Постанова

Іменем України

31 травня 2023 року

м. Київ

справа № 201/2488/22

провадження № 61-12907св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Приватне підприємство «АНСІ»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім»,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «АНСІ» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року Приватне підприємство «АНСІ» (далі - ПП «АНСІ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» (далі - ПрАТ «Київський страховий дім»), про відшкодування збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з актом про прилюдні торги від 24 березня 2000 року та свідоцтвом НОМЕР_1 від 28 березня 2000 року ПП «АНСІ» було власником молокозаводу загальною площею 3 066 кв. м, який на момент придбання був розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому адреса розташування молокозаводу була змінена на АДРЕСА_2 , про що свідчить рішення Виконавчого комітету Петриківської селищної ради від 29 січня 2009 року.

Як стало відомо позивачу, 07 квітня 2017 року о 15 год. 32 хв. ОСОБА_1 , яка на той час була приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу (свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 7505 від 05 червня 2009 року), знаходячись у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 та реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на несанкціоновану зміну інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, будучи особою, яка має право доступу до такої інформації зі свого захищеного носія ключової інформації (ЗНКІ), здійснила вхід до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де несанкціоновано змінила інформацію, а саме: зареєструвала право власності на об`єкт - молокозавод, загальна площа якого становить 3 066 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі підробленого свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 16 жовтня 2012 року за ОСОБА_3 .

Того ж дня, 07 квітня 2017 року, приватним нотаріусом ОСОБА_1, яка є відповідачем у справі, зареєстровано право власності на молокозавод за Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» (ЄДРПОУ 41268226, зареєстрованим 07 квітня 2017 року, власником (засновником) якого є ОСОБА_3 ) на підставі рішення засновника, складеного та зареєстрованого 07 квітня 2017 року, та акту приймання-передачі нерухомого майна, складеного між ТОВ «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» та ОСОБА_3 07 квітня 2017 року.

12 квітня 2017 року на забезпечення невідомого позивачеві зобов`язання між ТОВ «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, зареєстрований у реєстрі за номером 1180, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л.

13 квітня 2017 року право власності на молокозавод зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, зареєстрований у реєстрі за номером 1192, посвідчений 13 квітня 2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л.

Також 13 квітня 2017 року в Державному реєстрі іпотек з`явився запис про державну реєстрацію заборони на нерухоме майно, де іпотекодавцем зазначений ОСОБА_4 , а іпотекодержателем - ОСОБА_5

11 серпня 2017 року право власності на молокозавод зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року.

28 серпня 2017 року ОСОБА_5 передала молокозавод в іпотеку компанії К.У.К. Проперті Менеджмент ЛТД (місцезнаходження: Кіпр, Пафос, Наколау Ніколаілі, 10, будівля «Пітакіо», 2й поверх, оф. 202).

За заявою керівника ПП «АНСІ» відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016042630000150 від 22 грудня 2016 року стосовно відповідача ОСОБА_1 за обвинуваченням її у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 362 КК України.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 26 листопада 2019 року № 7 свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 05 червня 2009 року за № 7505 на ім`я ОСОБА_1 , анульоване.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 362 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених статтею 49 КК України.

Кримінальне провадження, внесене 22 грудня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016042630000150 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 362 КК України, закрито.

Цивільний позов потерпілого ПП «АНСІ» про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 1 254 973,00 грн залишено без розгляду.

За висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 686-19 у кримінальному провадженні № 42016042630000150 ринкова вартість об`єкта нерухомого майна, а саме: молокозаводу загальною площею 3 066 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з урахуванням його стану станом на 07 квітня 2017 року складала 1 254 973,00 грн, що позивач вважає збитками, завданими неправомірними діями відповідача.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 1 254 973,00 грн у якості відшкодування збитків, завданих внаслідок неправомірних дій відповідача.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2022 року у задоволенні позову ПП «АНСІ» відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 травня 2022 року у справі № 201/2488/22, у вигляді заборони вчинення реєстраційних дій будь-яким органам державної реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме та рухоме майно, у тому числі особам які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме та рухоме майно, зокрема, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державної реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо рухомого та нерухомого майна, в межах ціни позову 1 254 973 грн, яке належить ОСОБА_1 та накладення арешту в межах ціни позову 1 254 973 грн на майнові права, що належать ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення нотаріальних дій, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства. Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач вимагає відшкодування заподіяних збитків.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу ПП «АНСІ» задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2022 року скасовано.

Провадження у справі за позовною заявою ПП «АНСІ» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків закрито.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно визначив неналежність нотаріуса як відповідача за цим позовом у порядку цивільного судочинства, однак неправильно застосував норми процесуального права та не з`ясував належну юрисдикційність розгляду цього спору, зокрема, вирішив справу по суті, замість закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Апеляційний суд зазначив, що з матеріалів справи видно, що правовідносини виникли між ПП «АНСІ» та приватним нотаріусом ОСОБА_1, яка на момент вчинення неправомірних дій 07 квітня 2017 року діяла як державний реєстратор, зважаючи на те, що позивач, у зв`язку із втратою свого права власності на майно, зазнав збитків, оскільки остання здійснила вхід до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де несанкціоновано змінила інформацію щодо реєстрації права власності на майно позивача за іншою особою, тобто без будь-якої матеріально-правової підстави.

На думку апеляційного суду, у цій справі виникли саме публічно-правові відносини, оскільки приватний нотаріус, як державний реєстратор, діє як суб`єкт владних повноважень, дії якого позивач вважає неправомірними та такими, що порушують його права. Тобто при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет та суть оскарження. Суд апеляційної інстанції вказав, що позивач оскаржує саме дії державного реєстратора, про що також зазначає в обґрунтуванні своєї апеляційної скарги, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб. Тому такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

08 грудня 2022 року ПП «АНСІ», засобами поштового зв`язку, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року у цій справі, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо того чи є спір про відшкодування шкоди, завданої діями особи - нотаріуса, як державного реєстратора, який наділений повноваженнями держави у сфері державної реєстрації прав, обтяжень, посвідчення угод тощо, приватноправовим, якщо такі дії були визнані судом злочинними. У випадку, якщо на момент відшкодування шкоди особа втратила статус нотаріуса, державного реєстратора, то чи покладається обов`язок про відшкодування завданої шкоди на державу, оскільки в момент вчинення кримінального правопорушення така особа діє як представник держави.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Установлено, що на підставі актом про прилюдні торги від 24 березня 2000 року та свідоцтва НОМЕР_1 від 28 березня 2000 року ПП «АНСІ» було власником молокозаводу загальною площею 3 066 кв. м.

На момент придбання позивачем молокозаводу він був розташований за адресою: АДРЕСА_1 , надалі його адреса була змінена на АДРЕСА_2 , про що свідчить рішення Виконавчого комітету Петриківської селищної ради від 29 січня 2009 року.

07 квітня 2017 року об 15 год. 33 хв. ОСОБА_1 , яка на той час була приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу (свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 7505 від 05 червня 2009 року), знаходячись у приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 та реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на несанкціоновану зміну інформації, яка обробляється в автоматизованих системах, будучи особою, яка має право доступу до такої інформації зі свого ЗНКІ, здійснила вхід до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де несанкціоновано змінила інформацію, а саме: зареєструвала право власності на об`єкт - молокозавод, загальною площею 3 066 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_3 на підставі підробленого свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 16 жовтня 2012 року.

Того ж дня, 07 квітня 2017 року о 15 год 53 хв. нотаріус на підставі рішення засновника та акту приймання-передачі від 07 квітня 2017 року зареєструвала за ТОВ «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» право власності на спірний об`єкт - молокозавод, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказані обставини підтверджуються ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 13 жовтня 2021 року в справі № 201/7413/19 (ухвала про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 ))

12 квітня 2017 року на забезпечення повернення ТОВ «АЛМАЗ ЛІМІТЕД 2017» ОСОБА_9 грошових коштів у сумі 8 100 000,00 грн згідно з договором позики від 12 квітня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л., між вказаними сторонами укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, зареєстрований у реєстрі за номером 1180, за яким в іпотеку передано спірне нерухоме майно

13 квітня 2017 року право власності на молокозавод зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, зареєстрованого у реєстрі за номером 1192, посвідченого 13 квітня 2017 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. Також 13 квітня 2017 року в Державному реєстрі іпотек з`явився запис про державну реєстрацію заборони на нерухоме майно, де іпотекодавцем був зазначений ОСОБА_4 , а іпотекодержателем - ОСОБА_5

11 серпня 2017 року право власності на молокозавод зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі заочного рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2017 року в справі № 175/1650/17.

28 серпня 2017 року ОСОБА_5 передала молокозавод в іпотеку компанії К.У.К. Проперті Менеджмент ЛТД (місцезнаходження: Кіпр, Пафос, Наколау Ніколаілі, 10, будівля «Пітакіо», 2й поверх, оф. 202).

На підставі заяви керівника ПП «АНСІ», 22 грудня 2016 року стосовно ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження № 42016042630000150 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 362 КК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 362 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених статтею 49 КК України.

Кримінальне провадження, внесене 22 грудня 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016042630000150 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 362 КК України, закрито.

Цивільний позов потерпілого ПП «АНСІ» про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 1 254 973,00 грн залишено без розгляду.

За висновком експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи № 686-19 у кримінальному провадженні № 42016042630000150, ринкова вартість об`єкта нерухомого майна, а саме: молокозаводу загальною площею 3 066 кв. м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , з урахуванням його стану на 07 квітня 2017 року складала 1 254 973,00 грн, що позивач вважає збитками, завданими неправомірними діями відповідача.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

Судову юрисдикцію можна визначити і як компетенцію спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Згідно із частиною першої статті 4 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання позову до суду) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачено у статті 19 ЦПК України, а саме: суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

За змістом наведених приписів участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим і розглядати його за правилами адміністративної юрисдикції. Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, суди повинні з`ясувати, у зв`язку з чим він виник, і за захистом яких прав чи інтересів особа звернулася до суду.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Стосовно терміну «владні управлінські функції», то зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

З огляду на вказане до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17 (пункт 5.7), від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункти 28-30), від 18 вересня 2018 року у справі № 823/218/17 (пункти 24-25), від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (пункти 4.8-4.10), від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 18 грудня 2019 року у справі № 826/2323/17 (пункти 18-19), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункти 21-23), від 19 лютого 2020 року у справі № 520/5442/18 (пункти 18-20), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункти 16-17), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункти 19-21)).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною першою статті 10 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», передбачено, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв`язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 10 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає реєстрації.

Державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення (пункт 2 частини третьої статті 10 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

У пункті 5 частини третьої статті 10 та у статті 11 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вказано, що державний реєстратор відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. При цьому втручання будь-яких осіб, у тому числі державних органів, у діяльність державного реєстратора забороняється.

Згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

У пункті 8 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» зазначено, що судам при розгляді позовів щодо оскарження дій або бездіяльності нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно слід пам`ятати, що це справи адміністративної юрисдикції.

Разом із тим, під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень). Визначальною ознакою для правильного вирішення такого питання є характер спірних правовідносин (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2019 року № 569/5553/17, провадження № 14-480цс18).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про нотаріат» (у редакції Закону від 06 вересня 2012 року) шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі. Нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулася до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії: подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов`язаного із вчиненням нотаріальної дії; подала недійсні та/або підроблені документи; не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулася особа.

Верховний Суд виходить з того, що підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові такі елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди (стаття 1166 ЦК України).

Звертаючись до суду з цим позовом, ПП «АНСІ» посилалося на те, що внаслідок протиправних дій приватного нотаріуса (відповідача у справі) позивач позбавився своєї власності, в результаті чого йому завдано шкоду. Тобто предметом спору у цій справі є відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а не визнання протиправними дій нотаріуса, як помилково вважав апеляційний суд, закриваючи провадження у справі.

Протиправність дій приватного нотаріуса ОСОБА_1 вже встановлена ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 12 жовтня 2021 року, якою кримінальне провадження за № 42016042630000150 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 362 КК України, закрито у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених статтею 49 КК України.

Закриваючи кримінальне провадження, суд встановив наявність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першої статті 362 КК України - несанкціоновані зміна, знищення або блокування інформації, яка обробляється в електронно-обчислюваних машинах (комп`ютерах), автоматизованих системах чи комп`ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчиненні особою, яка має право доступу до неї. Цивільний позов ПП «АНСІ» у цьому кримінальному провадженні залишено без розгляду.

Враховуючи, що позов спрямований на захист майнового права позивача (стягнення збитків), а не на оскарження дій приватного нотаріуса як державного реєстратора прав на нерухоме майно, колегія суддів доходить висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «АНСІ» задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк В. А. Стрільчук