Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

місто Київ

справа № 953/10909/20

провадження № 61-4407св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідачі: державний реєстратор - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хома Оксана Вікторівна, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвіга», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2021 року, постановлене суддею Вінтоняк Н. Д., та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Чумак О. В., Дряниці Ю. В., Кривчук Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») у липні 2020 року звернулося до суду з позовом до державного реєстратора - приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Хоми О. В., Горбаня О. Г., Столяренка В. М., треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвіга» (далі - ТОВ «Алвіга»), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , у якому, з урахуванням уточнень, просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Хоми О. В. від 28 жовтня 2015 року, індексний номер 25665557, на підставі якого здійснено перенесення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 , до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер запису про іпотеку 11801160, відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року;

- поновити запис про іпотеку чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 , шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей з Державного реєстру іпотек про реєстрацію до 01 січня 2013 року, реєстраційний номер іпотеки 4656484 від 19 березня 2007 року;

- застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу квартири від 21 листопада 2015 року шляхом скасування рішень щодо реєстрації права власності, іпотеки та іпотекодержателя, обтяжень, оренди тощо, а саме записів щодо квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 782940853104:

- рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О. В. від 21 листопада 2015 року № 26356485 про реєстрацію права власності за ТОВ «Алвіга»;

- рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О. В. від 21 листопада 2015 року № 26357547 про реєстрацію права іпотеки ОСОБА_3 ;

- рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О. В. від 21 листопада 2015 року № 26357470 про реєстрацію обтяження іпотекою ОСОБА_3 ;

- рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О. В. від 28 квітня 2016 року № 29463419 про реєстрацію права оренди ОСОБА_3 ;

- рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О. В. від 26 січня 2016 року № 39381376 про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 ;

- рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценко А. М. від 27 січня 2018 року № 39387506 про реєстрацію права власності за ОСОБА_5 ;

- рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночки О. В. від 11 вересня 2018 року № 42941527 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 ;

- рішення приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Доценко А. М. від 23 липня 2019 року № 47905665 про реєстрацію права іпотеки ОСОБА_5 ;

- поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ним як іпотекодержателем не надавалися будь-які повідомлення або заяви, які б надавали державному реєстратору підстави для внесення змін щодо записів про іпотеку, зокрема, щодо перенесення записів про іпотеку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. На теперішній час забезпечене іпотекою зобов`язання не виконано, заборгованість за кредитом не погашена. Відсутність запису про іпотеку фактично позбавляє банк можливості реалізувати свої права як іпотекодержателя.

Стислий виклад заперечень відповідача

ОСОБА_1 заперечував проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними і допустимими доказами. Просив застосувати наслідки пропуску позовної давності.

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Хома О. В. проти задоволення позову не заперечувала, просила поновити запис про іпотеку квартири, оскільки внаслідок несанкціонованого втручання до Державного реєстру речових прав під її логіном та паролем незаконно припинено обтяження нерухомого майна.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 15 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року, Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області частково задовольнив позов АТ «УкрСиббанк».

Суд поновив у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку № 4656484 за іпотечним договором від 19 березня 2007 року, ВЕЕ 987117-9871290, внесений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В., про обтяження іпотекою квартири

АДРЕСА_2 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовив. Здійснив розподіл судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов переконання, що оскільки записи та відомості в Державному реєстрі прав на нерухоме майно щодо обтяження майна іпотекою за договором від 19 березня 2007 року не відповідають відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії, та відомостям, внесеним у Державний реєстр іпотек 19 березня 2007 року о 18:15, реєстраційний номер 4656484, ефективному способу захисту поновлення порушених прав АТ «УкрСиббанк» як іпотекодержателя нерухомого майна відповідатиме поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку. Суд першої інстанції зробив висновок, що позовну давність не пропущено, оскільки початок її перебігу розпочався з моменту отримання банком відповіді приватного нотаріуса Хоми О. В. від 02 жовтня 2018 року про неможливість поновити запис про іпотеку.

Відмовляючи в задоволенні інших позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, керувався тим, що приватний нотаріус не є належним відповідачем. Вимога про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора не підлягає задоволенню, оскільки оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відсутнє, а саме запис про іпотеку 11801160 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно невідомими особами у спотвореному вигляді, а відтак саме поновлення запису про іпотеку у первісному вигляді сприятиме відновленню порушеного права банку як іпотекодержателя. Також суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позовних вимог про застосування наслідків нікчемного правочину - скасування усіх рішень про реєстрацію майнових прав та поновлення запису про право власності, оскільки ці вимоги пред`явлено не до усіх осіб, які мають відповідати за позовом.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_1 16 травня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Відповідач ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, підставами касаційного оскарження наведених судових рішень визначив те, що:

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норму права без урахування висновків, викладених, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), згідно з якими добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тож через брак в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень;

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17

(провадження № 14-188цс20), відповідно до якого правила Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) превалюють над будь-якими іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами;

- суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини, які мають значення для вирішення справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

АТ «УкрСиббанк» у червні 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку надіслало до Верховного Суду відзив, у якому просило касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 31 травня 2022 року Верховний Суд поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року, відкрив провадження у справі, а ухвалою від 24 червня 2022 року поновив АТ «УкрСиббанк» строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 та прийняв цей відзив.

Ухвалою від 28 грудня 2022 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 19 березня 2007 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк»

(далі - АКІБ «УкрСиббанк») та ОСОБА_7 уклали договір про надання споживчого кредиту № 11129780000.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 19 березня 2007 року АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького нотаріального округу Ганночкою О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 3618, відповідно до умов якого в іпотеку банку передано чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .

Обтяження нерухомого майна іпотекою зареєстроване в Державному реєстрі іпотек 19 березня 2007 року за реєстраційним номером 4656484.

Розпорядженням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 18 лютого 2016 року № 58 «Про перейменування вулиць, провулків, тупиків, проїздів, парків та скверів міста Кременчука» змінено назву вулиці «Леніна» на вулицю «Соборна».

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в актуальній інформації про державну реєстрацію іпотеки у спеціальному розділі є запис про іпотеку № 11801160, підстава виникнення іпотеки - «договір іпотеки, заява банку, серія та номер 44, виданий 20 жовтня 2015 року, видавник - АКІБ «УкрСиббанк», підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25665557 від 28 жовтня 2015 року 18:30:09, приватний нотаріус Хома О. В., в описі предмета іпотеки зазначено «все майно».

Відомостей про обтяження нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_4 , іпотекою, яке зареєстроване в Державному реєстрі іпотек 19 березня 2007 року за реєстраційним номером 4656484 немає.

АТ «УкрСиббанк» зазначало, що в результаті несанкціонованого втручання в роботу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відбулося спотворення запису про іпотеку, зокрема, реєстраційний номер іпотеки з 4656484 змінено на 11801160, підставою виникнення іпотеки зазначено «договір іпотеки, заява банку, серія та номер 44, виданий 20 жовтня 2015 року, видавник АКІБ «УкрСиббанк», замість «договір іпотеки, ВЕЕ 987117-987120 від 19 березня 2007 року, приватний нотаріус Ганночка О. В.»; в описі предмета іпотеки зазначено «все майно», замість «чотирикімнатна квартира АДРЕСА_1 »; підставою для перенесення записів про іпотеку зазначено «заява банку, серія та номер: 44, виданий 20 жовтня 2015 року, видавник АКІБ «УкрСиббанк».

У відповіді від 05 жовтня 2018 року вих. № 226/01-16 приватний нотаріус Хома О. В. зазначила, що в жовтні 2015 року відбулося несанкціоноване втручання до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень під іменем приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Хоми О. В. із застосуванням логіна та пароля (які зламали), в результаті чого були перенесені та вилучені записи про іпотеку та заборону відчуження щодо декількох об`єктів нерухомого майна на території різних областей України, в тому числі щодо спірної квартири.

На підставі звернення приватного нотаріуса з відповідною заявою до правоохоронних органів відкрито кримінальне провадження № 12015220490005312.

Постановою слідчого Житомирського ВП ГУНП в Житомирській області кримінальне провадження № 12015220490005312 закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 361 Кримінального кодексу України.

Відповідно до відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відносно запису про іпотеку № 11801160 вчинялися такі операції:

28 жовтня 2015 року о 18:32:38 на підставі заяви № 140190389 приватний нотаріус Хома О. В. внесла запис про реєстрацію іпотеки за № 11801160;

28 жовтня 2015 року о 18:33:35 на підставі заяви № 140190389 приватний нотаріус Хома О. В. внесла запис «Припинення»;

04 листопада 2015 року о 17:53:44 приватний нотаріус Хома О. В. внесла запис про відміну операції від 28 жовтня 2015 року о 18:33:35 «Припинення», підстави внесення цього запису в реєстрі відсутні;

20 листопада 2015 року о 18:39:04 на підставі заяви № 14415977 приватний нотаріус Кучик С. Л. вніс запис «Припинення».

Постановою від 01 серпня 2016 року у справі № 817/873/16 Рівненський окружний адміністративний суд визнав незаконним та скасовував запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію припинення обтяження іпотекою чотирикімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , встановленого на підставі договору іпотеки від 19 березня 2007 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , номер запису про іпотеку 11801160, відомості про реєстрацію до 01 січня 2013 року; назва реєстру Державний реєстр іпотек, реєстраційний номер іпотеки 4656484, 19 березня 2007 року 18:15:57, реєстратор Кременчуцький міський нотаріальний округ.

Зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що 20 листопада 2015 року невстановленими особами здійснено несанкціоноване втручання до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з використанням логіна, пароля і ключа ЕЦП приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Кучика Сергія Леонідовича внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення іпотеки (номер запису про іпотеку 11801160) квартири за адресою: АДРЕСА_5 .

На виконання цієї постанови поновлено запис про речові права банку, 22 вересня 2016 року о 15:29:38 на підставі заяви № 18697128 Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області скасував попередню реєстраційну дію від 20 листопада 2015 року «Припинення», внесену до Державного реєстру речових прав приватним нотаріусом Кучиком С. Л.

Також суди встановили, що постановою від 15 лютого 2018 року у справі № 524/1775/17 Апеляційний суд Полтавської області задовольнив позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 за договором про надання споживчого кредиту від 19 березня 2007 року № 11129780000 звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 140, 3 кв. м, житловою площею 100, 0 кв. м, яка належить ОСОБА_2 ; встановив спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Цим судовим рішенням встановлено, що договір купівлі-продажу спірної квартири від 21 листопада 2015 року, укладений іпотекодавцем ОСОБА_2 без попереднього погодження із іпотекодержателем ПАТ «УкрСиббанк», тому цей договір, як і наступні правочини, вчинені на його підставі, є нікчемними, оскільки їх недійсність прямо встановлена частиною третьою статті 12 Закону України «Про іпотеку». Врахувавши викладене, суд апеляційної інстанції дійшов переконання про чинність договору іпотеки від 19 березня 2007 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 .

У межах виконавчого провадження № 56966432 з примусового виконання зазначеного судового рішення головний державний виконавець Автозаводського відділу державної виконавчої служби м. Кременчука Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Докійчук Т. В. зверталася до суду з поданням про звернення стягнення на нерухоме майно, що не зареєстроване у встановленому законом порядку, а саме квартиру АДРЕСА_1 , проте постановою від 19 грудня 2019 року у справі № 524/1775/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року, Апеляційний суд Полтавської області у задоволенні такого подання державного виконавця відмовив.

Зазначеним рішенням встановлено, що право власності на предмет іпотеки перейшло до ОСОБА_1 за результатами проведених Державним підприємством «Сетам» Міністерства юстиції України 27 серпня 2018 року електронних торгів. Право власності на спірне майно зареєстровано за ОСОБА_1 11 вересня 2019 року, тобто до звернення державного виконавця із зазначеним поданням до суду. У постанові від 15 лютого 2018 року у справі № 524/1775/17 Апеляційний суд Полтавської області не встановлював недійсність (нікчемність) угоди купівлі-продажу спірного нерухомого майна з електронних торгів. З наведених підстав суди виснували, що між сторонами існує спір про право цивільне, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження із залученням до участі у справі як відповідача ОСОБА_1 , який набув право власності на спірне нерухоме майно на електронних торгах, і яке зареєстровано за ним на час вирішення спору судом першої інстанції.

Право, застосоване судом

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом.

За змістом частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, зокрема обмеження речових прав.

За правилами частин першої та другої статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов переконання, що запис про іпотеку було незаконно вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому ефективному способу захисту поновлення порушених прав АТ «УкрСиббанк» як іпотекодержателя нерухомого майна відповідатиме поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норму права без урахування висновків, викладених, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) та від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), щодо добросовісності набувача нерухомого майна.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) зроблено висновки про те, що добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Також у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20) Велика Палата Верховного Суду зробила висновки про те, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне. Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна. Добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

У наведеній постанові наголошено на тому, що функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі. Аналогічно функцією державної реєстрації іпотеки є оголошення належності іпотеки нерухомого майна певній особі. Тобто запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення.

Велика Палата Верховного Суду для забезпечення єдності судової практики у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17

(провадження № 12-44гс20) конкретизувала висновки, викладені у певних постановах Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду України та Верховного Суду. Конкретизація висновків полягала, зокрема, у такому:

- запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя;

- за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню;

- під час вирішення таких спорів потрібно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

Також у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки щодо належного способу захисту прав:

«9.8. У випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишалася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

9.9. Як зазначено (див. розділ 7 постанови ВП ВС), при вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки.

9.10. Тому Велика Палата Верховного Суду вважає, що у справі за належною вимогою (зокрема про визнання права іпотекодержателя) суд має врахувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного на аукціоні за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек означених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно.

9.11. З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду вважає, що у справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки, враховуючи, зокрема, інформацію з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно того, хто є кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Бонус-трейд», на користь якого, як установили суди першої й апеляційної інстанцій, ТОВ «Бабаївськ-інвест» відчужило предмет іпотеки».

У справі, що переглядається, АТ «УкрСиббанк» вважало, що іпотека за договором від 19 березня 2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , є чинною, тому з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), правомірному та ефективному способу захисту відповідало б звернення банку з вимогою про визнання права іпотекодержателя щодо іпотечного майна - квартири

АДРЕСА_3 .

Питання щодо добросовісності ОСОБА_1 як набувача майна, придбаного на торгах за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження, має оцінюватися саме в межах справи за належною вимогою про визнання прав іпотекодержателя.

На підставі рішення суду про задоволення такого позову до відповідного державного реєстру може бути внесений запис про іпотекодержателя та забезпечена можливість виконання постанови Апеляційного суду Полтавської області від 15 лютого 2018 року у справі № 524/1775/17, якою звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 19 березня 2007 року № 11129780000.

У справі, що переглядається, ОСОБА_1 в судах першої та апеляційної інстанцій посилався, зокрема на те, що обраний позивачем спосіб захисту порушених прав є неефективним.

Втім суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимогам процесуального закону не надали оцінки зазначеним доводам відповідача та не врахували обставини, які мають важливе значення для правильного вирішення спору, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), щодо обрання правомірного та ефективного способу захисту прав іпотекодержателя у подібних правовідносинах.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, про те, що поновлення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку є ефективним способом захисту прав позивача, не було належним чином аргументовано. Суди залишили поза увагою те, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, тобто ретроспективно («заднім числом»), а підлягає відновленню з моменту вчинення запису про таке відновлення. За таких обставин саме лише поновлення запису про іпотеку не приведе до поновлення прав іпотекодержателя та не надасть йому можливості реалізувати предмет іпотеки.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) зроблено висновки про те, що обрання позивачем неналежного (неефективного та/або неправомірного) способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

Врахувавши наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд дійшов переконання, що вимога АТ «УкрСиббанк» про поновлення запису про іпотеку не є правомірним та ефективним способом захисту, що є підставою для відмови в задоволенні цієї вимоги.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Водночас касаційна скарга ОСОБА_1 в частині висновків судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні інших позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Хоми О. В. від 28 жовтня 2015 року, застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу квартири від 21 листопада 2015 року не містить належних підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України. У касаційній скарзі в частині зазначених висновків судів заявник не навів доводів про те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; чи про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами в оскаржуваних судових рішеннях, або ж про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Враховуючи межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України, Верховний Суд не переглядає оскаржувані рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «УкрСиббанк» про визнання незаконним та скасування рішення приватного нотаріуса, застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Верховний Суд встановив, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 12-44гс20), щодо правомірного та ефективного способу захисту прав іпотекодержателя у подібних правовідносинах і зробили помилкові висновки про те, що поновлення запису про іпотеку є ефективним способом захисту порушених прав позивача.

Верховний Суд дійшов переконання, що правомірним та ефективним способом захисту порушених прав АТ «УкрСиббанк» є звернення банку з позовом про визнання прав іпотекодержателя щодо іпотечного майна, в межах розгляду якого підлягає дослідженню питання добросовісності останнього набувача спірної квартири; на підставі рішення суду про задоволення такого позову до відповідного державного реєстру може бути внесений запис про іпотекодержателя та забезпечена можливість реалізації предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Зважаючи на наведене, Верховний Суд зробив висновок, що оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовної вимоги про поновлення запису про іпотеку підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги.

За приписами пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини(частини перша-четверта статті 412 ЦПК України).

Розподіл судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За правилом частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , скасував оскаржувані судові рішенняв частині задоволення позовної вимоги немайнового характеру про поновлення запису про іпотеку та ухвалив в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги.

З наведених підстав судовий збір, сплачений заявником у судах апеляційної та касаційної інстанцій, а саме в розмірах 3 153, 00 грн та 4 204, 00 грн відповідно, підлягає стягненню з позивача. Отже, з АТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 потрібно стягнути 7 357, 00 грн судового збору.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 червня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року в частині задоволення позовної вимоги про поновлення запису про іпотеку скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні вимоги про поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку № 4656484 за іпотечним договором від 19 березня 2007 року, ВЕЕ 987117-9871290, внесеного приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О. В., про обтяження іпотекою квартири АДРЕСА_2 , відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи, суму у розмірі 7 357, 00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко