Постанова

Іменем України

24 березня 2023 року

м. Київ

справа № 484/449/22

провадження № 61-10140св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року, постановлену у складі колегії суддів: Лівінського І. В., Коломієць В. В., Шаманської Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що з 11 листопада 2006 року по 15 листопада 2021 року сторони перебували у шлюбі, від якого народилося троє дітей. Сторони проживають окремо. Діти проживають із позивачем та знаходяться на її утриманні. Позивач зазначала, що відповідач являється фізично здоровою, працездатною особою, має значні доходи, володіє великою кількістю об`єктів рухомого та нерухомого майна, орендованих земельних ділянок, та має краще матеріальне становище у порівняні з нею, а тому може і повинен регулярно надавати допомогу на утримання дітей та на її утримання до досягнення найменшою дитиною трирічного віку. Однак згоди щодо розміру необхідної матеріальної допомоги сторони не досягли.

Позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь:

- аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 12 000,00 грн з розрахунку 4 000,00 грн на кожну дитину щомісяця, починаючи з дати пред`явлення позову і до повноліття дітей, з подальшою індексацією розміру аліментів відповідно до закону;.

-аліменти на утримання дружини у розмірі 2 500,00 грн щомісячно, починаючи з дати подачі позову і до досягнення дитиною - ОСОБА_5 трьох років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 8 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у твердій грошовій сумі по 4 000,00 грн щомісячно, на кожну дитину, починаючи з 31 січня 2022 року і до повноліття дітей.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дружини в сумі 2 500,00 грн щомісячно, починаючи з 31 січня 2022 року до досягнення дитиною ОСОБА_7 трирічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення в цій частині підлягає негайному виконанню.

Стягнуто з ОСОБА_2 у дохід держави судовий збір у сумі 1 984,80 грн.

У задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив, що син проживає з батьком, а доньки з матір`ю. Доньки є неповнолітніми та потребують матеріальної допомоги, тому відповідно до вимог статей 180-184 СК України, є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на двох дітей у твердій грошовій сумі.

Крім того, на підставі частини другої статті 84 СК України є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на її утримання у твердій грошовій сумі.

Судові витрати, що складаються з судового збору, суд першої інстанції відніс на рахунок відповідача.

У задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 8 000,00 грн суд першої інстанції відмовив, оскільки до заяви про стягнення таких витрат не додано доказів сплати позивачем адвокату вказаних коштів. Наданий суду представником позивача фіскальний чек з QR кодом не дає можливості перевірити факт сплати саме позивачем адвокату вказаних коштів та не дає можливості впевнитись, за які саме види робіт та наданих послуг кошти були сплачені.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2022 року в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Дію рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2022 року в незміненій частині відновлено.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції врахував заяву позивача про зменшення позовних вимог та задовольнив позовні вимоги про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання доньок, а також на утримання дружини.

Рішення в частині розподілу судового збору сторони не оскаржили, а тому в цій частині рішення не переглядалось апеляційним судом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу, суд апеляційної інстанції встановив, що стороною позивача документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу. При цьому суд врахував частину четверту статті 137 ЦПК України щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на рівень складності справи та ціни позову, з урахуванням засад розумності та справедливості у контексті обсягу заперечень, наданих відповідачем, зокрема, визнання позову відповідачем, апеляційний суд вважав, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому апеляційний суд вказав, що наданий позивачем фіскальний чек є належним документом у розумінні положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення у частині стягнення витрат на правничу допомогу, ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення вимог.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині вирішення спору про стягнення аліментів сторонами не оскаржується, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядаються.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції.

У листопаді 2022 року справа надійшла до суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Заявник вважає, що суд апеляційної інстанції невірно застосував принцип розумності і обґрунтованості розміру витрат на правничу допомогу. Зменшуючи розмір витрат, суд не вказав, з чим саме у розрахунку він не погоджується.

Вважає, що у суду не було підстав для зменшення належної до стягнення суми судових витрат, виходячи зі співмірності їх розміру та ціни. Фінансовий стан відповідача не може розглядатися як підстава для зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

17 травня 2022 року представник відповідача - адвокат Пузир В. О. у відповідь на отримане ним від представника позивачки клопотання про стягнення на її користь судових витрат на професійну правничу допомогу подав заперечення на це клопотання, мотивуючи тим, що витрати на професійну правничу допомогу не відповідають складності справи, а також критеріям розумності, обґрунтованості та співмірності, та просив відмовити у їх стягненні.

18 травня 2022 року представник позивача - адвокат Мазур О. В. подав до суду першої інстанції клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, до якого долучив:

- договір про надання правової (правничої) допомоги від 12 січня 2022 року, з якого встановлено, що адвокати Мазур О. В. та Бегейма М. О. уклали з ОСОБА_1 договір про надання адвокатами професійної правничої допомоги клієнту, що полягає у підготовці та поданні до суду позовної заяви про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання неповнолітніх дітей, а також представництво інтересів в рамках цієї справи у суді першої інстанції, зокрема, підготовка і подача до суду необхідних заяв та клопотань у рамках цієї справи. Питання гонорару та рахунків визначено сторонами у пункті 4 договору про надання правової допомоги від 12 січня 2022 року погоджено за взаємною згодою сторін і складає 8 000,00 грн (пункт 4.2 договору);

- акт виконаних робіт та наданих послуг від 11 травня 2022 року, з якого встановлено, що адвокатом виконано наступну роботу та надані наступні юридичні послуги: надання консультації клієнту - 1 година, збір доказів у справі - 1 година, підготовка та подача до суду в інтересах клієнта позовної заяви про стягнення аліментів - 4 години, підготовка та подача до суду заяв і клопотань з процесуальних питань - 2 години, а всього - 8 годин. Вартість однієї години роботи адвоката становить 1 000,00 грн;

- фіскальний чек про оплату готівкою 8 000,00 грн за надання правничої допомоги відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 12 січня 2022 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, друга статті 133 ЦПК України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно частин четвертої та п`ятої статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).

Указана судова практика є незмінною.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Велика Палата Верховного Суду зауважила, що враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, до клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу стороною позивача надані докази на підтвердження обсягу понесених позивачем витрат та їх розміру (а. с. 118-120).

Також надано докази направлення клопотання відповідачу (а.с.116 зворот).

Представник відповідача, звертаючись до суду із запереченням щодо стягнення витрат на правову допомогу, обґрунтовував його відсутністю належних доказів оплати послуг адвоката, а також зазначав про завищений розрахунок часу наданих послуг (4 години - на складання позовної заяви, 2 години - на складання клопотань з процесуальних питань) та неспівмірність їх зі складністю справи. Представник відповідача вказував на те, що представник позивача, окрім позовної заяви та клопотань про відкладення судових засідань, інших заяв та клопотань з процесуальних питань не подавав (а.с.111-112).

З огляду на наявність заперечень відповідача проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що клопотання представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції підлягає частковому задоволенню на суму 2 000, 00 грн.

Колегія суддів погоджується, що зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

При вирішенні спору суд апеляційної інстанції правильно застосував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), на яку як на підставу касаційного оскарження посилається заявник.

Таким чином, суд апеляційної інстанції виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення апеляційного суду не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник