Постанова

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 569/14230/15-ц

провадження № 61-7934св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Хопти С. Ф.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2016 року у складі судді Першко О. О. та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 29 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Шеремет А. М., Григоренка М. П., Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що йому на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3, що розташована поверхом вище у цьому ж багатоквартирному житловому будинку.

Унаслідок ремонтних робіт, що проводились у квартирі АДРЕСА_3 04 серпня 2015 року, відбулось руйнування стелі в одній із кімнат квартири АДРЕСА_1.

04 серпня 2015 року комісією у складі майстрів Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційного об'єднання ЖБК» (далі - ТОВ «ЖЕО ЖБК») складено акт про те, що при обстеженні квартири АДРЕСА_1 виявлено отвір у стіні однієї з кімнат, що утворився після проведення ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_3, яка розташована поверхом вище у цьому ж будинку.

Крім того, 04 серпня 2015 року відбулось залиття квартири АДРЕСА_1.

Згідно з актом про залиття, складеним 05 серпня 2015 року уповноваженими особами ТОВ «ЖЕО ЖБК», залиття квартири позивача сталося внаслідок одноразового підтоплення з інженерних комунікацій квартири АДРЕСА_3, власником якої є ОСОБА_2

Унаслідок залиття квартири та руйнування стелі в одній із кімнат квартири, яка належить ОСОБА_1 квартири йому завдано шкоду, а тому, з урахуванням уточнених позовних вимог, він просив стягнути на свою користь 7 000 грн 00 коп. майнової шкоди та 5 000 грн 00 коп. моральної шкоди.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 798 грн 00 коп. та моральної шкоди - 500 грн 00 коп.

У іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що статтею 1166 ЦК України передбачено загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Внаслідок проведення ремонтних робіт у квартирі відповідача відбулось руйнування стелі у квартирі позивача. Оскільки ці обставини визнала відповідач, то суд з урахуванням статті 61 ЦПК України 2004 року дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди у розмірі 798 грн 00 коп. Відмовляючи у позовові в частині відшкодування шкоди, завданої залиттям, суд виходив із того, що відповідач довела відсутність своєї вини у залитті квартири позивача, що звільняє її від відповідальності. Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд, врахувавши вимоги розумності і справедливості, похилий вік позивача, його непрацездатність та неспроможність власними силами усунути пошкодження, дійшов висновку, що такі дії завдають позивачу душевних страждань, а тому відповідач має відшкодувати моральну шкоду у розмірі 500 грн 00 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 29 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2016 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позов у частині відшкодування майнової шкоди, завданої руйнуванням стелі у квартирі позивача, визнані відповідачем, а тому з неї на користь позивача на відшкодування майнової шкоди має бути стягнута вартість ремонтних робіт -

798 грн 00 коп. Крім того, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем подані належні докази, які спростовують факт залиття квартири позивача з її вини, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд, враховуючи триваючий характер правопорушення та похилий вік позивача, дійшов висновку, що її розмір є достатнім.

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у позові та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми статті 1166 ЦК України, відповідно до якої особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Факт заподіяння шкоди було беззаперечно доведено позивачем. Залиття квартири відбулось з квартири, яка розташована поверхом вище, власником якої є ОСОБА_2 Відповідач не надав доказів того, що залиття квартири сталося не з її вини. Стягуючи на користь позивача моральну шкоду у розмірі 500 грн, суди не звернули увагу на те, що він є особою з інвалідністю, потребує стороннього догляду, не може вільно пересуватись та захищати свої права. Такі обставини негативно впливають на психологічний стан позивача та завдають йому душевних страждань, у зв'язку із чим на його користь підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 4 500 грн 00 коп.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 грудня 2016 року у складі судді Штелик С. П. відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Рівненського міського суду Рівненської області.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 червня 2017 року у складі колегії суддів: Штелик С. П., Закропивного О. В. та Хопти С. Ф., справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1.

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3, що розташована у тому ж будинку поверхом вище.

Унаслідок ремонтних робіт, що проводились у квартирі АДРЕСА_3, 04 серпня 2015 року відбулось руйнування стелі в одній із кімнат квартири АДРЕСА_1, що розташована поверхом нижче - утворився отвір діаметром 10 см.

За наслідками протиправних дій відповідача 04 серпня 2015 року комісією у складі майстрів ТОВ «ЖЕО ЖБК» складено відповідний акт.

Відповідно до висновку експерта № 160323/1_ФМ, складеного 26 березня 2016 року, розмір шкоди, завданої позивачу, внаслідок пошкодження стелі у квартирі АДРЕСА_1 становить 638 грн 00 коп., загальна вартість відновлювальних ремонтних робіт, у тому числі з будівельними матеріалами, по усуненню фактичного пошкодження стелі в одній із кімнат цієї квартири становить 798 грн 00 коп.

Згідно із частиною першою статті 61 ЦПК України 2004 року обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач заявлені позовні вимоги у частині відшкодування майнової шкоди, завданої руйнуванням стелі у квартирі позивача, визнала, а тому суди, з урахуванням вимог статті 61 ЦПК України, обґрунтовано задовольнили позов у цій частині.

Крім того, 04 серпня 2015 року відбулось затоплення квартири АДРЕСА_1.

Згідно з актом про залиття, складеним 05 серпня 2015 року уповноваженими особами ТОВ «ЖЕО ЖБК», затоплення квартири позивача сталося внаслідок одноразового підтоплення з інженерних комунікацій квартири АДРЕСА_3, власником якої є ОСОБА_2

У висновку експерта Приватного підприємства «Експерт-Рівне-Консалт» № 160323/1_ФМ від 26 березня 2016 року зазначено, що розмір шкоди завданої позивачу, внаслідок пошкоджень через залиття квартири АДРЕСА_1 становить 1 343 грн.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазначала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство у деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 надав суду акт про залиття квартири АДРЕСА_1, що сталося 04 серпня 2015 року, що був складений та підписаний уповноваженими особами ТОВ «ЖЕО ЖБК», а саме: майстром технічної дільниці - ОСОБА_3, майстром ремонтної дільниці ОСОБА_4 та слюсарем-сантехніком ОСОБА_5 З актом ознайомлений власник квартири АДРЕСА_1, а власник квартири АДРЕСА_3 - ОСОБА_2 підписувати зазначений акт відмовилась.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).

У додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім'я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Судом першої інстанції встановлено, що акт, на який посилається позивач як на доказ вини відповідача у залитті його квартири, складений з порушенням Правил, оскільки при обстеженні квартири АДРЕСА_3 майстер ремонтної дільниці ОСОБА_4 та слюсар-сантехнік ОСОБА_5 присутні не були, а майстер технічної дільниці ОСОБА_3, провівши обстеження зазначеної квартири, слідів підтоплення, пошкодження інженерних комунікацій (систем водовідведення та водопостачання) на момент обстеження не виявила.

Допитані в судовому засіданні свідки: майстер ремонтної дільниці ОСОБА_4 та слюсар-сантехнік ОСОБА_5 показали, що 04 та 05 серпня 2015 року жодного затоплення квартири АДРЕСА_1 із квартири АДРЕСА_3, що розміщена поверхом вище у цьому ж будинку, здійснено не було.

Відмовляючи у позові в частині відшкодування шкоди, завданої залиттям, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив, що акт про залиття, складений 05 серпня 2015 року, не відповідає вимогам, які передбачені Правилами, а саме: у ньому не зазначено конкретні причини залиття квартири АДРЕСА_1 та особу, яка допустила таке залиття; особи, які складали цей акт, не були присутні при обстеженні квартири АДРЕСА_3; власник зазначеної квартири також не була присутньою при його складанні та не підписувала його.

Суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи та давши їм належну правову оцінку, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності та співставленні, дійшли правильного висновку про те, що позивач не довів наявність протиправної поведінки відповідача, наслідком якої йому завдано майнову шкоду, в той час як відповідач надала докази, що спростовують її вину у залитті квартири позивача, у зв'язку із чим суди обґрунтовано відмовили у позові в частині позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд погодився із висновком суду про те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Врахувавши, що внаслідок неправомірних дій відповідача відбулось пошкодження стелі у квартирі позивача, у зв'язку із чим позивач зазнав душевних страждань, суд, з урахуванням характеру та обсягу заподіяних позивачу моральних страждань, зважаючи на похилий вік та непрацездатність позивача, що позбавляє його можливості власними силами усунути пошкодження, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку про стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди 500 грн 00 коп.

Згідно із статтею 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права зводяться до переоцінки досліджених судами доказів, висновків судів не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 29 листопада 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. Ф. Хопта

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є.В. Синельников

Ю.В.Черняк