ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2015 року Справа № 5011-28/15641-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С.суддів:Погребняка В.Я., Поліщука В.Ю.розглянувши касаційну скаргу на ухвалу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" господарського суду міста Києва від 03.06.2015

та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 ( в частині кредиторських вимог ОСОБА_5)

у справі№ 5011-28/15641-2012 за заявою проТовариства з обмеженою відповідальністю "Передмістя 2000" банкрутствоарбітражний керуючийКуліченко М.В.в судовому засіданні взяли участь представники :

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Семеняка В.В.; ТОВ "ФК "Леверідж" - Феделеш М.І., ОСОБА_5 - ОСОБА_9; арбітражний керуючий Куліченко М.В.

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.11.2012 року порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Передмістя 2000" (далі - ТОВ "Передмістя 2000") в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України від 30.06.1999).

Постановою господарського суду міста Києва від 13.06.2013 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Лінкевича Олега Миколайовича, якого зобов'язано провести ліквідаційну процедуру та надати суду свій звіт і ліквідаційний баланс банкрута на затвердження.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.07.2014 визнано грошові вимоги кредиторів ТОВ "Передмістя 2000", зокрема, ОСОБА_5 на суму 14 998 517, 51 грн., з яких: 14 997 370,51 грн. - вимоги четвертої черги, а 1147, 00 грн. - першої черги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 ухвалу господарського суду міста Києва від 31.07.2014 частково скасовано та прийнято у скасованій частині нове рішення, визнано кредиторами ТОВ "Передмістя 2000", зокрема, ОСОБА_5 на суму 6 445 605,39 грн., з яких 6 444 458,39 грн. - вимоги шостої черги, 1 147,00 грн. - вимоги першої черги; відмовлено у визнанні кредиторами ТОВ "Передмістя 2000" ОСОБА_5 на суму 8 552 912,12 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.02.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 скасовано, ухвалу господарського суду м. Києва від 31.07.2014 скасовано в частині визнання кредиторами ТОВ "Передмістя 2000", зокрема, ОСОБА_5 на суму 14998517,51 грн.; справу № 5011-28/15641-2012 в частині розгляду кредиторських вимог, зокрема, ОСОБА_5 передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва; в іншій частині ухвалу господарського суду м. Києва від 31.07.2014 залишено в силі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.06.2015 (суддя Івченко А.М.) визнано кредитором ТОВ "Передмістя 2000", зокрема, ОСОБА_5 на суму 14998517,51 грн. (1147,00 - вимоги першої черги, 14 997 370, 51 грн. - вимоги четвертої черги); замінено ОСОБА_5 як кредитора боржника на суму 14 998 517,51 грн. його процесуальним правонаступником - ТОВ "ФК "Леверідж".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 (колегія суддів: Сотніков С.В., Разіна Т.І., Шипко В.В.) ухвалу господарського суду м. Києва від 03.06.2015 в частині кредиторських вимог ОСОБА_5 залишено без змін.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 та ухвалу господарського суду м. Києва від 03.06.2015 в частині визнання кредитором ТОВ "Передмістя 2000" ОСОБА_5 на суму 14 998 517,51 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким визнати кредитором ТОВ "Передмістя 2000" ОСОБА_5 на суму 6445605,39 грн. (1147,00 - вимоги першої черги, 6 444 458,39 грн. - вимоги четвертої черги), грошові вимоги ОСОБА_5 до боржника на суму 8 552 912,12 грн. відхилити.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.95 Закону кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

З матеріалів справи вбачається, що 02.08.2013 ОСОБА_5 звернувся до господарського суду з заявою з вимогами до боржника на суму 14998517,51 грн. Заборгованість обґрунтована договорами поруки, за якими з ОСОБА_5 як з фінансового поручителя стягнено грошові кошти у зв'язку з неналежним виконанням боржником умов кредитних договорів у сумі 5738424,25 грн. Крім того, кредиторські вимоги обґрунтовані заборгованістю, яка виникла на підставі договору безвідсоткової поворотної позики №14/10-Т від 14.10.2010 у сумі 519819,14 грн., заборгованістю, що виникла за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2006, посвідченого нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Басай Л.І №511 у сумі 186215,00грн. ; заборгованості, що виникла на підставі договору уступки права вимоги, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 від 04.01.2012, за яким кредитор набув право вимоги до ТОВ "Передмістя 2000" у розмірі 8552912,12 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на ч.2 ст.556 ЦК України, встановив, що внаслідок виконання зобов'язань боржника за кредитними договорами, укладеними між банками та боржником, до ОСОБА_5 як до поручителя, що виконав зобов'язання ТОВ "Передмістя 2000", перейшли усі права кредитора на сплачену суму.

Щодо вимог ОСОБА_5 у сумі 519819,14 грн., судами встановлено, що ОСОБА_13 в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором безвідсоткової поворотної позики №14/10-Т від 14.10.2010 шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 875111,12 грн., з яких повернуто 355 291,98 грн. Отже, залишок непогашеної заборгованості за договором безвідсоткової поворотної позики №14/10-Т від 14.10.2010 становить 519819,14 грн.

Судами встановлено, що за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 29.12.2006, посвідченого нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Басай Л.І №511, заборгованість становить 186215,00грн. Боржником не надано доказів оплати за вказаним договором.

Щодо вимог кредитора на суму 8552912,12 грн., то судами встановлено, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 від 04.01.2012 укладено договір відступлення права вимоги, за яким ОСОБА_5 набув право вимоги як новий кредитор до боржника за договорами поруки та іншими договорами, укладеними між ОСОБА_12 (первісний кредитор) та банком.

Судами встановлено, що за договорами поруки, ОСОБА_12 зобов'язувалася перед кредитором (банком) за невиконання ТОВ фірма "Екстім" (правонаступником якого є ТОВ "Передмістя") зобов'язань перед кредитором, що виникли з кредитних договорів. Сторони домовилися, що у разі невиконання боржником зобов'язань за кредитними договорами, поручитель доручає кредитору здійснювати на користь кредитора договірне списання коштів поручителя. У зв'язку з невиконанням кредитних зобов'язань, банком здійснено погашення кредитної заборгованості ТОВ "Екстім" за рахунок списаних коштів з рахунків поручителя в період з 2008 року по 2009 рік в загальному розмірі 1 070 452,08 дол. США., що становить 8 552 912,12 грн., що підтверджується довідкою АТ "Укрсиббанк" від 15.06.2011 (а.с. 219 додаток №1 до матеріалів справи)

Відповідно до ч.2 ст.556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов'язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов'язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов'язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов'язання, забезпеченого порукою.

Отже, ОСОБА_12, виконавши зобов'язання боржника за кредитними договорами набула права кредитора у цьому зобов'язанні на суму стягнутих з неї коштів. В подальшому між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 укладено договір відступлення права вимоги до боржника від 04.01.2012 та підписано акт прийму-передачі документів, що підтверджують законність вимог ОСОБА_12 до боржника.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відступлення права вимоги є двостороннім правочином, в якому сторонами є первісний кредитор і новий кредитор, і зміна кредитора у зобов'язанні, не змінює обсяг прав та обов'язків боржника.

Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_12 набула право вимоги до боржника на суму списаних з неї коштів, та в подальшому відступила право вимоги ОСОБА_5 в такому ж самому обсязі, то підстави для невизнання заборгованості за вказаним договором відступлення відсутні.

Доводи заявника касаційної скарги, щодо відсутності в матеріалах справи доказів погашення ОСОБА_12 заборгованості ТОВ "Передмістя" за договорами поруки не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо посилань заявника касаційної скарги на те, що судами не досліджувалися обставини існування основного зобов'язання на момент укладення договору відступлення права вимоги та підтвердження належними доказами існування обов'язку боржника перед первісним кредитором, то судами встановлено, що кредитні договори та договори поруки не були визнані недійсними на момент укладення договору відступлення права вимоги.

Відповідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Ухвала господарського суду міста Києва від 03.06.2015 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 (в частині кредиторських вимог ОСОБА_5) є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду міста Києва від 03.06.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2015 (в частині кредиторських вимог ОСОБА_5) у справі № 5011-28/15641-2012 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді В.Я. Погребняк

В.Ю. Поліщук