Постанова

Іменем України

18 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 619/4033/18

провадження № 61-16542 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,

Кривцової Г. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

треті особи: Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк"

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області у складі судді Калиновської Л. В. від 12 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Котелевець А. В., Піддубного Р. М. від 29 липня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, просив: усунути перешкоди у праві розпорядження майном, що належить йому на праві приватної власності, а саме: припинити приватне обтяження

у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зареєстроване 24 березня 2008 року за №6851436, зі змінами від 05 березня 2013 року Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, обтяжувач - ЗАТ "Альфа-Банк", боржник - ОСОБА_2, в частині обтяження транспортного засобу Mitsubishi Outlander 3.0 AT, 2008 року випуску, колір-зелений, універсал-В, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі - автомобіль), що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис №6851436 від 24 березня 2008 року про його обтяження.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 04 травня 2016 року

за договором купівлі-продажу транспортного засобу №ТСЦ6341/1/2879 він придбав автомобіль, який належав на праві власності ОСОБА_3 Продавцем за договором купівлі-продажу була ОСОБА_4, яка діяла на підставі довіреності від 22 квітня 2016 року, виданої на підставі довіреності від 09 квітня 2016 року у порядку передоручення

ОСОБА_5, які діяли від імені ОСОБА_3.

Під час укладання договору купівлі-продажу транспортного засобу

у територіальному сервісному центрі № 6341 04 травня 2016 року та під час реєстрації транспортного засобу 13 травня 2016 року не виникло будь-яких перешкод. Реєстрація автомобіля на нього була здійснена належним чином у сервісному центрі Міністерства внутрішніх справ України. Також жодних проблем не виникло під час заміни у територіальному сервісному центрі № 6341 свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу

від 19 січня 2018 року, у зв'язку з установленням на автомобіль газобалонного обладнання. Проте коли він вирішив продати транспортний засіб та перереєструвати його у встановленому порядку, здійснити це виявилось неможливим, оскільки згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна №56580950 від 10 серпня 2018 року на автомобіль зареєстроване приватне обтяження реєстратором Київської обласної філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі договору застави від 19 березня 2008 року.

З відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби

від 10 липня 2018 року № 28646/14, йому стало відомо, що на виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження №53994517 на підставі виконавчого листа №2011/12968/12 від 23 грудня 2016 року, виданого Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованості за кредитним договором

у розмірі 287 772,18 грн, який був укладений між ОСОБА_2 та

ПАТ "Альфа-Банк" 19 березня 2008 року. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2012 року позов

ПАТ "Альфа-Банк" задоволено.

З метою забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2,

ПАТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_6 уклали договір поруки. Таким чином, ОСОБА_2 уклала кредитний договір з метою придбання транспортного засобу, який відповідно до кредитного договору переданий у заставу та перебував під обтяженням за №6851436 від 24 березня 2008 року відповідно до договору застави.

Згідно відповіді Шевченківського відділу державної виконавчої служби йому стало відомо, що за результатами вчинених виконавчих дій

23 січня 2018 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. З інформації, зазначеної

у витязі з державного реєстру обтяжень рухомого майна №54530477

від 06 січня 2018 року, об'єктом обтяження на підставі договору застави

від 19 березня 2008 року, яке зареєстровано 24 березня 2008 року

за №6851436, є автомобіль, власником якого є він починаючи

з 04 травня 2016 року. Автомобіль був обтяжений договором застави, укладеним між ОСОБА_2, яка не була його власником, та ПАТ "Альфа-Банк" з метою забезпечення виконання зобов'язання перед ПАТ "Альфа-Банк".

Вказував, що власником транспортного засобу на час укладання договору купівлі-продажу була не ОСОБА_2, а ОСОБА_3, яка

і уповноважила ОСОБА_5 на укладання ОСОБА_7 договору купівлі-продажу з позивачем. Таким чином, єдиним власником, починаючи з дати укладання договору від 04 травня 2016 року, був він.

Також зазначив, що автомобіль, який перебував у заставі відповідно до договору застави, укладеним ОСОБА_2 із ПАТ "Альфабанк" був переданий у приватну власність ОСОБА_3, яка є добросовісним набувачем. Оскільки автомобіль було придбано у добросовісного набувача, ОСОБА_3, то запис про приватне обтяження автомобілю від 24 березня 2008 року за №6851436 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна порушує його законні права та інтереси власника транспортного засобу.

З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просив суд позов задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 12 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюване

ОСОБА_1 приватне обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зареєстроване 24 березня 2008 року за №6851436, здійснено на підставі договору застави від 19 березня 2008 року, яке продовжує діяти на теперішній час, позовних вимог про звільнення майна

з-під застави не заявлено.

Крім того, суд зазначав, що під час розгляду справи ОСОБА_1

в судовому засіданні не заявлялось клопотання про залучення у якості співвідповідача ОСОБА_3, від імені якої в порядку передоручення діяли інші особи під час укладення договору купівлі-продажу, не доведено вичерпання позивачем всіх заходів позасудового врегулювання даного спору.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 29 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 квітня 2019 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відчуження автомобіля відбулося всупереч положенням частини другої

статті 586 ЦК України, частини 2 статті 17 Закону України

"Про заставу". ОСОБА_2 відчужила майно, яке перебувало в заставі ПАТ "Альфа-Банк", не повідомивши про це заставодержателя,

не отримавши його згоди, що виключає добросовісність набуття майна ОСОБА_1, який міг це перевірити. Тому на позивача розповсюджується запис про обтяження автомобіля.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість вимоги ОСОБА_1 про припинення приватного обтяження на майно.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішенняскасувати

та ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду

від 11 вересня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 619/4033/18 із Дергачівського районного суду Харківської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У вересні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили фактичних обставин справи, не з'ясували перереєстрацію автомобіля на нього, як на нового власника відповідно до постанови Кабінету Міністрів України

від 07 вересня 1998 року № 1388 "Про затвердження порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів".

Крім того, зазначає, що він не знав про наявність обтяження, оскільки

у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу записів про заставу банку як обтяження не зазначено. При цьому під час перереєстрації автомобіля, працівниками сервісного центру, які здійснювали перевірку автомобіля,

не було зазначено будь-яких обтяжень та перешкод для здійснення відчуження.

Вказує, що суди не взяли до уваги, що при переході права власності на автомобіль від ОСОБА_3 до нього, застава, при відсутності в день укладання угоди зареєстрованогоу встановленому законом порядку обтяженні, силу не зберігає. Таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником П ОСОБА_8 і обтяжувачем ПАТ "Альфа-Банк", проте воно не є чинним у відносинах з ним. Отже, за відсутності в Державному реєстр обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього автомобіля на день його придбання, а також і на момент заміни свідоцтва про реєстрацію, новий власник, а саме позивач, є добросовісним набувачем, який набуває право власності натаке рухоме майно, оскільки якщо

б обтяження існувало в Державному реєстрі речових прав на рухоме майно, то реєстрація на нього, як на нового власника не відбулась б, оскількиу разі наявності відомостей про арешт або розшук транспортного засобу, його реєстрація не відбувалася.

При цьому заявник посилається на відповідну практику Верховного Суду України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про заставу" та статтею 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 4 статті 577 ЦК Українипередбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до частини 2 статті 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 27 Закону України "Про заставу" застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження, за винятком таких випадків:

1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК Україниза умови відсутності

в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Згідно зі статтею 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено статтею 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено статтею 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені статтею 12 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

Викладене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, наведеними у постановах: від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13,

від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14 та у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі №463/3582/17, провадження № 61-13383 св 19.

Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України, застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності

у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним

і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що застава транспортного засобу була належним чином зареєстрована й автомобіль відчужувався у періоди, коли був під обтяженням, тобто відчуження транспортного засобу було заборонено, а відтак - відсутні підстави для визнання позивача добросовісним набувачем. Такі висновки суду ґрунтуються на положеннях закону та підтверджують встановленими

у справі обставинами й матеріалами справи.

Посилання касаційної скарги на певні правові позиції Верховного Суду України безпідставні, оскільки стосуються інших фактичних обставин і норм матеріального права, а саме застосування статті 388 ЦК України.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 12 квітня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 липня

2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Кривцова