ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" березня 2017 р. м. Київ К/800/20946/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Донця О.Є.,

Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційними скаргами Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року

у справі № 826/7075/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс»

до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві

про скасування рішення, картки відмови та стягнення коштів,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ардіс» (далі - ТОВ «Ардіс») звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКСУ у м. Києві) про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 28 березня 2013 року № 100270000/2013/410119/2, картки відмови в прийнятті митної декларації від 28 березня 2013 року № 100270000/2013/10142 та стягнення з Державного бюджету України надміру сплачених обов'язкових платежів у сумі 10015,23 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, позов задоволено повністю.

У касаційних скаргах Митниця та ГУ ДКСУ у м. Києві, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять рішення судів скасувати, прийняти нове - про відмову у задоволенні позову. Доводи касаційної скарги серед іншого мотивовані тим, що оспорюване рішення про коригування митної вартості прийнято правомірно та помилково скасоване судами, які, крім того, необґрунтовано стягнули відповідну суму коштів з державного бюджету.

ТОВ «Ардіс» надіслало на адресу суду заперечення на касаційні скарги, в яких просило залишити такі без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційних скарг відповідно до ст. 220 КАС України.

Судами встановлено, що між ТОВ «Ардіс» і фірмою «HANGZHOU JOY KIE IND AND TRAD. CO. LTD» Китай, укладено Контракт від 27 грудня 2011 року № 2012JK-UA-01 про поставку частин до велосипедів на митну територію України.

Відповідно до п. 2.1 контракту ціни на товар є договірними та відображаються в специфікації до цього контракту.

Згідно з комерційним інвойсом від 16 січня 2013 року № JK2012-12-5 позивач здійснив ввезення на митну територію України з подальшим митним оформленням частин велосипедів у кількості 22050 штук на загальну суму 28826,70дол. США, що за курсом НБУ становило 250195,37 грн.

З метою розмитнення поставленого товару позивач заповнив та подав до митного оформлення в зоні діяльності Митниці декларацію митної вартості від 22 березня 2013 року № 100270000/2013/243547. У вказаній митній декларації позивач задекларував товар за ціною, визначеною у комерційному інвойсі - 28826,70 дол. США (250195,37 грн.)

Митна вартість товару, заявлена позивачем до митного оформлення за ціною договору, становила 250195,37 грн., на підтвердження чого до Митниці надано наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 27 грудня 2011 № 2012JK-UA-01; рахунок-фактура інвойс від 16 січня 2013 року № JK2012-12-5; митна декларація від 22 березня 2013 року № 100270000/2013/243547; міжнародна автомобільна накладна від 21 березня 2013 року № 657759; акт про проведення огляду товарів від 16 лютого 2013 року 500040406/2013/000637; коносамент BILL OF LADING №MSCUXR від 22 березня 2013 року 539797; документ, що підтверджує перевезення товару - рахунок про транспортні витрати від 07 березня 2013 року № IMINP; експортна декларація JG 02; платіжне доручення в іноземній валюті від 27 лютого 2013 року № 143; пакувальний лист від 27 грудня 2012 року № JK2012-12-1; інформація про здійснення екологічного контролю від 14 березня 2013 року № 7653; сертифікат походження товару форми A G133333350870036 від 16 січня 2013 року; лист від 20.03.2013 № 68/03, згідно з яким митний орган повідомлено про те, що вантаж в контейнері DFSU6541310 не страхувався; міжнародна товарно-транспортна накладна № 657759.

З метою підтвердження обґрунтованості визначення митної вартості імпортованого товару за 1 методом Митниця запропонувала декларанту надати наступні додаткові документи, а саме: платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні документа, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалось страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження; прайс-лист від виробника.

У подальшому відповідач дійшов висновку про необхідність визначення митної вартості за 6 (резервним) методом з огляду на те, що надані позивачем документи містять розбіжності, а саме: позивачем не виконуються умови контракту, в п.4.1 якого зазначено, що поставка у межах цього контракту повинна бути проведена покупцем згідно з затвердженим планом відвантаження, але не більше 180 днів з моменту оплати; у п. 6.2 контракту зазначено, що оплата за товари здійснюється на умовах 100% попередньої оплати. Водночас, надане позивачем до митного органу платіжне доручення від 27 лютого 2013 року № 143, проведене банком 01 березня 2013 року, а згідно з даними Bill of Lading № mscuxr539797, вантаж відправлений 19 січня 2013 року.

28 березня 2013 Митниця на підставі поданої позивачем ВМД та супровідних документів на ввезений товар прийняла спірне рішення про коригування митної вартості товарів № 100270000/2013/410119/2, на підставі якого прийнято картку відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів №100270000/2013/10142. На підставі 6 (резервного) методу визначено митну вартість імпортованих товарів в сумі 281506,67 грн., внаслідок чого позивач додатково сплатив до Державного бюджету України митні платежі та ПДВ всього в сумі 10015,23 грн.

Також судом першої інстанції установлено, що під час проведення процедури консультацій ТОВ «Ардіс» повідомило Митниці, що 16 січня 2013 року між ТОВ «Ардіс» та фірмою «HANGZHOU JOY КІЕ IND AND TRAD. CO. LTD» була підписана додаткова угода № 1. Згідно з п. 1 додаткової угоди сторони домовились внести зміни до п. 6.2 договору, а саме: «Оплата за товари проводиться покупцем на умовах 100% попередньої оплати шляхом переводу коштів після відгрузки товару...»

Враховуючи зазначене, фірмою «HANGZHOU JOY КІЕ IND AND TRAD. CO. LTD» вантаж був відправлений 19 січня 2013 року. Тобто, відгрузка (відправка) товару з порту Країни виробника (Китай) здійснена 19 січня 2013 року, а позивач, виконуючи умови контракту, провів 100% оплату товару, що підтверджується платіжним дорученням від 27 лютого 2013 року № 143.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач подав Митниці достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому оспорювані рішення та картка відмови підлягають скасуванню. Водночас, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача надміру сплачених обов'язкових платежів в розмірі 10015,23 грн.

Суд касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій у повній мірі та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ч. 1 ст. 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі змістом ч.2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як установлено судами попередніх інстанцій, вказані у наведеній нормі обов'язкові документи позивач надав митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товару. Жодних недоліків чи розбіжностей у них виявлено не було.

Згідно з ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Водночас, відповідно до положень ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право серед іншого у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Крім того, у ч. 6 ст. 54 МК України установлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 3 ст. 53 МК України.

Аналіз норм митного законодавства дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі № 21-498а15.

Як установлено судами попередніх інстанцій, підставою для витребовування додаткових документів стало, як вважає митний орган, те, що у Митниці виникли обґрунтовані підстави вважати, що подані позивачем документи містять розбіжності, які не дають можливості визначити митну вартість товару за першим методом, оскільки не містять відомостей щодо ціни, яка була сплачена. Тобто, можливе, порушення ТОВ «Ардіс» своїх договірних зобов'язань перед постачальником щодо строків оплати вартості товару відповідач трактував як відсутність необхідних відомостей для визначення митної вартості товарів за першим методом - ціною договору.

Суд касаційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності у Митниці саме обґрунтованого сумніву про правильність визначення декларантом митної вартості товару, оскільки позивач надав митному органу платіжне доручення в іноземній валюті від 27 лютого 2013 року № 143, яке ідентифікується з поставкою товару у цьому випадку та з іншими супровідними документами.

Суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що надані позивачем документи, які передбачено ч. 2 ст. 53 МК України, є достатніми та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Згідно з положеннями ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Зважаючи на те, що у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, які б перешкоджали застосуванню основного методу визначення митної вартості товарів, а позивачем надано всі передбачені ч. 2 ст. 53 МК України обов'язкові документи, які не містять ознак їх підробки і в них наявні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості визначення позивачем митної вартості товарів за першим (основним) методом та наявності підстав для задоволення позову в частині скасування оспорюваних рішення та картки відмови у цій справі.

Водночас, суд вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій щодо висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача надміру сплачених обов'язкових платежів в розмірі 10015,23 грн., перерахованих до Державного бюджету України у зв'язку із спірним рішенням відповідача, з огляду на таке.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

Так, згідно із частинами першою-четвертою статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - БК) та Податкового кодексу України. У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до пунктів 43.1- 43.5 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше, ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви, готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 під № 1097/14364; далі - Порядок повернення коштів) цей Порядок на виконання вимог статті 43 ПК визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Згідно з абзацами першим, другим, дванадцятим пункту 1, пунктами 2, 3, 4 розділу ІІІ Порядку повернення коштів для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом ДМСУ, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (чинного на час виникнення спірних відносин і прийняття рішення судом першої інстанції по суті спору; далі - Порядок взаємодії), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом ДМСУ.

Згідно з пунктом 1 Порядку взаємодії взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися правилами цього Порядку.

Пунктами 2, 3 Порядку взаємодії передбачено, що повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації. Зазначений висновок оформляється відповідно до заяви платника, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.

Платник подає заяву про повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету та інших платежів відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Порядку повернення коштів.

Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії на підставі отриманого Висновку про повернення відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Відповідно до Порядку взаємодії основною умовою повернення коштів є обов'язкова їх сплата та зарахування на рахунки відповідного бюджету.

Згідно з ч. 2 ст. 45 БК центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у ст. 301 МК України, ст. 43 ПК України і ст. 45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої, зокрема Порядком повернення коштів, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. Цей порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі №21-207а14.

Таким чином, суди попередніх інстанцій безпідставно дійшли висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача надміру сплачених обов'язкових платежів в розмірі 10015,23 грн. безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішенням Митниці від 28 березня 2013 року № 100270000/2013/410119/2, на підставі якого ці кошти було сплачено позивачем.

З урахуванням викладеного, доводи касаційних скарг частково заслуговують на увагу, у зв'язку з чим наявні підстави для їх часткового задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень в частині стягнення з Державного бюджету України на користь позивача коштів у сумі 10015,23 грн. з ухваленням у цій частині нового рішення - про відмову у позові.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Касаційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року в частині задоволення позову про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» (код ЄДРПОУ 30525306, адреса: 04128, м. Київ, Святошинський район, ВУЛИЦЯ БЕРКОВЕЦЬКА, будинок 1) надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у розмірі 6888,48 грн. і мита в розмірі 3126,75 грн., всього в сумі 10015,23 грн., шляхом перерахування вказаної суми на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Ардіс» змінити, відмовивши у позові у цій частині.

В іншій частині Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: