ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" червня 2016 р. м. Київ К/9991/12191/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (суддя-доповідач), Рецебуринський Ю.Й., Ситников О.Ф.,

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області на постанову Калінінського районного суду м. Горлівки від 18.11.2010р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання видати документи встановленого зразка на право пільгового проїзду по країнам СНД.

Постановою Калінінського районного суду м. Горлівки від 18.11.2010р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012р., позовні вимоги задоволено частково.

Визнано неправомірною відмову відповідача в видачі позивачу документів на право пільгового проїзду по країнах СНД.

Зобов'язано відповідача видати позивачу посвідчення та лист талонів, що надають право на пільговий проїзд по території країн СНД.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 21 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам I і II груп надається право безплатного проїзду один раз на рік (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом.

Згідно статті 2 Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них» від 12.03.1993р. інвалідам Великої Вітчизняної війни І та ІІ груп та особам, прирівняних до них, надається право безкоштовного проїзду залізницею чи на суднах транзитних та місцевих ліній річкового флоту територіями держав-учасниць цієї Угоди один раз на рік (туди та назад) та з 50-відсотковою знижкою повітряним, водним чи міжміським автомобільним транспортом.

Додатком 1 до цієї Угоди визначені категорії громадян, прирівняних за пільгами на проїзд у міжміському транспорті до інвалідів Великої Вітчизняної війни, до яких, зокрема відносяться інваліди з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захисту колишнього СРСР або під час виконання інших обов'язків військової служби і стали інвалідами до 1 січня 1992 року.

Відповідно до статті 7 цієї Угоди, підставою для придбання пільгового проїзду квитка є посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд, виданий відповідними органами колишнього СРСР або Стороною за формою, що діяла на 1 січня 1992 року за місцем постійного проживання особи, яка має право на пільговий проїзд.

У пункті 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 20-рп/2004 зазначено, що за Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (частина 1 статті 4). Розділ II цього Закону визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці та особи вільнонайманого складу військових формувань, працівники правоохоронних органів, які безпосередньо брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань усіх видів і родів військ діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку в Калінінському УПСЗН Горлівської МР, як інвалід ІІ групи внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, та як інвалід війни ІІ групи.

Позивач звернувся до Калінінського УПСЗН Горлівської МР Донецької області із вимогою видати йому листів талонів на пільговий проїзд по території держав - учасниць СНД, проте листом від 15.09.2011р. в задоволенні вимоги йому було відмовлено, оскільки захворювання, внаслідок якого позивач визнаний інвалідом, не пов'язане з перебуванням на фронті, а тому права на пільговий проїзд у міжміському транспорті по території країн - учасниць СНД відповідно до Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них» від 12.03.1993р. у нього немає.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач відноситься до кола осіб, прирівняних до інвалідів Великої Вітчизняної війни, а тому відповідач неправомірно відмовив йому у видачі документів на право пільгового проїзду по країнах СНД.

Поряд з тим судами не враховано, що за змістом Додатку №1 Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них» від 12.03.1993р. право на пільговий проїзд мають, серед іншого, інваліди з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захисту колишнього Союзу РСР або під час виконання інших обов'язків військової служби, або внаслідок хвороби, пов'язаної з перебуванням на фронті в інші періоди, а також інваліди з числа партизан громадянської війни.

В ході розгляду справи встановлено, що інвалідність позивача не пов'язана з пораненням, контузією чи каліцтвом, отриманих під час захисту колишнього Союзу РСР, а також хворобою внаслідок перебування на фронті, до інвалідів з числа партизан громадянської війни позивач не належить, а під час виконання інших обов'язків військової служби щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС позивач поранення, контузію чи каліцтво не отримував.

Таким чином, оскільки позивач до осіб, прирівняних до інвалідів Великої Вітчизняної війни, не належить, а тому висновки судів про задоволення позовних вимог не можна визнати обґрунтованими.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені і повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування судових рішень, які прийняті з порушенням норм матеріального права, та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області задовольнити.

Постанову Калінінського районного суду м. Горлівки від 18.11.2010р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.01.2012р. у даній справі скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Головуючий: О.П. Стародуб

Судді: Ю.Й. Рецебуринський

О.Ф. Ситников