Постанова

Іменем України

23 травня 2022 року

м. Київ

справа № 316/195/16

провадження № 61-16728 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - приватне акціонерне товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»,

третя особа - приватне акціонерне товариство «ВТБ Банк»

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережка М. В., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (далі - ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»), третя особа - приватне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - ПрАТ «ВТБ Банк»), про захист прав споживача страхових послуг, в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 149 500 грн, 5 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, пеню у розмірі 33 628 грн 53 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 306 грн 71 коп..

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року у складі судді Макаренко І. О. позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що в судові засідання 30 листопада 2016 року та 07 лютого 2017 року позивач не з`явився, про час, місце та дату слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчить: розписка представника позивача та рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Оскільки від позивача (особисто) не надходило заяв про розгляд справи у його відсутність, то є підстави для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відмовлено.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що текст ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року було оприлюднено 07 березня 2017 року. Таким чином, з 07 березня 2017 року ОСОБА_1 мав можливість ознайомитися із вказаною ухвалою суду.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 був особою, яка звернулася до суду з позовною заявою, то він повинен був проявляти належну зацікавленість у розгляді його справи.

Апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав 09 вересня 2021 року, тобто, після спливу одного року з дня складення повного тексту цієї ухвали. При цьому матеріали справи не містять доказів виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне звернення ОСОБА_1 до суду із апеляційною скаргою.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року з підстав, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Русаков С. О. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати й передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неповне дослідження наявних у справі матеріалів, а тому висновки суду не відповідають матеріалам справи та порушують права заявника на судовий захист.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 316/195/16 з Шевченківського районного суду м. Києва.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не був належним чином повідомленим про судові засідання, призначені на 30 листопада 2016 року та 07 лютого 2017 року, а також не отримував копію ухвали суду першої інстанції про залишення його позову без розгляду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року була складена у день її постановлення, тобто, 07 лютого 2017 року (а.с. 158-159, т. 2).

09 вересня 2016 року Шевченківським районним судом м. Києва було прийнято електронне повідомлення від ОСОБА_1 , в якому він просив відкласти судове засідання, призначене на 09 вересня 2016 року о 13 год. 00 хв. (а.с. 89, т. 1).

Також з наявної у матеріалах справи довіреності, посвідченої 09 вересня 2016 року приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу Запорізької області вбачається, що ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 бути його представниками в судах усіх інстанцій та юрисдикцій. Вказана довіреність видана строком на три роки (а.с. 96, т. 2).

З наявної у справі розписки представника позивача ОСОБА_4 вбачається, що остання була повідомлена судом про розгляд даної справи, призначений на 30 листопада 2016 року о 09 год 00 хв. (а.с. 146, т. 2).

Як вбачається із інформації на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, текст ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року було оприлюднено 07 березня 2017 року.

Апеляційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав 09 вересня 2021 року (а.с. 168-173, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчиненні окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції ухвалена за правилами, які діяли до набрання чинності 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України, внесених Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Частиною першою пункту 13 Перехідних положень ЦПК України визначено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 294 ЦПК України 2004 року апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Частиною першою статті 3 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України; та практику Суду як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року, «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).

Разом з тим стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не може тлумачитися як надання сторонам справи автоматичного права на отримання певної форми надіслання судових документів, наприклад, рекомендованим листом.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини «Богонос проти Росії» від 05 лютого 2004 року).

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Посилання касаційної скарги на те, що позивач не знав про ухвалення судом ухвали про залишення позову без розгляду, безпідставні, оскільки про розгляд справи ОСОБА_1 належним чином повідомлявся та не був позбавлений можливості цікавитися розглядом справи, знайомитися з матеріалами справи, приймати участь в судових засіданнях, а учасник процесу зобов`язаний добросовісно користуватись своїми процесуальними правами (частина перша статті 44 ЦПК України).

Зазначене також узгоджується з висновком Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року, згідно з яким сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення), а позивач протягом більше чотирьох років не цікавився розглядом ініційованої ним справи.

Таким чином апеляційний суд, надавши належну правову оцінку доводам ОСОБА_5 , дійшов вірного висновку про те, що заявник пропустив строк на апеляційне оскарження ухвали суду про залишення його позову без розгляду, правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара