Постанова

Іменем України

26 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 320/545/19

провадження № 61-18729св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи»,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на постанову Запорізького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Кредитні ініціативи», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., Мелітопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 12 березня 2008 року на підставі іпотечного договору № 16, посвідченого приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Бєдновим О. А., нею було передано в іпотеку в забезпечення зобов`язань по кредитному договору від 12 березня 2008 року № 27д-08, укладеного між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним Промислово-Інвестиційним банком, належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

ПАТ «Комерційний Промислово-Інвестиційний банк», що є правонаступником Акціонерного комерційного Промислово-Інвестиційного банку, відступлено право вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи». Внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість перед ТОВ «Кредитні ініціативи».

Заочним рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 березня 2017 року у справі №320/47/17-ц з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» стягнуто кредитну заборгованість станом на 14 листопада 2016 року у розмірі 71 234,79 грн.

Вважала, що за таких обставин ТОВ «Кредитні ініціативи» використало право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, а також втратило право нарахування процентів та пені після закінчення строку кредитування, звернувшись у 2017 році з позовом про примусове стягнення цих коштів у судовому порядку з ОСОБА_2

26 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1025 щодо задоволення вимог стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання боржником кредитного договору від 12 березня 2008 року № 27д-08 за період з 10 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 .

14 серпня 2018 року головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса.

Вважала, що виконавчий напис вчинено незаконно, оскільки банк продовжував нараховувати проценти та пеню після закінчення строку кредитування.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 26 січня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 1025, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А., про звернення стягнення на предмет іпотеки - належну їй квартиру АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Кредитні ініціативи».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2019 року у складі судді Юрлагіної Т. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 січня 2019 року шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 1025, вчиненого 26 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. про звернення стягнення на предмет іпотеки - належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем надано нотаріусу всі необхідні документи, що підтверджують безспірність заборгованості, наявність доказів належного направлення та отримання позивачем письмової вимоги про усунення порушень, тому відсутні правові підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 11 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 26 січня 2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. та зареєстрований в реєстрі за № 1025 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , у рахунок задоволення вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 за кредитним договором № 27д-08 від 12 березня 2008 року.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що виходячи з наданого ТОВ «Кредитні ініціативи» розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач продовжував після закінчення строку кредитування, 27 січня 2017 року, нараховувати ОСОБА_2 проценти за користування кредитними коштами, що не передбачено умовами кредитного договору.

У той самий час доказів отримання вимог про погашення заборгованості, направлених рекомендованою кореспонденцією відповідно до умов кредитного та іпотечного договорів, ані позичальником ОСОБА_2 , ані іпотекодавцем ОСОБА_1 надано не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2019 року до Верховного Суду, ТОВ «Кредитні ініціативи», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року і залишити в силі рішення місцевого суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не повинен вирішувати спір про право, а лише перевіряє наявність необхідних поданих документів, які підтверджують безспірність наявної заборгованості.

Вважає, що оскільки законом прямо передбачено можливість вчинення виконавчого напису нотаріуса та банком виконані всі необхідні дії, то немає підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису від 26 січня 2018 року.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 08 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12 березня 2008 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 27д-08, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у сумі 50 000 грн на строк до 09 березня 2018 року та зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування у сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

На забезпечення виконання вказаного кредитного договору між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 16, посвідчений приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Бєдновим О. А., за умовами якого остання передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .

17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» був укладений договір відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» відступило ТОВ «Кредитні ініціативи» права вимоги за кредитними договорами, укладеними між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та фізичними особами.

За умовами договору відступлення права вимоги від 17 грудня 2012 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором від 12 березня 2008 року № 27д-08 та забезпечувальним договором іпотеки від 12 березня 2008 року №16.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 02 березня 2017 року у справі № 320/47/17-ц з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 12 березня 2008 року № 27д-08 станом на 14 листопада 2016 року у розмірі 71 234,79 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 28 733 грн; заборгованості по відсотках - 26 885,80 грн; пені - 15 615,99 грн. (а.с.14-15).

26 січня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1025, згідно з яким за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, а саме квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , запропоновано задовольнити вимоги стягувача у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання боржником кредитного договору 12 березня 2008 року № 27д-08 за період з 10 грудня 2016 року по 26 вересня 2017 року, а саме заборгованість за кредитом - 28 733 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 33 926,32 грн. Загальна сума заборгованості становить 62 659,32 грн (а.с. 10).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги його висновків не спростовують.

Частиною першою статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями -не більше одного року.

У абзаці 3 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

З урахуванням положень статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такі правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 та узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, проте такі вимоги банком не заявлялися.

Вказаний висновок узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Апеляційний суд встановив, що відповідно до пунктів 1.2, 2.2 кредитного договору від 12 березня 2008 року № 27д-08, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 , проценти за користування кредитом - це плата, яка встановлюється банком за користування кредитом та сплачується в розмірі 15,5 % річних у строки, передбачені цим договором.

Пунктом 2.4 кредитного договору передбачено, що погашення кредиту здійснюється позичальником щомісячно відповідно до графіку (додаток № 1), який є невід`ємною частиною договору. Проценти сплачуються не пізніше останнього робочого дня поточного місяця (пункт 3.3 кредитного договору).

За змістом пункту 5.3.2 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання кінцевого терміну погашення кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за договором та/або процентами за користування, суми неустойки і збитків, у випадках, які визначаються цим договором, зокрема при невиконанні у строк своїх зобов`язань по поверненню кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом щонайменше на один календарний місяць.

При цьому Банк письмово повідомляє позичальника (поштою з повідомленням про вручення банком особисто позичальнику під розписку) про необхідність дострокової сплати суми заборгованості.

Пунктом 8.5 іпотечного договору передбачено, що всі повідомлення між сторонами здійснюються в письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів чи приймаються кожною стороною особисто.

Встановивши, що 27 грудня 2016 року ТОВ «Кредитні ініціативи» направило на адресу позичальника ОСОБА_2 вимогу про погашення у 30-денний строк з дати направлення вимоги загальної суми заборгованості станом на 14 листопада 2016 року у розмірі 90 012,17 гривень (яка включає заборгованість за кредитом, відсотки та штрафні санкції), якою змінило строк виконання зобов`язання з 09 березня 2018 року на 27 січня 2017 року, апеляційний суд правильно вказав, що ТОВ «Кредитні ініціативи» втратило право нарахування передбачених кредитним договором процентів за кредитом починаючи з 28 січня 2017 року.

Апеляційним судом було встановлено, що, крім іншої заборгованості, до виконавчого напису нотаріуса було включено також нараховані банком відсотки за користування кредитними коштами, у тому числі, за період з 28 січня 2017 року по 26 вересня 2017 року.

Проте, враховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду, банк не вправі був нараховувати боржнику відсотки за вказаний період.

Отже, представлену нотаріусу заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «Кредитні ініціативи» не можна було вважати безспірною, тому колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору та визнанням таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису від 26 січня 2018 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. та зареєстрованого в реєстрі за № 1025 про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 у рахунок задоволення вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 за кредитним договором від 12 березня 2008 року № 27д-08.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому, колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Доводи касаційної скарги не впливають на правильність вирішення апеляційним судом спору, оскільки не спростовують той факт, що до виконавчого напису нотаріуса була включена заборгованість за процентами за період, за який банк не мав право їх нараховувати, а посилання на певні судові рішення Верховного Суду є безпідставними, оскільки у них встановлено інші фактичні обставини і застосовані норми права.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 03 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк