Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 757/53948/16-ц

провадження № 61-7248св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця»,

третя особа - генеральний директор Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» Новікова-Вигран Оксана Сергіївна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А., Борисової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» (далі - НІАМ «Київська фортеця»), третя особа - генеральний директор НІАМ «Київська Фортеця» Новікова-Вигран О. С., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах.

Наказом НІАМ «Київська Фортеця» від 22 травня 2015 року її звільнено з посади вченого секретаря НІАМ «Київська фортеця» відповідно до пункту 2 статті 41 КЗпП України.

Наказом НІАМ «Київська фортеця» від 18 червня 2015 року № 99-К її прийняли на попередню посаду знову, а 17 травня 2016 року її було звільнено з посади вченого секретаря НІАМ «Київська фортеця» на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України.

Наказ про звільнення вона вважає незаконним з наступних підстав. 29 січня 2016 року роботодавцем призначено проведення службового розслідування щодо виконання нею службових обов`язків вченого секретаря по наступним напрямкам: ведення протоколів методичної наради, ведення протоколів робочих нарад та звітування Департаменту культури по відвідуванню музею за карткою «Киянина». 03 лютого 2016 року їй винесено догану за недбале ставлення до виконання своїх посадових обов`язків, підставою якої стали доповідні членів комісії зі службового розслідування, її пояснення та пояснення касира ОСОБА_3 , з яким вона не погодилась, про що зробила напис на наказі.

Наказом НІАМ «Київська фортеця» від 17 березня 2016 року № 27-к догану погашено.

Через погане самопочуття 22 квітня 2016 року, повідомивши про це керівництво, вона з обіду залишила своє робоче місце. Проте роботодавцем 25 квітня 2016 року складено акт про відсутність її 22 квітня 2016 року на робочому місці без поважної причин більше трьох годин (з 13:00 год. до 16:45 год.), незважаючи на обізнаність керівництва про погане самопочуття та надання ним своєї мовчазної згоди на залишення робочого місця. Із зазначеним актом її у належний спосіб не ознайомлено, будь-яких письмових пояснень не запитано, до нього безпідставно включено час обідньої перерви.

25 квітня 2016 року її повідомлено про наказ про призначення службового розслідування від 22 квітня 2016 року, на який нею підготовлено доповідну.

Також зазначала, що службове розслідування призначено та проведено у відсутність її на робочому місці, з претензіями створеної комісії її не ознайомлено.

16 травня 2016 року на загальних зборах трудововго колективу у її присутності керівництвом зачитано зміст доповідних записок керівників структурних підрозділів відповідача за період з 22 квітня 2016 року до 26 квітня 2016 року щодо виконання нею службових обов`язків вченого секретаря. При цьому будь-яких пояснень від неї щодо викладених у доповідних фактів не вимагалося.

Засідання профспілкового комітету 17 травня 2016 року з питання надання згоди на її звільнення відбулося формально, її пояснення не заслуховувалися. У зв`язку з погашенням попередньо винесеної догани самим відповідачем та відсутністю даних про застосування до неї будь-яких інших заходів дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, вона вважала неправомірним її звільнення на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, оскільки реальною причиною звільнення є неприязні стосунки з новим керівництвом НІАМ «Київська фортеця».

Користуючись своїм службовим становищем, керівництво систематично здійснювало психологічний тиск на неї та цькування, що призвело до погіршання стану її здоров`я, у зв`язку з чим вона вимушена була звернутися за медичною допомогою.

Крім того, такі дії відповідача заподіяли їй моральну шкоду та призвели до стійкого емоційного стресу, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, обурення, приниження гідності, тривоги, страху за своє здоров`я та подальше життя, появи негативних змін у житті, таких як: швидка втомлюваність, пасивність, знижений настрій, пригніченість, образливість, чутливість, реакції замикання, фіксованість на негативних переживаннях, насторога, невпевненість у собі, тривога з приводу майбутнього. Також за захистом своїх порушених прав вона була вимушена звернутися за наданням кваліфікованої правової допомоги та нести матеріальні витрати з оплати наданих послуг.

Щодо поважності причин пропуску строку, передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України, зазначала наступне.

Під час розгляду Печерським районним судом м. Києва цивільної справи № 757/20834/15-ц щодо захисту її порушених трудових прав, їй стало відомо про своє звільнення відповідно до наказу від 17 травня 2016 року на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України, у зв`язку з чим 22 травня 2016 року вона подала заяву про збільшення розміру позовних вимог, до яких також включила вимоги про оскарження зазначеного наказу. Протокольною ухвалою від 12 жовтня 2016 року у прийнятті таких доповнень їй відмовлено, а тому 03 листопада 2016 року вона звернулась до суду з цим позовом в окремому провадженні та просила суд поновити їй строк для пред`явлення позову.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, також просила суд: поновити її на посаді вченого секретаря НІАМ «Київська фортеця»; стягнути з відповідача на її користь: загальну суму недоплати за останній рік 776,42 грн, яка складається з: суми недоплати за 14-денну відпустку за період з 21 грудня 2015 року до 04 січня 2016 року, суми недоплати у день звільнення - 290,76 грн, 20 % за складність напруження - 121,50 грн; компенсацію за вимушений прогул за період з 17 травня 2016 року по дату винесення рішення із розрахунку середньоденна заробітна плата - 617,42 грн; компенсацію витрат на лікування та діагностику у розмірі 2 592,69 грн; пеню у порядку частини третьої статті 549 ЦК України у розмірі 833,32 грн за недоплату різниці за відпустки 2015- 2016 роки у розмірі 654,91 грн, недоплати 20 % за складність напруження - 103,96 грн, несплати компенсації за час вимушеного прогулу - 151,21 грн; компенсацію моральної шкоди у розмірі 80 000,00 грн; компенсацію витрат на правову допомогу у розмірі не день винесення судового рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 квітня 2017 року, з урахуванням ухвали Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді вченого секретаря НІАМ «Київська фортеця» з 17 травня 2016 року.

Стягнуто з НІАМ «Київська фортеця» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 17 травня 2016 року по 28 квітня 2017 року у розмірі 50 103,90 грн.

Рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді вченого-секретаря НІАМ «Київська фортеця» допущено до негайного виконання.

У задоволенні решти позову відмовлено.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суд першої інстанціївиходив із того, що підставою для звільнення позивача на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України був наказ від 26 квітня 2016 року № 46-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, правомірність винесення якого не встановлено, при цьому, зважаючи на формальність дотримання відповідачем процедури отримання згоди профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 , суд дійшов висновку про визнання наказу про звільнення позивача незаконним.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 звільнено з порушенням вимог трудового законодавства, вона підлягає поновленню на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17 травня 2016 року по дату винесення рішення - 28 квітня 2017 року.

Вимоги повивача про стягнення недоплат у розмірі 776,42 грн, що складаються з: суми недоплати за 14-денну відпустку за період з 21 грудня 2015 року по 04 січня 2016 року, суми недоплати у день звільнення - 290,76 грн, 20 % за складність напруження - 121,50 грн, є безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях.

Разом з тим суд дійшов висновку, що строк, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, позивачем пропущено з поважних причин, оскільки про своє звільнення ОСОБА_1 дізналася 17 травня 2016 року під час розгляду цивільної справи № 757/20834/15-ц.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та НІАМ «Київська фортеця» задоволені частково, рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 квітня 2017 року та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 червня 2017 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив із того, що відсутні підстави вважати, що позивач з поважних причин пропустила строк на звернення до суду з позовом про вирішення трудового спору, а саме її звільнення 17 травня 2016 року. Інші позовні вимоги є похідними від вимоги про поновлення на роботі, тому також підлягають відхиленню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 757/53948/16-ц з Печерського районного суду м. Києва.

У березні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2019 рокусправу за позовом ОСОБА_1 до НІАМ «Київська фортеця», третя особа - генеральний директор НІАМ «Київська фортеця» Новікова-Вигран О. С., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкодипризначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що апеляційна скарга була подана з порушенням вимог частини п`ятої статті 295 ЦПК України 2004 року, прийняв її до розгляду, вирішивши, що причини пропуску строку апеляційного оскарження є поважними, не вказавши про це у судовому рішенні.

Також апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, що стосуються вагітних жінок.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2018 року НІАМ «Київська фортеця» подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права та ухвалив судове рішення згідно з наданими доказами, правильно встановив фактичні обставини.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом НІАМ «Київська фортеця» від 22 травня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади вченого секретаря НІАМ «Київська фортеця» на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України.

Наказом НІАМ «Київська фортеця» від 18 червня 2015 року № 99-К ОСОБА_1 прийнято на попередню посаду вченого секретаря НІАМ «Київська фортеця».

17 травня 2016 року її звільнено з посади вченого секретаря НІАМ «Київська фортеця» на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудововго розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Підставою для звільнення 17 травня 2016 року ОСОБА_1 з роботи стало застосування до неї стягнення за порушення трудової дисципліни у вигляді догани (наказ від 26 квітня 2016 року № 46-К) за недбале ставлення до виконання своїх посадових обов`язків вченого секретаря.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

При цьому норми КЗпП України не містять вичерпного переліку причин, які можна вважати поважними при пропуску строку звернення до суду, вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Тобто, поважність причин означає, що працівник не ставився безвідповідально до питання про захист своїх прав, але його зверненню за захистом перешкоджали об`єктивні причини.

У пункті 4 постанови Пленуму Верхового Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» судам роз`яснено, що якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Проте оскільки при пропуску місячного і тримісячного строків у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а й усі обставини справи, права та обов`язки сторін.

Відмовити у задоволенні позову через пропуск без поважних причин строку звернення до суду можливо лише у тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог при пропуску строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.

У порушення статей 89, 263-264, 382 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що підлягає застосуванню, не надав належної правової оцінки доводам і доказам сторін, не з`ясував, чи є позов обґрунтованим та дійшов передчасного висновку про відмову у його задоволенні з підстав пропуску ОСОБА_1 без поважних причин строку звернення до суду.

Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Прохання касаційної скарги про залишення в силі рішення суду першої інстанції не може бути задоволено, оскільки апеляційний суд не перевірив рішення районного суду на предмет його законності й обгрунтованості, а відмовив у позові з формальних підстав у зв`язку з пропуском строку на звернення до суду.

За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Ураховуючи скасування судових рішень, беручи до уваги вимоги статті 141 ЦПК України, з НІАМ «Київська фортеця» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги, у розмірі 1 322,88 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 14 листопада 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного суду.

Стягнути з Національного історико-архітектурного музею «Київська фортеця» на користь ОСОБА_1 1 322,88 грн (одна тисяча триста двадцять дві грн 88 коп.) на відшкодування сплаченого за подання касаційної скарги судового збору.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк