ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2016 року Справа № 904/4950/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Палія В.В., Студенця В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.16у справі№904/4950/15господарського судуДніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб"простягнення суми за участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомленівідповідачане з'явилися, були належно повідомлені

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.16 (суддя Фещенко Ю.В.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Верхогляд Т.А., судді Коваль Л.А., Парусніков Ю.Б.), заяву відповідача про розстрочення сплати боргу задоволено частково, розстрочено сплату боргу на 24 міс., з мотивів підтвердження відповідачем доказами наявності та винятковості обставин, що ускладнюють виконання відповідачем рішення суду.

Не погоджуючись із судовими актами, позивач, оскаржуючи, просить скасувати їх та прийняти нове рішення, яким у задовольнити заяви про розстрочку відмовити повністю. Скаржник вважає, що судами взагалі не досліджувалося доказів, якими боржник мав би довести свою неспроможність виконання судового рішення вчасно і без розстрочки, наприклад: доказів загрози банкротства, відсутності коштів на банківських рахунках, відсутності майна, на яке можливо б було звернути стягнення.

Відповідач надав відзив, просивши судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Ніко Тьюб" заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 27.12.13 №185/14-ПР (враховуючи уточнення позовних вимог) на загальну суму 18 077 927,00 грн., з яких: 3 972 653,95 грн. пені; 4 354 034,36 грн. штрафу; 9 418 654,08 грн. інфляційних втрат; 333 585 ,12 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.16, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.03.16, позовні вимоги задоволено частково та стягнуто 3 184 410,93 грн. інфляційних втрат, 325 305,57 грн. 3% річних, 1 940 711,09 грн. пені, 2 177 017,18 грн. штрафу; у решті позовних вимог відмовлено.

06.04.16 на виконання вказаного рішення господарським судом виданий наказ на примусове виконання.

Відповідач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.16 по справі № 04/4950/15 на 36 місяців рівними платежами до 30-го числа кожного місяця.

Задовольняючи заяву боржника про розстрочення виконання рішення, суди при цьому зменшили термін розстрочення до 24 місяців, мотивуючи своє рішення наступним.

У зв'язку із нестабільною та складною політичною ситуацією у країні підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі. Так, 60% ринку збуту продукції підприємства відповідача знаходилося на території Російської Федерації. Наприкінці 2015 року Російська Федерація зупинила дію договору про зону вільної торгівлі з Україною, що спричинило зростання ввізного мита та подорожчання продукції відповідача на 10%. З 01.01.16 Росія заборонила транзит українського вантажу до Казахстану, що змусило виробників нести додаткові витрати на доставку через Білорусь. Вказані дії спричиняють збільшення цін на продукцію, що робить її неконкурентоспроможною серед продукції інших виробників. У зв'язку з цим, кількість вироблених підприємством труб зменшилася протягом січня-червня 2015 року з 28,092 тис.тон до 17,558 тис.тон, тобто майже у два рази. Також, заявник зазначає, що за результатами річної фінансової діяльності підприємство понесло збитків на 210 262 000,00 грн. Станом на 01.03.16 дебіторська заборгованість перед підприємством складає 1 065 097 000,45 грн., поточна заборгованість складає 395 703 000, 39 грн. Крім того, кредиторська заборгованість підприємства складає 457 130 000,35 грн. У свою чергу відповідач проводить роботу зі зменшення дебіторської заборгованості, однак грошові кошти на погашення заборгованості поступають на рахунки підприємства повільно. Крім того, підприємство відповідача вимушено було перейти на 4-х денний робочий тиждень. Підприємство боржника є містоутворюючим підприємством м. Нікополя, яке забезпечує роботою 3 848 чоловік.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатися господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п.п.1.1, 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" ).

Суд касаційної інстанції зауважує, що розстрочення боргу у даному випадку носить об'єктивний обґрунтований характер, що характеризується багатьма чинниками. Підприємством-боржником доведено належними та допустимими доказами збиткова діяльність за підсумками 2014-2015 років та початком 201 року (а.с.175-215 т.2). Згідно балансів підприємства сума дебіторської заборгованості підприємства значно перевищує суму кредиторської заборгованості.

З приводу доводів скаржника про врахування судами інтересів лише однієї сторони - боржника, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника на той факт, що розстрочення боргу здійснено судами не на 36 міс., як заявлялося у клопотанні боржником, а на 24 міс., тим самим враховані інтереси обох сторін. При цьому господарським судом правомірно враховано, що розстрочення яке просив боржник не є сумою заборгованості, а складається із сум неустойки, 3 % річних та інфляційних.

Колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, оскільки вона прийнята при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.16 у справі №904/4950/15 залишити без змін.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді В. В. Палій

В. І. Студенець