Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 442/4445/15-ц

провадження № 61-37700св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Савуляка Р. В.,

від 25 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 17 грудня 2007 року між банком та

ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 9 300 доларів США, з кінцевим терміном погашення до 15 грудня 2017 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 17 грудня 2007 року між банком та

ОСОБА_2 укладено договір поруки.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором у відповідача виникла заборгованість, яка станом на 08 квітня 2015 року становила 6 543,47 доларів США, з яких: 4 960,72 доларів США - заборгованість за кредитом; 596,55 доларів США - заборгованість за процентами за користування кредитом; 193,13 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 471,34 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 10,64 доларів США - штраф (фіксована частина); 311,09 доларів США - штраф (процентна складова).

Враховуючи викладене, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість у розмірі 6 543,47 доларів США, що еквівалентно 153 771, 43 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області у складі судді Гарасимків Л. І. від 17 жовтня 2017 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь

ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 6 543,47 доларів США, що еквівалентно 153 771,43 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, допустив заборгованість за кредитом, а тому є всі передбачені законом і укладеним між сторонами договором підстави для стягнення з нього та поручителя у солідарному порядку цієї заборгованості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 17 жовтня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову

ПАТ КБ «ПриватБанк».

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 557,27 доларів США, а також

25 815,95 грн (заборгованість за комісією, пенею та штрафами). Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні позову банку до ОСОБА_2 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно виходив із того, що у зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка за тілом кредиту та процентами підлягає з стягненню з позичальника у доларах США, однак вважав, суд першої інстанції помилково стягнув заборгованість за комісією, пенею та штрафами у іноземній валюті, оскільки таке суперечить положенням статей 192, 533 ЦК України, а тому таку заборгованість слід стягнути у національній валюті. Крім того, банк звернувся до суду із вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором до поручителя поза межами шестимісячного строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди помилково стягнули з нього суму комісію за обслуговування кредиту, не врахувавши пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. Крім того, підставою для утворення заборгованості став тяжкий матеріальний стан.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 19 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 грудня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з яким останній отримав кредит у сумі

9 300 доларів США, з кінцевим терміном погашення до 15 грудня 2017 року, та зобов`язався сплачувати заборгованість за кредитом і процентами за користування ним у строки, розмірі та валюті, як це було визначено договором.

Забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором здійснено договором поруки від 17 грудня 2007 року, укладеним між

ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 .

Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 08 квітня 2015 року утворилася заборгованість у розмірі 6 543,47 доларів США, що складається із заборгованості за кредитом у сумі 4 960,72 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 596,55 доларів США, заборгованості з комісії за користування кредитом у сумі 193,13 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у сумі 471,34 доларів США, штрафу (фіксована частина) у сумі 10,64 доларів США, штрафу (процентна складова) у сумі 311,09 доларів США.

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши мету правочину, відносини між сторонами, їх поведінку та обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, встановивши на підставі доказів, яким було дано належну оцінку, факт наявності між сторонами кредитних правовідносин шляхом укладення у письмовій формі відповідного договору, та наявності у зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору заборгованості, дійшли правильного висновку про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 4 960,72 доларів США, процентами за користування кредитом у сумі 596,55 доларів США, пенею за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором у розмірі 12 334,97 грн (471,34 доларів США).

, штрафи у розмірі 10,64 доларів США та 311,09 доларів США (фіксована частина та процентна складова відповідно)).

Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо розміру кредитної заборгованості, оскільки на підтвердження її розміру кредитор надав розрахунок цієї заборгованості, а позичальник, заперечуючи її розмір, свого розрахунку суду не надав. Ці доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою

При цьому отримання ним кредиту у розмірі 9 300 доларів США відповідач не заперечував, сплачував кошти на погашення кредитної заборгованості, чим визнавав отримання кредитних коштів.

З урахуванням встановлених обставин з ОСОБА_1 на користь позивача суд обґрунтовано стягнув заборгованість у розмірі 5 557,27 доларів США та

12 334,97 грн, яка складається із: 4 960,72 доларів США - тіло кредиту;

596,55 доларів США- проценти; 12 334,97 грн - пеня.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо комісії

Разом із тим, оцінюючи доводи касаційної скарги щодо підставності стягнення комісії колегія суддів вважає, що суд дійшов безпідставного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача комісії за обслуговування кредиту у розмірі 193,13 доларів США, що еквівалентно 5 054,21 грн.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

При цьому, нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, є незаконним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16, та враховується судом.

Як вбачається із пункту 7.1 укладеного між кредитного договору, комісія нараховувалась за послуги, що супроводжують кредит. Отже комісія у розмірі 193,13 доларів США стягнута судом апеляційної інстанції безпідставно, доводи касаційної скарги в цій частині заслуговують на увагу.

Щодо штрафів

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Пунктом 5.4 кредитного договору від 17 грудня 2007 року передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених кредитним договором, більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн + 5%

від суми позову.

Крім того, у пункті 4.1 кредитного договору визначено, що при порушенні позичальником зобов`язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочення, але не менше 1 грн.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Подібний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З урахуванням того, що судовим рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» пеню за порушення виконання грошових зобов`язань у розмірі 12 334,97 грн, у задоволенні позовних вимог банку про стягнення штрафів у розмірі 10,64 доларів США та 311,09 доларів США (фіксована частина та процентна складова відповідно), що еквівалентно 8 419, 67 грн, належить відмовити.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки під час ухвалення рішення судом апеляційної інстанції неправильно застосовано закон, судове рішення відповідно до положень статті 412 ЦПК України підлягає скасуванню в частині стягнення комісії у розмірі

193,13 доларів США і штрафів у розмірі 10,64 доларів США та 311,09 доларів США (фіксована частина та процентна складова відповідно), що еквівалентно 8 419, 67 грн, та ухвалення нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні цих вимог.

Виходячи із зазначеного, змінюється загальний розмір заборгованості.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Львівської області від 25 квітня 2018 року в частині стягнення заборгованості за кредитним договором змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 17 грудня 2007 року № LVTRGA00000029 у розмірі

5 557,27 доларів США та 12 334,97 грн, яка складається із: 4 960,72 доларів США- тіло кредиту; 596,55 доларів США - проценти; 12 334,97 грн - пеня.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович