Постанова

Іменем України

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 750/1658/20

провадження № 61-9658св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа -Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Чернігові ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 квітня 2020 року у складі судді Карапути Л. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2020 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Мамонової О. Є., Шитченко Н.

В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Деснянської районної у м. Чернігові ради, про визначення місця проживання дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом, з ним.

Зазначав, що після припинення шлюбу з ОСОБА_2, їх син проживає з ним в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості. Також вказував, що має особливу прихильність та бажання дитини проживати з ним.

Посилався на те, що відповідач намагалась насильно забрати дитину, такі обставини можуть бути підтверджені свідками, відеозаписом з камер спостереження, численними зверненнями до правоохоронних органів із заявами про те, що відповідач систематично приходить до його помешкання та намагається відібрати дитину.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 березня 2020 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 квітня 2020 року, постановленою у підготовчому судовому засіданні за клопотанням представника відповідача - ОСОБА_4, провадження у справі закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не заперечує проти проживання сина із батьком, нею не вчиняються жодні дії направлені на зміну місця проживання дитини, а сторони не зверталися до органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини, тому відсутній предмет спору.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м.

Чернігова від 07 квітня 2020 року- без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що висновки районного суду є правильними, обставини справи з'ясовані судом в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору. Суд правильно виходив із того, що фактично батьки дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати їх син на підставі чого та з врахуванням статті 161 СК України дійшов висновку, що на даний час між сторонами відсутній спір щодо місця проживання їх сина.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, безпідставно закрив провадження у справі, оскільки між сторонами існує реальний спір, а доводи відповідача про його відсутність, є намаганням ввести суд в оману.

Суди неправильно застосували до спірних правовідносин положення пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України та закрили провадження у справі, оскільки між сторонами існує спір про визначення місця проживання малолітньої дитини. Вважає, що висновки судів протирічать фактичним обставинам справи, судами не досліджено подані ним докази та передчасно закрито провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2020 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Крім того, суди не звернули уваги на те, що закриття провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, можливо лише в судовому засіданні, а не при проведенні підготовчого судового засідання, оскільки згідно зі статтею 200 ЦПК України, а саме її частиною 4 , закриття провадження можливо на цій стадії процесу з двох підстав, це:відмова від позову, визнання позову та укладення мирової угоди, визначених статтями 206, 207 ЦПК України.

Поряд із цим за змістом пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження №61-2018св19) та у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20).

Отже, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належно не дослідив матеріали справи, не врахував вищенаведені обставини, у зв'язку із чим зробив передчасний та помилковий висновок про закриття провадження, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та доступу до суду.

Апеляційний суд вказані порушення не усунув.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним скасувати оскаржувані судові рішення, з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При цьому, клопотання заявника про розподіл судових витрат колегією суддів не береться до уваги, оскільки судові рішення по суті спору не ухвалюються, а справа направляється на новий розгляд.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 квітня 2020 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 травня 2020 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк