ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року Справа № 922/6058/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддівШевчук С.Р. (доповідач) Демидової А.М., Кролевець О.А. розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Сбербанк" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 у справі№ 922/6058/15 господарського суду Харківської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії" доПриватного акціонерного товариства "Термолайф" провизнання недійсним та скасування рішення в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Гей В.Г., дов. б/н від 21.12.2015

- відповідача: Левченко М.В., дов. б/н від 04.01.2016

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2015 року позивач Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії" (після здійснення 26.11.2015 року державної реєстрації змін до Статуту змінено назву на Публічне акціонерне товариство "Сбербанк") звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Термолайф", відповідача, про визнання недійсним та скасування рішення від 04.08.2015 загальних зборів акціонерів ПАТ "Термолайф" про виділ з товариства.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.01.2016 у справі № 922/6058/15 (суддя Светлічний Ю.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 (у складі головуючого Пелипенко Н.М., суддів Івакіної В.О., Камишевої Л.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ПАТ "Сбербанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 520 Цивільного кодексу України, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку", ч. 2 ст. 17 Закону України "Про заставу", ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи, що приймаючи рішення про виділ, в порушення вимог чинного законодавства відповідач порушив права та законні інтереси банку, як кредитора, а також заставодержателя та іпотекодержателя, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2016 у справі № 922/6058/15 скасувати, справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

В обгрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що боржник - ПрАТ "Термолайф", приймаючи рішення про виділ, в порушення вимог статті 520 Цивільного кодексу України, фактично передав свої права та обов'язки перед банком новоствореним акціонерним товариствам; в порушення вимог частини 3 статті 9 Закону України "Про іпотеку" відчужив без згоди іпотекодержателя заставлене майно створеним акціонерним товариствам; в порушення вимог частини 1 статті 82 Закону України "Про акціонерні товариства" не повідомив позивача, у визначеному діючим законодавством порядку, про прийняте загальними зборами акціонерів рішення про виділ. Таким чином, на думку позивача, відповідач ухиляється від виконання зобов'язань за кредитними договорами та укладеними на забезпечення виконання кредитних договорів договорами іпотеки, поруки та застави, а отже рішення від 04.08.2015 загальних зборів акціонерів ПрАТ "Термолайф" про виділ з товариства, яке є правочином в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач - ПрАТ "Термолайф" надав відзив на касаційну скаргу, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу суду від 05.09.2016, що призначений відповідно до розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України № 08.03-04/3770 від 05.09.2016, проведено автоматичну зміну складу суду колегії суддів у справі № 922/6058/15 та визначено склад колегії суддів: Шевчук С.Р. - головуючий, Демидова А.М., Кролевець О.А.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між позивачем (кредитор) та відповідачем (позичальник) було укладено договори про відкриття кредитної лінії: №30-В-12/66/ЮО від 04.09.2012; №31-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, відповідно до умов яких банк відкрив позичальнику кредитну лінію в іноземній валюті (доларах США).

В забезпечення виконання зобов'язання за вищевказаними кредитними договорами були укладені наступні договори: іпотечний договір від 13.09.2012 (укладений між позивачем та відповідачем); іпотечний договір від 19.04.2013 (укладений між позивачем та ТОВ "Коксотрейд"); договір застави № 1 від 12.09.2012 (укладений між позивачем та відповідачем); договір застави № 2 від 12.09.2012 (укладений між позивачем та ПРАТ "Харківський коксовий завод"); договір застави № 1 від 22.01.2013 (укладений між позивачем та відповідачем); договір застави від 13.09.2012 (укладений між позивачем та відповідачем); договір застави № 1 від 12.09.2012 (укладений між позивачем та ПрАТ "Харківський коксовий завод"); договір застави № 2 від 12.09.2012 (укладений між позивачем та відповідачем); договір застави цінних паперів від 13.09.2012 (укладений між позивачем та ТОВ "Аромасервіс"); договір застави застави цінних паперів від 13.09.2012 (укладений між позивачем та АТ "CARDO TRAIDING LIMITED").

Рішенням б/н позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Термолайф" від 04.08.2015 (далі - рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Термолайф" про виділ з товариства), яке оформлене протоколом було прийнято рішення по 2 питанню: про виділ з товариства 2 (двох) приватних акціонерних товариств із передачею їм у порядку правонаступництва, згідно з розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків ПрАТ "Термолайф" без припинення останнього (в порядку ст. 86 ЗУ "Про акціонерні товариства").

ПАТ "Сбербанк" звернулось до суду з позовом, посилаючись на те, що спірне рішення загальних зборів ПрАТ "Термолайф" суперечить вимогам Закону (статті 520 Цивільного кодексу України, частини 3 статті 9 Закону України "Про іпотеку" та частини 1 статті 82 Закону України "Про акціонерні товариства"), оскільки згідно з цим рішенням вчинено такі неправомірні дії: здійснено заміну боржника у зобов'язанні з відповідача на новостворену особу без згоди кредитора - позивача; відчужено без згоди іпотекодержателя заставлене майно шляхом його передачі від відповідача до новоствореного підприємства; не здійснено повідомлення позивача у визначеному діючим законодавством порядку про прийняте загальними зборами акціонерів ПрАТ "Термолайф" рішення про виділ. Таким чином, як вважає позивач, відповідач намагається ухилитися від виконання зобов'язань за укладеними сторонами кредитними договорами та укладеними в їх забезпечення договорами іпотеки та застави .

У зв'язку з цим, за висновком позивача, спірне рішення загальних зборів підлягає визнанню недійсним на підставі частини 1 статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України.

На підставі ст.ст. 109, 203, 215, 520 Цивільного кодексу України, зазначивши, що рішення загальних зборів акціонерів ПрАТ "Термолайф" від 04.08.2015 за своєю правовою природою є індивідуальним актом ненормативного характеру, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які стосуються інституту визнання правочину недійсним, а також про безпідставність посилань позивача, що здійснивши виділ з товариства двох приватних акціонерних товариств із передачею їм у порядку правонаступництва, згідно з розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків ПрАТ "Термолайф" без припинення останнього, відбулася заміна боржника у зобов'язанні без згоди кредитора.

Окрім того, на підставі ч. 3 ст. 109 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 27 Закону Украіни "Про заставу", ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" судами першої та апеляційної інстанції визнано необґрунтованими посилання позивача на здійснення відповідачем, внаслідок прийняття оспорюваного рішення загальних зборів, дій з відчуження заставленого майна без згоди банку, оскільки перехід за результатами виділу частини прав та обов'язків відповідача до новоствореної особи жодним чином не свідчить про порушення прав позивача, в тому числі як заставодержателя.

На підставі ч.ч. 1, 2 ст. 82 Закону України "Про акціонерні товариства" суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неповідомлення банку про рішення про виділ не порушує права банку, як кредитора ПрАТ "Термолайф", оскільки письмове повідомлення кредитора стосується випадків припинення товариства, проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що ПрАТ "Термолайф" не перебуває в процесі припинення.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки передчасними, оскільки при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позову, судами попередніх інстанцій достеменно не встановлено чи завершена процедура виділу, відповідно до рішення б/н позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "Термолайф" від 04.08.2015, чи затверджений розподільчий баланс та чи зареєстровані у встановленому законодавством порядку правонаступники прав та обов'язків ПрАТ "Термолайф".

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції в порушення вимог ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, не з'ясували чи відбулася в результаті виділу передача новоствореним підприємствам прав та обов'язків перед ПАТ "Сбербанк", а також майна ПрАТ "Термолайф", що знаходиться в заставі/іпотеці ПАТ "Сбербанк", чи зменшився розмір статутного капіталу відповідача в результаті прийнятого рішення про здійснення конвертації частини акцій ПрАТ "Термолайф" та чи порушило дане рішення про виділ права та законні інтереси банку, що виникли на підставі укладених договорів кредиту, іпотеки, застави та поруки.

Окрім того, в запереченнях на касаційну скаргу ПрАТ "Термолайф" послався на те, що на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій спірне рішення було скасовано самим акціонерним товариством, про що внесені відповідні відомості до державного реєстру, однак судами першої та апеляційної інстанції зазначене не перевірено та не надана належна правова оцінка.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищезазначене, Вищий господарський суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 та рішення господарського суду Харківської області від 28.01.2016 у справі № 922/6058/15 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я А.М. Демидова

С у д д я О.А. Кролевець