Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 431/3945/15-ц

провадження № 61-25836св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

боржник- ОСОБА_1 ,

стягувач - товариство з обмеженою відповідальністю «Агротек»,

орган, бездіяльність якого оскаржується - Антрацитівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Антрацитівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області на постанову апеляційного суду Луганської області від 06 березня 2018 року у складі колегії суддів: Луганської В. М., Дронської І. О., Карташова О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст заявлених вимог

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.

Скарга мотивована тим, що на виконанні Антрацитівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - Антрацитівський міськрайонний відділ ДВС) перебуває виконавчий лист № 431/3945/15-ц, виданий 18 листопада 2015 року Старобільським районним судом Луганської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек» (далі -ТОВ «Агротек») заборгованості за договором лізингу в сумі 1 683 602, 73 грн. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності ОСОБА_1 знаходиться майно: квартира АДРЕСА_1 ; будинок з господарчими будівлями та спорудами, який розташований у АДРЕСА_2 ; житловий будинок з надвірною будівлею, який розташований у АДРЕСА_3

Квартира та будинок з господарчими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою : АДРЕСА_2 , знаходяться у зоні проведення АТО, звернути стягнення на вказану нерухомість з об`єктивних причин неможливо, а будинок, що знаходиться у Харківській області має низьку вартість і його реалізація не призведе до виконання рішення суду. На час звернення до суду у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а тому у державного виконавця наявні всі підстави для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». ОСОБА_1 звертався до державної виконавчої служби з заявою про повернення виконавчого документа стягувачу, яка було проігнорована.

Просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Антрацитівського міськрайонного відділу ДВС щодо не складання акту про відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення;

визнати протиправною бездіяльність Антрацитівського міськрайонного відділу ДВС щодо не винесення постанови про повернення стягувачу виконавчого документа;

зобов`язати Антрацитівський міськрайонного відділ ДВС скласти акт про відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення

зобов`язати Антрацитівський міськрайонного відділ ДВС винести постанову про повернення стягувачу виконавчого документа.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Старобільського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2017 року в задоволенні скарги на бездіяльність державного виконавця Антрацитівськогоміськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем права та свободи заявника не було порушено.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанцій

Постановою апеляційного суду Луганської області від 06 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою заявлені вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Антрацитівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Антрацитівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо не складання акту про відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення.

Визнано протиправною бездіяльність Антрацитівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо не винесення постанови про повернення стягувачу виконавчого документа.

У задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Антрацитівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області скласти акт про відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення та зобов`язання винести постанову про повернення стягувачу виконавчого документа відмовлено.

Вирішено питання про стягнення судового збору.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльність Антрацитівського міськрайонноговідділу ДВС щодо не складання акту про відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення та щодо не винесення постанови про повернення стягувачу виконавчого документа, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в порушення вимог закону Антрацитівським міськрайонним відділом ДВС в установлені строки не була розглянута заява ОСОБА_1 від 07 серпня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу, та не було прийнято рішення відповідно до вимог закону по даній заяві.

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог в частині зобов`язання скласти акт про відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення та зобов`язання винести постанову про повернення стягувачу виконавчого документа, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ці питання по суті не були розглянуті Антрацитівським міськрайонним відділом ДВС, що унеможливлює апеляційному суду зробити висновки щодо правомірності чи неправомірності дій при вирішенні вказаних питань, що не перешкоджає ОСОБА_1 звернутися з такою заявою до відділу виконавчої служби.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2018 року Антрацитівський міськрайонний відділ ДВС подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду Луганської області від 06 березня 2018 року в частині визнання протиправною бездіяльності Антрацитівського міськрайонного відділу ДВС щодо не складання акту про відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення та щодо не винесення постанови про повернення стягувачу виконавчого документа, стягнення судового збору.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 умисно ухиляється від виконання судового рішення. Повернення виконавчого документу у разі відсутності у боржника майна є правом виконавця, а не обов`язком. За ОСОБА_1 зареєстровано майно, розташоване у АДРЕСА_3 , на яке можна звернути стягнення та частково погасити борг. Справа була розглянута апеляційним судом без участі державного виконавця.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині задоволених вимог, в іншій частині не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.

Позиція інших учасників справи

У червні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якій просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду без змін. Відзив мотивований тим, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а тому у державного виконавця наявні законні підстави для повернення виконавчого документу стягувачу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу № 431/3945/15-ц з суду першої інстанції.

У червні 2018 року цивільна справа № 431/3945/15-ц надійшла до Верховного Суду.

13 квітня 2020 року справа передана судді-доповідачу Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 2 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.

Судами встановлено, що постановою відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції від 11 грудня 2015 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 431/3945/15-ц, який виданий 18 листопада 2015 року Старобільським районним судом Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агротек» заборгованості за договором лізингу в сумі 1 683 602, 73 грн. та судових витрат у розмірі 25 674, 04 грн.

11 квітня 2016 року державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, 12 жовтня 2016 року винесено постанову про розшук майна боржника, 19 жовтня 2016 року винесено постанову про арешт майна боржника, 30 серпня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження. Підставою передачі виконавчого провадження зазначено, що згідно інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на майно за боржником зареєстровано майно, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

21 вересня 2017 року в.о. начальника відділу Булавинець Н. М. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.

ОСОБА_1 є власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; будинку з господарчими будівлями та спорудами, який знаходиться у АДРЕСА_2 ; житлового будинку з надвірною будівлею, що знаходиться у АДРЕСА_3 .

07 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Булавинець Н.М. з заявою, в якій просив скласти акт про відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення та винести постанову про повернення стягувачу виконавчого документа.

В.о. начальника відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції Булавинець Н.М. заява ОСОБА_1 не була розглянута і останній не отримав від відділу державної виконавчої служби Антрацитівського міськрайонного управління юстиції будь-якої інформації стосовно його заяви.

Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилами частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

На підставі частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи, що державний виконавець здійснив необхідні заходи (дії), спрямовані на виконання рішення суду, за наслідками яких виявлено майно боржника на яке постановою державного виконавця накладено арешт, а саме, житловий будинок з надвірною будівлею, що знаходиться у АДРЕСА_3 , колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушення прав заявника ОСОБА_1 .

Той факт, що державним виконавцем не була розглянута заява ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа стягувачу, не може бути підставою для визнання бездіяльності відділу ДВС щодо не складання акту про відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення та щодо не винесення постанови про повернення стягувачу виконавчого документа.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заявлених вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду в оскарженій частині ухвалена з порушенням норм процесуального права, що є підставами для її скасування.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Керуючись статями 400, 413 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 412, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Антрацитівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Луганської області від 06 березня 2018 року в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність Антрацитівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо не складання акту про відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення та не винесення постанови про повернення стягувачу виконавчого документа скасувати.

Ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 25 жовтня 2017 року в частині вимог про визнання протиправною бездіяльність Антрацитівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області щодо не складання акту про відсутність майна, на яке може бути звернено стягнення та не винесення постанови про повернення стягувачу виконавчого документа залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков