Постанова

Іменем України

24 січня 2019 року

м. Київ

справа № 753/21759/16-ц

провадження № 61-28161св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: ОСОБА_5, головний редактор інтернет-видання «Цензор.Нет» ОСОБА_6, товариство з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агенство «Лігабізнесінформ», товариство з обмеженою відповідальністю «Золота середина»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 квітня 2017 року у складі судді Комаревцевої Л. В. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2017 року у складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Білич І. М., Вербової І. М.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_5, головного редактора інтернет-видання «Цензор.Нет»

ОСОБА_6, товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Лігабізнесінформ» (далі - ТОВ Інформаційне агентство «Лігабізнесінформ»), товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина» (далі - ТОВ «Золота середина») про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року в мережі Інтернет, на сайті Youtube.com ОСОБА_4 опублікував відеозапис його розмови (інтерв'ю) з Народним депутатом України, Героєм України - ОСОБА_8, який назвав «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Цього ж дня, пізніше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 04 год. 40 хв. ОСОБА_5 опублікував в соціальній мережі «Твіттер» на своїй власній сторінці статус, в який помістив зображення фрагменту відеозапису вказаного інтерв'ю, яке позивач брав у ОСОБА_8, а саме: зображення (фотографії) ОСОБА_8 та позивача, який (свій власний «твіт») підписав текстом наступного змісту (мовою оригіналу): «Надя, как можно общаться с этим украинофобским животным? Это уже слишком...».

Наступного дня, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 о 05 год. 01 хв. знову в соціальній мережі «Твіттер» облікував статус («твіт») наступного змісту: «Украинские патриоты! Не забывайте, что по Европе ходит существо - фамилия ОСОБА_9. Он может сменить пол, фамилию, но не дайте ему спрятаться!», вказаний статус («твіт») ОСОБА_5, на думку позивача, окрім прямої образи, містить також ознаки публічного заклику людей до прояву насильства по відношенню до нього, обмеження його свободи, прав і законних інтересів.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року на інформаційному сайті «Цензор.Нет» головним редактором цього інформаційного порталу ОСОБА_6 була опублікована стаття з посиланням на публікацію ОСОБА_5, в якій було вказано: «российский адвокат ОСОБА_10 прокомментировал видео на котором народный депутат от фракции «Батькивщины» ОСОБА_11 дает интервью по Skape пропагандисту-украинофобу ОСОБА_9, который скрывается от украинского суда в Литве. Его (ОСОБА_9) называют агентом Кремля, кроме того, блогер известный своей украинофобской позицией», На думку позивача, такі дії головного редактора інтернет-видання «Цензор.Нет»

ОСОБА_6є перепублікацією образи та недостовірної інформації, поширеними ОСОБА_5 з додаванням своєї власною образи та недостовірної інформації, що порочить честь, гідність і ділову репутацію позивача, а саме: «дает интервью пропагандисту-украинофобу», «его называют агентом Кремля, кроме того блогер известный своей украинофобской позицией».

Цього ж дня о 20 год. 25 хв. інтернет-ресурс Ліга, власником якого є ТОВ «Інформаційне агентство «Лігабізнесінформ» на своєму власному сайті розмістив аналогічну статтю з перепублікацією образи позивача

ОСОБА_5 також з додаванням своєї власної образи та недостовірної інформації. Так, у цій статті ТОВ «Інформаційне агентство «Лігабізнесінформ» зазначено: «Адвокат осудил ОСОБА_11 из-за ее интервью пропагандисту ОСОБА_9». Також у тексті цієї статті слово «пропагандист ОСОБА_9» згадується тричі, а також вказано наступне: «ОСОБА_9 известен своей украинофобской позицией, ведет видеоблог на YouTube, который пользуется популярностью в РФ».

Інформаційний сайт «Обозреватель», власником якого є ТОВ «Золота середина» ІНФОРМАЦІЯ_2 року о 16 год. 15 хв. розмістило статтю, в якій також опублікував образи ОСОБА_5 відносно позивача та також додав, як і інші відповідачі, свої власні образливі вигадки. Так, в тексті цієї статті зазначено «В сети появилось видео, на котором нардеп от «Батьківщини» ОСОБА_11 дает интервью по Skype пропагандисту ОСОБА_9».

27 квітня 2017 року представником позивача ОСОБА_7 подано до суду доповнення до позовної заяви, згідно яких ОСОБА_5, вже після подання вказаного позову, в черговий раз продовжив здійснювати порушення права позивача на повагу його честі, гідності та ділової репутації.

17 січня 2017 року о 04 год. 45 хв. в соціальній мережі «Твіттер» ОСОБА_5 в черговий раз опублікував статус з метою порочення честі та гідності позивача наступного змісту (мовою оригіналу): «ОСОБА_12 подал на меня в суд. Честь защищает. Так это, подъезжай в Киев, животное!». Також цього ж дня, о 15 год. 45 хв. в соціальній мережі «Фейсбук» ОСОБА_5 опублікував статус наступного змісту (мовою оригіналу): «ОСОБА_12 подал на меня в суд. Честь защищает. Так это, пусть подъезжает в Киев, животное!». До обох вищевказаних статусів ОСОБА_5 ним були додані копії повістки про виклик до Апеляційного суду міста Києва до судового засідання за скаргою позивача на ухвалу суду про повернення позову.

Вказана інформація, на думку позивача, є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує особисті права ОСОБА_4 та підлягає негайному спростуванню.

За викладених обставин, позивач просив суд:

- визнати інформацію, публічно поширену (опубліковану) громадянином Російської Федерації ОСОБА_5 відносно громадянина України ОСОБА_4 на сайті «Твіттер» ІНФОРМАЦІЯ_2 року наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_4 Это уже слишком...» з зображенням фотографії ОСОБА_4, а також інформацію, публічно поширену (опубліковану), громадянином Російської Федерації ОСОБА_5 на сайті «Твіттер» ІНФОРМАЦІЯ_3 року наступного змісту: «Украинские патриоты! Не забывайте, что по Европе бродит существо - фамилия ОСОБА_12. Он может сменить пол, фамилию, но не дайте ему спрятаться!» недостовірною, образливою, такою, що принижує честь, гідність та порочить ділову репутацію ОСОБА_4, а також є публічним закликом-зверненням до невизначеного кола осіб, українських громадян, до вчинення протиправних дій відносно

ОСОБА_4;

- зобов'язати громадянина Російської Федерації ОСОБА_5 протягом десяти днів з моменту вступу рішення в законну силу спростувати недостовірну інформацію, публічно поширену (опубліковану) ним ІНФОРМАЦІЯ_2 року та ІНФОРМАЦІЯ_3 року на сайті «Твіттер» відносно громадянина України ОСОБА_4 наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_4 Это уже слишком...» з зображенням фотографії ОСОБА_4, а також наступного змісту: «Украинские патриоты! Не забывайте, что по Европе бродит существо - фамилия ОСОБА_12. Он может сменить пол, фамилию, но не дайте ему спрятаться!» шляхом поширення цієї інформації, а саме: зобов'язати громадянина Російської Федерації ОСОБА_5 публічно поширити (опублікувати) на своїй сторінці (акаунті) на сайті «Твіттер» спростування власних вищевказаних публікацій від ІНФОРМАЦІЯ_2 року та

ІНФОРМАЦІЯ_3 року відносно ОСОБА_4 з принесенням публічного вибачення на користь ОСОБА_4;

- зобов'язати головного редактора інтернет-видання «Цензор.Нет»

ОСОБА_6 протягом десяти днів з моменту вступу рішення в законну силу, опублікувати на головній сторінці веб-сайту «Цензор.Нет» спростування під заголовком «СПРОСТУВАННЯ» наступного змісту: «Стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4», ОСОБА_5 о беседе ОСОБА_11 с ОСОБА_4», опублікована на сайті «Цензор.Нет» ІНФОРМАЦІЯ_2 року містить в собі недостовірну, образливу, таку, що принижує честь, гідність та порочить ділову репутацію ОСОБА_4 інформацію та зобов'язати опублікувати резолютивну частину судового рішення;

- зобов'язати ТОВ «Інформаційне агенство «Лігабізнесінформ» протягом десяти днів з моменту вступу рішення в законну силу, опублікувати на головній сторінці веб-сайту «Ліга.Новости» спростування під заголовком «СПРОСТУВАННЯ» наступного змісту: «Стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5», опублікована на сайті «Ліга.Новости» ІНФОРМАЦІЯ_2 року містить в собі недостовірну, образливу, таку, що принижує честь, гідність та порочить ділову репутацію ОСОБА_4 інформацію та зобов'язати опублікувати резолютивну частину судового рішення;

- зобов'язати ТОВ «Золота середина» протягом десяти днів з моменту вступу рішення в законну силу, опублікувати на головній сторінці веб-сайту «Обозреватель» спростування під заголовком «СПРОСТУВАННЯ» наступного змісту: «Стаття під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1»: видео ОСОБА_11 с ОСОБА_4 вызвало скандал в сети», опублікована на сайті «Обозреватель» ІНФОРМАЦІЯ_2 року містить в собі недостовірну. образливу, таку, що принижує честь, гідність та порочить ділову репутацію ОСОБА_4 інформацію та зобов'язати опублікувати резолютивну частину судового рішення;

- стягнути з громадянина Російської Федерації ОСОБА_5 на користь громадянина України ОСОБА_4 суму понесених судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2 923,20 грн.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 28 квітня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано недоведеністю та необґрунтованістю заявлених вимог. Суд дійшов висновку що зазначена інформація є оціночним судженням автора публікації та є вираженням права ОСОБА_5 на свободу поглядів.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 відхилено.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 квітня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено відсутність порушень особистих немайнових прав позивача з боку відповідачів, а відтак й законно ухвалено рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

14 серпня 2017 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2017 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що справа судом першої інстанції була розглянута без участі головного редактора інтернет-видання «Цензор.Нет» ОСОБА_6 та ТОВ «Золота середина».

Судом першої інстанції не було розглянуто клопотання заявника про долучення до матеріалів справи письмових доказів та про залучення до участі у справі спеціаліста.

Судами попередніх інстанцій протиправно не взято до уваги належні та допустимі докази позивача, що повністю доводять його правову позицію.

04 вересня 2017 року ТОВ «Інформаційне агенство «Лігабізнесінформ» через засоби поштового зв'язку подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, в якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 відхилити, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2017 року залишити без змін.

Заперечення мотивовано тим, що вищенаведена інформації, розміщена на liga.net не є авторськими матеріалами, а є републікованим матеріалом, та будь-яка особа мала і має вільний доступ до такої інформації, а тому до ТОВ «Інформаційне агенство «Лігабізнесінформ» не можуть буди пред'явлені вимоги щодо визнання такої інформації недостовірною та її спростування.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року касаційна скарга разом із матеріалами цивільної справи надійшла до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи наведені у запереченні на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Згідно статті 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого

2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз'яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Положеннями статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

В рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки поширена відносно позивача вищевикладена інформація є оціночним судженням, та відповідає засадам демократичного суспільства щодо свободи вираження поглядів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстав для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 28 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М Коротун

М. Є.Червинська