Постанова

Іменем України

25 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 263/8657/15-ц

провадження № 61-8627св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя - доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Услуга»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Услуга» на рішення Апеляційного суду Донецької області, у складі колегії суддів: Попової С. А., Кочегарової Л. М., Лоленко А. В., від 14 липня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Услуга» (далі - ТОВ «Услуга») про стягнення вартості частки майна в статутному капіталі товариства, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Позовна заява мотивована тим, щоІНФОРМАЦІЯ_1 року померла матір позивача - ОСОБА_4, яка була одним із учасників ТОВ «Услуга» та володіла часткою у розмірі 3,1% статутного фонду товариства. Після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на частку в статутному капіталі (майні) товариства позивач звернулась до відповідача із заявою про прийняття її до складу засновників, але рішенням загальних зборів їй було відмовлено у цьому та вирішено сплатити вартість частки у майні товариства після затвердження річного фінансового звіту. Вартість успадкованої частки в грошовому виразі від визначеної експертом ринкової вартості належного товариству майна становить 42 307, 22 грн. На час звернення до суду їй сплатили лише 1 000, 00 грн, а решта суми не була сплачена.

Позивач просила стягнути вказану частину вартості частки в майні ТОВ «Услуга» 41 307, 22 грн., інфляційні втрати 29 586,41грн. та 3% річних 2940,12 грн. згідно статті 625 ЦК України, а також компенсувати витрати з оплати судового збору в сумі 737,49грн. і оплати експертизи в сумі 4800грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, у складі головуючого судді Томіліна О. М., від 16 червня 2016 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 Стягнуто з ТОВ «Услуга» на користь ОСОБА_3 вартість частки майна товариства у порядку спадкування у розмірі 41 307, 22грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю у позивача права, передбаченого законом, на грошову компенсацію вартості частки майна, що належала її матері у статутному капіталі товариства на день смерті. Разом з цим місцевий суд вказав про те, що між сторонами існують корпоративно-спадкові відносини, які врегульовані спеціальними нормами: ЦК України, Закон України «Про господарські товариства» та статуту ТОВ «Услуга», у зв'язку з чим норми статті 625 ЦК України до них не можуть бути застосовані.

Рішення суду першої станції оскаржено ОСОБА_3 у частині відмови у стягненні інфляційних нарахувань та 3% річних за користування грошовими коштами. У частині стягнення вартості частки у майні товариства рішення місцевого суду не оскаржувалось та не переглядалось у апеляційному порядку.

24 липня 2016 року рішенням Апеляційного суду Донецької області рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 червня 2016 року скасовано у частині відмови у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат і 3% річних та ухвалено у цій частині нове рішення, яким стягнуто з ТОВ «Услуга» на користь ОСОБА_3 інфляційні втрати у розмірі 17 015, 04 грн, 3% річних у розмірі 1 327, 49 грн. Змінено рішення суду першої інстанції у частині стягнення судового збору та витрат на експертизу. Стягнуто з ТОВ «Услуга» на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 596, 50 грн та витрати на оплату експертизи у розмір 4 800, 00 грн. Виключено з резолютивної частини рішення посилання на загальну суму, належну до стягнення «а всього 44 408, 21грн». Стягнуто із ТОВ «Услуга» на користь ОСОБА_3 витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 656, 15 грн.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що районний суд не врахував, що невиконання відповідачем обов'язку щодо сплати вартості частки майна товариства свідчить про реальне невиконання відповідачем унормованого законом і статутними документами грошового обов'язку, що тягне за собою наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання із покладенням на відповідача майнової відповідальності за статтею 625 ЦК України.

У липні 2016 року ТОВ «Услуга» подано касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Донецької області від 14 липня 2016 року.

06 вересня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

09 лютого 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Услуга» про стягнення вартості частки майна в статутному капіталі товариства, інфляційних втрат та трьох відсотків річних призначено до судового розгляду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

13 лютого 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.

У касаційній скарзі ТОВ «Услуга» просить скасувати рішення Апеляційного суду Донецької області від 14 липня 2016 року і залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16 червня 2016 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що апеляційний суд повно і всебічно не з'ясував обставини справи, не врахував відсутність правових підстав для застосування положень статті 625 ЦК України.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не переглядалось у апеляційному порядку у частині вимог про стягнення вартості частки у майні товариства, то у касаційному порядку справа у цій частині також не є предметом перегляду.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 є донькою ОСОБА_4 - учасника ТОВ «Услуга», що володіла часткою у статутному капіталі товариства в розмірі 3,1% (т. 1 а.с. 71).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла.

Після смерті ОСОБА_4 її частку у статутному фонді товариства успадкувала позивач, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом (т. 1 а.с. 4, 7-8).

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Услуга», що міститься у пункті 3 протоколу № 62 від 27 грудня 2013 року, вирішено не приймати спадкоємицю учасника ОСОБА_4 - ОСОБА_3 до складу учасників товариства та виплатити їй вартість частки в майні ТОВ «Услуга» після затвердження річного звіту (т. 1 а.с. 9, 27-31).

За видатковим касовим ордером від 10 квітня 2015 року ОСОБА_3 отримала від ТОВ «Услуга» 1 000, 00 грн у рахунок успадкованої після смерті матері частки вартості майна товариства (т. 1 а.с. 37).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3/с від 28 березня 2016 року на день смерті матері позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 року вартість трьох належних товариству об'єктів нерухомого майна (нежитлових приміщень у місті Маріуполі: перукарні АДРЕСА_1, перукарні № 2 і пункту прокату по АДРЕСА_3 та пункт прокату з нежитловими приміщеннями по АДРЕСА_2) становить 1 364 749 грн (т. 1 а.с. 131-144).

З урахуванням вказаного висновку частка спадкодавця ОСОБА_4 у майні товариства в розмірі 3,1% у грошовому виразі становить 42 307, 22 грн.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, 2004 року, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилами статті 60 ЦПК України,2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно положень статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок йог о смерті.

Права правонаступників (спадкоємців) померлого учасника товариства з обмеженою відповідальністю регулюються нормами цивільного законодавства (статті 147 , 148 ЦК України, Закону України «Про господарські товариства») та положеннями статуту товариства.

Частиною п'ятою статті 147 ЦК України передбачено перехід до спадкоємця фізичної особи - учасника товариства з обмеженою відповідальністю, частки учасника (спадкодавця) у статутному капіталі, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки зі спадкоємцями учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень ст. 148 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 148 ЦК України, спадкоємець, як і учасник, який вийшов із товариства, набуває право одержати вартість частини майна, пропорційно частці у статутному капіталі. За домовленістю між спадкоємцем (учасником) та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Статтею 54 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Статтею 55 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв'язку зі смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства.

При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала спадкодавцю, вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника.

Пунктом 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» судам роз'яснено, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, у строк до 12 місяців з дня виходу. З моменту подання учасником товариства заяви про вихід зі складу останнього з виплатою належної такому учасникові частки вартості майна у товариства настає обов'язок сплатити відповідну суму у строки, визначені згаданою нормою Закону України «Про господарські товариства», а невиконання цього обов'язку тягне наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, встановивши, що у товариства виник обов'язок сплатити на користь позивача вартість частини майна товариства, пропорційну частці у статутному фонді товариства (розмір якої не оспорюється), та факт невиконання відповідачем цього обов'язку, суд апеляційної інстанції, дійшов вірного висновку про порушення товариством грошового зобов'язання та обґрунтовано застосував положення частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин.

Висновки апеляційного суду щодо розміру суми та періоду нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості з виплати вартості частини майна заявником не спростовані.

За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Услуга» залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Донецької області від 14 липня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийД. Д. Луспеник СуддіО. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк