ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року Справа № 903/313/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Схід-Захід"на рішеннягосподарського суду Волинської області від 25.05.2015 р. (суддя Слупко В.Л.)та на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 р. (судді: Дужич С.П., Саврій В.А., Мамченко Ю.А. )у справі№903/313/15 господарського суду Волинської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Схід-Захід"доПублічного акціонерного товариства "ОКСІ БАНК"провизнання припиненими зобов'язань за генеральним кредитним договором, договорами застави та про усунення перешкод в користуванні майном за участю представників сторін: від позивача Гей В.Г., довіреність б/н від 26.12.2014 р.від відповідачаЛазюк С.В., довіреність №8 від 18.06.2015 р.

В С Т А Н О В И В :

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Схід-Захід" (далі - ТОВ "Торговий дім "Схід-Захід") звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОКСІ БАНК" (далі - ПАТ "ОКСІ БАНК").

У вказаному позові позивачем було заявлено наступні вимоги.

1. Визнати припиненим зобов'язання сторін за:

- генеральним договором на здійснення кредитних операцій №01/11-ГД-1301 від 18.02.2011 р.;

- кредитним договором з відкриттям відновлювальної кредитної лінії №07/11-ВКЛ-1301 від 18.02.2011 р. в межах генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/11-ГД-1301 від 18.02.2011 р.;

- кредитним договором з відкриттям відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №13/12-ВКЛ-1301 від 30.11.2012 р. в межах генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/11-ГД-1301 від 18.02.2011 р.;

- додатковим договором №1 від 30.11.2012 р. до генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/11-ГД-1301 від 18.02.2011 р.;

- договором застави від 05.07.2011 р., нотаріально посвідченим за №3124;

- договором застави від 30.11.2012 р., нотаріально посвідченим за №3413;

- договором застави від 30.11.2012 р., нотаріально посвідченим за №3412.

2. Усунути порушення у користуванні рухомим майном, що належить ТОВ "Торговий дім "Схід-Захід" та було передано в заставу відповідачу, шляхом скасування в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних записів.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на ту обставину, що відповідачем задоволено свої вимоги до позивача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку. З огляду на це, позивач вважає, що між сторонами припинились зобов'язальні правовідносини щодо виконання кредитних договорів та договорів застави, а тому із заставного майна мають бути зняті відповідні обмеження.

Рішенням господарського суду Волинської області від 25.05.2015 р. у справі №903/313/15, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 р., в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій вмотивовано тим, що на момент судового розгляду справи повне погашення вимог кредитора за рахунок продажу предмета іпотеки не відбулося, тому зобов'язання позивача за кредитними договорами не припинились, відповідно не припинилось і право застави.

Не погодившись з прийнятими господарськими судами першої та апеляційної інстанцій судовими актами, ТОВ "Торговий дім "Схід-Захід" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 р., рішення господарського суду Волинської області від 25.05.2015 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Вказана касаційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 36 Закону України "Про іпотеку".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.09.2015 р. касаційну скаргу ТОВ "Торговий дім "Схід-Захід" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 05.10.2015 р.

В судове засідання 05.10.2015 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача скористався своїм правом, передбаченим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та до початку судового розгляду подав відзив, в якому заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 р., рішення господарського суду Волинської області від 25.05.2015 р. та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Перевіривши повноту встановлення господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.02.2011 р. між ТОВ "Торговий дім "Схід-Захід" (позичальник) та ПАТ "ОКСІ БАНК" (кредитор) укладено генеральний кредитний договір на здійснення кредитних операцій №01/11-ГД-1301 на загальну суму за всіма кредитними договорами не більшою ніж 3 000 000 грн. 00 коп. із строком дії договору - до 16.02.2018 р., що визначено додатковим договором від 30.11.2012 р.

В межах генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/11-ГД-1301 від 18.02.2011 р. між сторонами були укладені:

- кредитний договір з відкриттям відновлювальної кредитної лінії №07/11-ВКЛ-1301 від 18.02.2011 р. на суму 2 000 000 грн. 00 коп. (із врахуванням додаткових договорів №№1,2,3);

- кредитний договір з відкриттям відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №13/12-ВКЛ-1301 від 30.11.2012 р. на суму 60 000 дол. США 00 цент. (із врахуванням додаткових договорів №№1,2).

В свою чергу, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за наведеними кредитними договором кредитором та ОСОБА_4 (поручителем), укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання ТОВ "ТД "Схід-Захід" усіх зобов'язань, що виникають з генерального договору на здійснення кредитних операцій.

Між банком та ОСОБА_4 (іпотекодавець) також укладено договір іпотеки від 18.02.2011 р. за реєстр. №569, за умовами якого в забезпечення виконання зобов'язань позичальника та вимог іпотекодержателя за генеральним кредитним договором №01/11-ГД-1301 від 18.02.2011 р., а також усіх додаткових кредитних договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі, було передано домоволодіння та земельну ділянку площею 0,15 га, що розташовані по АДРЕСА_1, заставною вартістю, за згодою сторін, у 3 010 572 грн. 00 коп.

Крім того, між кредитором та ТОВ "Торговий дім "Схід-Захід" (заставодавець) укладено три договори застави (один - 05.11.2011 р., два -30.11.2012 р.), за умовами яких в заставу передано рухоме майно - товари в обороті (основні засоби) вартістю 1 133 700 грн. 00 коп., рухоме майно - обладнання (основні засоби) вартістю 853 483 грн. 24 коп. та рухоме майно - товари в обороті вартістю 150 000 грн. 00 коп., що є власністю заставодавця.

В процесі судового розгляду справи №903/313/15 судами встановлено, що 24.11.2014 р., відбулась позасудова реалізація предмета іпотеки, в результаті якої між ПАТ "ОКСІ БАНК" (продавцем) ТОВ ТФ "Трембіта" (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу предмета іпотеки іпотекодержателем.

Згідно з вказаним договором купівлі-продажу продавець продав, а покупець придбав за 2 116 500 грн. 00 коп. належне ОСОБА_4 домоволодіння та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Даний факт не заперечується сторонами справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим законом.

Статтею 7 вказаного закону передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування:

- витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки;

- витрат на утримання і збереження предмета іпотеки;

- витрат на страхування предмета іпотеки;

- збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.

Способи задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки визначені ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку". Так, іпотекодержатель може задовольнити свої вимоги, зокрема, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому, ч. 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними (п. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку").

З огляду на передбачені ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" підстави припинення основного зобов'язання, яке було забезпечено іпотечним договором, та враховуючи, що іпотекодержатель реалізував предмет іпотеки, ТОВ "Торговий дім "Схід-Захід" звернулось з позовом до суду з вимогою визнати припиненим зобов'язання сторін за укладеними між ними кредитними договорами та договорами застави.

Позивачем також заявлено похідну позовну вимогу про усунення перешкод у користуванні заставним майном.

Однак, місцевий та апеляційний господарські суди повно та всебічно дослідивши всі фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору у справі №903/313/15, прийшли до висновку, що наведена правова позиція позивача є помилковою, у зв'язку з чим заявлений позов не підлягає задоволенню.

Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 19.05.2015 р., заборгованість відповідача перед позивачем за кредитними договорами склала 493 767 грн. 55 коп., з яких 444 864 грн. 65 коп. - основна заборгованість, 42 902 грн. 02 коп. - відсотки, 6 000 грн. 88 коп. - пеня.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази повернення ТОВ "ТД "Схід-Захід" кредитних коштів в повному обсязі, а представник позивача під час судового розгляду справи не заперечував факту існування вказаної заборгованості.

За таких обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився господарський суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку що зобов'язання сторін за кредитними договорами та договорами застави не припинились, оскільки на момент розгляду справи повне погашення вимог кредитора за рахунок продажу предмета іпотеки не відбулося.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає даний висновок господарських судів попередніх інстанцій правомірним та обґрунтованим, а прийняті ними рішення законними, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Аналогічні приписи закріплено в ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б свідчили про відсутність обов'язку боржника сплатити заборгованість за кредитними договорами. Повне погашення цієї заборгованості не відбулося і шляхом реалізації предмета іпотеки.

Отже, у зв'язку з відсутністю підстав передбачених ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України , зобов'язання за кредитними договорами не припинились. В свою чергу, не припинились і встановлені договорами застави правовідносини із забезпечення даних зобов'язань.

З огляду на це, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у справі №903/313/15.

Доводи, викладені у касаційній скарзі є непереконливими та такими, що зводяться до довільного тлумачення скаржником діючих правових норм.

Одночасно із наведеним, судова колегія Вищого господарського суду України вважає за необхідне окремо звернути увагу позивача на зміст п. 3.1.7 договору іпотеки від 18.02.2011 р., відповідно до якого у випадках, якщо суми від продажу предмета іпотеки та суми від реалізації іншого майна, яке буде передано в іпотеку/заставу в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, він має право вимагати отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна позичальника.

Перевіривши у відповідності з ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого господарського суду, суд касаційної інстанції приходить до висновків, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій повно, всебічно, та об'єктивно встановлено у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізовано правовідносини, що виникли між сторонами, у зв'язку з чим прийняті ними судові акти є законними, обґрунтованими та не підлягає зміні або скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд поданої ним касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Схід-Захід" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 р. та рішення господарського суду Волинської області від 25.05.2015 р. у справі №903/313/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк