Постанова

Іменем України

06 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 757/26284/14-ц

провадження № 61-2871св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О., Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, відділ реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції в

м. Києві,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року в складі судді Остапчук Т. В., та постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року в складі колегії суддів: Українець Л.

Д., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, відділу реєстрації актів цивільного стану Печерського району управління юстиції в м. Києві (далі - відділ РАЦС Печерського РУЮ в м. Києві) про визнання батьківства та внесення змін до актового запису.

Позовна заява мотивована тим, що у липні 2013 року у аеропорту м. Стамбула він познайомився з громадянкою України ОСОБА_3. У період з липня по жовтень 2013 року він декілька разів приїздив до м. Києва задля зустрічей з ОСОБА_3. Під час перебування у м. Києві він разом із ОСОБА_3 проживали в одному номері готелю, багато часу проводили разом, між ними виникли інтимні стосунки та любовні почуття. У середині 2013 року ОСОБА_3 повідомила його про те, що вона вагітна від нього. У період з 30 вересня 2013 року по 03 жовтня 2013 року він разом із ОСОБА_3 та її матір'ю перебували на відпочинку у м. Дубаї, де

01 жовтня 2013 року зверталися до медичного центру "SaudiGermenHospitalsGroup", у якому було діагностовано п'яти тижневу вагітність ОСОБА_3 та зроблено відповідні медикаментозні призначення. Після повернення з відпочинку з м. Дубаї, ОСОБА_3 вимкнула відомі засоби зв'язку та перестала відповідати на електронні листи. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 народила сина ОСОБА_6, який на думку позивача, є його сином.

З урахуванням викладеного та уточнень, ОСОБА_1 просив визнати його батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2; зобов'язати відділ РАЦС Печерського РУЮ в м. Києві виключити відомості з актового запису від 19 червня 2014 року № 1369, зробленого відділом РАЦС Печерського РУЮ в м. Києві, про ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, як батька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2; зобов'язати відділ РАЦС Печерського РУЮ в м. Києві внести зміни до актового запису від 19 червня 2014 року № 1369, зробленого відділом РАЦС Печерського РУЮ в м. Києві, зазначивши його батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2; зобов'язати відділ РАЦС Печерського РУЮ в м. Києві внести зміни до актового запису від 19 червня 2014 року № 1369, змінивши прізвище та по-батькові ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з "ОСОБА_6" на "ОСОБА_6 ", з "ОСОБА_6" на "ІНФОРМАЦІЯ_4 ", та зазначити його прізвище ім'я по батькові "ОСОБА_6".

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 березня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 січня

2019 року, позов задоволено.

Визнано ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина Ізраїля, батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зобов'язано виключити відомості з актового запису від 19 червня 2014 року № 1369, зробленого відділом РАЦС Печерського РУЮ в м. Києві, про ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, як батька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зобов'язано відділ РАЦС Печерського РУЮ в м. Києві внести зміни до актового запису від 19 червня 2014 року № 1369, зробленого відділом РАЦС Печерського РУЮ в м. Києві, зазначивши ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина Ізраїля, батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зобов'язано відділ РАЦС Печерського РУЮ в м. Києві внести зміни до актового запису від 19 червня 2014 року № 1369 ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, зробленого відділом РАЦС Печерського РУЮ в м. Києві, змінивши прізвище "ОСОБА_6" на "ОСОБА_6 ", по-батькові "ОСОБА_6" на "ОСОБА_6".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У лютому 2019 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У лютому 2019 рокупредставник ОСОБА_2 - ОСОБА_4, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційні скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи не зважаючи на норми матеріального права закріплені як в Конституції України, так і законах України, всупереч інтересам дитини, суди безпідставно не на підставі доказів, а з урахуванням припущень задовільнили позовні вимоги.

Також, посилались на те, що дії позивача прямо протирічать Конституції України, зокрема статті 32 Конституції України, якою чітко закріплю право на захист від втручання в особисте і сімейне життя. Своїми рішеннями суди фактично руйнують стале сімейне оточення дитини, безпідставно встановлюють батьківство сторонньої особи, у той час як батьківство було встановлено на підставі як презумпції батьківства, що підтверджена відповідною заявою батьків, так і підставу батьківства походження дитини від рідного батька. Також судами проігноровано рішення Європейського суду з прав людини, які чітко та послідовно зобов'язують дотримуватися та поважати принцип не втручання в особисте та сімейне життя, а також необхідність дотримання найкращих інтересів дитини при ухвалені рішення щодо дитини.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

У березні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, в якому зазначив, що судові рішення є законними і обґрунтованими.

У квітні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7, подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, в якому зазначив, що судові рішення є законними і обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами установлено, що 26 лютого 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії

НОМЕР_1, виданим 26 лютого 2014 року відділом РАЦС Печерського РУЮ в м. Києві, актовий запис № 245.

Згідно з актовим записом про народження № 1369, вчиненим 19 червня 2014 року відділом РАЦС Печерського РУЮ в м. Києві, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_6, його батьком записаний ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, матір'ю - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилався на те, що він є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2014 року в справі призначалась судово-медична експертиза методом ДНК.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року в справі призначалась судово-біологічна експертиза методом ДНК.

На виконання вимог зазначених ухвал, експертизи не були проведені у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 на відбір зразків крові не з'являлась.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21 вересня 2017 року у справі призначалась судово-генетична експертиза методом ДНК, проведення якої було доручено Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи й зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом із дитиною - ОСОБА_6 з'явитись до експертної установи.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 березня 2018 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 про заміну експертної установи відмовлено. У справі призначено судово-генетичну експертизу методом ДНК, проведення якої доручено Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи й зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 разом із дитиною - ОСОБА_6 з'явитись до експертної установи.

На виконання вимог зазначених ухвал, експертизи не були проведені у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 на відбір зразків крові не з'являлась.

Проте, матеріали справи не містять докази про те, що ОСОБА_3 була повідомлена про дату та час проведення відбору зразків крові.

А апеляційним судом не з'ясовано причини не з'явлення ОСОБА_3 на проведення відбору зразків крові.

Частиною 1 статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено частинами 1, 2, 4 статті 128 СК України, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.

Щодо предмету доказування у даній категорії справи, то СК України будь-яких особливостей не визначає. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини 2 статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Крім того, за правилами частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Враховуючи обставини справи, чутливість правовідносин, в яких виник спір, колегія суддів вважає, що встановлення факту кровного споріднення між батьком і дитиною не може вважатися об'єктивним за відсутності висновку судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зауважив, що "на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства" (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Апеляційний суд, вирішуючи даний спір, залишив поза увагою те, що між сторонами існує спір щодо оспорювання батьківства, а тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження, або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Таким чином, апеляційний суд у порушення вимог статей 263, 264, 265, 382 ЦПК України не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, зазначених обставин та вимог закону не врахував, не встановив усіх необхідних обставин, необхідних для правильного вирішення справи.

У зв'язку з наведеним оскаржувану судову постанову апеляційного суду не можна вважати законною й обґрунтованою.

Відповідно до вимог частин 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, збирати нові докази та давати їм оцінку, розгляд справи апеляційним судом проведено не повно, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_3 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: Н. О. Антоненко

С. Ю. Бурлаков

В. М. Коротун

В. І. Крат