ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року Справа № 5005/4305/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуКомунального підприємства "Кривбасводоканал" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 рокуу справі№ 5005/4305/2011 Господарського судуДніпропетровської областіза скаргоюДержавного підприємства "Криворізька теплоцентраль"на діїВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області за позовомКомунального підприємства "Кривбасводоканал"доДержавного підприємства "Криворізька теплоцентраль"простягнення 467437,85 грн.за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)відповідачаУшакова Н.П., дов. від 13.01.2014р.ВДВСне з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" 458912,13 грн. основного боргу за отримані послуги водопостачання та водовідведення, 7067,33 грн. інфляційних втрат та 1458,39 грн. - три відсотки річних, посилаючись на порушення відповідачем умов договору "Про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення" № 279 від 03.02.2006 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2011 року стягнуто з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" суму основного боргу у розмірі 458912,13 грн., три відсотки річних у розмірі 1 458,39 грн., інфляційні витрати у розмірі 6266,54 грн., державне мито у розмірі 4580,89 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 231,69 грн., в решті позову відмовлено. На виконання зазначеного рішення суду видано наказ про примусове виконання від 03.06.2011 року.

30.09.2013 року Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" на підставі статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України подало до місцевого господарського суду скаргу на постанову про перевірку виконавчого провадження від 22.08.2013 року та постанову про арешт коштів від 12.09.2013 року в частині накладення арешту за виконавчим провадженням, відкритим на підставі виконавчого листа № 5005/4305/2011, як прийняту з порушенням Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", пункту 15 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 року (суддя Примак С.А.) відмовлено у задоволені скарги Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", оскільки на заборгованість відповідача, що виникла внаслідок несплати коштів за послуги з централізованого постачання питної води та відведення стічних вод, не поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 року (судді: Іванов О.Г. - головуючий, Березкіна О.В., Подобєд І.М.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 року скасовано, скаргу Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" на постанову про перевірку виконавчого провадження № 27351384 з примусового виконання рішення господарського суду по справі № 5005/4305/2011 та на постанову про арешт коштів від 12.09.2013 року задоволено; скасовано постанову в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 22.08.2013 року про перевірку виконавчого провадження № 27351384 з примусового виконання наказу № 5005/4305/2011, виданого 03.06.2011 року Господарським судом Дніпропетровської області; скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 12.09.2013 року про арешт коштів в частині накладення арешту за виконавчим провадженням № 27351384 з примусового виконання наказу № 5005/4305/2011, виданого 03.06.2011 року господарським судом Дніпропетровської області.

Суд апеляційної інстанції вказав, що придбана у позивача вода використовується відповідачем для виробництва, постачання та передачі теплової енергії, що є підставою для зупинення виконавчого провадження за змістом пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження";

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову у даній справі та прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" відмовити.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення і неправильне застосування апеляційною інстанцією норм матеріального права, а саме пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 частини 1 статті 1, частини 2 статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", що не поширюється на заборгованість, яка виникла у спірних правовідносинах.

Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" та орган Державної виконавчої служби відзиви на касаційну скаргу не надали, не скористались правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області на підставі пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" 25.07.2013 року винесено постанову про зупинення виконавчого провадження № 27351384 з примусового виконання наказу № 5005/4305/2011, виданого 03.06.2011 року Господарським судом Дніпропетровської області, з підстав внесення боржника до Реєстру паливно-енергетичного комплексу на підставі пункту 15 частини 1 статті 37, статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 22.08.2013 року за результатами перевірки виконавчого провадження скасовано постанову про зупинення виконавчого провадження № 10780984, винесену 25.07.2013 року.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області від 12.09.2013 року накладено арешт на рахунки ДП "Криворізька теплоцентраль" .

Постанова від 22.08.2013 року мотивована рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2012 від 13.12.2012 року, за яким обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", здійснюється щодо стягнення не будь-якої заборгованості, а лише заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заборгованість відповідача виникла внаслідок порушення умов договору "Про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення" № 279 від 03.02.2006 року, оскільки відповідач не здійснив оплату коштів за отримані послуги водопостачання та водовідведення.

Згідно з пунктом 15 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у відповідній редакції) внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", зумовлює обов'язкове зупинення виконавчого провадження.

Разом з тим Рішенням Конституційного суду України від 13.12.2012 року у справі № 1-26/2012 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІД Конс" щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (справа про стягнення заборгованості з підприємств паливно-енергетичного комплексу) встановлено, що:

- обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу";

- внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

За змістом вказаного Конституційного Рішення, положення Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" не регулюють правовідносини стосовно погашення заборгованості, не визначеної у пункті 1.4 статті 1 Закону, зокрема такої, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії. Згідно з абзацом шостим пункту 3.7 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо нього зі стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року.

Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" № 2711-IV визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Його метою, згідно з преамбулою, є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості; надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Зі змісту вказаного Закону вбачається, що його прийнято з метою сприяння поліпшенню фінансового стану підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості через здійснення заходів, спрямованих на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених Законом N 2711; його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, і види якої визначені у Законі N 2711 (преамбула, пункти 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 статті 1, частина друга статті 2).

Частиною 2 статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" визначено, що його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Згідно з пунктом 1.3. статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", до учасників розрахунків віднесено: підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 3 вказаного Закону, для участі у процедурі погашення заборгованості шляхом застосування механізмів, визначених цим Законом, орган управління підприємства паливно-енергетичного комплексу приймає відповідне рішення. Підприємство паливно-енергетичного комплексу, яке прийняло рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, підлягає реєстрації шляхом внесення цього підприємства до Реєстру. Порядок ведення та користування даними Реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1.4 статті 1 цього Закону заборгованість - підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату сума коштів, яка:

1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;

2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;

3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики в паливно-енергетичному комплексі;

4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана суб'єктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;

5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів;

6) є заборгованістю казенних підприємств, у тому числі тих, які були казенними станом на 1 січня 2011 року, за зобов'язаннями з оплати електричної енергії у розмірі станом на 1 липня 2011 року, що є непогашеними на дату набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань врегулювання заборгованості за електричну енергію".

Наведений у Законі перелік підстав, за яких виконавче провадження не зупиняється, не є вичерпним, оскільки підприємства паливно-енергетичного комплексу, внесені до Реєстру, залишаються суб'єктами господарських, трудових та інших правовідносин, не пов'язаних з розрахунками за енергоносії.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; джерело теплової енергії - виробничий об'єкт, призначений для виробництва теплової енергії; теплоносій - рідка або газоподібна речовина, що циркулює у трубах або каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках.

Вказуючи, що спірна заборгованість є заборгованістю за енергоносії в розумінні пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", суд апеляційної інстанції не довів, що питна вода, яка постачається позивачем відповідачу за договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення, використовується у виробництві (видобутку) відповідачем теплової енергії, а також не довів, що умовами зазначеного договору передбачено розрахунки сторін за транспортування (постачання) виробленої відповідачем теплової енергії до безпосереднього споживача (відповідно до визначень, наведених у статті 1 Закону України "Про теплопостачання").

Також судом апеляційної інстанції залишено поза увагою, що за визначенням, що міститься у пункті 1.5 частини 1 статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" до енергоносіїв віднесено не будь-які природні ресурси, а природні енергетичні ресурси, відтак апеляційний суд невиправдано розширив поняття енергоносіїв за змістом наведеного Закону, віднісши до них будь-який природний ресурс, незалежно від його фактичного використання як енергетичного ресурсу.

Натомість, місцевий господарський суд вірно встановив, що заборгованість відповідача виникла внаслідок несплати коштів за послуги з централізованого постачання питної води та відведення стічних вод, що не підпадає під кваліфікацію енергоносіїв, а передбачає згідно з Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" господарську діяльність із забезпечення споживачів питною водою та відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що заборгованість за послуги з централізованого постачання питної води та відведення стічних вод у межах даних правовідносин сторін не відноситься до заборгованості, яка виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, отже, виконавче провадження щодо вказаної заборгованості не підпадає під дію Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", підстави для зупинення виконавчого провадження на підставі пункту 15 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" відсутні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Місцевий господарський суд, розглядаючи справу, вірно застосував чинне законодавство, встановив дійсні правовідносини сторін та обставини справи, виходячи з розподілу між сторонами обов'язку доказування обставин справи.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи невірно застосував наведені вище положення законодавства, помилково скасувавши законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції.

За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити, скасувавши постанову апеляційної інстанції, а законну та обґрунтовану ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі; судовий збір за розгляд касаційної скарги покласти на Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль", за апеляційною скаргою якого було скасовано ухвалу місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 6 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Кривбасводоканал" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.12.2013 року у справі № 5005/4305/2011 Господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 року залишити в силі.

Стягнути з Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль"(50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал"(50027, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6а, код ЄДРПОУ 03341316, р/р 26003053502352 в ПАТ КБ КФ ПриватБанк м. Кривий Ріг, МФО 305750) 573,50 грн. (п'ятсот сімдесят три грн. 50 коп.) судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач