ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 року Справа № 908/6130/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Судді:Могил С.К. (доповідач), Кривда Д.С., Борденюк Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2016 у справі № 908/6130/15 господарського суду Запорізької областіза позовомвідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"доЗапорізького державного підприємства "Радіоприлад"прозобов'язання виконати вимоги ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п. 7.9 та п.п. 3 п. 10.2 Правил користування електричною енергією, за участю представників позивача: Білич Н.С., відповідача: Денисюк О.С., В С Т А Н О В И В :

У грудні 2015 року відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Запорізького державного підприємства "Радіоприлад", в якому просило зобов'язати відповідача виконати вимоги ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п. 7.9, п.п. 3 п. 10.2 Правил користування електричною енергією, тобто повністю припинити споживання електричної енергії та надати доступ для проведення пломбування електроустановок підприємства у відключеному стані.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.01.2016 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2016 рішення місцевого господарського суду скасовано частково. Прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано відповідача надати безперешкодний доступ представників позивача до електроустановок Запорізького державного підприємства "Радіоприлад". В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача повністю припинити споживання електричної енергії.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами обох інстанцій, між позивачем (електропостачальною організацією) та відповідачем (споживачем) 01.05.1998 укладено договір на користування електричною енергією № 99, відповідно до умов якого електропостачальна організація зобов'язується відпускати електричну енергію за врегульованими тарифами відповідно до умов договору, а споживач зобов'язується своєчасно проводити оплату спожитої електричної енергії та виковувати інші умови договору.

Відповідно до п. 2.2.1 договору споживач зобов'язується оплачувати спожиту електричну енергію та потужність, а також здійснювати інші платежі за розрахунковий період виключно у грошовій формі, відповідно до діючих у цей період тарифів, індексу цін та умов договору.

Згідно з п. 2.2.9 договору, споживач зобов'язується забезпечити у будь-який час доби безперешкодний доступ представників електропостачальної організації до систем та приладів обліку, приладів вимірювання потужності та якості електроенергії, а також для здійснення контролю за встановленими електропостачальною організацією режимами споживання електроенергії та потужності та для здійснення інших робіт, визначених "Положенням про Держенергоспоживнагляд".

За умовами п. 8.2 договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором, згідно зі ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" та інших норм діючого законодавства.

Розділом 10 договору сторони передбачили, що останній укладається на строк до 31.12.1998 та набирає чинності з моменту його підписання і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення цього строку жодною із сторін не буде заявлено про відмову від договору або його перегляд.

Як зазначає позивач, станом на 01.12.2015 у відповідача існує непогашена заборгованість за активну електроенергію в розмірі 14 097 889, 58 грн. (за період з вересня 2012 по листопад 2015 року) та за послуги з компенсації з перетікання реактивної електроенергії в сумі 78 548, 60 грн. (за період з липня по листопад 2015 року) та стягнуті за рішенням суду інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 1 743 055, 61 грн.

Факт існування заборгованості не заперечується відповідачем.

Позивачем 16.09.2015, 19.10.2015 та 17.11.2015 складено акти, у яких зазначено про відсутність оплати виставлених рахунків за електроенергію, повідомлено відповідача про припинення постачання електричної енергії та про необхідність надання доступу представникам позивача для опломбування електроустановок підприємства у відключеному стані.

В подальшому, у зв'язку з ненаданням відповідачем допуску на територію підприємства, 22.09.2015, 26.10.2015 та 23.11.2015 позивачем складено "Акти про недопуск", у яких зазначено, що представник позивача не був допущений до електроустановок відповідача для виконання своїх службових обов'язків з опломбування відключеного електрообладнання.

У зв'язку з невиконанням відповідачем вимог позивача щодо відключення електропостачання та ненаданням допуску представникам позивача для здійснення опломбування електроустановок державного підприємства "Радіоприлад" у відключеному стані, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з їх недоведеності та необґрунтованості. Крім цього, судом першої інстанції зазначено про недоведеність позивачем наявності порушеного права, яке б підлягало судовому захисту у обраний ним спосіб, що, в свою чергу, унеможливлює задоволення позовних вимог.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції та постановляючи нове - про задоволення позову в частині зобов'язання відповідача надати безперешкодний доступ представників позивача до електроустановок Запорізького державного підприємства "Радіоприлад", апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач неодноразово звертався до відповідача з актами (попередженнями) від 16.09.2015, 19.10.2015 та 17.11.2015, в яких зазначав про відсутність оплати виставлених рахунків за електроенергію та про необхідність надання доступу представникам позивача для опломбування електроустановок у відключеному стані, які відповідачем залишені без виконання та без належних на те підстав, в порушення умов п. 2.2.9 договору № 99 від 01.05.1998 не було допущено представника позивача до електроустановок споживача для виконання своїх службових обов'язків з опломбування відключеного електрообладнання, що підтверджується актами про недопуск від 22.09.2015, 26.10.2015 та 23.11.2015, у зв'язку з чим задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду, з огляду на таке.

Виходячи зі змісту ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 (далі - Правил), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Правила користування електричною енергією регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Відповідно до п. 7.9 Правил споживач, рівень споживання електричної енергії якого за заборгованість з оплати за електричну енергію обмежено до рівня аварійної броні електропостачання та який не здійснює поточну оплату обсягу електричної енергії на рівні аварійної броні, зобов'язаний протягом терміну, передбаченого актом екологічної, аварійної та технологічної броні, обмежити споживання електричної енергії на власні потреби до рівня екологічної броні або повністю припинити споживання електричної енергії у разі відсутності в акті визначеного у встановленому порядку рівня екологічної броні.

На підставі ч. 9 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити у разі відсутності такої.

Таким чином, Правилами встановлено обов'язок споживача у випадку неповної оплати за спожиту електричну енергію обмежити власне електроспоживання до рівня екологічної броні або повністю його припинити у разі відсутності такої.

Разом з тим, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність у відповідача рівня екологічної броні, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом про відмову від 06.06.2006, складеним та підписаним представниками позивача та відповідача.

Крім цього, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позивач не позбавлений можливості, виконуючи приписи Закону України "Про електроенергетику" та Правил користування електричною енергією, припинити постачання електроенергії відповідачу, що фактично призведе до припинення споживання останнім електричної енергії, про що і просить позивач у позовній заяві.

До того ж, як встановлено апеляційним господарським судом, у актах про недопуск від 22.09.2015, 26.10.2015, 23.11.2015 зазначено, що у зв'язку з ненаданням допуску представникам позивача до електроустановок споживача, електропередавальна організація залишає за собою право відключення електроустановок споживача із центрів живлення.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що позивач не позбавлений можливості самостійно припинити постачання електроенергії відповідачу, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного та місцевого господарських судів про відмову в позові в частині зобов'язання відповідача повністю припинити споживання електричної енергії.

Разом з тим, згідно з ч. 10 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживач забезпечує в установленому законом порядку безперешкодний доступ відповідальних представників енергопостачальника, підприємства, яке здійснює передачу енергії, до власних енергетичних установок для здійснення контролю за рівнем споживання енергії, відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого порядку, а також уповноважених осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, для здійснення державного енергетичного нагляду (контролю) за дотриманням вимог нормативно-правових актів, нормативних документів з питань технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання і мереж суб'єктів електроенергетики та споживачів енергії в порядку, визначеному Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". У разі перешкоджання доступу зазначених представників та уповноважених осіб до енергетичних установок споживача посадові особи такого споживача несуть відповідальність відповідно до закону.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до п. 2.2.9 договору споживач зобов'язується забезпечити у будь-який час доби безперешкодний доступ представників електропостачальної організації до систем та приладів обліку, приладів вимірювання потужності та якості електроенергії, а також для здійснення контролю за встановленими електропостачальною організацією режимами споживання електроенергії та потужності та для здійснення інших робіт, визначених "Положенням про Держенергоспоживнагляд".

Позивачем 16.09.2015, 19.10.2015 та 17.11.2015 складено акти, у яких зазначено про відсутність оплати виставлених рахунків за електроенергію, повідомлено відповідача про припинення постачання електричної енергії та про необхідність надання доступу представникам позивача для опломбування електроустановок підприємства у відключеному стані.

В подальшому, у зв'язку з ненаданням відповідачем допуску на територію підприємства, 22.09.2015, 26.10.2015 та 23.11.2015 позивачем складено "Акти про недопуск", у яких зазначено, що представник позивача не був допущений до електроустановок відповідача для виконання своїх службових обов'язків з опломбування відключеного електрообладнання.

Враховуючи викладене, зважаючи на передбачений Правилами та умовами укладеного між сторонами у справі договору обов'язок споживача забезпечити безперешкодний доступ відповідальних представників енергопостачальника до власних енергетичних установок для здійснення контролю за рівнем споживання енергії, відключення та обмеження споживання відповідно до встановленого порядку, вимога позивача про зобов'язання відповідача надати безперешкодний доступ представників відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до електроустановок Запорізького державного підприємства "Радіоприлад" обґрунтовано задоволена апеляційним господарським судом.

Згідно з ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. ст. 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2016 - без змін.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Кривда Д.С.

Борденюк Є.М.