати задоволення за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами, а також задовольнити свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки відповідно до умов кредитного договору, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, необхідних витрат на утримання предмету іпотеки, а також витрат, понесених в зв'язку із пред'явленням вимоги (нотаріальні послуги, виконавчий збір тощо).

Пунктом 6.1 іпотечного договору встановлено, що в разі невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань, передбачених кредитним договором, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 6.4 іпотечного договору передбачено, що вимоги іпотекодержателя можуть бути задоволені шляхом прийняття іпотекодержателем, у разі згоди останнього, та направлення іпотекодавцю письмового повідомлення про прийняття предмета іпотеки у власність в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором. Іпотечний договір та докази направлення письмового повідомлення іпотекодавцю (штемпель поштового відділення зв'язку тощо) є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Судами встановлено, що на день подання позову відповідач не виконав своїх зобов'язань зі своєчасної сплати траншу згідно з графіком та відсотків за кредитним договором, а тому позивач, реалізуючи своє право дострокового стягнення кредиту, звернувся до відповідача з листом № 04-769 від 19.05.2009 р., в якому повідомив боржника про необхідність достроково повернути кредит у сумі 5.914.429,09 євро та 1.281.032,24 дол. США, відсотки у сумі 257.144,22 євро та 50.011,93 дол. США, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 70.277,92 євро, пеню за несвоєчасно сплачені проценти 10.360,61 євро та 1.693,93 дол. США, пеню за перевищення максимального ліміту заборгованості 11.454,46 євро. У вказаному листі позивач повідомив, що у разі непогашення заборгованості банк буде проводити роботу щодо примусового стягнення богу, в т.ч. звертати стягнення на заставлене майно. Цей лист був отриманий відповідачем 21.05.2009 р., що підтверджується повідомленням про вручення.

З метою забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, враховуючи умови кредитного договору та відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" позивач направив відповідачу лист № 02-3265 від 23.11.2010 р. з вимогою погасити заборгованість перед банком на загальну суму 8.813.143,84 євро та 1.689.846,01 дол. США. Лист також містив застереження про звернення стягнення на предмет іпотеки (частину майнового комплексу "Калинівський завод фруктових концентратів" (виробничі будівлі, споруди та обладнання) у випадку невиконання кредитних зобов'язань у 30-денний термін як шляхом набуття права власності, так і шляхом продажу від власного імені.

На реалізацію права позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку 03.03.2011 р. державним реєстратором Калинівського структурного підрозділу ВОБТІ Горденко О.В. на підставі іпотечного договору та листа ПАТ "Укрінбанк" № 02-3265 від 23.11.2010 р. було здійснено реєстрацію права власності за ПАТ "Укрінбанк" на об'єкт нерухомості: частину майнового комплексу "Калинівський завод фруктових концентратів", що знаходиться за адресою: м. Калинівка, Вінницької області, вул. Фрунзе, 45.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Таким чином, ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" передбачає підстави припинення зобов'язань щодо виконання основного зобов'язання, яке було забезпечено іпотечним договором.

Як встановлено судами, позивач реалізував своє право на задоволення кредиторських вимог за кредитним договором та звернув стягнення на іпотечне майно, що було предметом акцесорного зобов'язання, яке виступало засобом забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, а тому цілком обґрунтованим та правомірним є висновок судів, що в силу ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" вимоги позивача щодо виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою після реєстрації за ним права власності на іпотечне майно є недійсними. Відтак, відсутні підстави для задоволення позову ПАТ "Укрінбанк" про стягнення коштів за кредитним договором.

Судами також встановлено, що ПАТ "Укрінбанк" 16.01.2013 р. подав до Господарського суду Вінницької області заяву про зміну розміру позовних вимог, якою просив стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 457.868,46 євро та 199.292,76 дол. США. Також позивача 20.06.2013 р. позивач подав до Господарського суду Вінницької області заяву про збільшення позовних вимог до суми 4.734.831,17 євро та до 199.192,76 дол. США.

Із поданих заяв вбачається, що загальна сума заявлених позовних вимог, без урахування погашення їх частини за рахунок іпотеки, здійсненого під час судового розгляду даної справи, становить 9.454.616,23 євро і 1.825.711,84 дол. США. Розмір загального боргу було зменшено шляхом зарахування вартості іпотечного майна на суму 5.914.828,58 євро, в т.ч. заборгованості по кредиту 4.186.370,41 євро, заборгованості за процентами станом на 28.03.2011 р. в сумі 1.610.494,04 євро, пені за простроченим кредитом в сумі 92.685,37 євро, пені за простроченим процентами 13.581,04 євро, пені за перевищення максимального ліміту заборгованості 11.697,72 євро. Вказане підтверджується Реєстром розрахункових документів, копіями платіжних документів.

Таким чином судами правомірно зазначено, що на момент виникнення спору існував предмет спору в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 1.281.032,24 дол. США, заборгованості за процентами станом на 10.06.2009 р. у сумі 60.102,26 дол. США, пені за процентами станом на 10.06.2009 р. 2.303,16 дол. США, заборгованості за кредитом 4.186.370,41 євро, заборгованості за процентами станом на 10.06.2009 р. в сумі 291.900,47 євро, пені за простроченим кредитом станом на 10.06.2009 р. в сумі 92.685,37 євро, пені за простроченим процентами станом на 10.06.2009 р. в сумі 13.581,04 євро, пені за перевищення максимального ліміту заборгованості 11.697,72 євро.

Судами встановлено, що в процесі розгляду справи відбулось погашення вказаного боргу шляхом прийняття позивачем у власність іпотечного майна, а тому суди дійшли вірного висновку про те, що предмет спору у цій частині припинив існування.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі за відсутності предмету спору.

Враховуючи викладене, суди дійшли вірного висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 1.281.032,24 дол. США, заборгованості по процентам в сумі 60.102,26 дол. США, пені за процентами в сумі 2.303,16 дол. США, заборгованості по кредиту в сумі 4.186.370,41 євро, заборгованості по процентам в сумі 291.900,47 євро, пені за простроченим кредитом в сумі 92.685,37 євро, пені за простроченими процентами в сумі 13.581,04 євро, пені за перевищення максимального ліміту заборгованості в сумі 11.697,72 євро.

В іншій частині позо?вних вимог спір підлягає розг?ляду по суті.

Як зазначалось вище, 03.03.2011 р. державним реєстратором на підставі іпотечного договору та листа ПАТ "Укрінбанк" № 02-3265 від 23.11.2010 р. було здійснено реєстрацію права власності за ПАТ "Укрінбанк" на об'єкт нерухомості: частину майнового комплексу "Калинівський завод фруктових концентратів", що знаходиться за адресою: м. Калинівка, Вінницької області, вул. Фрунзе, 45. Даний факт підтверджується Рішенням про державну реєстрацію прав та витягом про реєстрацію права власності від 03.03.2011 р. Комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації".

З аналізу вищенаведених положень ст. 36 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що передача права власності іпотекодержателю на предмет іпотеки є одним із шляхів позасудового врегулювання на підставі договору, який вважається застосованим незалежно від оскарження факту його застосування.

З урахуванням положень п. п. 6.4, 6.6 іпотечного договору № 02-02/25з від 06.09.2005 р., приписів ст.ст. 33, 36 Закону України "Про іпотеку" колегія суддів вважає, що суди дійшли вірного висновку про здійснення позивачем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Судами встановлено, що позивач набув право власності на іпотечне майно на підставі іпотечного застереження з моменту державної реєстрації і в подальшому не звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, хоча не був позбавлений цього права у випадку спору з даного питання.

Таким чином, твердження позивача, що набуття ним права власності на предмет іпотеки відповідно до рішення реєстратора внаслідок його оскарження стало судовим, а не позасудовим врегулюванням є хибним та не відповідає положенням Закону України "Про іпотеку".

Так, судами встановлено, що рішення реєстратора оскаржувалось ВАТ "Вінніфрут" в судовому порядку, однак в кінцевому підсумку скасовано не було. При цьому суди дійшли вірного висновку, що таке оскарження не свідчить про судове врегулювання, оскільки шлях позасудового врегулювання визначений в ст. 36 Закону України "Про іпотеку" і завершеним вважається він після проведення реєстрації права власності як юридичного факту.

Як зазначалось вище, Закон України "Про іпотеку" не пов'язує завершення позасудового врегулювання з фактом оскарження рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, в судовому порядку.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно із статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З аналізу ст. ст. 1, 36 Закону України "Про іпотеку" вбачається, що після завершення позасудового врегулювання (після передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або продажу іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу) будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником (іпотекодавцем або іншою особою, відповідальною перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання (зобов'язання боржника за договором кредиту)) є недійсними.

З урахуванням наведеного суди дійшли вірного висновку, що в силу ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" вимоги позивача щодо виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, після реєстрації за ним права власності на іпотечне майно є неправомірними, а тому відсутні підстави про задоволення позову ПАТ "Український інноваційний банк" про стягнення кредитних коштів за кредитним договором.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог та часткового припинення провадження у справі є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 20.06.2013 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 р. у справі № 6/174-09 - без змін.

Головуючий суддяГ.К. ПрокопаничсуддіІ.В. Алєєва О.О. Євсіков