Постанова

Іменем України

27 червня 2018 року

м. Київ

справа № 757/16817/16-ц

провадження № 61-17590св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 березня 2017 року у складі судді Остапчук Т. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2017 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Українець Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів.

Позов мотивовано тим, що з 09 лютого 1999 року до 13 квітня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з матір'ю та знаходяться на її утриманні та вихованні.

Оскільки відповідач не бере участі у вихованні та розвитку дітей, коштів на їх утримання не надає, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_5 аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від всіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач позов визнав частково, просив визначити розмір аліментів по 1600 грн на кожну дитину.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2017 року у складі судді Остапчук Т. В. позов ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 квітня 2016 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_5 в дохід держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач за станом здоров'я здатний працювати та отримувати дохід, тому стягнення з нього аліментів в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є обґрунтованим.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_5 не надав доказів на підтвердження того, що він має нерегулярний дохід, частину доходу одержує в натурі, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визначив аліменти в частці від його заробітку. Обґрунтованим є також визначений судом розмір аліментів.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що визначений судом розмір аліментів є завищеним. Під час визначення його розміру суди не врахували матеріальне становище сторін, знаходження на утриманні у відповідача матері та баби. Вважає, що аліменти мають бути призначені у твердій грошовій сумі, оскільки він працює за кордоном, має нерегулярний дохід. Крім того, суди не врахували інші обставини, що мають істотне значення при визначенні розміру аліментів, а саме: на виконання досягнутих після розірвання шлюбу домовленостей відповідач подарував позивачу дві квартири. Суди належним чином не дослідили інформацію про доходи відповідача за 2016 рік.

Відзив на касаційну скаргу позивач не подала.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до пунктів розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

17 квітня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суди установили, що з 09 лютого 1999 року до 13 квітня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу мають двох малолітніх дітей: сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають разом з матір'ю та знаходяться на її утриманні та вихованні.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У силу положень статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 184 СК України).

Відповідно до статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно із частиною 4 статті 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки; попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо за своїм внутрішнім переконанням. Результати оцінки доказів відображаються в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, що відповідач не довів отримання ним нерегулярного доходу, а тому визначення аліментів в частці від його заробітку є обґрунтованим, дійшовши при цьому висновків про обґрунтований розмір аліментів з урахуванням положень статті 182 СК України.

Такі висновки судів є обґрунтованими.

Вирішуючи спір, суди, належним чином дослідивши та давши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши положення статей 182-185, 191 СК України, дійшли правильного висновку про те, що відповідач не приймає належної участі в утриманні дітей, тому стягнули з нього аліменти на їх утримання згідно з вимогами закону, навівши обґрунтований розмір аліментів, врахувавши стан здоров'я, матеріальне становище сторін, їх сімейний стан, прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

Посилання касаційної скарги на те, що суди не взяли до уваги його нерегулярний дохід та знаходження на його утриманні матері та баби - безпідставні, оскільки розмір аліментів визначено судами з урахуванням всіх обставин справи, а нерегулярність доходу та утримання матері та баби позивачем не доведено, що є його процесуальним обов'язком (частина перша статті 60 ЦПК України 2004 року).

Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов'язує їх виключно зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). З огляду на відсутність імперативної заборони розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду.

Оскільки на порушення статей 10, 60 ЦПК України 2004 року відповідач не надав доказів мінливості доходу, а з довідки Управління оподаткування та митних зборів Великобританії про розмір суми, яка не підлягає оподаткуванню за період з 06 квітня 2015 року до 05 квітня 2016 року (а.с. 56), такий висновок не можна зробити, а тому в апеляційного суду не було підстав для зміни рішення суду першої інстанції та визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.

При цьому, відповідного клопотання про витребування судом відомостей щодо розміру заробітної плати за інший період з метою перевірки судом мінливості його доходу відповідач не заявляв.

При зміні матеріального становища відповідач не позбавлений права на зміну розміру аліментів відповідно до вимог статті 192 СК України шляхом зміни способу їх присудження.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою.

Судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 17 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В.Синельников

С. Ф. Хопта