Постанова

Іменем України

21 серпня 2019 року

м. Київ

справа № 361/952/16-ц

провадження № 61-18558св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Мартєва С. Ю.,

Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3 ,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Київська виробнича компанія «РАПІД»,

третя особа - Броварське об`єднане управління пенсійного фонду України Київської області,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Кулішенка Ю. М., Сушко Л. П.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Київська виробнича компанія «РАПІД» (далі -

ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД»), третя особа - Броварське об`єднане управління пенсійного фонду України Київської області,про визнання права на перерахунок заробітної плати та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов обґрунтовано тим, що з 29 січня 1986 року ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах із автотранспортним підприємством - 11169, яке з квітня 1986 року було перейменовано у автотранспортне підприємство - 23064, а з квітня 1994 року було перереєстровано в акціонерне товариство «Київська виробнича компанія «РАПІД», правонаступником якого є ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД», працюючи на посаді водія другого класу.

24 лютого 1987 року наказом начальника автотранспортного підприємства - 23064 ОСОБА_3 направлено у відрядження з 25 лютого 1987 року у

с. Ільниці Чорнобильського району Київської області для виконання робіт із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

ОСОБА_3 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції І категорії, що підтверджується посвідченням, виданим 25 вересня 2002 року Київською обласною державною адміністрацією, а також ІІ групу інвалідності по захворюванню, яке пов`язане із виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії від 28 травня 2002 року, яким йому встановлено 80 % втрати професійної працездатності.

ОСОБА_3 посилався на те, що у відрядженні він перебував із 25 лютого 1987 року до 06 березня 1987 року, тобто десять днів, що підтверджується табель-довідкою обліку робочого часу і посвідченням про відрядження.

20 вересня 2002 року наказом ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» його було звільнено з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті

40 КЗпП України у зв`язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я.

Позивач зазначив, що із копії довідки Броварського об`єднаного управління пенсійного фонду України Київської області від 14 лютого 2003 року йому стало відомо, що йому не враховано заробіток за період роботи з 25 лютого 1987 року по 28 лютого 1987 року, тобто за 4 дні. Вважав, що заробітну плату за період з 01 березня 1987 року до 06 березня 1987 року розраховано невірно, оскільки не підвищена тарифна ставка на 100 % та не нарахована премія у розмірі 60 % тарифної ставки.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_3 просив суд: визнати за ним право на перерахунок заробітної плати та зобов`язати ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» провести йому перерахунок заробітної плати за роботу в зоні відчуження за період з 25 лютого 1987 року до 06 березня 1987 року; зобов`язати відповідача донарахувати заробітну плату недонарохованої суми за вищевказаний період, підвищити годинну тарифну ставку на 100 %, донарахувати премію у розмірі 60 % від заробітної плати за працю на Чорнобильській атомній електростанції; зобов`язати ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» видати довідку встановленого зразка донарахованої суми заробітної плати за спірний період роботи; зобов`язати Броварське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області виконати йому перерахунок пенсії по інвалідності з донарахованої суми за вказаний період.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за

ОСОБА_3 право на перерахунок заробітної плати та зобов`язано

ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» провести ОСОБА_3 перерахунок заробітної плати за роботу в зоні відчуження за період з

25 лютого 1987 року до 06 березня 1987 року. Зобов`язано ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» дорахувати ОСОБА_3 заробітну плату недорахованої суми за період з 25 лютого 1987 року до 06 березня 1987 року, підвищивши годину тарифну ставку на 100 %. Зобов`язано ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» видати ОСОБА_3 довідку встановленого зразка донарахованої суми заробітної плати за період з 25 лютого 1987 року до 06 березня 1987 року. В іншій частині позову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції вважав, що позивачу невірно нарахована заробітна плата за час виконання робіт по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, що порушує надане позивачу право на перерахунок пенсії.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 22 червня 2016 року рішення міськрайонного суду в частині задоволення позову ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_3 до ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» про визнання права на перерахунок заробітної плати та зобов`язання ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» здійснити перерахунок заробітної плати за період з

25 лютого 1987 року до 06 березня 1987 року, а також дорахувати заробітну плату за вказаний період, підвищивши годинну тарифну ставку на 100 % та видати відповідну довідку відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову ОСОБА_3 , апеляційний суд встановив, що відповідач дійсно порушив право позивача щодо правильного розрахунку заробітної плати за роботу в зоні Чорнобильської атомної електростанції, проте ОСОБА_3 пред`явив позов із пропуском строку звернення до суду, визначеного статтею 233 КЗпП України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 року рішення Апеляційного суду Київської області від 22 червня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду, суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд помилково вважав, що строк позовної давності на спірні правовідносини поширюється та не встановив фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» задоволено.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із відсутності первинних документів, які б підтверджували або спростовували правильність наданих довідок, а тому перевірити об`єктивність даних, викладених у спірних довідках, неможливо.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

30 грудня 2016 року ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 21 грудня

2016 року та залишити в силірішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 квітня 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував положення законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема Постанову Ради міністрів УРСР і Укрпрофради від

10 червня 1986 року № 207-7, Постанову ЦК КПРС, ВР СРСР, КМ СРСР, ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156, Постанову Державного комітету СРСР по праці та соціальним питанням, Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року

№ 153/10-43, якими було передбачено право керівникам підприємства і організацій нараховувати заробітну плату працівникам, направленим для ліквідації аварії на ЧАЕС, на підвищення до 100 % (тобто вдвічі) тарифних ставок та посадових окладів, дозволено встановлювати таким працівникам премії до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць.

Вважає, що ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» усепереч вимогам законодавства порушило трудове право ОСОБА_3 як працівника, направленого на ліквідацію аварії на ЧАЕС.

Доводи інших учасників справи

10 лютого 2017 року засобами поштового зв`язку ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» подало заперечення, підписане представником

Чорною Г. М., у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2016 року залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Заперечення мотивоване тим, що положеннями нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено право, а не обов`язок керівників підприємств і організацій щодо нарахування заробітної плати за підвищеними до 100 % тарифними ставками і посадовими окладами.

Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Справу № 361/952/16-ц передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати касаційного цивільного суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, подані в запереченні, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи

ОСОБА_3 із 29 січня 1986 року працював на посаді водія другого класу у автотранспортному підприємстві - 11169, яке з квітня 1986 року було перейменовано у автотранспортне підприємство - 23064, а з квітня 1994 року було перереєстровано в акціонерне товариство «Київська виробнича компанія «РАПІД», правонаступником якого є ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД».

24 лютого 1987 року наказом начальника автотранспортного підприємства - 23064, ОСОБА_3 як водія направлено у відрядження з 25 лютого 1987 року у с. Ільниці Чорнобильського району Київської області для виконання робіт із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. У відрядженні ОСОБА_3 відпрацював з 25 лютого 1987 року до 06 березня 1987 року, тобто десять днів, що підтверджується табель-довідкою обліку робочого часу і посвідченням про відрядження.

20 вересня 2002 року наказом ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» ОСОБА_3 було звільнено з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку із виявленими невідповідностями виконуваній роботі унаслідок стану здоров`я.

ОСОБА_3 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції І категорії, що підтверджується посвідченням, виданим 25 вересня 2002 року Київською обласною державною адміністрацією, а також є особою з ІІ групою інвалідності по захворюванню, внаслідок виконання робіт із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії від 28 травня 2002 року, яким йому встановлено 80 % втрати професійної працездатності.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги та застосовані норми права

Відповідно до статті 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року

№ 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії призваних на військові збори військовозобов`язаних, які брали участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та працювали в зоні відчуження в 1986-1990 роках призначаються, виходячи із заробітної плати, яку вони одержували за основним місцем роботи, але виключно із урахуванням фактично відпрацьованого часу у зоні відчуження, характеру виконуваної роботи, місця і тривалості робочого дня (незалежно від періоду проведення розрахунку оплати праці за умови, якщо такий розрахунок проведено на підставі первинних документів про місце роботи і тривалість робочого дня згідно із сумарною кратністю оплати праці, встановленою у відповідні періоди за зонами небезпеки).

Постановою Ради Міністрів СРСР і Української республіканської ради профспілок від 10 червня 1986 року № 207-7 дозволялося керівникам підприємств, установ і організацій встановлювати працівникам, зайнятим на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС премії до 60 % тарифної ставки (посадового окладу) на місяць.

Зазначеними нормативно-правовими актами було надано право керівникам збільшувати кратність оплати праці працівників залежно від зони небезпеки з умовою важкості і шкідливості виконуваних робіт, а також право встановлювати премії до 60 % тарифної ставки, підвищувати посадові оклади. Отже, керівники підприємств, установ, організацій мали право нараховувати та здійснювати такі виплати.

Статтею 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами).

Відповідно до пункту 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 передбачено, що довідка про заробітну плату особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював заявник.

Підставою для внесення до довідок даних про кількість днів роботи у зоні відчуження, номер зони, де проводилися такі роботи, кратність оплати праці, про нараховану та виплачену заробітну плату є первинні документи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2018 року у справі № 686/5131/17 та від 11 лютого 2019 року у справі № 212/7204/14-ц зроблено висновок, що підставою для видачі довідки про заробітну плату особи є первинні документи про фактично відпрацьований позивачем час та розмір отриманої заробітної плати в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З огляду на викладене, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для покладення обов`язку на ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» щодо надання довідки із урахуванням 100 % збільшення тарифної ставки, премії у розмірі 60 % на збільшену у два рази тарифної ставки у зв`язку з відсутністю в матеріалах справи первинних документів.

Таким чином, у ПАТ «Київська виробнича компанія «РАПІД» відсутні правові підстави для нарахування позивачу премії за період роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та відповідно відсутні правові підстави для видачі нової довідки про заробітну плату за цей період.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом безпідставно не враховано положення законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема, Постанову Ради міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7, Постанову ЦК КПРС, ВР СРСР, КМ СРСР, ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 524-156, Постанову Державного комітету СРСР по праці та соціальним питанням, Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 153/10-43, оскільки зазначеними нормативно-правовими актами передбачено право, а не обов`язок керівників підприємства і організацій нараховувати заробітну плату працівникам, направленим для ліквідацію аварії на ЧАЕС, на підвищення до 100 % (тобто вдвічі) тарифних ставок та посадових окладів та встановлювати премії до

60 % тарифної ставки (окладу) на місяць, а тому ці норми мають виключно рекомендаційний характер.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Київської області від 21 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. М. Сімоненко

Судді:

А. А. Калараш

А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров