Постанова

Іменем України

16 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 22-з/824/143/2021

провадження № 61-9883ав21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О.,

Крата В. І.,

за участю секретаря судового засідання Боднара Р. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста",

відповідач - Дочірнє підприємство "Дрінкс Україна", яке змінило назву на Дочірнє підприємство "Метелик",

за участю:

представника позивача - Москвічова А. С.,

представника відповідача - Самборської Г. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду у місті Києві справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" про забезпечення позову у третейській справі № 13/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" до Дочірнього підприємства "Дрінкс Україна", яке змінило назву на Дочірнє підприємство "Метелик", про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", підписаною представником Калітіною Оленою Володимирівною, на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у складі судді Кравець В. А. про відмову у забезпеченні позову у третейській справі,

Короткий зміст вимог заяви

У січні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста") звернулося до Київського апеляційного суду з заявою про забезпечення позову у третейській справі № 13/20 за позовом ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" до Дочірнього підприємства "Дрінкс Україна" (далі - ДП "Дрінкс Україна) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що 11 лютого 2013 року, 12 травня 2014 року та

03 квітня 2015 року між ПАТ "УПБ" та ДП "Дрінкс Україна" були укладені договір про відкриття кредитної лінії № 709 та договори про надання кредиту № 822 і № 904 відповідно.

Зазначені кредитні договори були забезпечені договорами застави майна від 11 лютого 2013 року № 709-1 (з урахуванням змін, внесених додатковими договорами), від 12 травня 2014 року № 822-1 та від 03 квітня 2015 року № 904-1.

На підставі договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки суб'єктів господарювання від 27 лютого 2020 року № 80 до ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" перейшло право вимоги стягнення вже існуючої простроченої заборгованості за кредитними договорами, де боржником, зокрема, є ДП "Дрінкс Україна".

14 травня 2020 року ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовом про стягнення з "Дрінкс Україна" заборгованості за трьома кредитними договорами, розмір якої станом на 07 травня 2020 року становить 30 923 979,29 грн.

Предметом застави є майно ДП "Дрінкс Україна", а саме: товари в обігу, готова продукція та матеріали і сировина. Загальна сума заставного майна з урахуванням додаткових договорів про внесення змін до договору застави майна від 11 лютого 2013 року № 709-1 становить 18 725 665,33 грн, що значно менше, ніж сума позову, який розглядається в Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків.

ДП "Дрінкс Україна" не виконує не лише зобов'язання за кредитними договорами, а ще й за договорами застави майна.

Ураховуючи викладене, ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" просило накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих в будь-яких фінансових установах та належать ДП "Дрінкс Україна", які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову у розмірі 30 923 979,29 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про забезпечення позову у третейській справі № 13/20 відмовлено.

Відмова у забезпеченні позову мотивована тим, що:

- ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", подаючи заяву про забезпечення позову, надало лише інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ДП "Дрінкс Україна", згідно з якою майно у товариства відсутнє;

- разом з тим, у справі відсутні відомості щодо наявності рахунків, їх номерів, цільового призначення, а також наявності коштів у ДП "Дрінкс Україна" на цих банківських рахунках в кредитно-фінансових установах;

- доводи заявника про те, що він позбавлений можливості провести оцінку майна боржника, не звільняють його від процесуального обов'язку доводити обґрунтованість своїх заяв;

- застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах та належать ДП "Дрінкс Україна", у межах суми вимог ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", за відсутності відомостей про вартість такого майна - є невиконуваним. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 824/239/2018;

- заявником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу. Посилання заявника на недопущення ДП "Дрінкс Україна" працівника ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" для проведення огляду заставного майна, не свідчать про існування обставин, які утруднять чи унеможливлять виконання рішення третейського суду, оскільки ґрунтуються на припущеннях.

Аргументи учасників справи

Зміст і доводи апеляційної скарги

У червні 2021 року до Верховного Суду від ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" надійшла апеляційна скарга, у якій його представник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про забезпечення позову у третейській справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- при постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що заявник не надав доказів, що існує реальна загроза невиконання рішення про задоволення третейського позову. Однак такий висновок є помилковим, оскільки статтею 151 ЦПК України не передбачено обов'язку подачі таких доказів. Натомість заявник у заяві про забезпечення позову зазначив підстави виникнення спору між ТОВ "ФК "Iнвестохіллс Веста" та ДП "Дрінкс Україна" та зазначив розмір заборгованості останнього;

- заява про забезпечення позову аргументована тим, що у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову, виконання можливого рішення суду про задоволення позову може бути утруднено чи взагалі неможливим, адже відповідно до Інформаційної довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно, у власності підприємства відсутнє будь-яке нерухоме майно, за рахунок якого товариства матиме змогу задовольнити свої вимоги;

- сам факт наявності заборгованості є доказом скрутного становища боржника, та є аргументом того, що рішення суду, більш за все, не буде виконано;

- накладення арешту на кошти боржника, як захід забезпечення позову застосовується виключно до набрання законної сили рішення у справі з урахуванням обмежених строків судового розгляду. Вжиття обраного заходу забезпечення позову є обґрунтованим, адекватним позовним вимогам та жодним чином не призведе до порушення прав і законних інтересів ДП "Дрінкс Україна";

- з огляду на норми чинного законодавства заявник обмежений нормою закону у наданні доказів до суду, а саме - відомості про наявність відкритих рахунків у відповідача із зазначенням фінансових установ.

Зміст відзиву

У серпні 2021 року ДП "Дрінкс Україна" через представника Самборську Г. М. надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Відзив мотивований тим, що на цей час третейський розгляд справи закінчився, розгляд питання про задоволення позову не може відбутись. У зв'язку з частковим задоволенням позову, розмір забезпечення позову, про який просив позивач у третейському спорі, є неспівмірним із вже задоволеними вимогами позивача у третейській справі, тому заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає. У заяві ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про забезпечення позову відсутні посилання на конкретні обставини та їх докази, які б підтверджували, що без вжиття заходів забезпечення позову виконання майбутнього рішення третейського суду буде утрудненим або неможливим.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року та відкрито апеляційне провадження у справі № 22-з/824/231/20.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2021 року закінчено підготовчі дії за апеляційною скаргою ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста", підписаною представником Калітіною О. В., на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року; призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09 вересня 2021 року о 11:00 годині за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28 з повідомленням учасників справи.

Протокольною ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року задоволено заяву ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження зміни назви сторони ДП "Дрінкс Україна" на ДП "Метелик" та його місцезнаходження.

Короткий зміст пояснень учасників справи

У судовому засіданні представник ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" просив апеляційну скаргу задовольнити. Наголосив на тому, що 03 вересня 2021 року відбулися зміни у назві та місцезнаходження боржника ДП "Метелик", а також зміни складу учасників та керівника. Дана обставина додатково підтверджує те, що ДП "Дрінкс Україна", як боржник, намагається уникнути відповідальності за невиконання умов кредитного договору. Ці дії спрямовані на виведення активів і доведення підприємства до банкрутства.

У судовому засіданні представник ДП "Дрінкс Україна", яке змінило назву на ДП "Метелик", зазначила, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Посилалася на те, що ухвала про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях. Конкретних фактів, які можуть ускладнити виконання рішення про задоволення позову, заявник не навів. Крім того, як стало відомо, позов ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" був визнаний необґрунтованим у частині вимог, оскільки суд зменшив розмір боргу у 9 разів. Вважала, що необхідність у забезпеченні позову відпала, оскільки спір розглянутий по суті.

Позиція Верховного Суду

У частині 2 статті 24, частині 2 статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та наявні в справі матеріали, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з таких мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній матеріалами й додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Верховним Судом встановлено, що 14 травня 2020 року ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" звернулося до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків з позовом про стягнення з ДП "Дрінкс Україна", яке змінило назву на ДП "Метелик", заборгованості, що станом на 07 травня 2020 року складає 30 923
979,29 грн.

Зазначає, що предметом застави є власне майно ДП "Дрінкс Україна", яке змінило назву на ДП "Метелик", а саме: товари в обігу, готова продукція та матеріали і сировина.

Загальна сума заставного майна з урахуванням додаткових договорів про внесення змін до договору застави майна від 11 лютого 2013 року № 709-1 складає 18 725

665,33 грн, що значно менше, ніж сума позову, який розглядається в Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків.

Заявник вказував, що ДП "Дрінкс Україна ", яке змінило назву на ДП "Метелик", не виконує не тільки зобов'язання за кредитними договорами, а ще й за договорами застави майна.

ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" при подачі заяви про забезпечення позову надало інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ДП "Дрінкс Україна", яке змінило назву на ДП "Метелик", згідно з якою майно у товариства відсутнє.

У матеріалах справи відсутні відомості щодо наявності рахунків, їх номерів, цільового призначення, а також наявності коштів у ДП "Дрінкс Україна", яке змінило назву на ДП "Метелик", на цих банківських рахунках в кредитно-фінансових установах.

У частинах 1 -3 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених частинах 1 -3 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених частинах 1 -3 статті 149 ЦПК України.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [..] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [..] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано, що "під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що "забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення".

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частини 1 статті 81 ЦПК України.

У справі, що переглядається, Верховним Судом встановлено:

ТОВ "ФК "Інвестохіллс" надало лише інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо ДП "Дрінкс Україна ", яке змінило назву на ДП "Метелик", згідно з якою майно у товариства відсутнє. У справі відсутні відомості щодо наявності рахунків, їх номерів, цільового призначення, а також наявності коштів у ДП "Дрінкс Україна ", яке змінило назву на ДП "Метелик", на цих банківських рахунках у кредитно-фінансових установах;

ТОВ "ФК "Інвестохіллс" не надано належних та допустимих доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення третейського суду.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що наявність у відповідача кредитної заборгованості та відсутність у нього нерухомого майна свідчать про загрозу невиконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки ці обставини самі по собі не дають підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Необґрунтованими є посилання ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" на те, що зміна назви боржника свідчить про те, що останній має намір ухилитися від виконання зобов'язання за кредитним договором, оскільки апеляційний суд здійснює перегляд судового рішення в межах тих обставин, які існували на час розгляду справи судом першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судового рішення, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу суду - без змін.

Керуючись статтями 24, 351, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста", підписану представником Калітіною Оленою Володимирівною, залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року залишити без змін.

Повний текст постанови складено 20 вересня 2021 року.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Крат