ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року Справа № 14/59/5022-941/2012(18/18/5022-404/2012)

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, м. Тернопіль;

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2014

зі справи № 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області (далі - Регіональне відділення ФДМУ по Тернопільській області), м. Тернопіль;

до публічного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" (далі -Товариство), м. Тернопіль;

про спонукання внести зміни до договору оренди.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

Регіонального відділення ФДМУ по Тернопільській області - Іванців Т.З. предст. (дов. від 09.01.2014)

Товариства - не з'явився

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення ФДМУ по Тернопільській області звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства про спонукання укласти додаткову угоду № 10 про внесення змін до договору оренди від 12.12.2001 № 9-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Бучанського мальтозного заводу (далі -Договір оренди), у зв'язку із внесеними змінами постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 961 до постанови Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995 "Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу" та з метою приведення Договору оренди у відповідність до Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 05.07.2012 року у справі № 18/18/5022-404/2012 (суддя Охотницька Н.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2012 року (судді Мирутенко О.Л. - головуючий, Марко Р.І., Кравчук Н.М.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2012 судові акти попередніх інстанцій у справі № 18/18/5022-404/2012 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи № 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.01.2014 (суддя Руденко О.В.) позов задоволено частково; зобов'язано Товариство укласти додаткову угоду № 10 про внесення змін до Договору оренди в частині внесення змін до пункту 3.1 Розділу 3 "Орендна плата" та пункту 5.14 Розділу 5 "Обов'язки Орендаря" в редакції Регіонального відділення ФДМУ по Тернопільській області. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду з посиланням, зокрема на приписи статей 632, 651, 762 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), статей 10, 19, 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", постанову Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 961 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 та від 04.10.1995 № 786" мотивовано тим, що зміна орендних ставок, обумовлена зміною законодавства, яке їх визначає, слугує підставою для зміни умов Договору оренди в частині орендної плати. В іншій частині запропонованих змін відмовлено, у зв'язку з тим, що ні умовами Договору оренди, ані приписами законодавства не передбачено внесення змін до договору з викладених позивачем підстав.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 року (судді Кордюк Г.Т. - головуючий, Давид Л.Л., Зварич О.В.) рішення місцевого господарського суду в частині часткового задоволення позовних вимог скасовано із прийняттям у цій частині нового рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постанову апеляційного господарського суду мотивовано тим, що умовами укладеного сторонами Договору оренди не передбачено можливості перегляду розміру орендної плати у разі зміни Методики її розрахунку, відповідно відсутні підстави для внесення запропонованих позивачем змін до Договору оренди.

Регіональне відділення ФДМУ по Тернопільській області, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Сторони у відповідності до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Розпорядженням секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 06.10.2014 № 05-05/1581 змінено склад суду для розгляду справи № 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) та сформовано наступний склад суду: суддя Палій В.В. -головуючий (доповідач), судді Бенедисюк І.М., Харченко В.М.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 12.12.2001 Регіональним відділенням ФДМУ по Тернопільській області як орендодавцем та Закритим акціонерним товариством "Галспирт" як орендарем (правонаступником якого є Товариство) укладено Договір оренди.

- відповідно до пункту 3.1 Договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (листопад 2001року) 5268,98грн.;

- пунктом 3.4 Договору оренди було передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України;

- постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2013 у справі №921/293/13-г/11, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2013 внесено зміни у Договір оренди, а саме викладено пункт 3.4 Договору оренди у такій редакції: "Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у випадках передбачених чинним законодавством України";

- додатковими угодами сторони доповнювали і змінювали умови Договору оренди, зокрема, додатковою угодою від 21.01.2007 № 6 сторонами внесено зміни до розділу № 3 "Орендна плата", відповідно до яких орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 01.10.1995 №786 (в новій редакції) згідно з постановою КМУ від 27.12.2006 № 1846 і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (грудень 2006 року) - 9962,89грн.; додатковою угодою від 22.07.2011 № 9 (із змінами і доповненнями) продовжено дію договору оренди на 5 років з 13 квітня 2010 року по 12 квітня 2015 року;

- у період з жовтня по грудень 2012 року орендодавець звертався до орендаря з листами, у яких пропонував укласти додаткову угоду до Договору оренди про зміну розміру орендної плати, з підстав зміни орендних ставок за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 961 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 і від 4 жовтня 1995 року N 786", а також внести зміни до договору в частині обов'язків орендаря, строку чинності, умов зміни та припинення Договору оренди;

- зазначені пропозиції орендар відхилив, з посиланням, зокрема на те, що зміна Методики розрахунку орендної плати та пропорцій її розподілу не є підставою для зміни орендної плати за діючим Договором оренди, умови якого є чинними на весь строк дії Договору оренди.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для спонукання Товариства до внесення змін до Договору оренди.

Підставою для касаційного перегляду стало питання щодо правомірності відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні позову в частині внесення змін до Договору оренди щодо збільшення розміру орендної плати, у зв'язку з законодавчою зміною розміру орендних ставок.

Згідно з приписами частини другої статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Статтею 21 Закону встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін та на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Укладений між сторонами договір оренди в частині істотних умов повинен відповідати типовому договору оренди відповідного майна. Типові договори оренди державного майна розробляє і затверджує Фонд державного майна України (частина друга статті 10 Закону).

Орендна плата з урахуванням її індексації визначена у статті 10 Закону як істотна умова договорів оренди державного та комунального майна.

Відповідно до пункту 3.4 Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства), затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 року № 1774, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 3.4. Договору оренди (в редакції постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.06.2013 у справі №921/293/13-г/11) передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у випадках передбачених чинним законодавством України.

Терміном "законодавство" охоплюються не лише закони України, але й чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України (аналогічна позиція міститься у рішенні Конституційного Суду від 09.07.1998 № 12-рп/98 у справі за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство").

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року № 961 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629 і від 4 жовтня 1995 року № 786" (далі - Постанова) було змінено (збільшено) орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств. Зазначені зміни набрали чинності з 20.09.2011.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 ЦК України).

Згідно з приписами статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини третьої статті 762 ЦК України договором або законом може бути встановлений періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру орендної плати за користування майном.

Отже, нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Орендна плата за оренду майна державної та комунальної власності є регульованою ціною.

Внесення відповідною постановою Кабінету Міністрів України змін до Методики (щодо розміру ставок орендної плати), на підставі якої відповідно до умов Договору оренди здійснюється визначення розміру орендної плати за державне майно, є підставою для зміни розміру орендної плати та зміни умов Договору оренди в цій частині (з урахуванням передбаченої умовами Договору оренди можливості перегляду розміру орендної плати), що помилково не було враховано судом апеляційної інстанції.

Суд першої інстанції у розгляді даної справи, на відміну від суду апеляційної інстанції: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, встановивши, що зміна розміру орендних ставок, обумовлена зміною законодавства, яке їх визначає, слугує підставою для зміни умов Договору оренди в частині розміру орендної плати; беручи до уваги те, що умовами Договору оренди передбачена можливість перегляду розміру орендної плати у випадках передбачених чинним законодавством України, - дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині внесення змін до Договору оренди щодо збільшення розміру орендної плати, у зв'язку з законодавчою зміною розміру орендних ставок.

Таким чином, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в частині, в якій було скасовано рішення місцевого господарського суду з прийняттям нового рішення, підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду у цій частині слід залишити в силі.

У зв'язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 - скасуванню в частині, у якій було скасовано рішення місцевого господарського суду, а рішення суду першої інстанції у цій частині - залишенню в силі, судовий збір у розмірі 852,60грн. з касаційної скарги (70% ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви), стягується з Товариства на користь скаржника - Регіонального відділення ФДМУ по Тернопільській області.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 у справі № 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) скасувати в частині скасування рішення господарського суду Тернопільської області від 15.01.2014 та прийняття нового рішення у скасованій частині про відмову у задоволенні позовних вимог.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 15.01.2014 у справі №14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) у цій частині про задоволення позову залишити в силі.

У решті - постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 у справі № 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) залишити без змін.

3. Здійснити поворот виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 28.04.2014 у справі № 14/59/5022-941/2012 (18/18/5022-404/2012) у частині стягнення з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області на користь публічного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" 609,00грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги, - у разі подання Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області суду відповідних заяви та довідки.

4. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Галіція Дистилері" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області 852,60грн. судового збору з касаційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Тернопільської області.

Суддя В. Палій

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко