ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року Справа № 910/17780/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М.розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім "на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015у справі№ 910/17780/15 господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"доПриватного акціонерного товариства "Київський страховий дім " простягнення 17 225,70 грн.за участю представників сторін:

позивача: Каракоця О.Р.,

відповідача: Будя К.С.,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" суми страхового відшкодування в розмірі 17 225,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, виплативши страхове відшкодування власнику автомобіля, пошкодженого при дорожньо-транспортній пригоді, винним у якій визнано водія іншого автомобіля, отримав, в силу приписів статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України, у межах фактичних витрат, право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Спір виник внаслідок того, що позивачем виконано свій обов'язок щодо виплати страхового відшкодування, а відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити виплату страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04 серпня 2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі №910/17780/15 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 17 225,70 грн. страхового відшкодування та 1 827 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішеннями судів, Приватне акціонерне товариство "Київський страховий дім " звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 та рішення місцевого господарського суду від 04.08.2015 скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути на користь позивача 9 654,28 грн., а в іншій частині у позові відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20 лютого 2013 між ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" (страховик) та ПАТ "КБ "ПриватБанк" (страхувальник) було укладено Договір страхування наземного транспорту №DNFMCPS-131K7WF (далі - Договір страхування), згідно з умовами якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля НОМЕР_1.

Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду №9205498, 25.05.2013р. в м. Києві по вул. Скляренко, 7, відбулося зіткнення автомобіля НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6, з автомобілем НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

ОСОБА_7 керував автомобілем НОМЕР_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 та посвідчення водія НОМЕР_7.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 21.06.2013 ОСОБА_6 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340,00 грн.

Відповідно до Звіту №68-2013 про визначення матеріального збитку від 03.06.2013, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля "Chery QQ", реєстраційний номер НОМЕР_4, становить 17 725,70 грн.

01.07.2013 ПАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" склало та підписало страховий акт №И-2007, відповідно до якого розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 17 725,70 грн.

Судами також було встановлено, що позивачем на виконання умов Договору страхування було виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 17 725,70 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2008 від 08.07.2013

Отже, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати, тобто в сумі 17 725,70 грн.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, зазначив, що цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП (ОСОБА_6.) застрахована у відповідача на підставі полісу № АС/0853020, тому саме відповідач повинен відшкодувати, в порядку регресу, страхове відшкодування в розмірі 17 725,70 грн.

Задовольняючи в повному обсязі позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд, виходив з того, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тому з відповідача слід стягнути вказану суму в порядку регресу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Як вже зазначалося вище, вина водія, який керував транспортним засобом "Daewoo Nexia", реєстраційний номер НОМЕР_5, була встановлена постановою Оболонського районного суду м. Києва від 21.06.2013 .

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_6 під час керування транспортним засобом "Daewoo Nexia" реєстраційний номер НОМЕР_5, станом на дату скоєння ДТП була застрахована у відповідача на підставі полісу № АС/0853020.

Господарський суд м. Києва здійснював запит до Моторного (транспортного) страхового бюро з метою витребування завіреної копії полісу №АС/0853020.

На вищевказаний судовий запит до суду надійшла відповідь з Моторного (транспортного) страхового бюро №7/2-28/20790 від 22.07.2015р., яка містить інформацію щодо страхового полісу №АС/0853020.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 ОСОБА_1 товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 ОСОБА_1 - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Матеріалами справи, а саме Звітом №68-2013 про визначення вартості матеріального збитку від 03.06.2013р., складеного ТОВ "ЕАК "Довіра", підтверджується, що вартість завданого власнику автомобіля НОМЕР_1 матеріального збитку становить 17 725,70 грн.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту №И-2007 від 01.07.2013р. та розрахунку до нього, розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 17 725,70 грн.

Як зазначалось вище, на підставі платіжного доручення №2088 від 08.07.2014р. позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування 17 725,70 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій зроблений вірний висновок про те, що до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тому з відповідача слід стягнути 17 725,70 грн. в порядку регресу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили в повному обсязі позовні вимоги.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі № 910/17780/15 - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова