ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2017 року Справа № 904/11221/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Кондратової І.Д., Селіваненка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 року у справі № 904/11221/15 за позовом державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" до публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 53 011,28 грн., пені в сумі 94 850,29 грн. та 3% річних у сумі 11 694,58 грн. у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати послуг за договором від 25.07.2013 року № 391П-2013/2360.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.09.2016 року попередні судові рішення було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.11.2016 року (суддя Петренко І.В.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 94 850,29 грн. пені, 11 690,48 грн. 3 % річних; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 року (судді: Вечірко І.О., Кузнецов В.О., Науменко І.М.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити повністю.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова апеляційного суду є законною і підлягає залишенню без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву до неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 25.07.2013 року між позивачем (Порт) та відповідачем (Вантажовласник) було укладено договір № 391П-2013/2360 про надання послуг з перевалки через ДП "СМП "Октябрьск" (назву змінено на ДП "Стивідорна компанія "Ольвія") вантажів, що належать Вантажовласнику та надходять в Порт для відправки на експорт/імпорт, транзит.

За п. 1.3 договору варіанти вантажних операцій, супутніх послуг, їх вартість, обсяг робіт та ін., щодо вантажів окремої номенклатури, наводяться в додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1.9 договору виходячи із своїх можливостей Порт, за заявками Вантажовласника, може виконувати додаткові роботи і надавати послуги, пов'язані з перевантаженням вказаного вантажу. Оплата додаткових робіт і послуг, використаних при цьому матеріалів, проводиться згідно з п.п. 3.4., 3.5. договору на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно з п. 2.2.7 договору Вантажовласник організовує завезення експортного вантажу в Порт тільки після письмового підтвердження Порту про приймання вантажу. Забезпечує надходження в Порт вантажу в вагонах очищених від раніше перевезених вантажів.

У відповідності до п. 2.2.16 договору Вантажовласник забезпечує розкредитування вантажу, приймання від залізниці накладних і здійснює всі розрахунки, пов'язані з перевезенням вантажу залізницею та користуванням залізничними вагонами. Відповідальність за простій вагонів на станції регулює Вантажовласник.

Пунктом 3.3 договору визначено, що при наданні Портом додаткових послуг, не обумовлених цим договором і додатками до нього, Вантажовласник оплачує їх вартість протягом 15 календарних днів з дати підписання сторонами актів виконаних робіт.

За п. 3.4 розрахунки за виконані Портом роботи за цим договором Вантажовласник здійснює за рахунками Порту банківським переказом грошових коштів на поточний рахунок Порту протягом 15-ти календарних днів з дати підписання коносамента. Оплата вважається здійсненою, якщо грошові кошти надійшли на поточний рахунок Порту.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що оригінали рахунків, що виставляються Портом, Вантажовласник зобов'язаний отримати в бухгалтерії Порту протягом 3-х банківських днів після закінчення надання послуг Портом.

Відповідно до п. 3.6. договору датою виконання робіт (надання послуг) для Вантажовласника є дата підписання коносаменту (штурманської розписки, накладної) та акта виконаних робіт - при відвантаженні вантажів із Порту на морський (річковий) транспорт.

У п. 5.1 договору визначено, що за порушення Вантажовласником строків оплати, вказаних в цьому договорі, Порт має право стягнути з Вантажовласника пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що діяла на період заборгованості.

Позивач вважає, що відповідачем були порушені строки виконання грошового зобов'язання з оплати виконаних робіт (наданих послуг) на підставі договору згідно з виставленими рахунками від 02.05.2015 року №365, від 05.05.2015 року №366, від 17.05.2015 року №385, від 26.05.2015 року №394, від 27.05.2015 року №400, від 29.05.2015 року №403, від 31.05.2015 року №432, від 31.05.2015 року №433, від 03.06.2015 року №431, від 04.06.2015 року №439, від 05.06.2015 року №477, від 06.06.2015 року №449, від 08.06.2015 року №453, від 14.06.2015 року №467, від 14.06.2015 року №474, від 14.06.2015 року №466, від 30.06.2015 року №502, від 01.07.2015 року №536, за прострочення якого нараховані пеню та 3% річних.

Крім того, відповідачем не було оплачено додаткові послуги за рахунками від 30.06.2015 року № 541 на суму 34 889,64 грн. за користування вагонами та охорону вантажу внаслідок затримки при перевезенні експортно-імпортних вантажів, а також № 542 на суму 18 121,64 грн., виставлений відповідачу як штраф в сумі 467,20грн. за неочищені вагони, очищення яких повинно здійснюватися відповідачем відповідно до пункту 2.2.7. Договору та невиконання плану вивантаження в сумі 17654,44грн., що підтверджується накопичувальними картками залізниці № 0406870 від 04.06.2015 року та №12060906 від 12.06.2015 року, актами загальної форми №6774 від 24.04.2015 року та №6795 від 26.04.2015 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги Порту до Вантажовласника про стягнення заборгованості, пені та 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати наданих послуг на підставі договору.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи у стягненні заборгованості за рахунками від 30.06.2015 року № 541 на суму 34889,64 грн. та від 30.06.2015 року № 542 на суму 18121,64грн. виходили з того, що зазначені суми не є заборгованістю за додаткові послуги, не обумовлені укладеним між сторонами договором, до вказаної заборгованості не застосовуються положення пункту 3.3 договору.

Приймаючи рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача пеню та три відсотки річних господарський суд врахував, що акти наданих позивачем відповідачу послуг підписано та оплачено відповідачем з порушенням передбачених договором строків оплати.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

В частині 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу статті 611 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що розрахунки за виконані Портом роботи за цим Договором Вантажовласник здійснює за рахунками Порту банківським переказом грошових коштів на поточний рахунок Порту протягом 15 календарних днів з дати підписання коносамента. Оплата вважається здійсненою, якщо грошові кошти надійшли на поточний рахунок Порту.

За приписами пункту 5.1 Договору за порушення Вантажовласником строків оплати, вказаних в даному Договорі, Порт має право стягнути з Вантажовласника пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, що діяла на період заборгованості.

Згідно з частиною 22 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту рахунків, виставлених до оплати відповідачем вбачається, що ці рахунки виставлено за надані позивачем послуги, що передбачені додатками № 1 та № 2 до Договору № 391П-2013/2360 від 25.07.2013 року.

Таким чином, ці рахунки згідно з пунктом 3.4 Договору підлягали оплаті протягом 15 днів з дати підписання коносаменту. Проте, зазначені рахунки було оплачено відповідачем з порушенням встановленого строку, що стало підставою для нарахування позивачем пені та 3 % річних.

З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 94 850,29 грн. та 3 % річних в розмірі 11 690,48 грн. є обгрунтованим і відповідає нормам матеріального права.

У той же час, переглядаючи висновки судів обох інстанцій про відмову у вимогах позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла на підставі рахунків від 30.06.2015 року № 541 на суму 34 889,64 грн. (за користування вагонами та охорону вантажу згідно з п. 2.2.16 Договору) та № 542 на суму 18 121,64 грн. (штраф за неочищені вагони згідно з пунктом 2.2.7 Договору та не виконання плану вивантаження), суд касаційної інстанції враховує наступне.

Із змісту рахунків №541 (т. 2, а. с. 20) та №542 (т .2, а. с. 83) від 30.06.2015 року вбачається, що вони виставлені відповідачу за додаткові послуги залізничної станції.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В доповненнях № № 1, 2 до Договору сторони погодили, що позивач виконує наступні роботи та послуги в межах укладеного Договору: вантажно-розвантажувальні роботи: катанка, заготівка, арматура, інший прокат; подавання-прибирання вагонів; зважування вантажу на автомобільних вагах Порту; зважування вагонів з вантажем; зважування порожнього залізничного вагону; відкрите зберігання металопродукції; закрите зберігання металопродукції; підвезення арматури з критого вантажного складу № 3.

Разом з цим, заявлені позивачем до виплати додаткові послуги залізничної станції - користування вагонами, охорона вантажу не є послугами, передбаченими укладеним між сторонами Договором. Не передбачена Договором і сплата відповідачем позивачу штрафу за неочищені вагони та не виконання плану перевезень.

В пункті 2.1.9 Договору вказано, що виходячи із своїх можливостей Порт за заявками Вантажовласника може виконувати додаткові роботи і надавати послуги, пов'язані із перевантаженням вказаного вантажу. Оплата додаткових робіт і послуг, використаних при цьому матеріалів проводиться згідно з пунктами 3.4, 3.5 Договору на підставі актів приймання-передачі виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3.3 Договору при наданні Портом додаткових послуг, не обумовлених цим Договором і додатками до нього, Вантажовласник оплачує їх вартість протягом 15 календарних днів з дати підписання сторонами актів виконаних робіт.

Таким чином, пунктом 2.1.9 Договору передбачено надання позивачем додаткових робіт і послуг за заявками вантажовласника, а пунктом 3.3 Договору встановлено строк їх оплати, який обраховується з дати підписання сторонами актів виконаних робіт.

Проте, в матеріалах справи відсутні як докази подання відповідачем позивачу заявки на надання додаткових послуг, так і підписані сторонами акти виконаних робіт.

Згідно із пунктом 2.2.16 Договору на вантажовласника, тобто на відповідача у справі покладено проведення усіх розрахунків, пов'язаних з перевезенням вантажу на залізниці та використання залізничних вагонів. Проте, Договором не передбачено механізму відшкодування позивачу витрат, які ним понесено в зв'язку із перевезенням залізницею належного відповідачу вантажу.

При цьому, із змісту наданих позивачем відомостей плати за користування вагонами та накопичувальних карток вбачається, що вантажовласником є саме позивач.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за рахунками №№ 541 та 542 від 30.06.2016 року, що виставлені за додаткові послуги залізничної станції, за недоведеністю.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді І.Кондратова

В.Селіваненко