Постанова

Іменем України

26 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 148/74/21

провадження № 61-317 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Тульчинська міська рада Вінницької області,

третя особа - сектор культури, молоді та спорту Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Тульчинської міської ради Вінницької області на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 серпня 2021 року у складі судді Саламахи О. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Тульчинської міської ради Вінницької області, третя особа - сектор культури, молоді та спорту Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що вона працювала на посаді завідувача Бортницької сільської бібліотеки-філії Тульчинської районної централізованої бібліотечної системи.

11 січня 2021 року вона отримала наказ директора Тульчинської районної централізованої бібліотечної системи Вігуржинської В. С. від 29 грудня 2020 року № 12-к, згідно з яким на виконання наказу сектору культури, молоді та спорту Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області від 24 грудня 2020 року № 96-ок «Про звільнення з посад працівників закладів культури Бортницької сільської ради» її звільнено з роботи з 31 грудня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку з угодою сторін.

Вважала своє звільнення незаконним, оскільки угоди із Тульчинською районною централізованою бібліотечною системою про припинення трудового договору вона не укладала. Єдиною правовою підставою для звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України є згода сторін, у тому числі безпосередня згода працівника, проте вона такої згоди не надавала, заяву не писала.

Безпідставним є посилання у спірному наказі директора Тульчинської районної централізованої бібліотечної системи на наказ сектору культури, молоді та спорту Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області від 24 грудня 2020 року № 96-ок «Про звільнення з посад працівників закладів культури Бортницької сільської ради», оскільки він починав свою дію лише з 31 грудня 2020 року.

З урахуванням викладеного та уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила суд скасувати наказ директора Тульчинської районної централізованої бібліотечної системи Вігуржинської В. С. від 29 грудня 2020 року № 12-к про її звільнення з посади завідуючої Бортницької сільської бібліотеки-філії з 31 грудня 2020 року, поновити її на посаді завідувача Бортницької сільської бібліотеки-філії, стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за січень-липень 2021 року у розмірі 42 952 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 17 серпня

2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ директора Тульчинської районної централізованої бібліотечної системи від 29 грудня 2020 року № 12-к про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача Бортницької сільської бібліотеки-філії з 31 грудня 2020 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача Бортницької бібліотеки-філії комунального підприємства «Публічна бібліотека Тульчинської міської ради Вінницької області». Стягнуто з Тульчинської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період січень-липень 2021 року у розмірі 42 952 грн. Рішення суду у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між позивачем, як працівником, та відповідачем, як роботодавцем, була відсутня домовленість про припинення трудового договору за взаємною згодою. ОСОБА_1 про видачу оспорюваного наказу щодо її звільнення від 29 грудня 2020 року № 12-К довідалася лише 11 січня 2021 року та зазначила у вказаному наказі про свою незгоду зі звільненням. Таким чином, позивачку звільнено виключно з ініціативи роботодавця.

Отже, позивачку звільнено на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України з порушенням трудового законодавства, оскільки вона не погоджувала з роботодавцем свого звільнення, унаслідок чого ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі зі стягненням середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у сумі 42 952 грн, розрахунок якого надала позивачка, а відповідачем його не спростовано.

Судом першої інстанції враховано, що на день ухвалення судом рішення діє Бортницька бібліотека-філія комунального закладу «Публічна бібліотека Тульчинської міської ради Вінницької області» (далі - КП «Публічна бібліотека Тульчинської міської ради Вінницької області»), в управлінні якої відповідно до Статуту є посади завідувачів, а тому суд поновив ОСОБА_1 на посаді завідуючої Бортницької бібліотеки-філії КП «Публічна бібліотека Тульчинської міської ради Вінницької області».

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу Тульчинської міської ради Вінницької області задоволено частково, рішення суду першої інстанції у частині стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у розмірі 42 952 грн змінено, стягнуто з Тульчинської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 01 січня 2021 року по 17 серпня 2021 року у розмірі 39 754,40 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що припинення трудового договору з ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України здійснено виключно з ініціативи роботодавця. Позивачка відповідної заяви про припинення трудового договору не подавала, щодо існування оспорюваного наказу про своє звільнення від 29 грудня 2020 року вона довідалась лише 11 січня 2021 року, в якому зазначила, що заперечує проти свого звільнення.

ОСОБА_1 працювала на посаді завідувача Бортницької сільської бібліотеки-філією, яка згідно з рішенням Тульчинської міської ради від 17 грудня 2020 року № 72 ввійшла до складу КП «Публічна бібліотека Тульчинської міської ради Вінницької області», де судом першої інстанції поновлено позивача на раніше займаній нею посаді.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що районним судом помилково зазначено середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 42 952 грн, оскільки згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середній заробіток позивача за період з січня 2021 року по серпень 2021 року становить 39 754,40 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Тульчинська міська рада Вінницької області просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 148/74/21 з Тульчинського районного суду Вінницької області.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка працювала на посаді завідувача Бортницької сільської бібліотеки-філії Тульчинської районної централізованої бібліотечної системи до складу засновника, якого у грудні 2020 року увійшла Тульчинська міська рада Вінницької області. Ніяких дій із припинення, реорганізації чи ліквідації вказаної установи засновником не вчинялося, а реєстрація Тульчинської міської ради Вінницької області, як засновника вказаної юридичної особи, не породжує для неї правових наслідків, у тому числі у частині зобов`язань щодо поновлення звільненого працівника. Таким чином, суди дійшли безпідставного висновку про поновлення позивача саме на посаді завідувача Бортницької бібліотеки-філії КП «Публічна бібліотека Тульчинської міської ради Вінницької області», оскільки Тульчинська районна централізована бібліотечна система не перебуває у стані припинення, не ліквідована, тому позивачка підлягала поновленню на роботі саме в ній.

Доводи особи, яка подала відзив

У січні 2022 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанова апеляційного суду є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на його законність не впливають. Звільнення позивачки відбулося з порушенням положень трудового законодавства, тому судом вірно поновлено її на роботі саме на посаді завідувача Бортницької бібліотеки-філії комунального підприємства «Публічна бібліотека Тульчинської міської ради Вінницької області», оскільки відповідно до частини третьої статті 36 КЗпП України зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 працювала на посаді завідувача Бортницької сільської бібліотеки-філії Тульчинської районної централізованої бібліотечної системи.

Наказом директора Тульчинської районної централізованої бібліотечної системи Вігуржинської В. С. від 29 грудня 2021 року № 12-к на виконання наказу сектору культури, молоді та спорту Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області від 24 грудня 2020 року № 96-ок «Про звільнення з посад працівників закладів культури Бортницької сільської ради» ОСОБА_1 звільнено з роботи з 31 грудня 2020 року на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку з угодою сторін (а.с. 7).

12 січня 2021 року ОСОБА_1 на ім`я завідувача сектору культури, молоді та спорту Тульчинської районної державної адміністрації подала заяву, в якій просила скасувати наказ про звільнення з роботи і відповідний запис у трудовій книжці, у зв`язку з тим, що її не було попереджено про таке звільнення і відповідної заяви вона не писала (а.с. 8).

Тульчинською міською радою Вінницької області на 5 сесії 8 скликання прийнято рішення від 10 лютого 2021 року № 328 про введення Тульчинської міської ради до складу засновника комунальної установи «Тульчинська районна централізована бібліотечна система» (а.с. 45).

Рішенням 8 скликання 2 сесії Тульчинської міської ради від 17 грудня 2020 року № 72 створено КП «Публічна бібліотека Тульчинської міської ради Вінницької області» зі статусом юридичної особи та відповідними відокремленими бібліотеками-філіями з 01 січня 2021 року; затверджено Статут КП «Публічна бібліотека Тульчинської міської ради Вінницької області» (а.с. 96).

Згідно з пунктом 1.5. розділу 1 Загальні положення Статуту КП «Публічна бібліотека Тульчинської міської ради Вінницької області» КП «Публічна бібліотека Тульчинської міської ради Вінницької області» - це об`єднання бібліотек в єдине структурно-цілісне утворення, до якого входить, у тому числі Бортницька бібліотека-філія (а.с. 97-104).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга Тульчинської міської ради Вінницької області підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду частково не відповідає.

Щодо вирішення питання незаконності звільнення позивачки з роботи.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю,

що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений

у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови

у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння

у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (угода сторін) договір припиняється у строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може відбутися лише у випадку, якщо власник

або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36

КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору

за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника

або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено

як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1

частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження

про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення.

Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням

на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України

(за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу

на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1269 цс 16.

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що між ОСОБА_1 , як працівником, та відповідачем, як роботодавцем, не була досягнута домовленість про припинення трудового договору за взаємною згодою, так як позивачка не надавала згоду на своє звільнення, а фактично воно відбулось виключно з ініціативи роботодавця, чим порушено положення пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України, отже, суди правильно вказали на незаконність звільнення ОСОБА_1 .

Щодо вирішення питання про поновлення позивачки на посаді завідувача Бортницької бібліотеки-філії КП «Публічна бібліотека Тульчинської міської ради Вінницької області», а не на посаді завідувача Бортницької сільської бібліотеки-філії Тульчинської районної централізованої бібліотечної системи.

Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, апеляційний суд у порушення зазначених положень закону дійшов помилкового висновку про поновлення ОСОБА_1 саме на посаді завідувача Бортницької бібліотеки-філії КП «Публічна бібліотека Тульчинської міської ради Вінницької області», оскільки позивачка фактично не перебувала у трудових відносинах з КП «Публічна бібліотека Тульчинської міської ради Вінницької області», а її звільнення відбулось з посади завідувача Бортницької сільської бібліотеки-філії Тульчинської районної централізованої бібліотечної системи, проте трудовим законодавством визначено, що незаконно звільнений працівник підлягає поновленню саме на попередній роботі.

Апеляційний суд у порушення вказаних положень закону належним чином не перевірив доводів відповідача про те, що ОСОБА_1 працювала на посаді завідувача Бортницької сільської бібліотеки-філії Тульчинської районної централізованої бібліотечної системи до складу засновника, якого у грудні 2020 року увійшла Тульчинська міська рада Вінницької області, проте відповідно до частини третьої статті 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Крім того, відповідач посилався на те, що не вчинялися дії щодо припинення, реорганізації чи ліквідації Тульчинської районної централізованої бібліотечної системи, вона не була реорганізована шляхом приєднання до КП «Публічна бібліотека Тульчинської міської ради Вінницької області». Згідно з рішенням 5 сесії 8 скликання Тульчинської міської ради Вінницької області від 10 лютого 2021 року Тульчинська міська рада Вінницької області увійшла до складу засновника комунальної установи «Тульчинська районна централізована бібліотечна система» (а.с. 45).

Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про поновлення позивачки на роботі в установі, з якою вона фактично не перебувала у трудових правовідносинах. Отже, при новому розгляді справи суду слід перевірити, чи перебуває Тульчинська районна централізована бібліотечна система у стані припинення, ліквідації.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції

у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.

Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Тульчинської міської ради Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 24 листопада 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець