Постанова

Іменем України

30 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 633/407/18

провадження № 61-19202св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави,

відповідачі: головне управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлаки І. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2в інтересах держави звернувся до суду з позовом до головного управління Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що 30 грудня 2014 року між головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 було укладено два договори оренди землі, загальною площею 101,8581 га, для ведення фермерського господарства, що розташовані за межами населеного пункту на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області. Право оренди зареєстровано в установленому законом порядку.

Прокурор вважав, що ОСОБА_2 фермерське господарство належним чином не створила, безпідставно набула право користування земельними ділянками у пільговому порядку, якій відповідно до положень Закону України «Про фермерське господарство», статей 22 31 93 124 ЗК України не передбачає конкурентної процедури земельних торгів, яка є обов`язковою в інших випадках.

У подальшому за заявою ОСОБА_2 головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області надано дозвіл від 10 вересня 2015 року № 19-20-11-7633/0/19-15, на підставі якого проведено поділ земельної ділянки, площею 62,3122 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1062.

01 березня 2016 року між головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 укладена додаткова угода до договору оренди землі від 30 грудня 2014 року, згідно з якою, зокрема, пункт 2 викладено в новій редакції та зазначено, що в оренду передаються 13 земельних ділянок.

02 квітня 2016 року загальними зборами засновників ФГ «Олта-А», головою якого була ОСОБА_2 , прийнято рішення про проведення приватизації земельних ділянок.

На підставі заяв членів ФГ «Олта-А», у тому числі ОСОБА_1 , головне управління Держгеокадастру у Харківській області видало накази від 04 травня 2016 року № 3610-СГ про передачу їм у приватну власність відповідних земельних ділянок. ОСОБА_1 передана земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1078 для ведення фермерського господарства. ОСОБА_1 зареєструвала право власності на спірну земельну ділянку, що підтверджується рішенням державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня

2016 року № 29842968.

При цьому ОСОБА_1 у заяві не зазначила обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, до заяви не додані документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

ОСОБА_1 не мала на меті займатися фермерським господарством, що підтверджує факт її виходу з членів ФГ «Олта-А» 08 жовтня 2016 року.

Крім того, проєкт землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства не розроблявся, а обов`язкова державна експертиза не проводилась. При цьому, цільове призначення земельної ділянки, кадастровий номер 6324681000:02:001:1078, - рілля, а її площа становить 4,8541 га, що перевищує середній розмір частки (паю) із земель колишніх колективного сільськогосподарського підприємства «Прогрес» та колективного сільськогосподарського підприємства «Мартова», який становить 4,76 га.

Прокурор вважав, що вищевказаними протиправними діями відповідачів порушено положення земельного законодавства, унаслідок чого ОСОБА_1 незаконно набула у власність спірну земельну ділянку.

З урахуванням викладеного заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04 травня 2016 року № 3610-СГ «Про передачу земельної ділянки у власність»;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 4,8541 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1078;

- скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня 2016 року № 29842968.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Печенізького районного суду Харківської області від 13 листопада 2019 року у складі судді Смирнова В. А. у задоволенні позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час звернення до головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про надання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 була членом ФГ «Олта-А» та мала право на отримання земельної ділянки безоплатно у приватну власність відповідно до вимог статті 32 ЗК України.

Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області не було допущено порушення положень ЗК України та Закону України «Про фермерське господарство» при передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Відсутність у ФГ «Олта-А», членом якого була ОСОБА_1 , зареєстрованої сільськогосподарської техніки не свідчить про те, що воно створено фіктивно, з метою отримання додаткових земельних ділянок на позаконкурсній основі. Прокурором належними та допустимими доказами не підтверджено, що головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області було допущено порушення положень земельного законодавства при передачі у власність ОСОБА_1 спірної земельної ділянки.

ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку на законних підставах, враховуючи недоведеність прокурором наявності порушених прав та інтересів держави, виходячи з принципу справедливої рівноваги між публічним інтересом, тобто інтересом держави (суспільства), пов`язаними з втручанням у право володіння майном, та приватним інтересом, інтересом фізичної особи, який так чи інакше страждає від такого втручання.

Суд послався на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини щодо захисту права власності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано. Позов заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04 травня 2016 року № 3610-СГ «Про передачу земельної ділянки у власність». Скасовано рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня 2016 року № 29842968. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 4,8541 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1078. Стягнуто на користь прокуратури Харківської області судовий збір: з головного управління Держгеокадастру у Харківській області у розмірі 8 810 грн,

з ОСОБА_1 у розмірі 19 227,48 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 у заяві не зазначила про наявність у неї, як фізичної особи, яка бажає створити фермерське господарство, матеріальних та трудових ресурсів для ефективного здійснення фермерської діяльності, тому головне управління Держгеокадастру у Харківській області, передаючи останній у власність для ведення фермерського господарства спірну земельну ділянку у розмірі частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на підставі спрощеної процедури, без проведення земельних торгів, не пересвідчилося у дійсності її спроможності вести фермерське господарство - самостійно виробляти (вирощувати) товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, відповідно до задекларованої у заяві мети, та чи не є така заява штучним використанням процедури створення фермерського господарства, як спрощеного, пільгового порядку одержання земельної ділянки для використання її іншими суб`єктами господарювання, поза передбаченого законом обов`язковою процедурою - проведення земельних торгів.

ОСОБА_1 після передачі їй у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства фермерську діяльність не здійснювала. Задоволення позову прокурора не свідчить про непропорційне втручання держави у право ОСОБА_1 на мирне володіння майном, оскільки таке право вона набула з порушенням процедури отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, передбаченої законом.

Оскільки головне управління Держгеокадастру у Харківській області, надаючи дозвіл на розробку проєкту відведення земельної ділянки, затверджуючи його на підставі спрощеної процедури, без проведення земельних торгів, неналежно здійснювало свої повноваження, тому прокурор мав право звертатися з позовом до суду в інтересах держави та відповідно до вимог статті 56 ЦПК України набув статусу позивача.

Посилався на відповідні постанови Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 633/407/18 з Печенізького районного суду Харківської області.

У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 вересня 2021 року справу передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2021 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 633/408/18 за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 до головного управління Держгеокадастру в Харківській області, Москальця Д. С. про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку за касаційною скаргою Москальця Д. С. на постанову Харківського апеляційного суду

від 10 листопада 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року поновлено касаційне провадження у цій справі, оскільки Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 633/408/18 передано

на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової

палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року

зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи

№ 633/408/18 за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 до головного управління Держгеокадастру в Харківській області, Москальця Д. С. про визнання незаконним та скасування

наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку

за касаційною скаргою Москальця Д. С. на постанову Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2023 року поновлено касаційне провадження у цій справі, оскільки усунуто обставини, що викликали зупинення провадження у справі, а саме Великою Палатою Верховного Суду розглянуто справу № 633/408/18.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що скасування рішення органу місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту порушених прав держави. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Прокурором заявлено віндикаційний позов, тобто обрано неналежний спосіб захисту.

Прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, не досліджував питання відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. Фактично, звертаючись до суду в інтересах головного управління Держгеокадастру у Харківській області, прокурор не з`ясував, чи належно останнє здійснює захист законних інтересів держави.

Апеляційним судом вирішено питання про права та обов`язки ОСОБА_2 та ФГ «Олта-А», проте не залучено їх до участі у справі. Посилалася на відповідні постанови Великої Палати Верховного Суду щодо повноважень прокурора на звернення з позовом до суду.

Доводи особи, яка подала відзив

У січні 2021 року головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало відзив, в якому підтримало доводи касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі розпорядження Печенізької державної адміністрації Харківської області від 19 липня 2012 року № 272 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 111,7 га, із земель державного резервного фонду (землі сільськогосподарського призначення - рілля) для ведення фермерського господарства на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області.

На підставі розпорядження Печенізької державної адміністрації Харківської області від 20 листопада 2012 року № 453 з урахуванням змін внесених розпорядженням Печенізької державної адміністрації Харківської області від 14 лютого 2013 року № 30 ОСОБА_2 надано в оренду земельні ділянки, загальною площею 101,8581 га, у тому числі земельну ділянку 1, площею 39,5459 га кадастровий номер 6324681000:02:001:1061, земельну ділянку 2, площею 62,3122 га кадастровий номер 6324681000:02:001:1062, для ведення фермерського господарства із земель державного резервного фонду (землі сільськогосподарського призначення - рілля) терміном на 49 років на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області.

30 грудня 2014 року між головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі б/н, відповідно до умов якого в оренду ОСОБА_2 строком на 49 років була передана земельна ділянка, площею 62,3122 га, кадастровий номер 6324681000:02:001:1062, землі сільськогосподарського призначення - сільськогосподарські угіддя (рілля). Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 квітня 2015 року індексний номер: 20672170 (а. с. 27-33, т. 1).

30 грудня 2014 року укладена додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі від 30 грудня 2014 року № б/н, відповідно до умов якої пункт 2 договору викладено в такій редакції: «В оренду передаються земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 62,3122 га, у тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 6324681000:02:001:1078, площею 4,8541 га (а. с. 34-35, т. 1).

15 липня 2015 року зареєстровано ФГ «Олта-А», згідно з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником зазначено ОСОБА_2

ОСОБА_1 була членом ФГ «Олта-А», що підтверджується Статутом, затвердженим загальними зборами засновників від 15 липня 2015 року (протокол № 2).

Наказом головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04 травня 2016 року № 3610-СГ «Про передачу земельної ділянки у власність» громадянці - члену ФГ «Олта-А» ОСОБА_1 передано у власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку у розмірі частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Борщівської сільської ради Печенізького району Харківської області, площею 4,8541 га, у тому числі ріллі, площею 4,8541 га кадастровий номер 6324681000:02:001:1078, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав 24 лютого 2016 року реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 863727363246, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають в оренді ФГ «Олта-А» згідно з договором оренди землі від 30 грудня 2014 року, розташовану за межами населених пунктів (а. с. 25, т. 1).

11 травня 2016 року головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області видано наказ № 3886-СГ про припинення права оренди земельних ділянок, на підставі якого між головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду про розірвання договору оренди землі.

17 січня 2017 року засновниками ФГ «Олта-А» прийнято рішення про його ліквідацію у зв`язку з неефективністю господарської діяльності та недоцільністю подальшого здійснення підприємницької діяльності.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана постанова апеляційного суду вищезазначеним вимогам закону частково не відповідає.

Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України ЗК України, Законом України «Про фермерське господарство» та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про фермерське господарство» землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про фермерське господарство» право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.

Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім`ї, родичі, які об`єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім`ї інші члени сім`ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа (частини перша, друга статті 3 Закону України «Про фермерське господарство»).

При цьому згідно зі статтею 8 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.

Положеннями Закону України «Про фермерське господарство» запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.

Зазначене дає змогу констатувати, що створенню фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як юридичної особи. Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.

Член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у розмірі земельної частки (паю). Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства.

Відповідно до статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування

(а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. Відповідні норми чинного законодавства є доступними, чіткими та передбачуваними.

За наслідками зазначеної оцінки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Апеляційним судом на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановлено, що ОСОБА_1 у заяві не зазначила про наявність у неї, як фізичної особи, яка бажає створити фермерське господарство, матеріальних та трудових ресурсів для ефективного здійснення фермерської діяльності. Більше того, ОСОБА_1 після передачі їй у власність спірної земельної ділянки фермерську діяльність не здійснювала.

За встановлених у цій справі обставин поведінка ОСОБА_1 щодо спірної земельної ділянки не є добросовісною.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що головне управління Держгеокадастру у Харківській області, передаючи ОСОБА_1 у власність для ведення фермерського господарства земельну ділянку у розмірі частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, площею 4,8541 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1078) на підставі спрощеної процедури, не пересвідчилося в дійсності її спроможності та намірах вести фермерське господарство - самостійно виробляти (вирощувати) товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією, відповідно до задекларованої у заяві мети, і не перевірило чи не є така заява штучним використанням процедури отримання земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства поза передбаченим законом обов`язковим проведенням земельних торгів. Тому поведінка головного управління Держгеокадастру у Харківській області у спірних правовідносинах теж не була добросовісною.

Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 із подальшою реєстрацією за нею права власності є незаконними. Втручання у її право на мирне володіння спірною земельною ділянкою ґрунтується на законі. Легітимною метою такого втручання є публічні інтереси у контролі за раціональним використанням сільськогосподарських земель, які є обмеженим природним ресурсом. З огляду на недобросовісність поведінки у спірних правовідносинах, як головного управління Держгеокадастру у Харківській області, так і ОСОБА_1 , втручання у право останньої на мирне володіння спірною ділянкою та її повернення у володіння власника будуть пропорційними зазначеній легітимній меті і, враховуючи встановлені обставини справи, не становитимуть для ОСОБА_1 надмірного тягаря.

Посилання касаційної скарги на те, що у порушення вимог закону не залучено до участі у справі ФГ «Олта-А» та ОСОБА_2 , є безпідставними, оскільки судове рішення у цій справі не впливає на їх права та обов`язки, так як не оцінює правомірність набуття останніми земельних ділянок у користування. Крім того, ними судові рішення не оскаржені.

Щодо способу захисту порушеного права

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі

№ 922/4206/19 (провадження № 12-29 гс 20), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204 гс 19), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125 цс 20).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство

виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного

володіння (статті 387 388 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України).

Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями сільськогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.

Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

При цьому власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208 цс 18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97 гс 19), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396 цс 19) та від 02 лютого 2021 року у справі

№ 925/642/19 (провадження № 12-52 гс 20).

Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації.

Отже, вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.

Проте у цій справі мета позивача - прокурора спрямована на відновлення власником володіння спірною земельною ділянкою. Тому не є належними й ефективними способами захисту вимоги про визнати незаконним і скасувати наказ головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 04 травня 2016 року № 3610-СГ «Про передачу земельної ділянки у власність» та скасувати рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Зоткіна С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 01 червня 2016 року № 29842968.

Крім того, у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження

№ 14-208 цс 18).

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо, суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

Саме тому, виходячи з мети позову, який заявив прокурор, як позивач, і його обґрунтування, вимогу зобов`язати ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 4,8541 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1078) слід розуміти як вимогу про витребування цієї ділянки з володіння ОСОБА_1 на користь власника. Зміни під час провадження у справі в адміністративно-територіальному устрої та перехід права розпорядження певними земельними ділянками від держави до територіальної громади не впливають на можливість задоволення цього позову та виконання рішення суду на користь належного суб`єкта (територіальної громади).

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (провадження

№ 14-86 цс 22), до якої зупинялося касаційне провадження у справі.

Доводи касаційної скарги про те, що прокурор, звертаючись до суду з цим позовом, не досліджував питання відсутності органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, на увагу не заслуговують, оскільки у позовній заяві прокурор вказав, що інтереси держави порушено внаслідок прийняття органом державної влади, наділеним повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, незаконного наказу. Прокурор зазначав, що оскільки саме цей орган (головне управління Держгеокадастру у Харківській області) допустив порушення інтересів у спірних правовідносинах, то він не є органом, який може здійснювати захист інтересів держави у тих самих відносинах, тобто звернутися до суду з відповідним позовом. До подібних висновків щодо повноважень прокурора Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (провадження № 12-37 гс 21), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86 цс 22).

У цій справі фактичні обставини є аналогічними.

Верховний Суд звертає увагу й на те, що одним з основних мотивів суду при задоволенні позову прокурора було відсутність у ОСОБА_1 перспектив створення фермерського господарства, наявності матеріальних та трудових ресурсів для ефективного здійснення фермерської діяльності. Проте у касаційній скарзі ОСОБА_1 жодним чином не спростувала ці висновки, як прокурора у позові, так і апеляційного суду. Це може свідчити про погодження з такими висновками.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково

і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення

є неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Отже, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню,

а постанова апеляційного суду скасуванню у частині позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 04 травня 2016 року № 3610-СГ «Про передачу земельної ділянки у власність», про скасування рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації

Зоткіна С. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня

2016 року № 29842968 з ухваленням у скасованій частині нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

Крім того, Верховний Суд вважає за необхідне змінити постанову апеляційного суду у частині вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути спірну земельну ділянку, виклавши мотивувальну та резолютивну частини щодо зазначеної вимоги у редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру

задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України). Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Прокурор сплатив за дві немайнові та за одну майнову вимогу 11 214,99 грн за подачу позовної заяви. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні всіх вимог. За подачу апеляційної скарги прокурор сплатив 16 822,49 грн судового збору. Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу, скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив усі позовні вимоги. За подачу касаційної скарги ОСОБА_1 сплатила 22 400,00 грн судового збору. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково. За результатами розгляду спору задоволеною є майнова вимога, а відмовлено у задоволенні двох немайнових вимог. Головне управління Держгеокадастру в Харківській області скарг на судові рішення у справі не подавало.

З огляду на вказане на користь Харківської обласної прокуратури слід стягнути з ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір за вимогу, яку суд задовольнив, у розмірі 7 690,99 грн за подачу позовної заяви та 11 536,49 грн (7 690,99 х 150% / 100) за подачу апеляційної скарги (всього - 19 227,48 грн),

а на користь ОСОБА_1 із Харківської обласної прокуратури у зв`язку із відмовою у задоволенні двох інших позовних вимог 7 048,00 грн (1762 х 2 х 200% / 100) судового збору, сплаченого за подачу касаційної скарги.

Отже, на користь Харківської обласної прокуратури слід стягнути

з ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 12 179,48 грн

(19 227,48 грн - 7 048,00 грн).

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року скасувати у частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу головного управління Держгеокадастру у Харківській області

від 04 травня 2016 року № 3610-СГ «Про передачу земельної ділянки у власність» та у частині скасування рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна Сергія Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

від 01 червня 2016 року № 29842968.

Ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 про визнання незаконним та скасування наказу головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 04 травня 2016 року № 3610-СГ «Про передачу земельної ділянки у власність» та про скасування рішення державного реєстратора Печенізької районної державної адміністрації Харківської області Зоткіна Сергія Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 червня 2016 року № 29842968.

Постанову Харківського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути у відання держави в особі головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 4,8541 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1078) змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови, а резолютивну частину в такій редакції: «Витребувати з володіння ОСОБА_1 на користь держави земельну ділянку, площею 4,8541 га (кадастровий номер 6324681000:02:001:1078)», в іншій частині залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у розмірі 12 179 (дванадцять тисяч сто сімдесят дев`ять) грн 48 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець