ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 року м. Київ К-42156/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Олексієнко М.М., Юрченко В.В.,

секретар судового засідання - Василенко І.О.,

розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства фінансів України на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2010р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010р. та касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації у Луганській області на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, апеляційного суду Луганської області про стягнення заборгованості із заробітної плати,

в с т а н о в и л а:

У травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність відповідачів щодо не усунення порушення у нарахуванні заробітної плати та не приведення її розміру у відповідності із діючим законодавством, стягнути з Державної судової адміністрації України з єдиного рахунку Державного бюджету України № 35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, заборгованість із заробітної плати за період з 01.06.2005р. по 31.12.2009р. на користь позивача у сумі 111153,27 грн, зобов'язати апеляційний суд Луганської області провести з 01.01.2010р. перерахунок розміру заробітної плати у відповідність зі статтею 44 Закону України «Про статус суддів» та виплачувати її у визначеному законом розмірі, зобов'язати Міністерство фінансів України профінансувати вказані витрати на виплату позивачу заборгованості із заробітної плати з 01.06.2005р. по 31.12.2009р. та на виплату самої заробітної плати з 01.01.2010р. у встановленому статтею 44 Закону України «Про статус суддів» розмірі.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20.08.2010р. позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати ОСОБА_1 з 19.08.2009р. з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, а з 22.05.2008р. надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Визнано неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати позивача з 19.08.2009р. з розрахунку посадового окладу в розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат станом на момент проведення виплат, а з 22.05.2008р. надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас.

Зобов'язано апеляційний суд Луганської області провести перерахунок ОСОБА_1 з 22.05.2008р. надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19.08.2009р. перерахунок заробітної плати, визначивши її розмір з урахуванням посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат.

Зобов'язано після перерахунку здійснити виплату недосплачених сум з утриманням обов'язкових податків та зборів з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу.

Зобов'язано Міністерство фінансів України профінансувати вказані виплати та Державну судову адміністрацію України виділити апеляційному суду Луганської області з єдиного рахунку Державного бюджету України №35213015004024, відкритого у Державному казначействі України МФО 820172, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недосплаченої ОСОБА_1 з 22.05.2008р. надбавки за вислугу років у розмірі 15 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, а з 19.08.2009р. заробітної плати, обчисленої з урахуванням посадового окладу, виходячи з 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених законом на момент проведених виплат з 19.08.2009р. з урахуванням раніше проведених виплат. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1,70 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010р. було скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Міністерства фінансів України, Державної судової адміністрації України, апеляційного суду Луганської області щодо неприйняття заходів з повного фінансування заробітної плати судді апеляційного суду Луганської області ОСОБА_1 з 19.08.2009р. по 20.08.2010р. з розрахунку 9,5 мінімальних заробітних плат, розмір яких був встановлений законами України про Державний бюджет на 2009 - 2010 роки, а також Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» на момент виплати у заявленому періоді, з урахуванням недосплаченої за період з 22.05.2008р. по 20.08.2010р. щомісячної надбавки за вислугу років.

Зобов'язано Міністерство фінансів України виділити з Державного бюджету України грошові кошти на додаткове фінансування Державної судової адміністрації України на бюджетну програму «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати судді апеляційного суду Луганської області ОСОБА_1 недосплаченої за період з 19.08.2009р. по 20.08.2010р. заробітної плати та недосплаченої за період з 22.05.2008р. по 20.08.2010р. щомісячної надбавки за вислугу років.

Зобов'язано Державну судову адміністрацію України виділити апеляційному суду Луганської області додаткове фінансування з бюджетної програми «Виконання рішень судів на користь суддів» для здійснення виплати позивачу недосплаченої за період з 19.08.2009р. по 20.08.2010р. заробітної плати та недосплаченої за період з 22.05.2008р. по 20.08.2010р. щомісячної надбавки за вислугу років.

Зобов'язано апеляційний суд Луганської області здійснити нарахування ОСОБА_1 недосплаченої за період з 19.08.2009р. по 20.08.2010р. заробітної плати та недосплаченої за період з 22.05.2008р. по 20.08.2010р. щомісячної надбавки за вислугу років.

Зобов'язано апеляційний суд Луганської області за рахунок додатково отриманого від Державної судової адміністрації України фінансування здійснити виплату позивачу недосплаченої за період з 19.08.2009р. по 20.08.2010р. заробітної плати та недосплаченої за період з 22.05.2008р. по 20.08.2010р. щомісячної надбавки за вислугу років з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодились Міністерство фінансів України та Територіальне управління Державної судової адміністрації у Луганській області, подали касаційні скарги, в яких посилаються на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просять скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що з 2002 року по червень 2008 року позивач працював суддею Свердловського міського суду Луганської області, а з липня 2008 року працює суддею апеляційного суду Луганської області та має третій кваліфікаційний клас судді. Згідно листа апеляційного суду Луганської області №440 від 08.11.2010р. кількість розмірів заробітної плати, покладених для визначення посадового окладу позивача, становила 9,5 розмірів мінімальної заробітної плати.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007р., яка була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007р., визнано протиправним та скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03.09.2005р. №865. За висновками суду при нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати відповідачами було порушено право останнього на отримання заробітної плати у розмірі, встановленому чинним законодавством, допущено бездіяльність щодо виконання вимог постанови Кабінету міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005р. №865, у зв'язку із чим така бездіяльність відповідачів підлягає визнанню неправомірною.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про статус суддів» №2862-ХІІ (в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя та складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років, інших надбавок.

На рівні Закону посадові оклади професійних суддів не встановлювались, а тому на реалізацію цього Закону, постановою Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03.09.2005р. №865 було затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, які розраховано виходячи з кратності до мінімальної заробітної плати, а також розміри надбавок до посадових окладів суддів за кваліфікаційні класи, яка набрала законної сили з 01.01.2006р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005р. №1310 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865» зазначену постанову доповнено, зокрема, пунктом 4-1, яким установлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007р. визнано протиправним і скасовано пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» від 03.03.2005р. №865.

Зазначену постанову в цій частині залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2009р.

В той же час, постановою Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21.12.2005р. №1243 встановлено, що розміри посадових окладів суддів, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009р., визнано незаконними постанову Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21.12.2005р. №1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865» від 31.12.2005р. №1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005р. №865.

Проте, постановою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011р. у справі №К-37929/09 за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України було визнано такими, що не відповідають нормам матеріального права, та скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду України від 19.08.2009р. і відмовлено в задоволенні позову про визнання незаконними постанови Кабінету Міністрів України «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» від 21.12.2005р. №1243 в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865» від 31.12.2005р. №1310 та пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005р. №865.

Водночас, визнання незаконним пункту 4-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005р. №865 при наявності постанов Кабінету Міністрів України №1243 від 21 грудня 2005 року «Питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів» та №1310 від 31.12.2005р. «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865», які також стосуються питання обчислення заробітної плати суддів, не давало підстав відповідачу здійснювати виплату заробітної плати у заявлених розмірах.

Крім того, пунктом 2 Указу Президента України «Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни» від 28.02.1997р. №187 встановлено, що витрачання коштів органами виконавчої влади, їх структурними підрозділами, іншими організаціями, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України, здійснюється на підставі їх кошторисів доходів і видатків, які затверджуються у встановленому порядку не пізніше, ніж в місячний строк після затвердження відповідних бюджетів.

Відповідно до частини другої статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники коштів Державного бюджету України одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів, відповідно до затвердженого бюджетного розпису.

Кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Розпорядники бюджетних коштів, до яких відноситься Державна судова адміністрація України, беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених Законом України «Про Держаний бюджет України» та Бюджетним кодексом України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Згідно пункту 7 статті 23 Бюджетного кодексу України, усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, за винятком тих випадків, коли окремим законом передбачені багаторічні бюджетні призначення.

Статтею 96 Конституції України визначено, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 01 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Конституцією України визначено кінець бюджетного періоду - 31 грудня поточного року, тобто саме у цей час закінчуються всі бюджетні призначення. Винятком є лише випадок, коли окремим законом передбачається багаторічне призначення.

Виплати, якими є позовні вимоги позивача, не відносяться до багаторічних виплат.

З огляду на викладене, у відповідачів відсутнє право здійснювати платежі з бюджету без наявності відповідного бюджетного призначення.

Таким чином, колегія суддів касаційного суду приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо перерахунку заробітної плати на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007р. та постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2008р.

В свою чергу, відповідно до частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. №107-VІ змінено порядок нарахування надбавки за вислугу років та встановлено, що вказана надбавка розраховується у тих же відсотках, проте не від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи, а від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2008р. № 19, якою затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005р. №865, зазначену постанову було доповнено пунктом 2-2 такого змісту: «Суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п'ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 положення підпункту «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

За правилами частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи викладене, суди дійшли до обґрунтованого висновку про перевагу положень частини четвертої статті 44 Закону України «Про статус суддів», чинного на час виникнення спірних правовідносин, над нормами постанови Кабінету Міністрів України в частині визначення бази обчислення надбавки за вислугу років.

Відповідно до положень частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 225 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

За правилами пункту 4 частини 1 статті 223 Кодексу адміністративного судочинства України при зміні судового рішення суду першої інстанції судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Касаційні скарги Міністерства фінансів України та Територіального управління Державної судової адміністрації у Луганській області задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010р. змінити, скасувавши в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання перерахувати та виплатити заборгованість по заробітній платі та довічному грошовому утриманню з розрахунку посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом на момент проведення виплат, та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

В решті постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: М.М. Олексієнко

В.В. Юрченко