ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2016 р. м. Київ К/800/48657/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 р.

у справі № 810/2949/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МД Торг»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «МД Торг» (далі - позивач, ТОВ «МД Торг») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач, Бориспільська ОДПІ), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.12.2013 р. № 0004202200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 р. адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач своїм процесуальним правом не скористався, заперечення на касаційну скаргу не надав.

Сторони в судове засідання 24.02.2016 р. не з'явились, про час та місце слухання справи належним чином повідомлялись, справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.11.20013 р. посадовими особами відповідача було проведено фактичну перевірку господарської одиниці позивача - магазину, розташованого за адресою: м. Київ, просп.Бажана, 1М, оф. 407, за результатами якої складено акт від 21.11.2013 р. на бланку № 001019 та встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 11.12.2013 р. було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004202200 згідно з яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 64 379,35 грн.

Як вбачається з акту перевірки підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій слугували висновки перевіряючих про неоприбуткування позивачем готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень, у зв'язку з відсутністю записів фактичних надходжень готівкових коштів в касовій книзі на загальну суму 12 875,87 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що висновки акту перевірки щодо порушення позивачем вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 є помилковими, оскільки оприбуткування готівки в касі було здійснено, а тому у відповідача були відсутні підстави застосовувати до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Однак, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно пункту 2.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Відповідно до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Статтею 1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Отже, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.

Таким чином, виходячи з зазначених правових положень та встановлених обставин, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про правомірності винесення податковим органом податкового повідомлення-рішення від 11.12.2013 р. № 0004202200 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України встановивши наявність обставин, що зумовлюють необхідність застосування нормативного припису статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку про скасування рішення судів попередніх інстанцій та прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - задовольнити.

Скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 р. у справі № 810/2949/14.

Прийняти нову постанову, якою в задоволені адміністративного позову - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) Ю.І. Цвіркун