Постанова

Іменем України

20 грудня 2018 року

м. Київ

справа № 758/8346/16-ц

провадження № 61-23602св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Сімоненко В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Київська міська рада,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5, в інтересах якої діє представник ОСОБА_6, на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року у складі судді Ларіонової Н. М. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Слободянюк С. В., Лапчевської О. Ф., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер рідний дядько позивача ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті залишилась спадщина у вигляді квартири. В травні 2016 року, ОСОБА_4 через оголошення, розміщене в газеті «Урядовий кур'єр», довідалась про розшук спадкоємців для прийняття і оформлення спадщини після смерті її дядька ОСОБА_7

16 червня 2016 року позивач звернулась до нотаріальної контори. Постановою приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кривошиєю Н. А. від 18 червня 2016 року їй було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини з підстав пропуску шестимісячного строку, встановленого законом для подачі заяви.

На підставі вищевикладеного ОСОБА_4 просила визначити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року позов задоволено.

Визначено ОСОБА_4 додатковий строк в 1 (один) місяць (з дня набрання рішенням у вказаній цивільній справі законної сили) для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач є єдиною спадкоємицею за законом після смерті рідного дядька ОСОБА_7, інших спадкоємців, які б мали право на обов'язкову частку, в померлого немає, строк на звернення із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_4 пропущено з поважних причини.

Не погоджуючись з цим рішенням місцевого суду ОСОБА_5, яка не приймала участі у справі, але судом вирішено питання про її права та обов`язки, звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 14 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що наявність заповіту була перешкодою у прийнятті позивачем спадщини, який в подальшому було спадкодавцем скасовано, тому наявні правові підстави для визнання поважними причин пропуску нею шестимісячного строку для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини. Зазначив, що відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_5, Київської міської ради про встановлення факту постійного проживання разом із спадкоємцем на час відкриття спадщини та визнання права власності на спадкове майно залишено без розгляду на підставі пункту п'ятого частини першої статті 207 ЦПК України. Тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи та не спростовують висновків місцевого суду.

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_5, в інтересах якої діє представник ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що відсутні об'єктивні перешкоди для своєчасного звернення позивача до нотаріального контори із заявою про прийняття спадщини, а тому причина пропуску строку для прийняття спадщини не є поважною. Оскільки у позивача перешкод для подання заяви не було, а ОСОБА_4 не скористалася правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

14 травня 2018 року цивільну справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7, що підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим 24 лютого 2015 року відділом реєстрації смерті у м. Києві .

За життя ОСОБА_7 заповіту не залишив.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Установлено, що згідно із спадковою справою, після смерті спадкодавця з заявою про прийняття спадщини 11 березня 2015 року звернувся ОСОБА_16, який померлому доводиться двоюрідним племінником, а також 22 липня 2015 року з такою ж заявою звернулася ОСОБА_5

Приватний нотаріус Кривошея Н. А. листами від 22 липня 2015 року повідомила ОСОБА_5 і ОСОБА_16 про те, що їм необхідно звернутися до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, оскільки у нотаріуса останні не підтвердили свої родинні відносини з померлим.

Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Приватний нотаріус зробив виклик спадкоємців шляхом опублікування оголошення про відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7, у газеті «Урядовий кур'єр» та в місцевій газеті (громадсько-політичній газеті Херсонської області) «Наддніпрянська Правда».

Згідно з частиною першою статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Установлено, що 16 червня 2016 року позивач звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кривошиї H. A. із заявою про прийняття спадщини, після смерті її дядька ОСОБА_7

Постановою від 18 червня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кривошия Н. А. відмовила ОСОБА_4 у вчиненні нотаріальних дій, оскільки остання пропустила строк для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7

Відповідно до частини 1 статті 1262 ЦК у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Установлено, що факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, виданим Херсонським міським органом реєстрації актів цивільного стану 26 червня 1950 року, та повторним свідоцтвом про народження ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2, виданим Херсонським міським органом реєстрації актів цивільного стану 09 січня 1952 року. В яких спільним батьком зазначений ОСОБА_12.

Мати позивача ОСОБА_13 уклала шлюб з ОСОБА_13, відповідно до свідоцтва, виданого Херсонським міським органом реєстрації актів цивільного стану 05 серпня 1950 року, в якому зазначено, про зміну прізвища з ОСОБА_4 на ОСОБА_4.

Позивач є дочкою ОСОБА_11, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно із свідоцтвом про смерть від 27 вересня 2004 року виданому Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси.

Отже позивач є племінницею спадкодавця.

Згідно із частиною третьою статті 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Отже, позивач ОСОБА_4 є спадкоємцем другої черги за правом представлення.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

При вирішенні справ про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини слід також враховувати, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. У зазначеній категорії справ є обов'язковим обґрунтування в мотивувальній частині судового рішення поважності причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 як на поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини посилалась на те, що вона проживає в м. Одесі та їй було відомо про існування заповіту від 10 вересня 2013 року, складеного померлим на ім'я ОСОБА_5, тому вважала, що спадщина прийнята останньою.

Установлено, що за повідомленням Одинадцятої київської державної нотаріальної контори від 08 квітня 2015 року цей заповіт скасовано за заявою померлого 19 грудня 2014 року.

Після чого ОСОБА_4 одразу звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, як зазначено вище позивачу відмовлено у прийняття заяви через пропуск строку подачі заяви.

Суди попередніх інстанцій витребували спадкову справу померлого ОСОБА_7 та визначили коло спадкоємців, а саме установили, що ОСОБА_5 та ОСОБА_16 не підтвердили свій статус як спадкоємців, ОСОБА_15 (рідний брат позивача) відмовився від прийняття спадщини, отже позивач ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем.

Тому, ОСОБА_5 не була стороною у справі, не залучалася до участі у справі як відповідач або третя особа на стороні відповідача.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, місцевий суд з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи те, що у спадкоємця існували об'єктивні перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини, яка зверталася до нотаріальної контори з відповідною заявою про отримання спадщини, та отримала постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, дійшли правомірного висновку про наявність правових підстав для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_5 про те, що судами попередніх інстанцій не враховано положення пункту 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» та те, що відсутні поважні причини пропуску строку на прийняття спадщини, відхиляються колегією суддів, оскільки суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, в сукупності дослідив усі докази, на які посилається позивач, дав належну правову оцінку усім обставинам справи та дійшов висновку про наявність поважних підстав пропуску строку на прийняття спадщини.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог вищезгаданої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, в інтересах якої діє представник ОСОБА_6, залишити без задоволення.

Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька В. М. Сімоненко