ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року Справа № 922/1427/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:позивачаТаран Д.П. - довіреність від 30.12.2013 р.відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської радина постановувід 13.08.2014 р. Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/1427/14 господарського суду Харківської областіза позовомХарківської міської радидо Товариства з додатковою відповідальністю "ТОМА" провнесення змін до договоруВ С Т А Н О В И В :

У квітні 2014 р. Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до ТДВ "ТОМА" про внесення змін до договору оренди землі від 04.09.2006 р. № 1406671000214 шляхом визнання укладеною додаткову угоду до вказаного договору в редакції, викладеній позивачем у позовній заяві (а.с. 9), посилаючись, зокрема, на приписи статті 188 Господарського кодексу України, статей 629, 649, 651, 653, 654, 792 Цивільного кодексу України, статей 15, 30 Закону України "Про оренду землі" та статті 5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що міською радою прийняте рішення № 1209/13 від 03.07.2013 р. про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р., яким затверджено базову вартість одного квадратного метра земель м. Харкова та встановлено, що вказане рішення міської ради вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста застосовується з 01.01.2014 р. Крім того, міською радою 25.09.2013 р. було прийнято рішення № 1269/13 про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р., яким встановлено, що плата за землю на підставі даних технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста вводиться в дію з 01.01.2014 р., а зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у м. Харкові, який затверджений рішенням міської ради від 29.12.2012 р. № 960/12. Вказані рішення міської ради не скасовані та є чинними.

Позивач зазначав, що на підставі вказаних документів та в межах своїх повноважень, Департаментом земельних відносин було підготовлено проект додаткової угоди до договору оренди землі, який разом з листами - пропозиціями від 04.12.2013 р. та від 06.12.2013 р. рекомендованим поштовим відправленням направлено на адресу відповідача, отримано останнім, проте, додаткова угода не підписана.

Харківська міська рада зазначала, що на час звернення до суду, розмір орендної плати за землю, яку сплачує відповідач за укладеним між сторонами договору оренди землі, не відповідає положенням чинного законодавства, зокрема, пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, чинним рішенням Харківської міської ради, а не підписання відповідачем додаткової угоди стало підставо. для звернення до суду.

ТДВ "ТОМА" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що проект додаткової угоди до договору оренди землі датований та підписаний Харківським міським головою 25.11.2013 р. без зазначення, що додаткова угода набирає чинності з 01.01.2014 р., що суперечить рішенням міської ради, оскільки грошова оцінка ще не набула чинності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.06.2014 р. (суддя Жигалкін І.П.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, що нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у конкретних випадках, коли це прямо встановлено договором або законом, або у зв'язку з істотною зміною обставин, при цьому зазначивши, що проект додаткової угоди до договору оренди землі, наданий позивачем до матеріалів справи, датований і підписаний Харківським міським головою 25.11.2013 р. без зазначення, що додаткова угода набуває чинності з 01.01.2014 р., додаткова угода містить підпис директора Департаменту земельних відносин Харківської міської ради, проте не містить підпису директора Юридичного Департаменту, що свідчить про те, що зазначена додаткова угода не пройшла відповідну перевірку.

Судом першої інстанції також зазначено, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 813 від 30.10.2013 р. Управління Держземагентства у м. Харкові, на підставі якого складений розрахунок розміру орендної плати земельної ділянки по вул. Іванівська, 1 в місті Харкові, був складений без обстеження земельної ділянки, в ньому містяться відомості, що суперечать укладеному сторонами договору оренди землі, а саме відсутнє посилання на категорію земельної ділянки "землі промисловості" та зазначена інша площа земельної ділянки під забудовою 0,1062 га замість 0,0599 га.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції також зазначив, що позивачем не доведено проведення обстеження земельної ділянки, не надано форму №№ 6-зем. 6а-зем, 6б-зем, 2-зем на земельну ділянку по вул. Іванівська, 1, в м. Харкові, а також не доведено направлення відповідачу проекту додаткової угоди до договору оренди землі, з розрахунком розміру орендної плати за земельну ділянку, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, які відповідач, як пояснив його представник, не отримував, а надане позивачем поштове повідомлення не містить підпису уповноваженого представника відповідача.

За апеляційною скаргою Харківської міської ради Харківський апеляційний господарський суд (судді: Бондаренко В.П., Ільїн О.В., Россолов В.В.), переглянувши рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2014 р. в апеляційному порядку, постановою від 13.08.2014 р. залишив його без змін.

Суд апеляційної інстанції, визнавши правильним рішення суду першої інстанції по суті стосовно відмови у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позов Харківської міської ради не підлягає задоволенню, оскільки спірним договором оренди землі чи законом зміна нормативної грошової оцінки землі не передбачена як підстава для внесення змін до договору та в доданій до позову додатковій угоді наведено зміни до договору за відсутності підстав, встановлених договором чи законом.

Харківська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник вказує на безпідставність посилань суду апеляційного суду на те, що укладеним між сторонами договором чи законом зміна нормативної грошової оцінки землі не передбачена як підстава для внесення змін до договору, оскільки нормами Податкового кодексу України унормовано, що розмір земельного податку та орендної плати за користування земельними ділянками державної або комунальної власності знаходиться у прямому відношенні із розміром нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а відповідно до пункту 13 договору оренди землі розмір орендної плати за користування землею переглядається у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів. Тобто, виходячи з присів чинного законодавства, збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача, призводить до збільшення розміру земельного податку, який складає 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Заявник касаційної скарги наголошує на правовій позиції, викладеній у постановах Вищого господарського суду України від 06.08.2014 р. у справі № 922/538/14, від 03.07.2014 р. у справі № 922/533/14 та від 21.08.2014 р. у справі № 922/516/14, які прийняті за результатами перегляду судових рішень у справах, за аналогічних обставин.

Крім того, посилаючись на абзац 1 пункту 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", у якому передбачено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку, скаржник звертає увагу на те, що рішення Харківської міської ради, зокрема, № 1209/13 від 03.07.2013 р. про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р., № 1269/13 від 25.09.2013 р. про затвердження Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. та № 960/12 від 29.12.2012 р. про затвердження Порядку оформлення договорів оренди землі у м. Харкові, не оскаржені, скасовані у судовому порядку та є чинними.

Таким чином, скаржник зазначає, що твердження суду апеляційної інстанції про те, що нормами чинного законодавства та укладеним між сторонами договором оренди землі не передбачено обов'язковість зміни умов договору оренди землі в разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі є безпідставними, такими, що не відповідають як приписам чинного законодавства так і умовами договору, а також такими, що суперечать правовій позиції, викладеній, зокрема у постановах Верховного Суду України від 03.12.2013 р. у справі № 3-34гс12, від 20.11.2012 р. № 3-53гс12, від 20.08.2013 р. у справі № 3-19гс12 та від 20.08.2013 р. у справ № 3-21гс13.

При цьому, як зазначає заявник касаційної скарги, вимога позивача про зміни пункту 13 та доповнення пункту 28 договору є законною, оскільки такі зміни передбачені Типовим договором оренди землі, затвердженим рішенням 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання "Про затвердження Порядку оформлення договорів оренди землі у місті Харкові" від 19.12.2012. р. № 960/12, а оскільки сама суть позову пов'язана з тим, що чинне законодавство пов'язує зміну умов договору зі зміною нормативної грошової оцінки землі, цілком законною є вимога про внесення відповідної умови до договору.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, на підставі рішення Харківської міської ради від 28.09.2005 р. № 180/05 "Про припинення та надання у користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд", 04.09.2006 р. між Харківською міською радою (орендодавець) та ТДВ "ТОМА" укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передає, а ТДВ "ТОМА" приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - із земель промисловості, що знаходиться в місті Харків, по вул. Іванівська, 1, загальною площею 0,1062 га, в тому числі під забудовою 0,0599 га, для експлуатації та обслуговування частини нежитлової адміністративної будівлі строком до 01.07.2055 року.

Пунктом 5 договору сторони встановили, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 324 438 грн.

Згідно з пунктом 9 договору оренди землі, орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області.

Розмір орендної плати в місяць згідно з довідкою № 1430/06 від 03.03.2006 р. становить: 2006 рік: 2 345,36 грн.; з 2007 року: 2 759,25 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункти 10, 11 договору).

Згідно з пунктом 13 договору оренди землі від 04.09.2006 р. розмір орендної плати переглядається у разі:

а) зміни умов господарювання, передбачених договором;

б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів;

в) внаслідок інфляції - щорічно;

г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами;

д) в інших випадках, передбачених законом.

У пункті 36 сторонами передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами було встановлено, що рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 р. № 1209/13 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р., пунктом 1.1. якого затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01.01.2013 р. та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України (а.с. 43).

Пунктом 2 вказаного рішення міської ради встановлено, що це рішення вводиться в дію з моменту оприлюднення в установленому порядку, а нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р. застосовується з 01 січня 2014 року.

При цьому, попередня вартість 1 квадратного метру землі у місті Харкові була визначена станом на 01.01.2007 р. на підставі рішення Харківської міської ради від 25.12.2007 р. № 335/07 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року", рішень Харківської міської ради від 27.02.2008 року 42/08 "Про затвердження "Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2007 року" та була введена в дію з 01.03.2008 р.

Рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 р. № 1269/13 "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р." встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 р." вводиться в дію з 01.01.2014 р. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові (а.с. 41-42).

Як вбачається з матеріалів справи вказані рішення Харківської міської ради № 12269/13 від 25.09.2013 р. та № 1209/13 від 03.07.2013 р. опубліковані у газеті Харківської міської ради "Харьковские Известия" від 01.10.2013 р. № 118 (2712) та від 09.07.2013 р. № 81/1 (2675) (а.с. 54-58).

Згідно витягу № 813 від 30.10.2013 р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,1062 га по вул. Іванівська, 1, в м. Харкові, нормативна оцінка вказаної земельної ділянки становить 2 384 785 грн. (а.с. 31).

Судами встановлено, що на підставі зазначеного витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, позивачем складено та підписано проект додаткової угоди від 25.11.2013 р. до договору оренди землі та розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку станом на 01.01.2013 року № 86/14 від 30.10.2013 р., згідно з яких розмір орендної плати на рік становить 114469,68 грн., або в місяць - 9539,14 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Харківської міської ради про внесення змін до договору оренди землі від 04.09.2006 р. № 1406671000214 шляхом визнання укладеною додаткову угоду до вказаного договору в редакції, викладеній позивачем у позовній заяві (а.с. 9), а саме: - у пункт 2 щодо зазначення кадастрового номеру земельної ділянки; - пункт 5 щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № 813 від 30.10.2013 р.; - пункт 9 стосовно розміру та порядку сплати орендної плати за земельну ділянку; - пункт 13 щодо випадків перегляду розміру орендної плати додавши підпункт щодо перегляду розміру орендної плати у разі зміни нормативної грошової оцінки; - пункт 14 стосовно розміру пені у разі невнесення орендної плати; пункт 28 стосовно можливості орендодавця на звернення до суду для визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною в зміненій редакції, у разі ухилення орендаря від перерахунку орендної плати при настанні умов, передбачених пунктом 13 договору, посилаючись, зокрема, на приписи статті 188 Господарського кодексу України, статей 629, 649, 651, 653, 654, 792 Цивільного кодексу України, статей 15, 30 Закону України "Про оренду землі" та статті 5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель".

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статей 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

За приписами статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 % нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду - 12% нормативної грошової оцінки.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ Податкового кодексу, а у разі якщо нормативну грошову оцінку не проведено - площа земельних ділянок (стаття 271 цього Кодексу).

Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України "Про оцінку земель", відповідно до абзацу п'ятого статті 5 якого нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Суб'єктами оціночної діяльності у сфері оцінки земель є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які здійснюють управління у сфері оцінки земель, а також юридичні та фізичні особи, зацікавлені у проведенні оцінки земельних ділянок (стаття 6 Закону).

Відповідно до статей 15, 18 Закону України "Про оцінку земель", підставою для проведення оцінки земель є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, проводиться не рідше ніж один раз у 5 - 7 років.

Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина 2 вказаної норми).

Відповідно до статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Статтею 73 вказаного Закону встановлена обов'язковість актів і законних вимог органів та посадових осіб місцевого самоврядування та передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Проте, судом апеляційної інстанції, з посиланням на приписи статей 651 та 652 Цивільного кодексу України, безпідставно не були взяті до уваги всі норми матеріального права, якими врегульовані земельні правовідносини, в їх сукупності та зроблено передчасний висновок стосовно того, що ні спірним договором оренди землі від 04.09.2006 р. ні законом не передбачено такої підстави для внесення змін до договору як зміна нормативної грошової оцінки земель, оскільки в силу приписів чинного законодавства нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, проводиться не рідше ніж один раз у 5 - 7 років, і внаслідок збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка перебуває у користуванні відповідача, збільшується розмір земельного податку, який складає 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що, в свою чергу, згідно з пунктом 13 договору оренди землі є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

За приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Проте, колегія суддів вважає, що судові рішення як першої, так і апеляційної інстанції у даній справі вказаним приписам чинного законодавства не відповідають, і оскільки в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 р. у справі № 922/1427/14 та рішення господарського суду Харківської області від 10.06.2014 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач