ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року Справа № 909/1168/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Яценко О.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиФізичної особи - підприємця ОСОБА_4на постановувід 01.04.2015 Львівського апеляційного господарського судуу справі№ 909/1168/14господарського суду Івано-Франківської областіза позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_4доКоломийської міської ради Івано-Франківської областітреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача1. ОСОБА_6; 2. ОСОБА_7провизнання незаконним рішення Коломийської міської ради народних депутатів в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача: від третіх осіб:ОСОБА_8 (довіреність № 1066 від 03.10.2014) не з'явились не з'явилисьВ С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Калашник В.О.) від 16.12.2014 у справі №909/1168/14 позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до відповідача Коломийської міської ради Івано-Франківської області про визнання недійсним рішень Коломийської міської ради №1906-46/2014 та №1907-46/2014 від 18.09.2014 року задоволено повністю; визнано недійсними рішення Коломийської міської ради №1906-46/2014 від 18.09.2014 про надання ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1479 кв.м на АДРЕСА_1 та рішення Коломийської міської ради №1907-46/2014 від 18.09.2014 про надання ОСОБА_7 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4388 кв.м на АДРЕСА_1; стягнуто з відповідача на користь позивача 1218,00 грн судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Бойко С.М., судді - Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) від 01.04.2015 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2014 у справі №909/1168/14 скасовано; в позові відмовлено повністю; стягнуто з позивача на користь відповідача 609,00 грн; стягнуто з позивача на користь третіх осіб по 609,00 грн в повернення судових витрат за подання апеляційної скарги.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2015, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2014 у справі № 909/1168/14 залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.66, 283 Господарського кодексу України (ГК України), ст.ст.120, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (ЗК України), ст.15 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.13, 14 Конституції України, ст.ст.11, 16, 393 Цивільного кодексу України (ЦК України).

Відзиву на касаційну скаргу сторони не надіслали.

Відповідач та треті особи не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про визнання недійсним рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області щодо надання ОСОБА_6 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1479 кв.м на АДРЕСА_1 та рішення Коломийської міської ради №1907-46/2014 від 18.09.2014 про надання ОСОБА_7 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 4388 кв.м на АДРЕСА_1. Позовні вимоги вмотивовані посиланням на обставини, відповідно до яких ОСОБА_4 є власником нежитлових приміщень (комерційна нерухомість), придбаних за біржовими угодами, укладеними нею у 2002 та 2012 роках відповідно, загальною площею 772,90 м2; за рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області в цивільній справі №2-151/2007 від 20.12.2007 ОСОБА_4 отримала у власність земельну ділянку 572 м2, що становило 572/10000 частин нежитлових приміщень, які знаходяться в АДРЕСА_1, оскільки на той час вона володіла меншою частиною нежитлових приміщень; спірними рішеннями відповідача громадянам ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є співвласниками нежитлових приміщень, розташованих за тією ж адресою, що і придбані позивачкою об'єкти нерухомості, було надано дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок з порушенням положень ч.4 ст.120 ЗК України щодо визначення права на земельну ділянку пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. Також позивачка зазначала, що всупереч ст.123 ЗК України органом місцевого самоврядування не враховано, що нотаріального погодження відносно розташування та розміру земельної ділянки вона не надавала.

Судами встановлено таке.

На підставі Біржової угоди від 09.12.2002 позивачем було придбано нежитлове приміщення площею 73,7 кв.м. що складає 572/10000 частки будівель, які знаходяться в АДРЕСА_1 для використання у комерційних цілях.

У вересні 2012 позивачем придбано з прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна ще 5410/10000 частки нежитлових приміщень за вказаною вище адресою, загальною площею 699,2 кв.м. Таким чином, позивач є власником 5982/10000 частки нежитлових приміщень загальною площею 772,90 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Співвласниками нежитлових приміщень за вказаною адресою є також підприємці ОСОБА_7, яка володіє 3526/10000 частки нежитлових приміщень та ОСОБА_6, який володіє 290/10000 частки нежитлових приміщень.

За письмовими заявами вказаних осіб Коломийською міською радою були прийняті рішення №1906-46/2014 та №1907-46/2014 від 18.09.2014 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 ОСОБА_6, щодо відведення йому 1479 кв.м. земельної ділянки, та ОСОБА_7, щодо відведення їй 4388 кв.м. земельної ділянки.

Загальна площа земельної ділянки, яку використовував попередній власник нежитлових приміщень по АДРЕСА_1, ДП Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування", становила 10000,9 кв.м., що підтверджується, зокрема рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області винесеного 20.12.2007 у цивільній справі №2-151/2007, в якому зазначено, що вказаний розмір площі земельної ділянки підтверджується, як біржовими угодами від 09.12.2002, так і рішенням Коломийської міської ради №243 від 24.03.1998. Зазначеним рішенням міської ради були затверджені матеріали інвентаризації земель у постійному користуванні Дирекції №2 Військторгу.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що спірними рішеннями міська рада створила конфліктну ситуацію щодо розподілу земельних ділянок співвласникам нежитлових будівель по АДРЕСА_1, чим порушила права позивача, якому належить відповідно до положень ч.4 ст.120 ЗК України до розподілу більша площа земельної ділянки необхідної для будівництва та обслуговування придбаних ним нежитлових приміщень.

Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції і в позові відмовив, виходячи із такого. Суд першої інстанції помилково надав правові висновки оскаржуваній ухвалі міської ради в частині того, що вона за своєю суттю є рішенням про надання дозволу третім особам на розроблення проектної документації для отримання земельної ділянки в оренду, а не рішенням про передачу в оренду земельної ділянки, при її прийнятті не вирішувалось питання про передачу земельної ділянки у власність чи користування, і тому, що оскаржувана ухвала будь-яким чином не означає позитивного рішення відповідача як органу, уповноваженого на здійснення повноважень власника земельної ділянки, про надання такої земельної ділянки у власність чи оренду. А отже рішення Коломийської міської ради №1906-46/2014 та №1907-46/2014 від 18.09.2014 жодним чином не порушують права та інтереси позивача. Заява позивача на одержання дозволу на складання проекту відведення була подана до органу місцевого самоврядування 07.10.2014 (а.с.45) після подачі заяв третіми особами, оскільки останні звернулися 20.08.2014.

Колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду, що спірні рішення не порушують прав і інтересів позивача.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позивач обґрунтовував своє звернення до суду, з посиланням на статті 120 ЗК України та 377 ЦК України, порушенням його права і охоронюваного законом інтересу з набуття земельної ділянки під придбаними ОСОБА_4 спорудами пропорційно до часток осіб у праві власності на об'єкти нерухомості, які знаходяться на тій самій земельній ділянці, що і належні позивачу об'єкти нерухомості. Порушення вбачає у невідповідності порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності на стадії дозволу третім особам розробляти технічну документацію на земельні ділянки, а саме формувати нові земельні ділянки, розмір яких порушить права і інтереси позивача на отримання дозволу на розроблення технічної документації на земельну ділянку під належним йому об'єктом нерухомості у пропорційному розмірі.

Інтерес позивача стосовно набуття земельної ділянки у необхідному для обслуговування розмірі є законним, не суперечить Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідає критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004.

Вирішуючи по суті спір, суди не обґрунтували достатньою мірою висновку про можливість розгляду спору судом господарської юрисдикції.

Так, суди в порушення ст.43 ГПК України не дали оцінки всім матеріалам справи, відповідно до яких позивач придбав об'єкти нерухомості як громадянин, а не як фізична особа-підприємець, звернувся до органу місцевого самоврядування також як громадянин по факту такого придбання, і, як зазначалось вище, на стадії формування земельної ділянки під цим об'єктом нерухомості. Земельні ж спори громадян з органами державної влади та органами місцевого самоврядування з питань надання земельної ділянки розглядаються за правилами цивільного судочинства.

За таких обставин ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, п.3 ч.2 ст.11110, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2014 у справі № 909/1168/14 - скасувати.

Справу № 909/1168/14 направити на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Яценко