ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року Справа № 43/440-6/231

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Нєсвєтової Н.М.,розглянувши касаційну скаргустаршого прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах Головного управління з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Генеральної прокуратури України на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р.у справі № 43/440-6/231 господарського суду міста Києваза позовомзаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та державного підприємства "Укрконверс"до1. товариства з обмеженою відповідальністю "Вікор-Найт", 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд", 3. публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Шевченківської районної в місті Києві державної адміністраціїпровизнання права власності на нерухоме майно та витребування в судовому засіданні взяли участь представники від:

прокуратури: Кривоклуб Т.В. (посв. №000762 від 13.08.2012 р.);

позивача 1: Стахмич В.Л. (дов. від 29.10.2013р.);

позивача 2: Івашін Є.В. (дов. від 09.01.2014р.);

відповідача 1: Парсенюк В.В. - директор;

відповідача 2: не з`явилися;

відповідача 3: Голиця В.В. (дов. від 09.04.2014р.);

третя особа: не з`явилися;

ВСТАНОВИВ:

Заступник Генерального прокурора України звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивача 1) та Державного підприємства "Укрконверс" (позивача 2) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікор-Найт" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд" про визнання за державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності на будівлі та споруди загальною площею 1 047,80 кв.м, розташовані в м. Києві, вул. Мельникова, 81 (літера Б), а саме: приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 3) третього поверху, приміщення з № 12 по № 31, № 34 (групи приміщень № 4), приміщення № 11, № 32, № 33 четвертого поверху, та витребування вказаних будівель та споруд на користь державного підприємства "Укрконверс " з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікор-Найт".

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.09.2013 року (головуючий суддя: Спичак О.М., судді: Бондарчук В.В., Любченко М.О.), позов задоволено. Визнано за Державою Україна (код 00019593) в особі Міністерства оборони України право власності на нежилі приміщення загальною площею 1 047,80 кв.м., що складає 41/100 частину від нежилих приміщень будинку площею 2 582,40 кв.м., в тому числі: приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 3) третього поверху, приміщення з № 12 по № 31, № 34 (групи приміщень № 4), № № 11, 32, 33 четвертого поверху, які розташовані у м. Києві по вул. Мельникова, 81 літера (Б). Витребувано з чужого незаконного володіння шляхом вилучення від Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" нежилих приміщень загальною площею 1 047,80 кв.м., що складає 41/100 частину від нежилих приміщень будинку площею 2 582,40 кв.м., в тому числі: приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 3) третього поверху, приміщення з № 12 по № 31, № 34 групи приміщень № 4), № № 11, 32, 33 четвертого поверху, які розташовані у м. Києві по вул. Мельникова № 81, відповідно до копії плану за поверхами на будівлю літер "Б", вул. Мельникова, буд. № 81, району Шевченківського, м. Київ, від 05.04.2005р. поверх III літ. "Б" та копії журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського чи виробничого будинку №81, літер "Б", вул. Мельникова, м. Київ від 05.04.2005р., а також копії плану будинку № 81 літер "Б", вул. Мельникова, р-н Шевченківський, м. Київ, від 28.11.2005р., поверх IV, та журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями № 81, літер "Б", вул. Мельникова, м. Київ, р-н Шевченківський, що міститься в матеріалах справи. Вилучено від Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" нерухоме майно (нежилі приміщення загальною площею 1 047,80 кв.м., що складає 41/100 частину від нежилих приміщень будинку площею 2 582,40 кв.м., в тому числі: приміщення з № 1 по № 26 (групи приміщень № 3) третього поверху, приміщення з № 12 по № 31, № 34 групи приміщень № 4), № № 11, 32, 33 четвертого поверху, які розташовані у м. Києві по вул. Мельникова № 81, відповідно до копії плану за поверхами на будівлю літер "Б", вул. Мельникова, буд. № 81, району Шевченківського, м. Київ, від 05.04.2005р. поверх III літ. "Б" та копії журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського чи виробничого будинку №81, літер "Б", вул. Мельникова, м. Київ від 05.04.2005р., а також копії плану будинку № 81 літер "Б", вул. Мельникова, р-н Шевченківський, м. Київ, від 28.11.2005р., поверх IV, та журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями № 81, літер "Б", вул. Мельникова, м. Київ, р-н Шевченківський, що міститься в матеріалах справи) передати Державному підприємству "Укрконверс". Крім того, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд" до Державного бюджету України 8 500 грн. 00 коп. державного мита та 78 грн. 67 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікор-Найт" до Державного бюджету України 8 500 грн. 00 коп. державного мита та 78 грн. 67 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до Державного бюджету України 8 500 грн. 00 коп. державного мита та 78 грн. 67 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року (головуючий суддя: Тарасенко К.В., судді: Гаврилюк О.М., Сулім В.В.), апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" задоволено. Рішення господарського суду міста Києва від 02.09.2013 року у справі № 43/440-6/231 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Старший прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах Головного управління з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Генеральної прокуратури України подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 р., а рішення господарського суду м.Києва від 02.09.2013 р. у справі №43/440-6/231 залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарським судом апеляційної інстанції належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" подало до суду заперечення на касаційну скаргу, в яких повністю заперечує викладені в ній доводи та просить залишити в силі постанову апеляційного господарського суду.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши прокурора та представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття рішення та постанови судів попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.04.2003р. наказом № 32 Голови Національного координаційного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів (далі - Центр адаптації) було створене державне підприємство "Укрконверс" (позивач-2).

Згідно зі Статутом, Державне підприємство "Укрконверс" засноване на державній власності і підпорядковане Національному координаційному центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать законодавству України та цьому Статуту (п. 4.2 Статут).

07.03.2005р. Указом Президента України № 443/2005 "Про ліквідацію Національного центру адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів" (далі - Указ № 443) Центр адаптації ліквідовано, його повноваження та зобов'язання покладені на Міністерство оборони України, а Кабінету Міністрів України доручено визначити перелік об'єктів державної власності, що передаються в управління Міністерства оборони України, та утворити у його складі відповідний урядовий орган державного управління.

15.04.2005 р. постановою Кабінету Міністрів України № 295 у складі Міністерства оборони України на базі ліквідованого Центру адаптації утворено державний департамент адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, та конверсії колишніх військових об'єктів (далі - Департамент адаптації), як урядовий орган державного управління.

23.08.2005р. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 365-р на виконання ст. 3 Указу № 443 до сфери управління Міністерства оборони України були передані цілісні майнові комплекси державних підприємств ліквідованого Центру адаптації, у тому числі Державного підприємства "Укрконверс".

10.10.2005р. Наказом Міністра оборони України № 609 підприємства ліквідованого Центру адаптації прийняті до сфери управління Міністерства оборони України.

29.11.2006р. наказом Міністра оборони України № 694 були внесені зміни до Статуту Державного підприємства "Укрконверс", відповідно до яких органом управління майна підприємства стало Міністерство оборони України.

22.01.2007р. зміни були зареєстровані державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до ст.ст. 3, 15 Закону України "Про Збройні Сили України", ст. 10 Закону України "Про оборону України" та ст.ст. 3, 4, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України, фінансування яких здійснюються за рахунок Державного бюджету України. Міністерство оборони України уповноважене державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснювати управління переданим йому військовим майном і майном підприємств, установ та організацій, що належать до сфер його управління.

Таким чином, ДП "Укрконверс" (позивач-2) є юридичною особою, підпорядковане та підконтрольне Міністерству оборони України (позивач-1), засноване на майні державної власності, яке закріплене за ним на праві повного господарського відання.

Головним управлінням комунальної власності м. Києва було видано свідоцтво від 27.12.2005р. про право власності за №1813-В на нежилі приміщення загальною площею 1 047,80 кв.м., які розташовані у м. Києві по вул. Мельникова, 81 (літера Б), які є державною власністю і належать державі Україна.

14.06.2005р. ухвалою господарського суду міста Києва за заявою керівника ДП "Укрконверс" була порушена справа № 43/464 про банкрутство даного підприємства у порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою від 20.12.2005р., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2006р., затверджена мирова угода від 16.12.2005р., укладена між ДП "Укрконверс" (боржником) і комітетом кредиторів, та припинено провадження у справі.

За умовами мирової угоди Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафта-Трейд" (відповідач-2) зобов'язалося погасити кредиторську заборгованість ДП "Укрконверс" на суму 2 989 787,46 грн. та перерахувати для поповнення його обігових коштів 2 248 446,54 грн., а ДП "Укрконверс" погодилося передати третій особі у власність належні підприємству основні фонди - нерухоме майно, у тому числі цілісні майнові комплекси, загальною площею 36 944,8 кв.м. у містах Києві, Львові, Київській та Львівській областях оціночною вартістю 5 238 234 грн.

10.10.2006р. постановою Верховного Суду України за касаційним поданням Генерального прокурора України постанова Вищого господарського суду України від 21.06.2006р. та ухвала господарського суду міста Києва від 20.12.2005р. скасовані і справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою скасування ухвали господарського суду міста Києва від 20.12.2005р. та постанови Вищого господарського суду України від 21.06.2006р. у справі № 43/464 та визнання мирової угоди від 16.12.2005р. недійсною стало те, що ст.ст. 18, 35, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та планом санації боржника - ДП "Укрконверс" не передбачено перехід права власності на майно боржника третій особі - ТОВ "Нафта-Трейд", що мало місце за даною мировою угодою, а також те, що господарський суд не перевірив, чи порушує мирова угода права кредиторів або інших осіб, не повідомив власника майна - Міністерство оборони України про дату розгляду мирової угоди та не заслухав його думку відносно умов укладення цієї угоди, чим позбавив Міністерство оборони України права на судовий захист своїх майнових прав.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.03.2012р. по справі № 43/464-23/583-б було задоволено заяви ДП "Укрконверс" та Міністерства оборони України, провадження у справі № 43/464-23/583-б за заявою Державного підприємства "Укрконверс" про банкрутство Державного підприємства "Укрконверс" (код ЄДРПОУ 32494385) припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.06.2012р. по справі № 43/464-23/583-б апеляційну скаргу залишено без задоволення, а ухвалу № 43/464-23/583-б від 21.03.2012р. - без змін.

20.06.2006р. ТОВ "Нафта-Трейд" звернулося до господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про власне банкрутство у порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.06.2006р. ухвалою господарського суду міста Києва за заявою ТОВ "Нафта-Трейд" порушена справа № 23/288-б.

Ухвалою від 28.09.2006р. Господарського суду міста Києва була затверджена мирова угода від 28.08.2006р., укладена між боржником (ТОВ "Нафта-Трейд") і його кредиторами - TOB "Фінансова група "Фінансові технології" та TOB "Вікор-Найт" (відповідач-1).

Відповідно до умов мирової угоди від 28.08.2006р. ТОВ "Нафта-Трейд" в обмін на кредиторські вимоги TOB "Вікор-Найт" у сумі 2 835 864,23 грн. передав йому у власність нежилі приміщення загальною площею 1 047,80 кв.м., розташовані у місті Києві по вул. Мельникова, 81 (літера Б), які до цього були отримані ТОВ "Нафта-Трейд" від державного підприємства "Укрконверс" за мировою угодою від 16.12.2005р., затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2005р. у справі № 43/464.

12.09.2006р. нежилі приміщення загальною площею 1 047,80 кв.м., розташовані у місті Києві по вул. Мельникова, 81 (літера Б), були передані ТОВ "Вікор-Найт" за актом прийому-передачі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2013р. було зупинено провадження у справі №23/288-б до вирішення господарським судом міста Києва справи №4/42 та справи №43/440-6/231 за позовами заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства "Укрконверс".

За таких обставин, розгляд справи № 23/288-б на даний час не завершено, оскільки провадження по даній справі зупинено, зокрема, до вирішення справи № 43/440-6/231.

Таким чином, зазначене нерухоме майно, власником якого є держава в особі Міністерства оборони України, вибуло з управління Міністерства оборони України та з володіння ДП "Укрконверс" внаслідок затвердження судом мирової угоди від 16.12.2005р. у справі № 43/464, яка була скасована постановою Верховного Суду України від 10.10.2006р., а також внаслідок подальшого відчуження цього майна ТОВ "Нафта-Трейд"ТОВ "Вікор-Найт" за мировою угодою від 28.08.2006р., затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2006р. у справі № 23/288-б.

Комунальним підприємством "Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" 07.04.2011 року було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення за Акціонерним банком "Київська Русь" правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" (відповідач-3), що підтверджується Витягом №29585914 від 07.04.2011р.

Реєстрацію здійснено на підставі Договору іпотеки, укладеного 18 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вікор-Найт" (відповідач-1) та Акціонерним банком "Київська Русь" (відповідач-3), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим номером 2302.

Статтею 170 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до статті 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Статтею 326 ЦК України визначено, що у державній власності є майно, в тому числі грошові кошти, які належать державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами.

Приписами статті 3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлено, що об'єктами управління державної власності є, зокрема, майно, що передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям. Статтею 4 Закону встановлено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади.

Згідно зі статтею 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частина 3 статті 136 ГК України передбачає, щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до статей 203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним, відповідати його внутрішній волі. Недодержання цих вимог у момент вчинення правочину стороною (сторонами) є підставою його недійсності. Такий правочин є нікчемним і визнання його недійсним судом не вимагається.

Факт вибуття спірного майна з володіння держави в особі Міністерства оборони України поза його волею підтверджується встановленим фактом недійсності первинного правочину щодо відчуження цього майна (мирова угода від 16.12.2005р. у справі № 43/464).

Згідно вимог частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач, набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребувано у нього.

Згідно з частиною 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивачем обрано не правильно, а визнання за Державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності без встановлення неправомірності набуття відповідачем права власності на спірне майно є неможливим.

Крім того, апеляційний господарський суд в постанові зазначає, що позовні вимоги щодо витребування з чужого незаконного володіння майна та вилучення майна є похідними від вимоги про визнання права власності, а тому, у зв'язку з відсутністю підстав для задоволення вимоги щодо визнання права власності, відсутні підстави для задоволення похідних позовних вимог.

Проте колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, оскільки вважає їх передчасними та такими, що здійснені внаслідок неповного з'ясування усіх фактичних обставин з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Згідно ч. 2 цієї ж статті право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1 ст.178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. При цьому, здійснюючи системний аналіз положень чинного в Україні законодавства, яким врегульовано питання захисту права власності, та практики його застосування вбачається, що позивачем у справі про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних правовідносин, який вважає себе власником певного майна, проте не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів з боку третіх осіб, претензіями на це майно третіх осіб, необхідністю одержати правовстановлювальні документи тощо. Водночас, законодавцем необмежено пред'явлення позову про визнання права власності з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, відтак, він може бути самостійним або додатковим (супутнім) позовом до іншого речового позову.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції стосовно неправильно обраного позивачем способу захисту порушеного права, є необгрунтованим, оскільки здійснений внаслідок помилкового тлумачення зазначених вище положень чинного в Україні законодавства.

Так, судом першої інстанції встановлено, що спірне майно вибуло із власності держави, з управління Міністерства оборони України та з володіння Державного підприємства "Укрконверс" внаслідок винесенням 20.12.2005р. господарським судом міста Києва ухвали про затвердження мирової угоди від 16.12.2005р., яка 10.10.2006р. була скасована Верховним Судом України.

За таких обставин, факт вибуття спірного майна з володіння держави в особі позивачів поза її волею є встановленим належними доказами та наявні правові підстави для його витребування.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з п.6 ст.111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (ч. 1 ст. 111-10 ГПК України).

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому рішення господарського суду м.Києва від 02.09.2013 року у справі №43/440-6/231 підлягає залишенню в силі, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року у справі № 43/440-6/231 - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу старшого прокурора відділу представництва інтересів громадян та держави в судах Головного управління з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Генеральної прокуратури України задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року у справі № 43/440-6/231 скасувати.

Рішення господарського суду м.Києва від 02.09.2013 року у справі №43/440-6/231 залишити в силі.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Нєсвєтова Н.М.