ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року Справа № 910/18569/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяХодаківська І.П.,суддіФролова Г.М., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 рокуу справі№ 910/18569/15господарського судуміста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування"доТовариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус"провідшкодування шкоди в порядку регресу 8 179, 15 грн.В засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився,- відповідача:не з'явивсяВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі за текстом - ПАТ "СК "Арсенал Страхування") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (далі за текстом - ТДВ "СТДВ "Глобус") про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 8 179, 15 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року у справі № 910/18569/15 позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з ТДВ "СТДВ "Глобус" на користь ПАТ "СК "Арсенал Страхування" основний борг в сумі 7 501, 15 грн. В іншій частині позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ТДВ "СТДВ "Глобус" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року апеляційну скаргу ТДВ "СТДВ "Глобус" задоволено, рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року у справі № 910/18569/15 в частині задоволених позовних вимог скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову ПАТ "СК "Арсенал Страхування" до ТДВ "СТДВ "Глобус" про відшкодування 8 179, 15 грн. шкоди в порядку регресу відмовлено повністю. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року у справі № 910/18569/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "СК "Арсенал Страхування" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року у справі № 910/18569/15, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року залишити без змін, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. ст. 38, 124, 247, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Ухвалою від 25.01.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Ходаківської І.П., суддів - Фролова А.М., Яценко О.В. (доповідач) касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 04.02.2016 року.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що докази вини водія ОСОБА_1 у вчиненні ДТП - відсутні, оскільки відсутня постанова суду про визнання цієї особи винною у вчиненні цього ДТП, адже постановою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 07.05.2014 року провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку із закінченням, передбачених ст. 38 Кодексу України про Адміністративні правопорушення, строків, накладення адміністративного стягнення.

Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що за відсутності акту суду про встановлення вини особи у скоєнні ДТП немає й підстав для стягнення з неї (чи відповідальної за неї особи) заподіяної шкоди.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такий висновок суду апеляційної інстанції помилковим з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.07.2013 ПАТ "СК "Арсенал Страхування" та ОСОБА_2 уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 157/13-Тз/В, згідно з яким позивач прийняв на себе обов'язок відшкодувати збитки, що може зазнати страхувальник у результаті пошкодження, знищення або втрати транспортного засобу-автомобіля "Мітсубісі" реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі - застрахований автомобіль).

Предметом договору є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, розпорядженням та користуванням вказаним транспортним засобом на випадок настання подій, перелік яких наведено у Договорі, а саме до страхових випадків відноситься: дорожньо-транспортні пригоди; незаконне заволодіння; протиправні дії третіх осіб; інші випадкові події (пожежа, вибух або самозаймання транспортного засобу, стихійне лихо чи природні явища і т.п.).

Договір страхування, згідно ст. 16 Закону України "Про страхування", - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 26.10.2013 року на вул. Косіора в н.п. Зарічне, Тульчинського району, Вінницької області мала місце дорожньо-транспортна пригода, у якій громадянин ОСОБА_1., керуючи транспортним засобом-автомобілем "Фольксваген" реєстраційний номер НОМЕР_2 порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого вчинив зіткнення з застрахованим позивачем автомобілем "Мітсубісі" реєстраційний номер НОМЕР_1, що призвело до механічних пошкоджень останнього.

Судами досліджено, що згідно довідки ВДАІ України № 9290712 про дорожньо-транспортну пригоду, транспортний засіб - автомобіль "Фольксваген" реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення майнової шкоди автомобілю "Мітсубісі" реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням громадянина ОСОБА_1.

07.05.2014 року постановою Сокирянського районного суду м. Києва у справі № 722/767/14-п провадження відносно ОСОБА_1 закрито у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладення адміністративного стягнення.

За приписами ст. 354 Господарського кодексу України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто, за укладеним договором одна сторона за договором зобов'язалася за винагороду (страховий внесок), котра сплачується іншою стороною, відшкодувати їй збитки, завдані застрахованому транспортному засобові в результаті настання визначеного договором страхового випадку.

Судами досліджено, що після вказаної ДТП страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодуванні та надав всі необхідні документи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій згідно страхового акту № 157/13-Тз/В-1 від 04.12.2013 року, рахунку-фактури № ФОППо-0065 від 01.11.2013 року, ремонтної калькуляції і у відповідності розрахунку суми страхового відшкодування позивачем на виконання умов Договору страхування виплачено на рахунок, визначений страхувальником, страхове відшкодування у розмірі 8 011, 15 грн. що підтверджується платіжним дорученням № 2969 від 05.12.2013 року.

Так, звертаючись з даним позовом до суду, позивача зазначає, що право вимоги, в межах вказаної суми, перейшло до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що вина ОСОБА_1. не встановлена у судовому порядку, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Проте з таким висновком погодитись не можна.

Місцевим господарським судом правомірно взято до уваги довідку ВДАІ України № 9290712 про дорожньо-транспортну пригоду, з якої вбачається, що транспортний засіб - автомобіль "Фольксваген" реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення майнової шкоди автомобілю "Мітсубісі" реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходився під керуванням громадянина ОСОБА_1., а тому місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля "Фольксваген" реєстраційний номер НОМЕР_2 та завдання майнової шкоди автомобілю "Мітсубісі" реєстраційний номер НОМЕР_1, ним і відшкодовується, так як відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Застосування п. 7 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення можливе виключно у випадку наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення. Натомість у разі відсутності вини особи в скоєнні ДТП провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Судами встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров"ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля автомобілем "Фольксваген" реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована в ТДВ "СТДВ "Глобус" полісом АВ № 9935250, що підтверджується довідкою МТСБУ та копією даного поліса. Вказаним полісом передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 50 000, 00 грн., франшиза - 510, 00 грн.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано шкоду у результаті її порушеного права має право на її відшкодування.

Положеннями п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За приписами ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Нормою ст. 29 Закону України "Про страхування" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За приписами ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Місцевим господарським судом вірно зазначено, що відповідно до абзацу 3 п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України та ч. 17 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків, а згідно з абзацом 2 ч. 1 ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що документами, які підтверджують дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом вказаного вище автомобіля є страховий акт № 157/13-Тз/В-1 від 04.12.2013 року, рахунку-фактури № ФОППо-0065 від 01.11.2013 року, ремонтна калькуляція і платіжне доручення № 2969 від 05.12.2013 року, якими підтверджується факт перерахування коштів на рахунок страхувальника.

Господарським судом міста Києва встановлено, що наведені у вказаному розрахунку роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку із тими пошкодженнями, які зазначені у первинній довідці ВДАІ, у зв'язку з чим реальний розмір витрат позивача, пов'язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля "Мітсубісі" реєстраційний номер НОМЕР_1, склав (без урахуванням зносу та відповідно до експертного висновку) 8 011, 15 грн.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів": "Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;".

Згідно п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України "Про страхування").

Отже, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про те, що умови полісу № АС №5973782 та положення ст. ст. 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 9, 27 Закону України "Про страхування", ст. 993 Цивільного кодексу України, відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000 грн.), франшизи в сумі 510, 00 грн., виходячи із розміру реально завданих збитків в межах суми, що перейшла до позивача, тобто у сумі 7 501, 15 грн.

За приписами ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем, на підтвердження своїх вимог, надано страховий акт, ремонтну калькуляцію та інші документи, однак відповідачем не вчинено дій, спрямованих на перевірку вказаних обставин.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком місцевого господарського суду про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача недоплачену суму страхового відшкодування в сумі 7 501, 15 грн.(з урахуванням франшизи), а отже позов підлягає задоволенню повністю у зв'язку з таким:

Отже, враховуючи наведені положення Законодавства колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, який в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи та врахував доводи сторін, натомість апеляційний господарський суд не врахував вказаних обставин.

Згідно з ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування або зміни рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 1119 касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року у справі № 910/18569/15 залишенню без змін.

Судові витрати за розгляд касаційної скарги, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, належить покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року у справі № 910/18569/15 задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2015 року у справі № 910/18569/15 скасувати.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 17.09.2015 року у справі № 910/18569/15 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" 2 192 (дві тисячі сто дев'яносто дві) грн. 40 коп. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги. Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська СуддіГ.М. Фролова О.В. Яценко