ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2016 року м. Київ К/800/595/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Карася О.В., Рибченка А.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-енергія» та Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 у справі №2а/0570/8670/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-енергія» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-енергія» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 23.05.2012 №0000781742, від 23.05.2012 №0000332342, від 23.05.2012 №0000322342. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-енергія» 21.12.2012 та Артемівська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби 23.12.2012 звернулись з касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, який ухвалами від 20.02.2013 та 04.01.2013 прийняв їх до свого провадження.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-енергія» просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині наве рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-енергія» посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема пункту «г» пункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, підпункту 4.2.9 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

В касаційній скарзі Артемівська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Артемівська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема пунктів 2, 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 №303, підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242, пункту 249.6 статті 249 Податкового кодексу України, статей 2, 3, 6, 7 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів».

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-енергія» підлягає задоволенню, а касаційна скарга Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-енергія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 2, 4 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою КМУ від 01.03.1999 №303, пунктів 3.1 та 6.4 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженого наказом Мінекобезпеки України, ДПА України від 19.07.1999 №162/379, в результаті чого занижено збір за забруднення навколишнього середовища на суму 146,04грн.; підпункту 242.1.3 пункту 242.1 статті 242, пункту 249.6 статті 249 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено екологічний податок всього у сумі 311,40грн.; пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме підприємством подані податкові розрахунки су доходу нарахованого (виплаченого) на користь платників податку за четвертий квартал 2010 року та перший, другий, третій та четвертий квартали 2011 року з недостовірними відомостями; статей 2, 3, 6, 7 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», а саме заниження податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у сумі 425,00грн.

За результатами перевірки Артемівською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області складено акт перевірки від 25.04.2012 №201/22/34776960 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.05.2012 №0000771742, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи найманих працівників, за штрафними (фінансовими) санкціями 1532,00грн.; №0000781742, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 425,00грн.; №0000332342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: інші збори за забруднення навколишнього природного середовища за основним платежем - 146,04грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 36,51грн.; №0000322342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем надходження від розміщення відходів за основним платежем на 311,40грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 55,18грн.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 23..05.2012 №0000332342 та №0000322342 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Перевіркою встановлено, що на підприємстві знаходились брухт чорних металів та кольорових металів. У податковому розрахунку за забруднення навколишнього природного середовища підприємством не відображені фактичні обсяги розміщення зазначених відходів.

Також перевіркою заниження екологічного податку, оскільки при формуванні показників не враховано розміщення відходів металобрухту.

Відповідно до пункту 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється за, зокрема, за розміщення відходів.

Відповідно до підпункту 240.1.3 пункту 240.1 статті 240 Податкового кодексу України платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

Згідно з підпунктом 14.1.223 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розміщенням відходів є зберігання (тимчасове розміщення до утилізації чи видалення) та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що платниками екологічного податку є особи, які здійснюють розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері поводження з відходами.

Разом з тим, позивач не здійснює розміщення відходів у спеціально-відведених місцях та не має відповідного дозволу на використання вказаних місць, а тому він не є платником екологічного податку за розміщення відходів.

За таких обставин, висновки податкового органу про заниження позивачем платежу за розміщення відходів, а також необхідність враховувати розміщення металобрухту при розрахунку екологічного податку є необґрунтованими.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23..05.2012 №0000781742 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Перевіркою встановлено, що при заповненні розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на 2010 рік підприємством невірно віднесено до товарної позиції за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності з відповідними застосуванням ставки податку по транспортному засобу ГАЗ ас/машина 5312 з об'ємом двигуна 4250 куб.см., а саме: ГАЗ ас/машина 5312 віднесено до коду « 8705 - автомобілі спеціального призначення», необхідно до коду « 8704 - автомобілі вантажні».

Віднесення товарів до відповідного коду УКТ ЗЕД належить до компетенції митних органів. Тому при визначенні об'єкта оподаткування відповідно до статті 2 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» необхідно звертати увагу на код, який був визначений при ввезенні транспортного засобу на митну територію України та його розмитненні.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного суду України від 09.12.2008 по справі №21-1649во08 та від 21.04.2015 по справі №21-146а15.

Згідно з довідкою Східної митниці визначені заводом-виробником технічні характеристики машини ГАЗ ас/машина 5312 з об'ємом двигуна 4250 куб.см. та її основне призначення - для очищення стічних ям з метою подальшої утилізації відходів, тобто, асенізації свідчать про основні нетранспортні функції даного обладнання.. Відповідно до вимог УКТЗЕД такі комунальні асенізаційні машини як ГАЗ 5312, класифікуються у товарній під категорії 8705909090 та відносяться до коду « 8705 - автомобілі спеціального призначення».

За таких обставин, підприємством правильно здійснено розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів на 2010 рік із віднесенням автомашини ГАЗ ас/машина 5312 до коду « 8705».

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 23..05.2012 №0000781742 є правильним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 23..05.2012 №0000771742 колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 23..05.2012 №0000771742, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відображення позивачем у розрахунках за формою 1 ДФ «Сум доходу нарахованого (виплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» нарахованого (виплаченого) доходу з помилковою ознакою є порушенням пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України.

Проте, суд касаційної інстанції з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується та вважає їх помилковими з наступних підстав.

Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний, подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Згідно з пунктом 119.2 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку -

тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відображення позивачем у розрахунках за формою 1 ДФ «Сум доходу нарахованого (виплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» нарахованого (виплаченого) доходу з помилковою ознакою не можна кваліфікувати як подання звітності з недостовірними відомостями, оскільки товариством у розрахунках відображалися правильні суми за правильні періоди, а помилка у ознаці не впливає на зміст розрахунку.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення від 23.05.2012 №0000771742 є неправомірним.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2012 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2012 №0000771742 підлягають скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 55, 210, 220, 221, 223, 224, 229, 230, 232, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемівськ-енергія» задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 у справі №2а/0570/8670/2012 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.05.2012 №0000771742 скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2012 №0000771742.

В решті позовних вимог постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.10.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 у справі №2а/0570/8670/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.М. Шипуліна

Судді: О.В. Карась

А.О. Рибченко