ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Справа № 908/3313/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Полянського А.Г.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Заступника прокурора Харківської області та Запорізької міської радина постановуДонецького апеляційного господарського суду від 18.04.2016у справі№ 908/3313/14 Господарського судуЗапорізької областіза позовомЗапорізької місцевої прокуратури №2 в інтересах держави в особі Запорізької міської радидоПриватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат"простягнення збитків за участю представників: прокуратуриБезкоровайний Б.О. - посвід. № 036984позивачане з'явився відповідачаЛучко О.М.- предст. дов. від 21.05.2016

ВСТАНОВИВ:

10.09.2014 Прокурор міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Запорізький абразивний комбінат" на користь Запорізької міської ради 5931344,11 грн збитків, що є недоотриманими бюджетом доходами від орендної плати за період фактичного використання відповідачем земельних ділянок без правовстановлюючих документів. Позов обґрунтовано приписами статей 152, 156, 157 Земельного кодексу України, статті 22 Цивільного кодексу України, статей 16, 33, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктами 1, 2, 3, 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

Запорізька міська рада підтримала позов органу прокуратури.

Відповідач відхилив позов, вказавши, що стаття 156 Земельного кодексу України не передбачає такої підстави настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам як не оформлення правовстановлюючого документу в строк, встановлений органом місцевого самоврядування; сума збитків, яку заявляє до стягнення Запорізька міська рада, ґрунтується на припущеннях, в діях відповідача, як законного землекористувача, відсутні ознаки неправомірної поведінки, а Запорізька міська рада не вчинила дій, спрямованих на укладення договору оренди земельних ділянок; відповідач є законним користувачем земельних ділянок в зв'язку з переходом права користування земельними ділянками на підставі набуття права власності на об'єкти, розташовані на них.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 11.02.2016 (суддя Кагітіна Л.П.) здійснено процесуальне правонаступництво, змінено прокуратуру міста Запоріжжя на її правонаступника Запорізьку місцеву прокуратуру № 2; у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2016 (судді: Мартюхіна Н.О., - головуючий, Агапов О.Л., Малашкевич С.А.) рішення господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, Заступник прокурора Харківської області та Запорізька міська рада подали до Вищого господарського суду України касаційні скарги, в якій просили суд скасувати рішення і постанову та прийняти нове рішення, яким позов прокурора задовольнити у повному обсязі. Касаційні скарги вмотивовано неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням істотних обставин справи, а саме, в порушення приписів статей 4-7, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України суди залишили поза увагою бездіяльність відповідача щодо оформлення договорів оренди земельних ділянок, не з'ясували її причини, дійшли висновку про відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення та недоведеність суми заявлених до стягнення збитків всупереч приписам статей 152, 156, 157 Земельного кодексу України, статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, не врахували, що невжиття відповідачем належних заходів, спрямованих на своєчасне оформлення правовстановлюючих документів, позбавили власника землі можливості отримати дохід у вигляді орендної плати; рішення міськради про затвердження актів з визначення розміру збитків не визнано недійсним та не скасоване; суди не врахували практику Верховного Суду України та Вищого господарського суду України у подібних правовідносинах. Запорізька міська рада також вказала у касаційній скарзі, що розмір заявлених до стягнення збитків визначено, виходячи із розміру орендної плати, яка мала сплачуватись відповідачем за земельні ділянки, які знаходяться в користуванні; суди в порушення вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України та статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дійшли невірного висновку, що відповідач є постійним землекористувачем спірних земельних ділянок, помилково не застосували вимоги статей 123,124 Земельного кодексу України та статті 15 Закону України "Про оренду землі" та неправильно застосували статтю 181 Господарського кодексу України; суди в порушення статті 35 Господарського процесуального кодексу України не взяли до уваги обставини, встановлені рішенням у справі № 335/7793/14-а,.

Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги; Запорізька міська рада не скористалась процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції свого представника.

Відповідач усно та у запереченні відхилив доводи касаційних скарг, вказавши на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення прокурора та представника відповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 21.10.2011 рішенням сесії Запорізької міської ради від № 4 "Про передачу в оренду ПАТ "Запоріжабразив" земельних ділянок по вул. Димитрова, 44 для розташування промислового майданчику та пам'ятника загиблим робітникам абразивного комбінату" (надалі - рішення № 4) затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Димитрова, 44 Публічному акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат". Пунктом 2 рішення № 4 встановлено та затверджено межі і розмір земельних ділянок загальною площею 49,9468 га по вул. Димитрова, 44 згідно з планом, що додається в тому числі: - земельної ділянки площею 49,9316 га для розташування промислового майданчика; - земельної ділянки площею 0,0152 га для розташування пам'ятника загиблим робітникам абразивного комбінату; згідно з пунктом 3 рішення № 4 вирішено передати в оренду Публічному акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат" строком до 20.09.2014 земельні ділянки загальною площею 49,9468 га (землі промисловості) по вул. Димитрова, 44 за рахунок земель Запорізької міської ради, в тому числі земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:07:036:0104) площею 49,9316 га для розташування промислового майданчика; земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:07:036:0106) площею 0,0152 га для розташування пам'ятника загиблим робітникам абразивного комбінату. Пунктом 5.1 рішення № 4 зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Запорізький абразивний комбінат " у двомісячний термін після прийняття даного рішення укласти з Запорізькою міською радою договори оренди землі, подати їх на державну реєстрацію та одержати в установленому порядку.

Договори оренди земельних ділянок сторони не уклали, разом з тим, відповідач не заперечує фактичне користування вказаними вище земельними ділянками.

Комісія по визначенню та відшкодуванню збитків у сфері земельних відносин, створена на підставі рішення Запорізької міської ради № 43 від 27.03.2013 "Про створення комісії по визначенню та відшкодуванню збитків у сфері земельних відносин", склали акти № 5 та № 6 про визначення розміру збитків, завданих місцевому бюджету ПАТ "Запорізький абразивний комбінат" внаслідок користування земельною ділянкою площею 499316 кв.м. та площею 152 кв.м. розташованих в м. Запоріжжя по вул. Димитровій, 44, без оформлення правовстановлюючих документів.

23.05.2014 Виконавчий комітет Запорізької міської ради прийняв рішення №184 "Про затвердження актів про визначення розміру збитків, заподіяних в наслідок користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів". Згідно з актом про визначення розміру збитків № 5 розрахунковий розмір збитків за використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 22.12.2011 по 14.11.2013, складає: з 22.12.2011 по 31.12.2011 - 83702,78 грн.; з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 3026672,64 грн.; з 01.01.2013 по 14.11.2013 - 2820617,84 грн.; згідно з актом про визначення розміру збитків № 6 розрахунковий розмір збитків за використання земельної ділянки без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 22.12.2011 по 14.11.2013, складає: з 22.12.2011 по 31.12.2011 - 4,48 грн.; з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 156,31 грн.; з 01.01.2013 по 14.11.2013 - 190,06 грн.

Згідно з пунктом 2 рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради №184 від 23.05.2014 "Про затвердження актів про визначення розміру збитків, заподіяних в наслідок користування земельними ділянками без правовстановлюючих документів", Публічне акціонерне товариство "Запоріжабразив" зобов'язано сплатити збитки, визначені в акті, не пізніше одного місяця після затвердження акта.

Разом з тим, місцевий господарський суд встановив, що відповідно до наказу "Про перетворення Запорізького абразивного комбінату у відкрите акціонере товариство" від 25.10.1995 за № 1379, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області передало Відкритому акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат" ряд об'єктів нерухомості у власність за адресою: м. Запоріжжя, вул. Димитрова, 44. Згідно з наказом "Про перетворення Запорізького абразивного комбінату у відкрите акціонерне товариство" від 25.10.1995 № 1379 регіональне відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області 13.02.2001 передало Відкритому акціонерному товариству "Запорізький абразивний комбінат" об'єкти нерухомості, зазначені в переліку; вказаний перелік містить відмітку про реєстрацію в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідача протиправної поведінки та вини, як складової цивільного правопорушення, недоведеність причинно-наслідкового зв'язку між використанням відповідачем земельної ділянки та збитками у вигляді не отриманого доходу, розмір яких є наслідком умовного припущення про можливість отримання територіальною громадою прибутку від одержання плати за землю у формі орендної плати, з огляду на що відсутні підстави для стягнення збитків відповідно до приписів статей 22, 1166, 1193 Цивільного кодексу України. Також суд дійшов висновку, що відповідач є законним користувачем земельних ділянок відповідно до приписів статті 30 Земельного кодексу України (у редакції, яка діяла на момент передачі відповідачу нерухомого майна); позивач, як контролюючий орган у сфері земельних відносин не довів вчинення відповідних дій у розумінні статті 181 Господарського кодексу України, спрямованих на укладення договору або на зобов'язання відповідача його укласти.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився із висновками місцевого господарського суду, а також вказав, що факт протиправної поведінки відповідача не доведено оскільки ні статтею 156 Земельного кодексу України ні Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284, не передбачено такої підстави настання цивільно-правової відповідальності, як не укладення та не оформлення правовстановлюючого документа - договору оренди; прокурор та позивач не довели обставин, що позивач мав би реальну можливість належним чином фактично використовувати спірні земельні ділянки, враховуючи, що відповідач є законним користувачем земельних ділянок, на яких знаходиться його нерухоме майно; позивач не надав належних доказів оцінювання земельних ділянок в спірний період за 2011-2013 роки для правомірного визначення розміру орендної плати; відповідача не було залучено у відповідності до вимог чинного законодавства до складу комісії з визначення розміру відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Судова колегія зазначає, що у відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого було порушено. З урахуванням положень частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З огляду на загальні положення наведених вище норм для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. При цьому для стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) також необхідним є встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за приписами частини 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Виходячи зі змісту позовної заяви та письмових пояснень Запорізької міської ради, позов у даній справі подано про стягнення збитків (упущеної вигоди) з підстав вчинення відповідачем неправомірних дій, які полягають у використанні земельної ділянки без необхідних правовстановлюючих документів, при цьому суди встановили, що на спірних земельних ділянках знаходиться нерухоме майно відповідача, що унеможливлює передачу цих земельних ділянок у користування іншій особі; на час розгляду справи відповідні договори не укладено, рішення ради щодо надання земельної ділянки в оренду не реалізовано.

Вказуючи про відсутність ознак неправомірності у діях відповідача, суди не врахували, що відповідач не довів об'єктивних обставин або перешкод для укладення передбаченого як нормами земельного законодавства так і рішенням органу місцевого самоврядування договору оренди землі або дій, спрямованих на укладення такого договору, оскільки саме на землекористувача покладається обов'язок вчинення певних дій, встановлених на оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки. Невиконання вказаного обов'язку є підставою для стягнення з землекористувача збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати за землю), завданих внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів (відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі № 904/5857/14 постанова від 17.02.2016).

Суди не дослідили склад доходів, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин при належному оформленні права орендного користування, передчасно відхиливши наданий на підтвердження розміру заподіяних збитків розрахунок, не перевіривши обґрунтованість здійсненого розрахунку та не мотивувавши, в чому заявлена до стягнення сума неодержаного доходу, затверджена актами про визначення розміру збитків, не відповідає тому доходу, який міг би одержати власник землі, землекористувач із земельної ділянки при оформленні права користування і який він не одержав через неправомірні дії відповідача, не врахували правову природу орендної плати за користування землею, не дослідили та не навели обставин щодо невідповідності розміру заявлених до стягнення збитків даним наявних у матеріалах справи витягів з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок та мінімально встановленого законодавчо розміру орендної плати.

Також судова колегія вважає передчасними та необґрунтованими висновки господарських судів попередніх інстанцій щодо змісту та обсягу права відповідача щодо спірних земельних ділянок. Так, аналіз законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, засвідчує, що статтею 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено пріоритетне право власника приватизованого об'єкту на довгострокову оренду (на строк не менше десяти років) займаних ними земельних ділянок з наступним викупом цих ділянок відповідно до законодавства України, якщо на це немає прямої заборони Кабінету Міністрів України або відповідної місцевої ради, а також передбачений обов'язок місцевої ради у місячний строк з моменту реєстрації приватизованого об'єкта переоформити договір оренди на користування землею; вказане право стосується лише фактично займаних земельних ділянок під об'єктами приватизованого нерухомого майна (будівель, споруд) та може бути реалізована лише у порядку, на підставах та за умов, передбачених земельним законодавством України.

Відповідно до статті 30 Земельного кодексу України (чинного на час переходу права власності на об'єкти нерухомості) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статті 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Відповідно до статті 23 Земельного кодексу України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Із матеріалів справи не вбачається, що відповідачу в процесі процедури приватизації виділялись спірні земельні ділянки, також не вбачається, що спірні земельні ділянки були виділені як окремий об'єкт з оформленням права користування спірною земельною ділянкою, а існування права та об'єкту є неодмінною передумовою для можливості їх переходу, що підтверджується відсутністю відповідного державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору її оренди чи державного акта про право власності на неї, суди не з'ясували, чи враховувала інвентаризація та експертна оцінка приватизованого об'єкту земельний компонент.

Відповідно до статті 30 Земельного кодексу України при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншими підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди, законність права на решту земельних ділянок, за користування якими стягуються збитки, суди не обґрунтували та не довели (відповідна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду України від 28.03.2006 у справі №7/192-3/167).

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази, зокрема, щодо розрахунку розміру завданих збитків не обґрунтували їх невідповідності вихідним даним, обраним позивачем для обчислення розміру упущеної вигоди, відтак, їх висновки щодо недоведеності позовних вимог є передчасними.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи для нового розгляду позовних вимог до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Враховуючи, що ухвалою Вищого господарського суду України від 19.07.2016 Запорізькій міській раді надавалась відстрочка сплати судового збору до закінчення розгляду касаційної скарги на підставі частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", та з урахуванням відсутності доказів сплати, з позивача підлягає до стягнення сума судового збору за розгляд касаційної скарги в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Заступника прокурора Харківської області та Запорізької міської ради задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.04.2016 у справі № 908/3313/14 Господарського суду Запорізької області та рішення Господарського суду Запорізької області від 11.02.2016 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Стягнути з Запорізької міської ради ( 69014, м. Запоріжжя, пров. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915) в доход Державного бюджету України (отримувач коштів: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код класифікації доходів бюджету: 22030004, код ЄДРПОУ 38004897, рахунок отримувача: № 31211254700007, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м.Києві, код банку 820019) суму судового збору у розмірі 87696,00 грн за розгляд касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати наказ.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

А. Полянський