Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 227/4691/21

провадження № 61-3733св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Держава Україна в особі Головного управління Національної поліції України в Донецькій області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Донецькій області на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2022 року в складі судді: Любчик В. М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Хейло Я. В., Мірути О. А., Тимченко О. О.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся позовом до Держави України в особі Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про стягнення компенсації моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 вересня 2021 року в справі № 227/2185/21 скасовано постанову серії ГАБ № 837331 від 23 березня 2021 року, винесену поліцейським СРПП ВП № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області старшим сержантом поліції Артемчуком О. С. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 44-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн.

Це свідчить про те, що уповноважена особа Національної поліції України, діяла з порушенням вимог чинного законодавства, порушила законні права позивача, чим спричинила моральну шкоду, яка полягала у моральних стражданнях та душевних переживаннях та болі, а також він був змушений докладати додаткових зусиль для поновлення своїх прав, відчував себе приниженим та морально подавленим. Приниження ОСОБА_1 перед очима інших громадян призвело до пригнічення його волі, до відчуття безсилості перед владою, відчуття невизначеності, приниження його честі та гідності, що призвело до душевних страждань, які він досі відчуває.

ОСОБА_1 просив:

стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу 1 000 000 грн компенсації моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України, через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 1 000 грн грошової компенсації моральної шкоди.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 вересня 2021 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області та скасовано постанову ГАБ № 837331, винесену 23 березня 2021 року поліцейським СРПП ВП № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області старшим сержантом поліції Артемчуком О.С. про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 44-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн, провадження у справі закрито. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Покровського районного управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області старшого сержанта поліції Артемчука О. С. про визнання дій поліцейського протиправними відмовлено.

за відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу;

спірні правовідносини виникли з підстав неправомірних дій посадової особи поліцейського СРПП відділу поліції №1 Покровського РУП старшого сержанта Артемчук О. С., під час складання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 44-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу;

здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, затримання особи, отримання пояснень та інше). Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом;

моральні страждання позивача виявились у душевних переживаннях та у хвилюванні через ухвалення незаконного рішення працівником поліції, а також позивач був змушений докладати додаткових зусиль для поновлення своїх прав, оскільки, з матеріалів справи встановлено, що дійсно позивачу довелось прикладати зусиль для відновлення своїх порушених прав, шляхом звернення до суду із позовом про скасування неправомірного рішення, а також доведено, що позивач відчував себе морально подавленим через відкриття виконавчого провадження на виконання неправомірного рішення, про стягнення подвійного розміру штрафу, а також докладання додаткових зусиль для закриття такого провадження та скасування заходів примусового виконання рішення, тобто всі ці фактори тягнуть за собою моральні страждання. У зв`язку з чим, необґрунтованими є посилання відповідача щодо недоведеності заподіяння моральної шкоди позивачу незаконним рішенням поліцейського СРПП ВП № 1 Покровського РУП ГУ НП в Донецькій області старшого сержанта поліції Артемчука О.С.

з урахуванням обставин справи та міркувань розумності та справедливості, суд зробив висновок про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача у розмірі 1 000 грн відшкодування моральної шкоди, які підлягають стягненню з держави Україна через Державну казначейську службу України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Донецькій області залишено без задоволення, а рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

у позові ОСОБА_1 зазначив, що підставою для відшкодування моральної шкоди є, зокрема, незаконне притягнення його до адміністративної відповідальності і закриття справи про адміністративні правопорушення.

суд першої інстанції, врахувавши встановлені обставини під час розгляду справи, дійшов правильного висновку, що здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали вказане провадження. Також, суд першої інстанції, врахувавши конкретні обставини справи, глибину завданої моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, вимоги розумності і справедливості, тривалості моральних страждань, зробив правильний висновок, що визначений судом розмір моральної шкоди є достатнім для відшкодування завданої моральної шкоди. Подібних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постановах від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18), від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20 (провадження № 61-922св21), від 18 травня 2022 року у справі № 158/272/21 (провадження № 61-12280св21), від 31 серпня 2022 року у справі № 289/865/21 (провадження № 61-18784св21);

відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). У цивільному судочинстві держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161 гс 18) (пункт 6.22), від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (постанова № 14-316 цс 19) (пункт 33), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (провадження № 14-447 цс 19) (пункт 28)), зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. У справах про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діяти чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, держава може брати участь через орган, діями посадової особи якого завдано шкоду. Такими органом державної влади у спірних правовідносинах є Головне управління Національної поліції у Донецькій області. Відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.

Аргументи учасників справи

16 березня 2023 року Головне управління Національної поліції України в Донецькій області через підсистему Електронний суд подало касаційну скаргу на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року, в якій просило оскаржені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

суд, стягуючи кошти через Державну казначейську службу України, фактично вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи без участі такої у суді. Апеляційний суд не звернув на це увагу та, як на нашу думку, відмов у задоволенні скарги з формальних міркувань, не переглянув справу по суті та не досліджував той факт, що у результативній частині рішення суду зазначено про стягнення коштів з Державного бюджету України через списання з єдиного казначейського рахунку через Державну казначейську службу України;

застосовано норму права, яка викладена у статті 170 ЦК України без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми. Так у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 415/1009/21, який наголосив, що "...кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є Держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку...". Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року по справі № 235/3144/20, від 16 листопада 2022 року по справі № 591/387/21, від 07 грудня 2022 року по справі № 461/9982/19;

суди не звернули уваги, що кошти на відшкодування шкоди Державою підлягають стягненню з Державного бюджету України та помилково стягнули моральну шкоду шляхом списання коштів з відповідного рахунку Державної казначейської служби України;

сам факт звернення позивача до суду не може свідчити про реальне порушення його прав, а не погоджуючись з рішенням поліцейського, він у повному обсязі реалізує своє конституційне право на доступ до правосуддя шляхом звернення до адміністративного суду для захисту своїх прав та законних інтересів. При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно- правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди. Позивач мав можливість та скористався встановленими законом процедурами доведення своєї позиції при розгляді адміністративної справи № 227/2185/21. Суд надав оцінку прийнятому поліцейським рішенню та скасував його. Скасування оскарженої постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення є достатньою моральною сатисфакцією у цій ситуації. Оскільки ніякі заходи примусу зі сторони держави до позивача не застосовувались.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволення позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди в розмірі 1 000 грн. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду 06 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

19 квітня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 06 квітня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 415/1009/21; від 20 жовтня 2021 року у справі № 235/3144/20; від 16 листопада 2022 року у справі № 591/387/21; від 07 грудня 2022 року у справі № 461/9982/19; від 19 липня 2022 року у справі № 686/21853/21; від 25 січня 2021 року у справі № 227/4410/19; від 22 березня 2021 року у справі № 203/1067/19; від 25 березня 2021 року у справі № 227/3052/19; від 23 лютого 2022 року у справі № 530/1122/20; від 21 жовтня 2020 року у справі №312/262/18; від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19.

Фактичні обставини

Суди встановили, що рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 09 вересня 2021 року в справі № 227/2185/21, яке набрало законної сили 21 вересня 2021 року:

позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задоволено;

постанову ГАБ № 837331, винесену 23 березня 2021 року поліцейським СРПП ВП № 1 Покровського РУП ГУ НП в Донецькій області старшим сержантом поліції Артемчук О. С. про справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 44-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн скасовано та провадження у справі закрито;

в задоволенні позову ОСОБА_1 до поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №1 Покровського районного управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області старшого сержанта поліції Артемчука О. С. про визнання дій поліцейського протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відповідно листа Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 10 листопада 2021 року, на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 65484972, відкрите 19 травня 2021 року, по виконанню постанови ГАБ № 837331, винесеної 23 березня 2021 року, про стягнення зі ОСОБА_1 штрафу на користь держави у розмірі 340,00 грн. З урахуванням того, що рішенням Добропільського міськрайонного суду від 09 вересня 2021 року вищевказану постанову скасовано, на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 09 листопада 2021 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та скасування заходів примусового виконання рішення.

Позиція Верховного Суду

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституція України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (61-18013сво18).

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» , виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення (пункт 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше). Компенсація моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 569/1799/16-ц (провадження № 61-19000сво18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року у справі № 415/1009/21 (провадження № 61-18055св21) зазначено, що:

«кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку».

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Як свідчить тлумачення статей 23 1176 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі відшкодовується державою і при визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У справі, що переглядається:

суди встановили, що моральні страждання позивача виявились у душевних переживаннях та у хвилюванні через ухвалення незаконного рішення працівником поліції, а також позивач був змушений докладати додаткових зусиль для поновлення своїх прав, оскільки, з матеріалів справи встановлено, що дійсно позивачу довелось прикладати зусиль для відновлення своїх порушених прав, шляхом звернення до суду із позовом про скасування неправомірного рішення, а також доведено, що позивач відчував себе морально подавленим через відкриття виконавчого провадження на виконання неправомірного рішення, про стягнення подвійного розміру штрафу, а також докладання додаткових зусиль для закриття такого провадження та скасування заходів примусового виконання рішення, тобто всі ці фактори тягнуть за собою моральні страждання

при визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, суди вважали, що позивачу завдано моральної школи та обґрунтовано визначили розмірі грошової компенсації моральної шкоди в сумі 1 000 грн;

втім суди не врахували, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Тому резолютивну частину рішення суду першої інстанції, залишену без змін апеляційним судом, в частині стягнення грошової компенсації моральної шкоди в ромірі 1 000 грн належить змінити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення в іншій оскарженій частині ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу необхідно задовольнити частково; резолютивну частину рішення суду першої інстанції змінити; судові рішення в іншій оскарженій частині залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Донецькій області задовольнити частково.

Резолютивну частину рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2022 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації моральної шкоди в розмірі 1 000,00 грн змінити, виклавши абзац другий в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 000,00 грн компенсації моральної шкоди».

В іншій оскарженій частині рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 вересня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук